Доступність посилання

ТОП новини
22 Травень 2019, Київ 23:50

Серед руїн і болю люди таки живуть надією – італійський журналіст після поїздки на Донбас


Широкине. Залишки селища, яке зруйнували проросійські сили

Рим – Люди живуть серед руїн у горі, але не згасає надія. Стосовно чинного президента говорять і про, і контра, та всі чекають на лідера, який би покінчив із війною. На фронті вражає єдність військових і цивільних, волонтери привозять усе необхідне, і гарний настрій також. Так розповідає про чергову (четверту) поїздку на Донбас італійський журналіст​ і фотограф із Турина Роберто Траван. Від 2015 року він проїхав 400 кілометрів з півночі на південь по контрольованій Україною лінії фронту. Спочатку Дебальцеве, Авдіївка, Піски, минулого грудня його маршрут проліг через Маріуполь, Широкине, Павлопіль, Волноваху та Опитне. У розмові із Радіо Донбас.Реалії фоторепортер розповів про свої враження від останньої поїздки і про те, як він став жертвою російської пропаганди.

В окопах Донбасу журналіст-фріленсер італійського видання La Stampa Роберто Траван
В окопах Донбасу журналіст-фріленсер італійського видання La Stampa Роберто Траван

​– Газета La Stampa надрукувала ваш розлогий репортаж і фотогалерею про побачене на Донбасі. Наприкінці розповіді ви описуєте селище Опитне біля Донецького аеропорту, розповідаєте про його мешканку бабу Раю, яка живе без світла й газу, та завершуєте: «У тому селі не залишилося нічого, окрім руїн, болю і надії: Донбас». Які з перелічених сентиментів превалюють серед місцевого населення?

– Певно, найбільш підходяще слово – надія, бо незважаючи на руїни, важку, драматичну воєнну ситуацію, сильно живе надія, сподівання, що все закінчиться, люди повернуться до нормального життя, щоб відбудовувати міста й села. Без сумніву, у зонах де йдуть бої, важко говорити про надію, про майбутнє. І пропри це, люди з тих територій не здаються, не залишають те останнє, що в них лишилося. Багато людей мені казали, що це наша земля, наша країна, і ми залишаємося тут. Про це мені говорили і місцеві мешканці, і військові.

Донбас, південна лінія фронту. Сніг і мороз на передовій, вночі температура сягає понад 20 градусів нижче нуля
Донбас, південна лінія фронту. Сніг і мороз на передовій, вночі температура сягає понад 20 градусів нижче нуля

Так думають і жителі окупованих територій, з якими вам вдалося спілкуватися?

– Я був у Павлополі, де проходить коридор, що з’єднує українські урядові та окуповані території. Ситуація в людей у самопроголошених республіках, безумовно, надто складна. Щодня десятки машин їздять туди-сюди, щоб на українській території придбати речі і харчі, яких немає в тих окупованих краях. Багато з цих людей мали важкі, напружені, часто розлючені погляди. Очевидно, що ці люди – українсько- чи російськомовні – усі сподіваються якомога швидше на мирний час, щоб усе знову було, як до війни.

Ви згадуєте про таксистів, які не беруть клієнтів, якщо ті звертаються українською. Окрім факту, що таксисти – категорія специфічна, чи дуже поширені антиукраїнські настрої на окупованих землях? Як багато людей відчувають себе з Україною і поза нею?

– Приклад із таксистом – це, можна сказати, мала форма спротиву, але не більше. Це у чомусь і смішний епізод, але певним чином це свідчить про те, що частина російськомовного населення далі відчуває себе прив’язаними до російського простору свого регіону. Взагалі я багато разів намагався порушувати цю тему у розмові з місцевими. Але як люди з українськими переконаннями, так і ті, що живуть російською соціокультурою, уникають розмов на подібні теми. У Маріуполі помітив, що люди бояться говорити про свою точку зору. Вони бояться, що місто можуть захопити проросійські сили, і потім почнуться гоніння та акти помсти.

Волноваха. Нічне очікування групи українських танкістів
Волноваха. Нічне очікування групи українських танкістів

Наскільки помітна виборча активність в регіоні, чи взагалі переймається населення майбутніми президентськими виборами в Україні?

– Єдиними ознаками виборчої кампанії були великі білборди обабіч вулиць переважно із зображенням та гаслами чинного президента Петра Порошенка. Питання майбутніх виборів, як я помітив, дуже чутливе і делікатне для людей. Про це також мало хто хотів спілкуватися. Та я почув багато позитивних і негативних відгуків стосовно чинного глави держави. У суспільстві взагалі дуже помітна активна дискусія щодо поширеної корупції, яку не вдається подолати. Безумовно, всі чекають на президента, який би поклав край цьому конфліктові. Звісно, такі очікування цілком зрозумілі.

На одній світлині вашої фоторозповіді у La Stampa українські солдати піднімають прапор ЄС на даху одного з будинків. Що це за момент?

– Європейський стяг привіз італійський волонтер. Прапор ЄС підняли неподалік синьо-жовтого стягу на даху будинку у місті Широкине. Українські військові встановлювали його з великим ентузіазмом. Тема Європи, (яка доволі неуважно відстежує цей конфлікт), достатньо присутня, особливо у військовому середовищі. Як я зрозумів, із боку України є великі сподівання щодо Європи. А місцеві жителі про ЄС не дуже хотіли говорити, як і про саму війну, до того ж іноземному репортерові.

Широкине. Українські військові встановлюють європейський стяг
Широкине. Українські військові встановлюють європейський стяг

Ви побували у різних зонах воєнних конфліктів у світі, чим є особливою ситуація в Україні?

Існує надзвичайна мережа солідарності серед волонтерів, які безперервно доставляють цю допомогу. І йдеться не лише про доставку харчів чи матеріальних речей, але й про гарний настрій

– Я був в Афганістані, на Балканах, у Центральноафриканській Республіці, двічі у Нагірному Карабасі. Те, що вражає на Донбасі, це єдність військових і цивільних. Воюють усі у свій спосіб, засобами, які мають. Солдати воюють на передовій, воюють також цивільні: хто відправляє гуманітарну допомогу з України, з Італії, з інших країн, роблять те, що в їхніх силах. Існує надзвичайна мережа солідарності серед волонтерів, які безперервно доставляють цю допомогу. І йдеться не лише про доставку харчів чи матеріальних речей, але й про гарний настрій. Волонтери, які імпровізують маленькі концерти, піднімають настрій бійцям. Солдати дійсно чекають цих волонтерів. Все добре організовано у волонтерській мережі, ці люди віддають максимум сил, долаючи численні кілометри під прицілом артилерії проросійських сил.

Під час четвертої поїздки у ці місця помітили якісь суттєві зміни?

Видно, що уряд доклав певних зусиль для підтримки війська на фронті

– Так, я помітив значні зміни на краще, передусім в армійських лавах. Адже на початку війни українське військо було майже не готове до оборони. Велика частина військової підтримки здійснюється силами волонтерів. Мені пощастило зустрітися з бійцями, яких я бачив раніше. Не говорячи про їхню втому, у них таки залишається сильна мотивація. Поліпшився рівень їхнього вишколу, вони мають краще військове спорядження. Видно, що уряд доклав певних зусиль для підтримки війська на фронті.

Донбас, південна лінія фронту. На передовій, менше, ніж 2 км від розташування проросійських сепаратистів
Донбас, південна лінія фронту. На передовій, менше, ніж 2 км від розташування проросійських сепаратистів

– У Європі по-різному називають криваві події на сході Україні. Яке враження склалося у вас стосовно того, що ж там відбувається пятий рік поспіль?

Підтримка Росії у цьому конфлікті абсолютно очевидна. На Донбасі йде війна у всіх її вимірах

– Передусім, йдеться про справжню, реальну війну. Нелегко потрапити у пастку і дати хибне визначення, що це громадянська війна: внутрішнє зіткнення між двома частинами населення, які належать до різних культур. Насправді підтримка Росії у цьому конфлікті абсолютно очевидна, доведена, що власне і спричинило запровадження міжнародних санкцій проти Москви. На Донбасі йде війна у всіх її вимірах.

Думаєте ще повернутися у ті краї?

–Так, але я мрію повернутися до мирного Донбасу. Безумовно, буду далі висвітлювати цей конфлікт, намагатимуся розказувати інші історії, є ще багато чого там відкривати, фотографувати і розповідати.

Донбас. Блокпост на в'їзді до українського селища
Донбас. Блокпост на в'їзді до українського селища

– У січні, вже після повернення до Італії, російські ЗМІ поширили неправдиву новину про ваше «зникнення» на Донбасі, ніби вам заважали працювати українські силовики. З чим ви це повязуєте і як пояснюєте факт появи такого фейку?

Цю війну називають гібридною, бо йде у хід не лише зброя, а й пропаганда

– Зі мною такого ще не траплялося, і, звичайно, мене це вразило. Я пов’язую це з тим, що недавно моє фото загиблого українського солдата Сергія Кобченка отримало золоту медаль Міжнародного конкурсу в Японії (Tokyo International Foto Awards). Певно, комусь не сподобалася слава про цю фотографію і задумали поширити неправдиву вістку про моє зникнення. Ще є одне пояснення. Цю війну називають гібридною, бо йде у хід не лише зброя, а й пропаганда. Те, що сталося зі мною, і належить до другої складової – дезінформаційної війни. Один колега потрактував цей епізод як попередження. Але я не злякався. Якщо дійсно хотіли отримати такого ефекту, то це значить, що я зробив свою роботу добре і буду продовжувати її робити.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG