Забудови загрожують берегу озера Вирлиця та ділянці у Пущі-Водиці. Київраді вдалося через суд повернути місту ділянку на Совських ставках, яку планували забудувати, але забудовник оскаржує рішення в касації. Що спільного в усіх цих випадків? Як правило, на захист зелених зон стають місцеві громади.

На минулих вихідних у столиці пройшов «Марш за Київ». Учасники, зокрема, вимагали припинення неконтрольованих забудов у місті. За словами активістки Анастасії Гмирянської, її громада, як виступає проти забудови на озері Вирлиця, спілкується з деякими іншими активістами по місту, але багато учасників маршу доти не були знайомі між собою.

«Дуже важко вести цю війну, коли в тебе набагато менше ресурсів, ніж у забудовника – фінансових, людських, часових. І дуже важко виграти в такій ситуації. Тому ми тільки за те, щоб об'єднуватися» – каже вона.

Радіо Свобода нагадує про найгучніші випадки забудов у Києві, які досі не стали завершеним фактом через спротив місцевих активістів.

Озеро Вирлиця

Вирлиця – одне з великих озер у Дарницькому районі столиці. Прибережна смуга йде вздовж жвавого проспекту Бажана. Місцями тут ще стоять залишки паркану, який мав відгородити її від сторонніх, якби зелену зону вдалося перетворити на будівельний майданчик.

У 2004 році компанія «Мрія-Інвест» уклала з Департаментом економіки та інвестицій КМДА договір про будівництво на Вирлиці «спортивно-оздоровчого комплексу з зоною відпочинку, закладами торгівлі та громадського харчування». Забудовник отримав в оренду, зокрема, дві ділянки, одна з яких фактично накладається на саму водойму, друга – на берегову лінію. Загальна площа ділянок – понад 25 гектарів.

Сама «Мрія-Інвест» до 2020 року входила до структури будівельної компанії XXI Century, зараз вона належить кіпрській «Барвен Холдинг Лімітед». До вересня 2020-го її керівником був Юрій Іонанов, який у минулому очолював благодійний фонд Віталія Кличка.

За даними видання «НВ», у 2020 році в проєкт на Вирлиці інвестував олігарх та колишній народний депутат від Партії регіонів Віталій Хомутиннік.

Уже з 2012 року міська влада через суди намагалася повернути ділянки у власність громади – безуспішно. У лютому 2021 року Київрада вирішила не продовжувати договір оренди на одну з ділянок.

Крім того, київська влада звинувачує забудовника в несплаті пайових внесків – йдеться про десятки мільйонів гривень. Низка таких позовів нічим не завершилася, хоча, за словами Гмирянської, зрештою забудовник таки виплатив пайові внески, коли вирішив взятися до справи.

Це сталося навесні 2021 року – місцеві жителі помітили техніку біля озера. Тоді ж Анастасія почала збирати однодумців для протидії забудові.

У серпні Державна екологічна інспекція заборонила компанії здійснювати будь-які роботи до отримання висновку про їхній вплив на довкілля.

«Мрія-Інвест» оскаржує припис в Окружному адміністративному суді. Також, каже Гмирянська, забудовник намагається скасувати висновок з оцінки впливу на довкілля та анулювання своєї контрольної картки, яка дозволяла встановити на території паркан.

У липні забудовник намагався презентувати свій проєкт у приміщенні Дарницької районної держадміністрації. Втім, за словами Гмирянської, це була спроба імітувати громадські слухання, яку зірвали активісти.

Читайте також: Кличко відреагував на «Марш за Київ»

«Забудовник заявляв, що ініціюватиме з дотриманням регламенту і всіх правил цю процедуру громадських слухань, ми стежимо, але жодних анонсів поки що немає про це», – каже вона.

У червні депутати Київради на засіданні комісії з питань екологічної політики запропонували створити на Вирлиці ландшафтний заказник площею близько 98 гектарів. Це дозволило б захистити ділянку від забудови. Але рішення зрештою не отримало підтримки депутатів у залі двічі: спершу наприкінці серпня, вдруге – у вересні.

Можливо, на позицію депутатів вплинула позиція самого Кличка. У червні він заявив, що «позитивно вражений» проєктом, який йому презентував забудовник.

«Якщо громада (на громадських слуханнях – ред.) підтримає цей проєкт… якщо депутати Київради ознайомляться і скажуть, що це має право на існування, покращує територію і в жодному разі не руйнує її, то в цьому випадку, переконаний, що ми повинні прийняти об’єктивне рішення» – заявив мер. Він, втім, підкреслив, що «не лобіює» забудову.

Супротивники забудови апелюють до того, що озеро є домом для червонокнижних птахів, а також створює природний бар’єр між житловим масивом та джерелами забруднення на кшталт Дарницької ТЕЦ чи сміттєспалювального заводу «Енергія».

Представники компанії-забудовника, своєю чергою, запевняють, що шукають компромісу з місцевою громадою.

«Жодних будівельних робіт не ведеться на об’єкті і не буде вестися до проведення громадських слухань, отримання всіх дозвільних документів. Озеро зберігається однозначно, до озера ми жодним чином не маємо жодних планів по забудові», – заявив представник компанії Олександр Крупник у коментарі каналу «Київ.Newsroom» у липні 2021 року.

Гмирянська з цією аргументацією не погоджується. Вона стверджує, що компанія-забудовник наводила суперечливі дані щодо того, що планує будувати.

«Комусь вони кажуть, що хочуть 200 тисяч квадратних метрів, комусь, що ще менше, десь – що більше. Потім вони кажуть, що в них взагалі немає ще проєкту і вони планують його узгоджувати з громадою. У презентації друкованій, яку роздавали депутатам всіх фракцій і меру, взагалі були рендери втілених проєктів в Америці. Тобто вони продають весь час кота в мішку, але факт є фактом – не порушуючи Водного кодексу, там неможливо здійснити будівництво», – наголошує Анастасія Гмирянська.

Активістка каже, що громада Вирлиці спілкується з іншими киянами, які захищають свої зелені зони – наприклад, Совські ставки чи Протасів Яр.

Місцеві жителі наразі формують громадську організацію, щоб протистояти компанії в судах.

Пуща-Водиця

Вузька асфальтна дорога веде вглиб лісу Пущі-Водиці. Вбік від неї йде ґрунтова – нею проїде максимум один автомобіль. Цей шлях для пожежників пролягає повз дерева, серед яких – колекція сосен та модрин Вінтера, висаджена на початку 20-го століття.

На початку червня 2021 року сюди завезли обладнання і встановили бетонний паркан.

Тут, посеред Пущі-Водиці, планують будувати котеджне містечко, а до нього – прокласти асфальтну дорогу через парк. Ця ділянка входить до території Національного природного парку «Голосіївський».

Згодом співробітник парку Олександр Соколенко повідомив, що невідомі молодики почали роботи в заповідній зоні, а поліція, яку викликали на місце події, змусила працівників парку розчистити їм перегороджену раніше дорогу.

Компанія-забудовник – «Продмарт», яку медіа опосередковано пов’язують із екснародним депутатом від «Блоку Петра Порошенка» Дмитром Андрієвським.

Як розповів Радіо Свобода виконувач обов’язків голови парку Андрій Хрутьба, він та інші працівники посилалися на положення про парк, кадастрову карту та цілу низку законів і нормативних актів, але ані поліцію, ані представників забудовника це не переконало. Хрутьба розцінює реакцію поліцейських як бездіяльність.

Парк підпорядкований Міністерству захисту довкілля, проте балансоутримувачем цієї території є міське комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство».

«З ними ми контактуємо і співпрацюємо по даному питанню. Наприклад, в частині перекриття незаконних заїздів в ліс. Також йде робота з депутатським корпусом. Так, наприклад, (депутат Київради від «Голосу» – ред.) Максим Нефьодов зареєстрував процедуру розірвання договору оренди», – каже Хрутьба.

Втім, вже за кілька днів градус ситуації навколо забудови різко підвищився: активісти почали ламати паркан.

За кілька днів міський голова Віталій Кличко прозвітував про початок демонтажу бетонного паркану.

Але захисники парку святкували недовго: вже в липні ОАСК на вимогу забудовника скасував рішення Департаменту благоустрою про знесення паркану. Київрада оскаржила рішення – Шостий апеляційний суд чекає на відзив забудовника до 18 жовтня, перш ніж починати розгляд справи.

«Збільшення антропогенного навантаження, шум, загазованість, знищення лісової підстилки та ущільнення ґрунтів негативно впливатимуть на всю екосистему, яка і так перевантажена», – каже Хрутьба про наслідки можливого будівництва, додаючи, що точну оцінку повинні дати науковці.

Проти самого виконувача обов’язків голови НПП «Голосіївський» Державне бюро розслідувань відкрило справу за звинуваченням у хабарництві. Сам він заперечує свою провину і пов’язує звинувачення зі своєю роботою: «мало хто хоче бачити природоохоронця на чолі природоохоронної установи в місті, де земля «золота».

«На жаль, мало хто усвідомлює важливість національного парку в межах міста. Голосіївський нацпарк є легенями міста, і хто вважає, що він неважливий – то спробуйте не дихати, поки скуповуєтеся на пікнічок в ліс», – пропонує очільник парку.

У вересні Міністерство захисту довкілля не змогло обрати директора для НПП «Голосіївський». Разом із Хрутьбою на посаду претендували ще шестеро кандидатів, але комісія вирішила, що всі вони не відповідають вимогам.

Протасів Яр

Влітку 2020-го громада Протасового Яру святкувала – Київрада скасувала земельні відводи на території Протасового Яру, зроблені у 2007–2012 роках. Замість цього депутати постановили створити тут ландшафтний парк.

Цьому передував напад на співголову організації «Захистимо Протасів Яр» Юлію Бартле і кількамісячне переховування іншого співкоординатора Романа Ратушного після погроз від представника забудовника. Цим представником був чинний заступник голови Офісу президента Андрій Смирнов, який визнав, що розмова мала місце, але заперечив, що погрожував активісту.

Втім, навесні 2021 року протистояння поновилося: Окружний адміністративний суд на вимогу забудовника «Дайтона Груп» скасував статус зеленої зони Протасового Яру.

«Дайтона» просила скасувати заяву Київради проти забудови та повернення ділянці статусу зелених насаджень. Крім того, забудовник подав заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію відповідних рішень міської ради.

Заяву про забезпечення позову забудовник обґрунтовував тим, що зміна цільового призначення ділянки та припинення будівництва житлового комплексу «негативно вплине на чисельних інвесторів, які вже інвестували в цей проєкт великі кошти» та залишаться без квартир. Компанія заявляла про порушення прав інвесторів та про щонайменше 30,5 мільйонів гривень, вже витрачених на підготовку майданчика.

У листопаді 2020-го ОАСК задовольнив заяву про забезпечення позову. Шостий апеляційний суд підтвердив це рішення, але Верховний суд у касації в червні 2021-го став на бік Київради.

Офіційно відповідачем у справі є Київрада, активісти – третя сторона у справі. Представники міської влади апелювали до того, що суди першої та апеляційної інстанції порушували норми права, та заперечували, що неможливість будівництва означатиме «очевидну небезпеку» права інвесторів.

«У випадку продовження будівельних робіт… дії позивача призведуть до незворотних наслідків, в тому числі, знищення рослинності на ділянці та втрати нею рекреаційних властивостей», – йдеться в судовому описі справи.

Але вже у вересні 2021 року Шостий апеляційний суд задовольнив скаргу захисників Протасового Яру і скасував рішення ОАСК.

Крім того, в квітні Господарський суд Києва визнав, що в 2012 році тодішній мер Києва Леонід Черновецький безпідставно і без належного рішення Київради передав компанії «Бора» майже 28 тисяч квадратних метрів ділянки в Протасовому Яру.

Суд визнав договір суборенди між компаніями «Бора» та «Дайтона» недійсним, але забудовники оскаржили рішення. У вересні громада Протасового заявила, що апеляційний суд став на бік Київради і залишив рішення про визнання договору недійсним чинним.

Совські ставки

Від Протасового Яру до Совських ставків можна дістатися за 30-40 хвилин пішої прогулянки. Звертаєш убік від гучного автошляху – і опиняєшся просто в оазі спокою й зелені посеред міста. У теплу пору тут вирує життя: містяни гуляють, рибалять, відпочивають на пікніках, чути співи місцевого птаства, біля води можна помітити качок.

Правда, над парком височіють недобудовані висотки Войцеховського – наче нагадування про те, що могло б чекати на саму зелену зону.

Замість каскаду ставків і парку, тут міг вирости торговельно-розважальний центр, якби не опір місцевої громади. За договором, укладеним між компанією «Господарник» та Київрадою (тоді очолюваною Черновецьким) у 2008 році, забудовник отримав ділянку площею в майже 200 тисяч квадратних метрів у оренду на 15 років.

Ця земля призначена для «облаштування рекреаційної зони в поєднанні водоймища з будівництвом розважально-торговельного центру». Втім, замість «поєднання» планувалося залити зелену зону бетоном і збудувати близько 20 житлових корпусів, розповідає журналіст і один із активістів, які обстоюють зелену зону, Андрій Яніцький.

Згідно з партнерським договором від 2016 року, який опублікував народний депутат Гео Лерос у жовтні минулого року, 84% збудованих об’єктів мали б належати компанії «Геос Девелопмент». При цьому «плановим» призначенням цієї ділянки призначена «житлова забудова». Це формулювання залишає мало місця для зелених насаджень. «Геос» не відповів на запит Радіо Свобода для цього тексту.

Совські ставки йдуть каскадом і з’єднані між собою каналами. Частина цієї системи вже була зруйнована забудовником, каже активіст.

«Маленькі струмки вони фактично поспускали, заболотили їх, щоб показати, що там і води вже немає, нічого немає. Але там все можна відновити, є підземні джерела, відновити ці дамби і будуть там ставки», – запевняє він.

У червні Північний апеляційний господарський суд України відмовився задовольнити скаргу компанії «Господарник» на рішення про розірвання договору оренди на цю ділянку. Яніцький коментує це рішення зі стриманим оптимізмом: забудовник ще має повернути ділянку на баланс міста.

«З упровадженням рішень судів у нашій країні не дуже добре, це теж окремий процес. Ви можете виграти суд, але не отримати винагороду по суду, який виграли», – розповідає активіст.

Це ще не кінець – «Господарник» оскаржив рішення в касації. Касаційний господарський суд Верховного суду призначив розгляд справи на 6 жовтня.

Радіо Свобода звернулося до Київської міської ради із запитом щодо того, чи забудовник повернув ділянку на баланс міста.

Крім того – за рішенням суду, орендар повинен повернути ділянку в тому ж стані, в якому отримав. При цьому роками за ставками ніхто не доглядав, вони міліли й забруднювалися. Чи відшкодують місту завдані збитки – журналіст не береться прогнозувати.

Але навіть по поверненню ставків місту загроза для них не зникає, пояснює Яніцький, адже ця земля досі офіційно призначена для будівництва ТРЦ.

Відтак місцева громада планує співпрацювати з Київрадою, щоб лобіювати зміну цільового призначення ділянки на ландшафтний парк чи рекреаційну зону. Яніцький очікує, що на це знадобиться щонайменше рік.

Все ускладнюється ще й тим, що з 11 ставків у цій місцевості більшість взагалі не задокументовані і не мають відповідних паспортів водойм, які б захищали їх від знищення.

Якщо вдасться задокументувати всі ставки, то вони будуть захищені від забудови законом. Яніцький припускає, що досі паспортів не має, тому що водойми планувалося забудувати від самого початку.

Він робить ставку на те, що депутати міської ради побачать у захисті зеленої зони можливість покращити свої шанси на наступних місцевих виборах.

Основною причиною того, що Совські ставки наразі вдалося відстояти, Яніцький називає розголос і активність місцевої громади. Судові справи привернули увагу не тільки місцевих жителів, а й журналістів і політиків.

«Люди, які цим займаються, мені кажуть, що судді бояться брати хабарі і їм легше відмовляти, якщо на них тиснуть, коли до справи є суспільна увага – якщо преса цікавиться, якщо люди приходять (тільки справжні активісти – завжди видно, коли проплачений мітинг, а коли приходять реальні люди). Тому це справді велика перемога. Ще, я думаю, нам, можливо, попалися просто хороші судді, вони різні бувають», – припускає він.

Натомість раніше, нагадує журналіст, суд ставав на бік забудовників – саме тоді, коли громада була не така активна: «тому дуже важливо ходити на суди».

Озеро Качине

Позняки та Осокорки – відносно нові житлові масиви на лівому березі зі щільною забудовою. Поміж житлових комплексів тут не так багато зелених зон і водойм. Над одним із них, озером Качиним, з одного боку нависають новобудови, з іншого – пролягає дорога. Водойма, біля якої гуляють місцеві жителі, вже частково була засипана у 2016 році, коли тут вперше намагалися звести будинок.

Забудовник у цьому випадку формально представляє місто – це комунальне підприємство з будівництва житла «Житлоінвестбуд-УКБ». Як повідомили Радіо Свобода у підприємстві, ділянку в 2014 році передали іншому КП – «Київське інвестиційне агентство» для «громадської та житлової забудови». Будинки, зведені на цьому місці, призначалися для потерпілих інвесторів проєкту «Еліта-Центр».

«Житлоінвестбуд-УКБ», виконуючи умови інвестиційного договору, в 2016 році почав підготовчі роботи. Водойму навіть почали засипати, але проти забудови виступила місцева громада.

Тоді підрядник подав позов до суду проти активістів, стверджуючи, що вони знесли паркан. Суд першої інстанції присудив їм виплатити 200 тисяч гривень компенсації. Одна з відповідачів, Тамара Харчилава, розповідає, що рішення згодом вдалося оскаржити в апеляції.

«Забудовник пішов в касаційну інстанцію, але Верховний суд навіть не відкрив провадження. Тож справа закінчена, всі активісти, які проходили по справі, визнані невинуватими у шкоді», – розповідає вона.

Харчилава вказує на те, що озеро мало б бути захищене від забудови просто за фактом того, що це – водойма. Водний кодекс визначає озеро як «природну западину суші, заповнену прісними або солоними водами».

«У статті 3 «Водний фонд України» зазначається, що всі води (водні об’єкти) на території України становлять її водний фонд. У наступній статті «Землі водного фонду» зазначено, що до нього належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами. Відповідно до статті 86 використання земель водного фонду обмежено. Тут заборонено будь-яке житлове будівництво», – стверджує вона.

Однак після 5-річного затишшя, навесні 2021 року, стало відомо, що будівництво можуть поновити. У березні активіст Георгій Могильний оприлюднив протокол наради за участі заступника голови КМДА Вячеслава Непопа. З протоколу випливає, що від ідеї забудувати ділянку не відмовилися.

Харчилава каже: про спроби відновити роботи на озері їй нічого не відомо, але обіцяє поновлення акцій протесту в разі «зазіхання на залишки зелених зон в районі з аномальною щільністю людей і страшною екологічною ситуацією».

«Забудовник не має проєктної документації, тому він має зайти на озеро з буровими установками, щоб взяти проби ґрунту. Інакше він не зможе отримати проєктну документацію. Коли він це зробить, ми це зафіксуємо, опублікуємо і повідомимо поліцію і прокуратуру. Це буде доказом того, що раніше він заходив на озеро, геть не маючи належної документації», – попереджає активістка.

Крім того, Харчилава стверджує, що поліція не розслідує спробу знищення озера належним чином. Поліція відкрила справу про самоправство 2016 року, але їй невідомо про те, чи оцінювалися збитки довкіллю. Заявник у цій справі невідомий, тож доступу до матеріалів справи в активістів немає.

Крім того, інша активістка Вікторія Бегаль також зверталася до поліції через побиття в ході протестів на захист озера. У коментарі Радіо Свобода Бегаль повідомила, що українські суди відхилили цей позов, тож, за її даними, справа дійшла до Європейського суду з прав людини.

У «Житлоінвестбуд-УКБ» на запит Радіо Свобода повідомили натомість, що розробили проєктну документацію для будівництва житлового будинку з паркінгом. Але «з урахуванням напруженої ситуації, що склалася навколо будівництва, виконання підготовчих робіт було зупинено і наразі не ведеться».

У поліції підтвердили, що за фактом самоправства «здійснювалося досудове розслідування», але відмовилися повідомити деталі, пославшись на те, що інформація стосується кримінального розслідування і не підлягає розголошенню.

Розбудова Києва відбувається хаотично, без генерального плану, і після останніх виборів ситуація помітно не змінилася, каже аналітикиня CEDOS, фахівчиня з міського розвитку Анастасія Боброва.

Вона звертає увагу на те, що чимало земельних ділянок, які потрапляють під забудову, були виділені під неї під час мерства Леоніда Черновецького, яке тривало з 2006 по 2010 рік:

«Це не значить, що зараз стало краще, просто це наслідки рішень, які були ухвалені багато років тому і зараз нас тільки доганяють. В Києві, мені здається, у міській раді досі є багато представників саме забудовників. Можливо, змінюються якісь конкретні люди, яких представляють депутати, але сама тенденція не змінюється», – зазначає Боброва.

При цьому навіть щодо тих об’єктів, які формально не підпорядковані місту (наприклад, як Голосіївський парк), у міської влади може бути позиція, проте тоді має бути й план подальших дій.

«Можна виступати за те, щоб передавати якісь зелені зони чи об'єкти якоїсь культурної спадщини в підпорядкування органам місцевого самоврядування, але для цього треба розуміти, що з ними далі робити», – додає вона.

Боброва повторює спостереження Яніцького: головна надія на захист парку чи озера лежить на низових активістах, «тому що розвиток міста – це завжди боротьба якихось інтересів».

А що з Генеральним планом Києва?

Дія Генерального плану Києва добігла кінця 2020 року. Днями КМДА заявила, що новий генплан – до 2040 року – винесуть на громадське обговорення до кінця року.

Генплан містить розділ про захист довкілля. Наприклад, його автори визнають, що попередній план (з 2002 до 2020 року) передбачав збільшення площ озеленених територій з 5 289 до 5 986 гектарів у межах міста. Натомість за перші 10 років втілення плану площа зелених територій зменшувалася.

За даними міської влади, попри реконструкцію «понад 300 парків і скверів», наразі фактична площа зелених територій становить 5 313 гектарів, що на 11,2% менше від запланованого показника.

Критики генплану з урбаністичного середовища вказують на те, що він не враховує кліматичних змін, а його підходу до зелених зон бракує цілісності та регулювання їхньої якості.

«В одних районах мешканки і мешканці мають доступ до великої кількості озеленених територій, у інших ці території приватизовані або заблоковані дорогами й залізничними шляхами. У плані не узгоджені зв’язки між наявними і запланованими зеленими просторами, що обмежує можливості для ходьби, їзди на велосипеді та пересування тварин», – йдеться у висновках дослідників, які урбаністичний журналі MistoSite оприлюднив у 2020 році.

Що місто втрачає разом із зеленими зонами?

Розмова з Бобровою відбувалася в червні – в день, коли Київ накрила пилова буря. Вона стверджує, що безконтрольна забудова тільки посилюватиме вплив кліматичних змін на містян.

«Є таке явище, як теплові острови, коли температура міста є значно вищою, ніж температура територій довкола. Від цього страждають безпосередньо люди, які можуть постраждати від теплового удару, які мають погану якість повітря, пилові бурі. Це все довгостроково впливає на здоров’я тих, хто тут живе», – пояснює вона.

Крім того, зелені зони – це спільні безкоштовні місця для відпочинку та прихисток для тварин, птахів і комах, які зникають з міст разом із ними.

При цьому, на думку експертки, будівництво нових житлових комплексів не вирішує проблему попиту на житло в столиці. Адже інвестори можуть купувати житло для здачі в оренду і, якщо воно не підпадає під дію податку на нерухомість, тримати його незайнятим, не знижуючи ціну.

«Вирішувати проблему житла можна через те, щоб розвивати сектор публічної оренди, через те, щоб упроваджувати податок на нерухомість, щоб якась частина грошей, вкладених у житло, поверталася в міський бюджет, і на неї ми зможемо будувати соціальне житло, прибуткове житло для оренди», – припускає Боброва.

Інше тимчасове рішення – мораторій на забудови, доки не готова планувальна документація. Цю документацію, вважає Боброва, треба розробляти «не за закритими дверима, а з ширшим обговоренням, із залученням різних категорій людей, громадського сектору».