В останні дні ще більше посилилися бої за Бахмут на Донеччині. Засновник ПВК «Вагнер» Євген Пригожин 2 квітня заявив, що «вагерівці» підняли російський прапор на будівлі адміністрації міста. Про запеклі бої на Бахмутському напрямку повідомляє Генштабу ЗСУ. Що відбувається у Бахмуті? Про це в ефірі програми «Свобода LIVE» (Радіо Свобода) 3 квітня розповів Юрій Сиротюк, солдат-гранатометник 5-ї окремої штурмової бригади ЗСУ, заступник голови ВО «Свобода». За його словами, «зараз йде дуже жорстка бійня всередині міста», а «вагнерівці» втратили віру, вони розуміють, що кожен їхній бій – це останній».
– Пане Сиротюк, що сьогодні у Бахмуті? Що можемо говорити про ту ситуацію? Бо залишається Бахмут у центрі уваги. І ось вже нові заяви від Пригожина про те, що він під контрольний російській армії. Що зараз відбувається у місті?
– Пригожин робив заяву десь там на межі 1 квітня. Тобто вони такі відомі брехуни.
У місті ситуація дійсно дуже складна. Якщо наприкінці минулого тижня, коли випав дуже глибокий сніг, він дещо вгамував атаки противника, то противник перегрупувався і вчора й сьогодні (2–3 квітня – ред.) пішов в наступ з новою силою. Знову намагаються вийти, перерізати трасу із Хромового на Часів Яр, знову намагаються атакувати з півдня міста, дійти до траси Костянтинівка-Бахмут. І дуже важкі вуличні бої в самому Бахмуті.
Противник використовує дуже багато артилерії, РСЗВ, б’є не тільки по наших оборонних позиціях, не шкодує і своєї піхоти, яку кидає одночасно
Тобто ситуація в Бахмуті дійсно дуже важка. Все ускладнюється тим, що противник використовує дуже багато артилерії, РСЗВ, б’є не тільки по наших оборонних позиціях, не шкодує і своєї піхоти, яку кидає одночасно зі своїми артилерійськими атаками. Тому ситуація в місті є дійсно дуже складна, бої дуже важкі.
Якщо декілька днів тому було дещо послаблення і загальна інтенсивність російських атак падала, то зараз, перегрупувавшись, ворог, схоже, використовує останню надію, щоб досягти якихось успіхів у місті.
Якщо ворог кудись і просувається, то виключно по руїнах
Насправді нічого йому там захопити не вдається. Якщо ворог кудись і просувається, то виключно по руїнах. Будь-яке просування ворога можливе тільки тоді, коли він своєю артилерією знищить якісь будівлі вогняним валом, змусить нас вирівняти позиції чи відступити, щоб не піддавати максимально великій небезпеці нашу піхоту, тоді десь по руїнах заявляє про своє просування.
У ворога стратегія дуже проста – закидати залізом і м’ясом. У нас тактика і стратегія інша – вимотати ворога, максимально завдати ворогу ураження
Хоча такі «гойдалки» в Бахматі відбуваються давно. Вже йде восьмий чи дев’ятий місяць боїв за місто. Тому не дивно, що ворог просувається. Потім його відбиваємо. Тому що у ворога стратегія дуже проста – закидати залізом і закидати м’ясом. У нас тактика і стратегія є дещо інша – вимотати ворога, максимально завдати ворогу ураження, знесилити ворога, а коли вже ворог буде знесилений, просто відбити ці позиції, використовуючи військове вмінням, а не просто людською перевагою, людськими ресурсами.
– Пане Сиротюк, той самий Пригожин каже про те, що «вагнерівці» чи ВПК «Вагнер» беруть місто. А є інформація про те, що російських десантників туди ще кидають. Чи взагалі вони змінили тактику, коли ось ці людські хвилі йшли, «м’ясо», про яке ви говорите? І хто зараз йде у цих людських хвилях?
– Є тут зараз не тільки «вагнерівці». Хоча крайні наші полонені – це «вагнерівці», зеки, ті, кого з тюрем російських забрали, кинули сюди на забій в Україну. Таким чином Путін вирішує для себе певні соціально-економічні питання всередині країни. З’явилися російські десантники. Тому що «Вагнер» максимально вибитий.
Прийшли під Бахмут до 40 тисяч. Тобто кількість «вагнерів» більша, ніж кількість більшої частини європейських армій!
Треба враховувати, що коли вони ще прийшли під Бахмут, їхня кількість нараховувала до 40 тисяч. Тобто кількість «вагнерів» більша, ніж кількість більшої частини європейських армій! Більша, ніж армія Білорусі і більшості європейських армій. Зараз вона вибита, знекровлена. І тому самостійно Пригожин вже не може виконувати своє завдання. Він зараз кричить, щоб йому фланги прикрили.
Тому що вони намагалися, ще зовсім недавно розказували про кліщі, про оточення міста, про те, що вони вийдуть в район Часового Яру і повністю оточать українське угрупування. Зараз вони про це вже не говорять, хоча наступальні дії і намагаються вести.
Місто їм не вдасться оточити, ніякого «котла» не буде. Зараз йде дуже жорстка бійня всередині міста
Але вони розуміють, що місто їм не вдасться оточити, ніякого «котла» не буде, ніяких кліщів немає. Тому зараз йде дуже жорстка бійня всередині міста. І будь-яке просування противника, ще раз зазначу, можливе тільки тоді, коли він знищує перед собою будівлі і пересувається виключно по руїнах.
І ми бачимо, що «вагнерівці» втратили якби віру. Це кількамісячна лобова атака. Вони розуміють, що кожен їхній бій – це останній. І тому ця заява Пригожина свідчить про те, що він вимагає підкріплення, що він вимагає підмоги, що він фактично видихнувся, що ця перемога чи це просування міліметрове чи кількаметрове у Бахмуті багатомісячне – це Піррова перемога, що після боїв за Бахмут, напевне, самостійно вести будь-які бойові дії без поповнення живою силою «Вагнер» не зможе.
– Ви згадали про руїни. І Бахмутська міська рада – це фактично теж суцільна руїна. Її будівлі вже немає. З політичної точки зору, зрозуміло, для чого їм там російський прапор. А з військової точки зору, чи це відкриває якісь додаткові можливості для окупанта?
– З військової точки зору це не відкриває жодних можливостей для окупанта. Погіршує ситуацію те, що ворогу, на жаль, на деяких ділянках вдалося форсувати річку Бахмутку. Тобто вони пересунулися частково в центральну частину міста. Але ключова забудова, міська, сучасна забудова перебуває під нашим контролем, а та, так звана центральна частина міста, давніша, тобто там не такі багатоповерхові будинки. Тому ключові бої за місто ще попереду.
Відступ часто пов'язаний з тим, що або ворог артударами повністю зносить позиції, або, щоб вирівняти лінію. Але фронт не зламаний в жодній частині
Ключова лінія оборони противника ще чекає. Найголовніше, що є чітка і струнка оборона міста.
Якщо навіть треба вирівняти лінію, тому що відступ досить часто пов'язаний з тим, що або ворог артилерійськими ударами повністю зносить позиції, повністю зносить будівлі, тому треба перейти на укріплені позиції, щоб не піддавати загрозі життя наших солдатів, або, щоб вирівняти лінію. Але фронт не зламаний в жодній частині. Все працює, працює постачання, підвіз боєприпасів, вивіз українців, вивіз наших побратимів поранених.
Добряче вибиваємо ворогів. Артилерія знає, куди стріляти. Набоїв стало більше
І найголовніше – місто і далі працює, як м’ясорубка для російської армії. Тобто тут перемелюється наступальний потенціал російської армії. Це не дало можливість взимку росіянам наступати ширшим фронтом. Наступати десь в нових районах – на Харківщині, Сумщині, Чернігівщині чи з боку Білорусі. Повністю пов’язли в боях за Бахмут. Тут проти ворога воюємо і ми, і українська погода.
Якщо на деяких ділянках їм вдається просуватися, через день-два ми їх звідти вибиваємо
І ми добряче вибиваємо ворогів. Тому що вони бездумно кидають свою піхоту на пристріляні нами позиції, наша артилерія знає, куди стріляти. І, слава Богу, набоїв стало більше. І ми знаємо, в які місця працювати.
Тому більшість перемог – вони Піррові. Тобто, навіть якщо на деяких ділянках їм вдається просуватися, через день чи через два ми їх звідти вибиваємо.
