Західні союзники наважились передати Україні сучасні танки і БМП. А генсекретар НАТО вважає, що у війні Росії проти України настав переломний момент. Як нова зброя може вплинути на хід бойових дій і тактику української армії? Яку бронетехніку від союзників вже використовує Україна і як вона показує себе на полі бою?
Американський бронеавтомобіль MaxxPro
MaxxPro один із наймасовіших MRAP у Збройних силах України. Він, в першу чергу, використовується для доставки десанту на поле бою. Але через те, що техніки в українській армії не вистачає, виконують на них абсолютно різні завдання, у тому числі бойові. Висота машини – під три метри. У США її поставили на озброєння у 2007 році під час кампанії в Іраку. Основне завдання – транспортування військовослужбовців та захист їх від мін та різного роду засідок.
«Воно прирівнюється як до вантажної, до фури. Я до того їздив на фурі, я знаю нюанси, де треба менша швидкість, де більша швидкість, як вирівняти машину. По прохідності, скажімо так, зі 100% ну на 80% вона вигрібає. Якщо ти знаєш, куди їхати, знаєш, бачиш дорогу – виїжджаєш спокійно. Якщо людина не розуміє, куди їде, то, звичайно, що засяде», – каже військовослужбовець 68-ї окремої єгерської бригади Віталій.
На Донбасі зараз морози змінилися відлигою, дороги розмило і будь-яка колісна техніка – все ж таки не найкращий варіант пересування. Броня MaxxPro – те, що не викликає питань в українських військових. Щодо озброєння – на машині встановлено великокаліберний кулемет «Браунінг».
«Кулемет там стоїть хороший, 12,7 (калібру 12,7 мм – Ред.), все інше озброєння в капсулі лежить з нами. Коли виходимо, беремо з собою його, все, що нам треба – і тяжке, і легке. В наступ, якщо сухою дорогою і десь швиденько відпрацювати, відбити там КСП (командно-спостережний пункт – Ред.) чи захопити КСП, тоді можна йти. А так – вивезти піхоту, вивантажити», – каже військовослужбовець 68-ї окремої єгерської бригади з позивним «Кабан».
«Машина експлуатується в нашій бригаді понад 5 місяців. Більше позитиву, ніж негативу. Найбільша основна задача – це доставка особового складу в зону бойових дій або вивезення поранених із зони бойових дій. Залежно від погоди і умов і поставлених задач – можливо йти в наступ, можливо й оборонятися, тільки не у всіх випадках», – додає його побратим з позивним «Вітамін».
Різні бронемашини західні країни постачають Україні не перший місяць. Протизасадних бронеавтомобілів із захистом від мін, так званих MRAPів, вже близько тисячі – сюди входять згадані MaxxPro, турецькі Kirpi, австралійські Bushmaster та інші. Декілька сотень СБА – спеціалізованих броньованих автомобілів – там рівень захисту трохи нижчий, ніж у MRAP – наприклад, HMMWV та інші броньовики. Що стосується армійських бронетранспортерів, то наймасовіший у ЗСУ – гусеничний М113 та його модифікації, а також колісні БТРи – наприклад, французький VAB.
«Коли йдеться про будь-яку бронемашину, варто дивитися на комбінацію вогневих можливостей, маневреності і захисту. Машини, які надходили в Україну раніше, надавали маневреність. Пересуватися із точки в точку. До прикладу, MRAP – мінозахищені бронеавтомобілі надавали більш високий захист, але це не бойові платформи», – каже полковник армії США у відставці Ліам Колінз.
Броньовані машини HMMWV та Bradley
Під час кампанії наприкінці літа-восени, наступаючи, українська армія в авангарді використовувала мобільні групи на швидкому транспорті – до прикладу, броньовані «Хамві» для стрімкого прориву до російських позицій чи в тил окупаційних військ. Такі маневрені атаки залишали російські війська без підтримки артилерії і їм доводилось відступати з підготовлених позицій.
«Якщо ми говоримо про харківську операцію, унікальність цієї операції полягає в тому, що об'єктивно противника за кількістю особового складу, за кількістю техніки на тому напрямку було більше, але це не втримало його від поразки. Таким чином ми, відточуючи механізми і алгоритми ефективного застосування бронетехніки, створюємо передумови подальшого проведення операцій по звільненню наших територій», – каже воєнний експерт Сергій Грабський.
«Броньовані «Хамві» вступають у бій із танком – у них низький рівень виживання в бою. Можемо припустити, що співвідношення один до одного, якщо пощастить. Але, до прикладу, бойова машина Bradley із навідником, командиром, з екіпажем, який знає, як із нею працювати, можна отримати вигідний обмін знищених цілей 5 або 10 російських машин до однієї», – пояснює Ліам Колінз.
Главком української армії в інтерв'ю The Economist називав необхідну кількість бойових машин піхоти для великої наступальної операції – 600-700 одиниць. До середини січня точно відомо про поставку чотирьох видів західних БМП – німецьких «Мардер» і американських «Бредлі», у першій партії очікується 40 і 109 бронемашин відповідно.
Також США пообіцяли 90 колісних БМП Stryker. Про передачу пів сотні сучасних БМП CV90 заявила Швеція. Все разом – понад 40% від запиту українських військових для масштабної операції в контексті саме БМП.
«На червень минулого року в нас, з одного боку, були значні втрати. Ми втратили десь 1400 БМП – це значні показники від того, що ми мали в період на початку бойових дій. І зараз, звісно, у нас стоїть потреба, перше – відновити втрати, друге – кроки до формування нових частин, якщо вони будуть формуватися саме навколо цих бойових машин піхоти. А в перспективі – дійсно, ми маємо вийти на показники, які вимірюються сотнями, а в ідеалі – до тисячі БМП», – розповідає експерт Defense Express Сергій Згурець.
«Нам потрібні будуть і такі бойові машини як «Бредлі», ми говоримо про M113, про МРАПи, з якими я добре знайомий ще з часів Іраку, йдеться про легкі, я б їх назвав самохідні установки, а дехто їх називає – французькими танками АМХ 10, які дозволяють стріляти на ходу і можуть бути використані як маневрений засіб підтримки механізованих підрозділів. В обороні так само. Ми говоримо про те, що в умовах спроби противника десь прорвати оборону ми маємо мати можливість зосередити на цьому загрозливому напрямку відповідну кількість військ, щоб зірвати плани противника атакувати. У війні 21-го століття, у війні, в якій розвідка має виключне значення – маю на увазі повітряна, оперативна розвідка – таке блискавичне переміщення озброєння і бойової техніки грає виключно важливу роль. І є основою перемоги», – додає Сергій Грабський.
На момент повномасштабного вторгнення РФ в українських механізованих бригад на озброєнні були БМП-1 і БМП-2. Загалом – 1103 одиниці на всю армію, за даними The Military Balance. ЗСУ захопили близько 400 російських бойових машин піхоти, у тому числі 6 десятків БМП-3 з гарматою в калібрі 100 мм, які вважаються сучасними.
Яку ще бронетехніку отримають українські військові
Як і з іншою західною зброєю, одне з найважливіших питань – це кількість БМП у країн-донорів. Видання The Military Balance щорічно підраховує озброєння більшості країн світу і, за його даними, БМП Marder у різних версіях у Німеччини – 324 одиниці. Наприклад, у Великій Британії є схожі машини Warrior – близько 4 сотень, але про їх передачу заяв не було. Найбільший запас вільних БМП у Штатів – близько трьох тисяч на зберіганні. Ще близько 3700 Bradley у строю.
«Ці БМП створювалися, щоб стримувати навалу Радянського Союзу. Умовно кажучи, всі радянські, а потім російські БМП створювалися навколо головного – аби ця машина мала гарну вогневу потужність, але ігнорувалися вимоги бронювання. І та ж БМП Bradley, по-перше, вона має круговий захист від боєприпасів калібру 30 мм. Це те, що дозволяє ефективно діяти на полі бою, не побоюючись того, що якась російська БМП обстріляє і буде завдано критичних втрат цій машині», – розповідає Сергій Згурець.
Україна отримає версію M2A2 ODS – вона враховує досвід бойових дій під час операції «Буря в пустелі» – там США втратили 20 БМП, з них, за даними урядового звіту від 1994 року, 17 знищені дружнім вогнем. Головна зброя Bradley – гармата в 25 мм, а також ПТРК ТОУ, який США списують, тому у ЗСУ не буде проблем з боєкомплектом. Машина може воювати вночі.
«Це машина, яка має тактичну цифрову систему управління полем бою, де вона може обмінюватися з іншими машинами даними про розташування своїх машин, де може перебувати ворог. Тобто, такий внутрішній тактичний інтернет між бойовими машинами, що суттєво підвищує ефективність взаємодії цих машин на полі бою. Але ми розуміємо, що всі ці, як хтось називає «паперові показники», тобто показники машин на папері, значною мірою множаться або діляться з огляду на те, наскільки екіпаж цієї машини може ефективно використовувати всі ці переваги на полі бою», – продовжує Сергій Згурець.
Упродовж місяців російська армія використовувала БМП із десантом для прориву до українських позицій. Принаймні частина таких атак закінчувалася підривами на протитанкових мінах або знищенням БМП за допомогою протитанкових комплексів. До того ж будь-яка техніка на полі бою російсько-української війни постійно перебуває під загрозою артилерії. За даними проєкту «Орікс», російська армія втратила близько 1300 БМП різних модифікацій під час боїв в Україні. Втрат зазнає і Україна – як у радянському, так і західному озброєнні.
«Варто розуміти, що бойова машина піхоти виконує два завдання. Перше – довезти піхотинця до бою, захистити його: від артилерії, стрілецького озброєння, реактивних гранат РПГ. І є повне розуміння, що частина цих систем озброєння будуть знищені під час конфлікту. Це, на жаль, частина бойових дій. Я думаю вони [партнери] очікують втрати і думають про те, що необхідно надати. Припускаю, що США до вичерпання запасів можуть передати ще кілька сотень. Щось залишиться в резерві, але точно є можливість для України у питанні бойових машин піхоти, які важливі для захисту», – пояснює Ліам Колінз.
Ремонтна база ЗСУ
Західна техніка в українській армії – це не тільки використання її на полі бою. Це, в першу чергу, логістика і її обслуговування. Щоб цьому навчитися, теж потрібен час. До прикладу, ті ж MaxxPro, які простіші за сучасні танки, і БМП, на початках могли ламатися через елементарні помилки під час експлуатації. А щоб їх відремонтувати, військовим часто самостійно доводилось шукати ту чи іншу інформацію про машину.
«Запчастини замовляють, потрібен певний час, щоб вони доставлені сюди були з Америки. Якщо якийсь легкий ремонт, хлопці на виїзд їдуть і швидко це роблять. Якщо якийсь такий не на короткий час, то приганяємо сюди, і тут є «донори», які вже пошкоджені. Що підходить – ставим на ті і таким чином ремонтуємо їх. Нам з хлопцями місяць потрібен був, щоб розібратися без інструкції, без нічого. Нас поставили сюди, виходу не було, треба було робити», – каже військовослужбовець 68 окремої єгерської бригади Олександр.
Втім, інструкцію для обслуговування MaxxPro українські механіки вже отримали – як і будь-який автомобіль, бронемашини іноді вимагають ремонту, пов'язаного не лише з бойовими діями.
«Не працює підкачування коліс – воно там 12 положень. Ну, тобто на повних колесах вона не проходить по бруду, спускаєш. Коробка, буває, автомат в аварію йде. Ну, я вам скажу, якщо ви цю машину бачили, то там досить складно всю броню зняти, щоб долізти до якоїсь деталі, до основної, і щоб якийсь датчик один поміняти – доводиться там два дні копатися», – додає побратим Олександра – Володимир.
За словами військових механіків, були б запчастини, вони відремонтують будь-яку техніку. Але навіть на легковики часто необхідні деталі складно знайти, що вже говорити про спеціальну техніку. Хоча з радянською бронею простіше: на відміну від західної, українським механікам вона давно знайома.
Очевидно, що механізми, які зараз налагоджені в ЗСУ з ремонту радянської бронетехніки, тепер доведеться організовувати і з західними машинами. Практично одразу Україні необхідні запчастини і логістика, яка дозволить ремонтувати техніку якнайшвидше і неподалік лінії фронту. Завдання ускладнюється ще й тим, що як і з західною артилерією, ЗСУ отримують своєрідний зоопарк БМП. Тим не менше, генсекретар НАТО після чергового засідання в форматі «Рамштайн» заявив, що нові поставки зброї дозволять Україні не лише оборонятися, а й наступати.
«Коли ми говоримо про Південь або про інші напрямки, то ворог там суттєво зміцнив свою лінію оборони за рахунок побудови фортифікаційних споруд, і тому це означає, що будь-який наступ з використанням танків чи БМП – все рівно це має бути другою складовою бойових дій, а перша якраз має стосуватися максимального знищення сил противника і фортифікаційних споруд. І це потребуватиме значної роботи далекобійних систем, артилерії, аби максимально розчистити поле бою для просування наступальних підрозділів», – каже Сергій Згурець.
«Їм потрібно більше танків. Є свої, вони боєздатні, але необхідної кількості немає. Це перше. Але, що важливо сказати, це не лише про нові системи, яких немає. До прикладу, HIMARS, який був необхідний раніше. Тепер БМП, системи ППО. Але навіть базові речі – артилерійські снаряди 105 і 155 мм. Їх запаси спустошуються під час війни і багато в чому потрібна не нова зброя – деякі види якої дійсно необхідні, але відновлення, до прикладу, ударних дронів, втрачених під час конфлікту. Потрібно поповняти запаси зброї і боєприпасів», – пояснює Ліам Колінз.
«Наші союзники віддали нам практично все радянське озброєння, яке було на забезпеченні або на зберіганні в зоні їх доступу. Йдеться не тільки про Європу, але і про інші країни. І зараз ми отримаємо вже виключно техніку західних зразків. Безумовно, з точки зору організації процесів я це називаю логістичним кошмаром. Але тут є два аспекти, на які варто звернути увагу. Перш за все – нам передають все, що можна передати. З тих запасів, які існують у природі. Більше тих запасів передати неможливо. Ті запаси не є настільки потужними, щоб говорити про те, що нам було б добре отримувати техніку єдиного стандарту. Вторинний сенс передачі такого широкого спектру озброєння і бойової техніки полягає в тому, щоб намацати той вид, який є більш ефективним і найбільш малозатратним з точки зору експлуатації і обслуговування, ремонту, використання на полі бою. І ми зараз займаємося селекцією свого роду», – пояснює Сергій Грабський.
Ефект від нової масштабної військової допомоги не буде швидким. Уже зараз у Білому домі радять Україні відтермінувати запланований наступ, поки техніка не прийде й допоки українська армія її опанує. Тим більше, наразі незрозуміло, чи отримає Україна, крім танків «Челенджер», більш масові «Леопарди». Яке б рішення не ухвалили в українському командуванні, очевидно, що у найближчі тижні-місяці російська армія за рахунок мобілізованих може спробувати повернути собі стратегічну ініціативу і організувати свій масштабний наступ.
