Доступність посилання

ТОП новини
22 Квітень 2019, Київ 12:59

Репортаж з прикордоння. Воєнний стан і «страшилки» росіян про Україну


Україна ввела воєнний стан у прикордонних з Росією областях, яки діятиме до 26 грудня. Прикордонна служба перейшла на посилений режим роботи, але що змінилося для звичайних жителів міст і селищ уздовж державного кордону? Чому багато українців продовжують їздити до Росії і які «страшилки» про Україну розповідають росіяни? Журналісти спеціального проекту Радіо Свобода «Донбас.Реалії» побували по обидва боки українсько-російського кордону та шукали відповіді на ці запитання.


Невелике містечко Шебекіно у Бєлгородській області Росії. Місцеві жителі розповідають, що раніше це було «місто хіміків».

«У всіх була робота, у всіх була зарплата, ну а тепер ось так. Зараз у нас просто курортне місто, можна сказати, – річка та ліс», – розповідає місцева жителька.

Із Шебекіно до Харківської області – 10 кілометрів. Але в Україну місцеві жителі зараз їздять нечасто, хіба що до родичів.

Анастасія Костоглодова, жителька міста Шебекіно
Анастасія Костоглодова, жителька міста Шебекіно

«Ми зробили закордонні паспорти, зробили виклики, все одно у зв’язку з останніми подіями тато не може виїхати до своїх родичів», – розповідає жителька міста Анастасія Костоглодова.

Те, що до кордону рукою подати, на життя російського районного центру зараз не впливає. Зовні все спокійно і з українського боку.

Воєнний стан у прикордонному Глухові

Україна, Сумська область, місто Глухів. Звідси до російського кордону – усього 15 кілометрів. Зараз тут діє воєнний стан. У провінційному містечку все як зазвичай – на вулицях немає військових, паніки серед людей також немає. Місцеві кажуть: нічого не змінилося. Дехто впевнений: воєнний стан треба скасовувати.

Глухівський ринок
Глухівський ринок

На місцевий ринок до початку бойових дій приїжджало багато росіян. Але останнім часом таких одиниці.

«Мало, зовсім мало. Один, знаю їздить чоловік – дріжджі бере. Сказав, що дешевше у нас, а так...», – розповідає продавець на глухівському ринку Віктор.

Тепер головні покупці на цьому ринку – пенсіонери. Ті, які молодші, з міста поїхали, розповідають глухівчани.

Жителька Глухова
Жителька Глухова

«У нас тут вже, в принципі, й працювати нікому. У нас залишилися старі, студенти і «шизики», – каже місцева жителька Тетяна.

«Знайомі, сусіди – багато виїжджає. Працювати переважно на заробітки їдуть. Якби я був здоровіший, теж поїхав би», – додає житель Глухова Петро.

Автобуси з Глухова до Росії курсують нечасто. Кілька рейсів на тиждень – з Києва і Сум у Москву.

Глухівська автостанція
Глухівська автостанція

«Я до Росії не їжджу. У мене – син в Росії. Він – громадянин Росії, але він сюди не їздить. Він боїться», – каже глухівчанка Тетяна.

По той бік кордону: що кажуть росіяни?

Водночас у російському Шебекіно «страшилки» про Україну – звична справа. Серед причин побоювання називають як «терористів», так й «легалізацію наркотиків в Україні». Вони чергуються з розмовами про «дружбу народів».

«Всі розуміють, що саме я у конкретної людини в Україні, у харків’янина, нічого не відбирала, я ні в кого не стріляла. Я так само мирно налаштована до цих людей», – каже жителька Шебекіно Валентина Єгупова.

«Ми їздити туди зараз перестали, бо побоюємося трохи – там же ці люди, терористи бігають», – розповідає жителька Шебекіно Інна Неронова.

Жительки російського Шебекіно
Жительки російського Шебекіно

«Наркотики, ось це ось все, легалізували наркотики. Тож зараз там не найкращий час та місце для проживання», – переконаний житель російського містечка Прохор Ненедін.

Пункт пропуску «Шебекіно» з російського боку працює, але машин тут небагато. За час війни у селі Нова Таволжанка, де проходить кордон, з’явився паркан.

Паркан у Новій Таволжанці
Паркан у Новій Таволжанці

«Ми повинні бути насторожі, тому що самі розумієте – у нас прикордонна зона, бозна-які там у них в голові думки», – переймається жителька Шебекіно.

Соснівка і незнайомці з камерою

З українського боку кордону журналісти «Донбас.Реалії» з Глухова їдуть ще ближче до Росії. Блокпост на в’їзді до села Соснівка вдалося проїхати без зупинок. Тут живе півтисячі українців.

«В понеділок їхав о 4-й годині, поставили знаки, але я не звернув уваги, в маршрутці, просто повна була, а так не знаю, начебто нічого не змінилось», – розповідає житель села Соснівка Михайло. За його словами, на блокпосту зупиняють легкові автомобілі, а от пасажирів маршруток перевіряють не надто ретельно.


Про появу журналістів місцеві жителі одразу повідомили керівництво села. Виконувач обов’язків старости телефоном викликає поліцейського та прикордонників. Каже: під час воєнного стану тут усі напоготові.

«У нас і охоронці проінструктовані, і кочегари, які цілодобово перебувають на роботі. При виявленні сторонніх людей, чи навіть якихось незнайомців, вони мають мені повідомляти. Я повинен одразу викликати дільничного прикордонника», – пояснює виконувач обов’язків старости сіл Соснівка та Катеринівка Сергій Шестерненко.

Сергій Шестерненко, виконувач обов’язків старости сіл Соснівка та Катеринівка
Сергій Шестерненко, виконувач обов’язків старости сіл Соснівка та Катеринівка

Поки журналісти чекали на прикордонника, Сергій Шестеренко запевнив, що в цілому в селі нічого не змінилося. Коли до журналістів «Донбас.Реалії» підійшов працівник прикордонної служби, в.о старости жартівливо назвав журналістів «затриманими диверсантами». За результатом розмови, вести зйомку в прикордонній Сосновці заборонили.

У сусідніх же селах люди розповідають: українці продовжують їздити до Росії, але самих росіян в Україні стало менше.

На кордоні Росії з Україною
На кордоні Росії з Україною

«На дорозі, дивлюся, так зараз номерів наче не видно російських, саме російських машин. До воєнного стану такі легковики їздили спокійно тут», – каже Анатолій, житель села Заруцьке, що в Глухівському районі.

Ще один житель села Заруцьке упевнений: українців і росіян багато чого пов’язує, тож «ми не можемо просто так взяти і відмовитися від них».

А Микола, житель Білокопитового – ще одного села в Глухівському районі – переконаний, що «ворога треба відбити».

«Вони на нас напали, вони ж агресори. Ну-то яке може бути ставлення до агресора? Його треба відбити і набити йому так, щоб він більше не ліз», – каже житель села Білокопитове Микола.

Утім, за розмовами про війну, політику і дружбу ховається звичайне тихе життя прикордонної глибинки.

ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG