Радіо Свобода у рубриці #МояІсторія розповідає історії людей, на життя яких вплинула пандемія коронавірусу COVID-19. Це – лікарі, які рятують життя і ризикують своїм; пацієнти, які борються із недугою; родичі тих, хто інфікувався і захворів; малі підприємці, які рятують свій бізнес чи навіть відкривають під час епідемії нові можливості.
В Україні на 23 серпня, за даними МОЗ, у зв’язку із коронавірусною епідемією зафіксували 104 958 випадків коронавірусної хвороби COVID-19; 2271 людина померла, одужали понад 52 тисячі людей.
Дарій Децик – цьогорічний випускник львівської школи. Зараз очікує на результати вступної кампанії. Хлопець подав заявку у Львівський національний медичний університет. Його бажання стати лікарем ще більше утвердилось, коли перехворів, незадовго до зовнішнього незалежного тестування, на COVID-19.
Дарій Децик розповів Радіо Свобода, як пережив непростий період, коли поруч також хворіли його батьки.
Перші симптоми захворювання на COVID-19 з’явились у тата Дарія –львівського лікаря-кардіолога Олеся Децика. 21 травня його стан здоров’я різко погіршився.
Олесь Децик згодом у пості- вдячності всім медикам, друзям написав, що вмирав під час хвороби двічі: 26 травня, коли температура піднялась до 39,7, а рівень насиченості крові киснем різко знизився.
«Відчуття, що ніби топишся, дихаєш, як риба в ванні без води, з якої мають зробити юшку». А другий – 30 травня, коли третій день у нього був постійний кашель, який не давав можливості вдихнути повітря.
«Найгірше, що все це було на очах дружини і сина», написав лікар.
Я найбільше переживав за татаДарій Децик
«У тата була висока температура, сильно морозило, зігрівався двома ковдрами. Тато здав КТ легень і у нього виявилась двобічна пневмонія. Він вирішив йти у шпиталь, сам зібрався і пішов. Невдовзі у мене і мами почались також симптоми. У мене вони не були сильно виражені, як у батьків, але був кашель,температура до 37,4 градуса. Теж пройшли ми КТ і діагностика показала у нас пневмонію.Ми вирішили лягати у шпиталь. Я найбільше переживав за тата, бо у нього був критичний стан, вже потім думав про ЗНО та інше. Просто було складно дивитись, як тато кашляв удень і вночі, як дихав із легеневою маскою. Бачив, що мама відчувала, як цілу ніч була біля тата, коли у нього була сатурація (насиченість – ред.) крові киснем 86», – розповідає Дарій Децик.
У шпиталь хлопець узяв усі книжки, за якими готувався до ЗНО. Старався вчитись, щоб відволікати свої думки від хвороби, старався бути оптимістом зі своїми рідними, щоб їх підтримати.
Мій стан не був критичнийДарій Децик
«Я десь 4 дні був у лікарні, але хворів до кінця червня. Приблизно за місяць до ЗНО виписали мене зі шпиталю. Перебував вдома на самоізоляції. Мій стан не був критичний, але кілька днів у лікарні і правильне лікування допомогли. Оскільки хворів на COVID-19, то не мав би права йти на ЗНО, якби тест мій був позитивний. На щастя, за день до здачі ЗНО з математики, прийшов результат тесту і він виявився негативний. Я здав іспит», – каже Дарій Децик.
«Люди не задумуються про коронавірус»
Дарій склав ЗНО з високим балом і подав заявку в медичний університет. Хоча про професію лікаря думав давно, бо у родині багато медиків, але те, що побачив в інфекційній лікарні, як важко працюють медики, в яких умов доводиться їм перебувати, як рятували його тата, вилікували його і маму, ще більше додали хлопцеві усвідомлення, що він має стати лікарем.
Мені потрібно було здати добре ЗНОДарій Децик
«Коли були найгірші моменти, коли стан тата був важкий, я розумів, що мушу стати лікарем. Захворювання на COVID для мене було перевіркою, чи я готовий бути лікарем, присвятити своє життя цій справі, чи готовий буду допомагати людям. Коли вийшов із лікарні, то взяв себе психологічно в руки і посилено вчився, бо знав, що мені потрібно було здати добре ЗНО і показати, що я зможу і витримаю», – говорить Дарій.
Він також зауважив, що на собі переконався у тому, що молоді люди, які не мають складних хронічних захворювань, легше переносять COVID. Він не втрачав нюху, лише на певний час у нього зник апетит. Схуд на 4 кілограми, а ось його тато – на 15 кілограмів і це найбільше здивувало хлопця.
Реабілітація триває довгоДарій Децик
«Тато зараз дуже поволі повертається до форми і відновлюється. Реабілітація триває дуже довго. Потрібно ще й змінити свої думки в голові, радше, ставлення до свого здоров’я, більше займатися спортом, відмовитись від шкідливої їжі. А ще варто відвідати лікаря, яким би порадив вправи на легені, щоб їх розробляти. Після коронавірусу слід просто психологічно змінитись щодо себе».
Люди не задумуються над цим, поки не потраплять на лікарняне ліжко самі чи хтось із ріднихДарій Децик
Зараз Дарій почуває себе цілком здоровим, але все ж частіше міряє температуру і рівень кисню. COVID-19 існує і вірус можна підхопити будь-де, навіть, якщо у це не вірить багато людей, зауважує він.
«Люди не задумуються над цим, поки не потраплять на лікарняне ліжко самі чи хтось із рідних, бо мають багато проблем у житті і їм не до коронавірусу, їм все одно, що поруч хтось хворіє, бо це їх не стосується. А коли прийде хвороба до них, то зрозуміють, яка це серйозна річ. Тому, щоб не поширювати вірус, варто ходити у масках і дотримуватись дистанції», – каже Дарій Децик.
На запитання, якщо восени буде спалах пандемії і йому, студентові-медику, довелось би допомагати лікарям рятувати хворих, чи зголосився б на це? «Навіть не задумуючись, допомагав би лікарям рятувати людей», – відповів він.
