Доступність посилання

ТОП новини

Росія знімає карантинні заходи, але широка мережа нагляду і спостереження може лишитися


Застосунок «Соціальний моніторинг» у смартфоні
Застосунок «Соціальний моніторинг» у смартфоні

Москва – Коли Марина Хубларова, мати семи дітей, наприкінці квітня відчула симптоми коронавірусної хвороби після зустрічі з приятелем, який виявився хворим, вона викликала лікаря і повідомила про це. Тест на коронавірус виявився позитивним. Після цього їй із чоловіком прийшли на телефон смс-повідомлення про необхідність встановити застосунок «Соціальний моніторинг». За його допомогою влада перевіряє дотримання режиму самоізоляції й інших пов’язаних із коронавірусом обмежень на пересування.

І тут, сказала вона в інтерв’ю Радіо Свобода, «почалося просто пекло».

Від того моменту застосунок присилав повідомлення кожні дві години – вдень і вночі – вимагаючи, щоб Хубларова зробила своє фото й надіслала його, щоб довести, що вона сидить удома.

І коли наприкінці квітня їй значно погіршало, її забрали в лікарню. Але повідомлення приходили й далі. У палаті з чотирма іншими хворими їй доводилося й посеред ночі що дві години вмикати світло, щоб сфотографувати себе.

«Виходить, що не давали поспати взагалі. Фоткаєшся, фоткаєшся…» – скаржиться жінка.

А 19 травня вона отримала листа з повідомленням про два штрафи разом на 8 тисяч рублів (нині це понад 3 тисячі гривень) – за те, що вийшла з квартири і порушила карантин, і за те, що одного разу не прислала фотографії. Обидва «порушення» сталися 30 квітня: того дня вона дійсно вийшла з квартири – в машину швидкої допомоги, яка потім везла її до лікарні дві години, і за той час вона, лежачи в напівнепритомному стані, вочевидь пропустила вимогу сфотографуватися.

Марина Хубларова все ж сподівається оскаржити ці штрафи.

Такі трагікомічні історії – зовсім не дивина для користувачів «Соцмоніторингу» – застосунку, який почали використовувати в Москві на початку квітня: він за даними GPS відстежує пересування мешканців столиці Росії з симптомами COVID-19 – точніше, пересування їхніх телефонів. А щоб апарат не лишили вдома й не вийшли з дому без нього, система постійно вимагає негайно сфотографуватися й вислати це фото для контролю. Але сталося не так, як гадалося: система іноді виписує по кілька штрафів за одне порушення чи й узагалі без порушень – навіть для таких людей, як прикуті до ліжка, які взагалі не виходять із дому. Користувачі скаржаться, що отримують штрафи через помилки самого застосунку, а не через порушення умов карантину.

«Таке враження, що влада намагається окупити все, що відбувається зараз, за рахунок простих громадян», – каже користувач «Соціального моніторингу» Григорій Сахаров. Йому нарахували штрафів уже на 24 тисячі рублів (нині близько 9200 гривень), хоча він наполягає, що з дому не виходив і жодної фотографії не пропустив.

Але 20 травня Едуард Лисенко, московський посадовець, який відповідає за «Соціальний моніторинг», запевняв, що недоліки застосунку не призвели до жодного зайвого штрафу. Загалом штрафів, сказав він тоді, було виписано на 216 мільйонів рублів (нині майже 83 мільйони гривень).

Наступного дня правозахисна організація Human Rights Watch закликала владу скасувати використання застосунку – і через безпідставні штрафи, і, як сказали правозахисники, через порушення права на приватне життя.

«Цей застосунок недосконалий не лише з технічного погляду, – сказала Радіо Свобода Тетяна Локшина, директор відділення організації в Москві. – Він дуже надокучливий, порушує право на приватне життя і, по суті, розширює урядовий арсенал засобів нагляду і стеження. Мобільні програми з відстеженням пересування мають бути лише суто тимчасовим заходом, доки пандемію не взяли під контроль».

Залишиться назавжди?

Судячи з офіційних заяв, такий час уже настав. Мер Москви Сергій Собянін у своєму блозі 9 червня привітав мешканців міста з «нашою спільною перемогою» і оголосив, що місто знімає більшість своїх карантинних заходів, хоча там досі реєструють по парі тисяч нових випадків захворювання щодня.

Але «Соціальний моніторинг» далі залишається обов’язковим для осіб із симптомами коронавірусу. І критики кажуть, що після пандемії може виникнути значно розширена система стеження, до якої долучать і інші цифрові інструменти.

Від березня, коли в Росії спалахнула коронавірусна епідемія, влада стала використовувати технології розпізнавання обличчя для встановлення і штрафування порушників карантину. Для цього в самій лише Москві працює мережа приблизно зі 190 тисяч відеокамер, приєднаних до центральної бази даних, якою можуть користуватися тисячі правоохоронців одночасно. А нові закони проти поширення неправдивих новин уже використовують для покарання критики дій влади проти коронавірусу.

Такі камери спостереження стежать за людьми в Москві
Такі камери спостереження стежать за людьми в Москві

29 травня російські засоби інформації повідомили, що в червні в Москві починається 18-місячне випробування «віртуальних паспортів», які з часом можуть замінити паперові посвідчення особи-паспорти по всій Росії. А під час карантину в Москві й низці інших міст Росії вже запустили цифрові перепустки для пасажирів громадського транспорту і навіть для водіїв власних авт.

Але повідомлення про витоки даних і виходи системи з ладу викликають побоювання, що особиста інформація, яку вони збирають, – така, як паспортні дані, реєстраційні номери автомашин, домашні й робочі адреси користувачів – не зберігаються достатньо безпечно і можуть потрапити в руки сторонніх.

А нова реформа виборчого законодавства дозволяє голосування поштою і електронним способом – посадовці виправдовують цей крок необхідністю уникати скупчення людей, а активісти засуджують його як іще одну можливість для хакерів і кіберзлочинців. Наразі не ясно, чи ця реформа набуде чинності до 1 липня, коли в Росії має відбутися голосування щодо змін до Конституції, які, серед іншого, нададуть можливість Володимирові Путіну знову переобиратися на посаду президента і 2024, і 2030 року на чергові шестирічні терміни.

«Лише перший крок»

Критики кажуть, що ці цифрові технології – лише пілотні проєкти більш широкосяжних інструментів, які нині розробляє влада, і що немає ніяких гарантій, що зібрані ними дані будуть захищені від зловживань.

«Це лише перший крок до чогось більшого, – каже Саркіс Дарбінян із громадської організації «Роскомсвобода», яка відстежує цензуру і разом із іншими схожими групами стежить за використанням цифрових технологій, що обмежують права людини, в усьому світі. – Багато які з цих інструментів і обмежень можуть залишитися і після пандемії, що глибоко непокоїть громадянське суспільство».

Це занепокоєння стосується не тільки розширення спостереження й нагляду. Його викликають і масові витоки особистих даних із урядових баз даних у Росії, які, схоже, стаються з тривожною регулярністю.

Президент Росії Володимир Путін (с), прем’єр-міністр Михайло Мішустін (п) і мер Москви Сергій Собянін (л) відвідують новий центр інформації про коронавірус, Москва, 17 березня 2020 року
Президент Росії Володимир Путін (с), прем’єр-міністр Михайло Мішустін (п) і мер Москви Сергій Собянін (л) відвідують новий центр інформації про коронавірус, Москва, 17 березня 2020 року

18 травня газета «Коммерсант» повідомляла, що в інтернеті були оприлюднені імена і паспортні дані тисяч порушників режиму самоізоляції в Росії, які можна знаходити простим пошуком у базі даних про накладені штрафи. А попереднього місяця повідомляли про ще ширші витоки даних про пацієнтів із COVID-19 по всій Росії, через що ті ставали об’єктами цькування й переслідувань.

Мер Москви Собянін у коментарі державному агентству «ТАСС» 4 червня заявив, що таке використання особистих даних може становити порушення громадянських прав, і запевнив, що всі дані, які зберігаються в системах «Соцмоніторингу» і цифрових перепусток, знищать. Проте, додав він, використання цього застосунку буде можливе й далі «тільки в надзвичайних ситуаціях».

Але 8 червня Путін підписав закон про створення «єдиного федерального реєстру, що містить відомості про населення». До нього мають потрапити, серед іншого, і цифрові фото з камер розпізнавання облич. Уряд заявляє, що цей реєстр поліпшить цілу низку державних послуг і обмін даними між різноманітними державними структурами. Але його відразу ж розкритикували як іще одне небезпечне порушення принципу захисту приватного життя.

«Існує великий ризик, що ця інформація потрапить на чорний ринок, – каже Дарбінян. – Вартість особистих даних дуже висока».

За таких жахливих перспектив майбутнього захисту даних у Росії дехто звертає увагу на Нижегородську область на схід від Москви як на можливий зразок для решти Росії. Минулого місяця місцева влада зобов’язала салони краси, перукарні, крамниці непродовольчих товарів і деякі інші заклади встановити камери спостереження як передумову відкриття після карантину, причому власним коштом (до половини витрачених коштів обіцяють потім повернути).

Камери мають бути приєднані до центральної бази даних, що перебуватиме під контролем міністерства зв’язку регіону, постановив губернатор області Гліб Нікітін. Отримані з камер дані, відповідно до його рішення, мають бути використані для перевірок того, чи дотримуються в цих закладах належного дистанціювання й інших запобіжних заходів.

Активістка-правозахисниця Альона Попова, яка в жовтні минулого року подавала судовий позов проти використання камер із розпізнаванням облич у Москві, з приводу нижегородської ініціативи написала в фейсбуці: «наші чиновники зовсім уже подуріли».

«Під приводом боротьби з коронавірусом організовують тотальне стеження, – написала вона. – …Що дійсно варто було б зробити, так це створити систему тотального стеження за всіма чиновниками. Хай життя чиновників стане повністю прозорим і перебуває під пильним контролем громадян».

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG