Росія одночасно розбудовує військову логістику на окупованих територіях України і намагається отримати з них економічну вигоду – зокрема через продаж ресурсів на державних аукціонах. Москва виставляє на торги десятки активів – від шахт і кар’єрів до сільськогосподарських угідь.
Однією з найбільших таких угод стало, за даними Reuters, Бобриківське золоторудне родовище в Луганській області. Його передали для розробки російській компанії за $9,7 млн за умови потенційної вартості запасів близько $260 млн.
Паралельно Росія інвестує гроші в дороги, залізницю та порти на окупованих територіях.
Чи є це спробою зробити окупацію прибутковою, чи насамперед забезпечити фінансування війни проти України, – про це Радіо Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) поговорили з політологом і директором ГО «Центр досліджень проблем громадянського суспільства» Віталієм Куликом.
– Ми обговоримо велике розслідування, опубліковане агентством Reuters, про те, що Москва вкладає сотні мільйонів доларів у агресивний розвиток транспортної та торговельної інфраструктури на окупованих нею українських територіях. За оцінкою журналістів Reuters, ці проєкти невблаганно вплітають окуповані території до складу Росії, підриваючи вимоги Києва та його союзників щодо повернення цих земель.
Є два погляди, які журналісти Reuters наводять у цій публікації. Погляд України, що Росія будує лише інфраструктуру для подальшої війни. А, наприклад, Кароліна Хірд, наукова співробітниця з питань національної безпеки у вашингтонському Інституті вивчення війни (ISW), схиляється до того, що таким чином Росія хоче зробити окупацію вигідною для себе. Віталію, ви в чиєму таборі?
– Я не буду оригінальним. Я думаю, що істина десь посередині. По-перше, якщо ми уважно подивимось на мапу так званого Як ідеться у розслідуванні Reuters, Росія розбудовує транспортний коридор навколо Азовського моря – так зване «Азовське кільце», яке має з’єднати окуповані території України та забезпечити логістику для військових потреб. За планом окупантів, це буде маршрут довжиною близько 1400 км між Ростовом-на-Дону та тимчасово окупованими Маріуполем, Бердянськом і Кримом., ми побачимо там сухопутний коридор до Криму. Якщо говорити про північну частину цього кільця вздовж північного Приазов’я, – це Бердянськ, це Маріуполь і далі в бік Криму. І з іншого боку – це південна частина з На Таманському півострові, адміністративно це Краснодарський край РФ, розташований порт. Морський термінал «Тамань» є важливим експортним вузлом РФ в Чорному морі. через міст до Криму.
Тобто це спроба створити транспортну інфраструктуру, яка б забезпечувала постачання та нормальне функціонування комунікацій з Кримом та зняла б питання можливих блокад, затримок та проблем з постачанням товарів, нафтопродуктів до Криму. Тому що [Керченський] міст час від часу зупиняється, відповідно, постачання ускладнене.
Щоб прискорити ці поставки, необхідно, щоб функціонувала транспортна інфраструктура.
Основні гроші зараз вкладаються у ремонт та запуск залізниці, будівництво та розвиток магістральних автомобільних шляхів із розширенням до чотири- та шестисмугових. І, відповідно, [таким чином] забезпечити товаропотік, який необхідний для функціонування Криму. Це таке мінізавдання.
Дивіться також: Багатства Криму, які вкрала Росія в України у 2014 році. Що незаконно добувають?
Завдання ширше – забезпечити фронт (армію РФ – ред.) усім необхідним: живою силою, технікою, боєприпасами й так далі. Тобто під'їзні шляхи до фронту зробити такими, щоб ці постачання відбувались швидше.
Для цього ремонтуються та будуються нові відрізки залізниць, створюються транспортні хаби для розвантаження, різноманітні точки транспортної логістики, які були б і «перевалками», і ремонтними хабами. І щоб це все було в недосяжності наших дронів. Ось із цим завданням також росіяни максимально намагаються впоратися.
Транспортна логістика навколо «Азовського кільця» передбачає функціонування портів
Паралельно з цим є і те, про що кажуть американські експерти: гроші вкладаються й у певні точки, які забезпечують економічне зростання окупованих територій.
Приміром, у Бердянський та Маріупольський порти: це розвиток припортової інфраструктури, створення перевалочних пунктів, будівництво елеваторів, намагаються зараз створити якусь подобу поромних переправ у Новоросійськ тощо.
Але активізація роботи того ж Бердянського порту пов'язана з безліччю ризиків. Ударні потужності, що їх нарощує Україна, фактично зупиняють активність у Бердянському порту. Частково це стосується Маріупольського порту.
Говорити про те, що вони можуть повноцінно запустити ці порти для ефективної економічної діяльності, поки що передчасно. Але такі плани є. І транспортна логістика навколо цього «Азовського кільця» передбачає функціонування портів.
Наприкінці березня 2026 року керівник ГО «Центр вивчення окупації», колишній маріуполець Петро Андрющенко зауважив, що «росіяни оголосили тендер на днопоглиблення підхідного каналу Вугільної гавані Маріупольського порту. Планується вибрати близько 400 тисяч кубометрів ґрунту, щоб збільшити глибину та дозволити заходити до порту більш великим суднам. Вартість робіт понад 441 млн рублів, початок робіт запланований уже цього року. Заявки від потенційних підрядників приймаються до 2 квітня 2026 року, а підбиття підсумків тендера заплановано на 10 квітня. Згідно з матеріалами закупівлі, самі роботи планують виконувати з травня по жовтень 2026 року».
Також на аукціони виставляють вигідні підприємства, які можуть у короткостроковій перспективі дати прибуток, тобто які не вимагають великих інвестицій.
– Так, приміром, Бобриківське золоторудне родовище. Право на розробку за майже $10 млн отримала компанія «Алчевськпромгруп», яку, згідно з документами, контролює російська гірничодобувна компанія «Полянка». До 2014 року, зазначимо, цю ділянку розробляла австрійська Korab Resources, але після захоплення території вона списала цей проєкт. Виконавчий голова Korab Андрій Карпінський, коли журналісти йому показали знімки родовища, сказав Reuters, що на об'єкті, ймовірно, вже почалися роботи, на фото видно сліди техніки, екскаватор у кар'єрі, вантажні контейнери біля відвалу породи вже працюють.
– Ідеться не тільки про Бобриківське золоторудне родовище, а й про деякі шахти, рудники в Донецькій і Луганській областях.
Можна сказати, що певні підприємства, які були затоплені, намагаються відкачати воду, налагодити якесь виробництво чи видобуток. Тобто також у них починають вкладати гроші. Ми знаємо, що на Донбас приїхали експерти з Кривбасу, шахтарі чи інженери, які зараз беруть участь у цих відновлювальних роботах.
Голова Луганської ОВА Олексій Харченко написав у телеграмі, що «продаж Бобриківського родовища є частиною ширшої стратегії економічного використання окупованих територій. За даними Reuters, на онлайн-торги виставлено десятки об’єктів, серед яких шахти, кар’єри та сільськогосподарські угіддя.
Фактично формується механізм перерозподілу українських активів у межах підконтрольної Росії економічної моделі. Ресурси використовуються не для розвитку територій, а як інструмент отримання прибутку та фінансування окупаційної адміністрації.
Експерти наголошують, що таким чином Росія намагається компенсувати величезні витрати на війну та пом'якшити вплив міжнародних санкцій.
Бобриківське родовище є одним із значущих природних активів Луганської області. Його незаконний продаж є порушенням норм міжнародного права і свідчить про послідовну політику виснаження українських ресурсів».
Це будівельний бізнес, який отримав певні субсидії, підтримку на федеральному рівні, виділені величезні кошти. Туди заходять компанії, які близькі з одного боку, до Кирієнка (мається на увазі перший заступник керівника адміністрації президента РФ Сергій Кирієнко; у серпні 2024 року СБУ оголосила йому підозру, назвавши кремлівський «куратором» окупованих територій України – ред.), з іншого боку – це великі російські будівельні корпорації.
Є замовлення на картинку в тому ж Маріуполі та інших окупованих містах, де центральні вулиці, якісь п'ятачки, будуть забудовані новобудовами, які можна буде показувати по телебаченню, розповідати, як вони облаштовують мирне життя на окупованих територіях.
Але ось за межами цих клаптиків, забудованих, або одного окремо взятого проспекту в Маріуполі, все закінчується, ці відновлювальні роботи. По Бердянську якраз дуже характерно видно, що якісь відновлювальні роботи трьох-чотирьох адмінбудівель були зроблені, а ось набережна фактично розмивається, знищується. Це стосується і Генічеська, і інших окупованих територій.
Читайте також: Маріуполь в окупації: що насправді відбувається за «пропагандистською вітриною» Росії
Що не відбувається? Попри те, що всіляко декларується вливання грошей у якесь економічне відродження окупованих територій, гроші витрачаються на соціалку тільки, на проїдання. Про жодні великі інфраструктурні проєкти, які б створювали робочі місця для місцевого населення, не йдеться.
Тобто це, скоріше, аналог таких колоніальних інфраструктурних проєктів, які гарантують колоніальну присутність без інтеграції території до складу цих імперій.
Тому я не поспішав би говорити, що це нарощування вигідності окупації. Я більше говорив би про те, що значною мірою це військова складова, тобто забезпечення фронту всім необхідним, забезпечення Криму насамперед усім необхідним, у тому числі й [задоволення] невійськових потреб.
А з іншого боку, у перспективі це спосіб закласти такий камінчик для можливої економізації окупованих українських територій.
У 2026-му Росія на тимчасово окупованій території Донецької області планує розпочати масштабну програму геологорозвідувальних робіт, розраховану до 2031 року, заявили 15 січня у Службі зовнішньої розвідки України (СЗР).
У СЗР зазначили, що програма передбачає поетапні дослідження родовищ, зокрема рідкісних металів. Фінансування робіт заявлено за рахунок державного бюджету РФ.
«Росія, порушуючи норми міжнародного права, намагається компенсувати власні економічні провали за рахунок надр Донеччини», – наголосили у розвідці.
Форум