Доступність посилання

ТОП новини
20 Жовтень 2019, Київ 09:00

«На щастя, наш будинок залишиться на підконтрольній території»: як розведення військ чекають під Маріуполем


Наталя та її донька Катерина живуть із родиною у селищі Бердянське, яке лінія розмежування може поділити навпіл

Колись курортне, а нині прифронтове селище Бердянське на березі Азовського моря тільки й живе новинами про розведення військ. Як повідомляло Радіо Донбас.Реалії, саме через Бердянське за одним із проєктів розведення може пройти майбутня лінія розмежування: якщо так станеться, одна частина селища стане «сірою», інша – залишиться під контролем офіційної влади країни. Натомість сусіднє Широкине, яке українські військові у 2016 році з втратами звільнили від російських гібридних сил​, може стати повністю демілітаризованим.

Радіо Донбас.Реалії розповідає, як під Маріуполем розведення військ чекають звичайні люди і як місцеві шостий рік виживають в умовах бойових дій.

«Оглянути труп поліція їде 60 км»

«Коли почалася війна, я була у шостому класі. У нашому селі школи немає, тому майже всі вчилися у Широкиному, що приблизно за три кілометри звідси. Можна було й пішки ходити, але нас розвозив шкільний автобус», – розповідає 16-річна жителька селища Бердянське Катя.

Катерина із селища Бердянське, де ймовірно планується розведення, раніше ходила в школу у Широкине, але його вщент розбили
Катерина із селища Бердянське, де ймовірно планується розведення, раніше ходила в школу у Широкине, але його вщент розбили

Востаннє у своїй широкинській школі дівчина була в грудні 2014 року: каже, всі пішли на новорічні канікули, щоб більше ніколи не повернутися. Після цього за рік Катя змінила три школи – дві у Маріуполі і одну у сусідньому селі Виноградне. «Але це, – зізнається дівчина, – не найгірше, що зі мною зробила і продовжує робити війна».

Разом із батьками та бабусею Катя шостий рік виживає в умовах бойових дій. Вона має цілу колекцію осколків снарядів, зібраних на власному подвір’ї, та купу історій про те, як під час обстрілів доводилося ховатися у підвалі сусідів.

Разом із врожаєм жителі Бердянського збирають на своїх городах осколки від снарядів
Разом із врожаєм жителі Бердянського збирають на своїх городах осколки від снарядів

Мама дівчини, Наталя, розповідає, що їхня родина не виїжджала з Бердянського навіть під час запеклих боїв. «Нам, – наголошує жінка, – як і тисячам інших сімей Донбасу, просто нікуди було їхати. Та ми б і не хотіли – любимо свій дім».

Пані Наталя заварює каву і каже, що про розведення військ у селі знають давно. Спочатку один із заступників командувача ООС заявив про створення під Маріуполем демілітаризованої зони з боку бойовиків угруповання «ДНР». А згодом сам командувач Операцією об’єднаних сил генерал-лейтенант Володимир Кравченко повідомив, що розведення буде по всій лінії фронту.

«Одна частина вулиці, як нам казали, буде «сіра», інша – українська. Лінія розмежування, наскільки нам відомо, пройде по дорозі повз сільський магазин. На щастя, наш будинок залишиться на підконтрольній Україні стороні, а що буде з тими, хто юридично житиме у «сірій» зоні?» – наче в нікуди запитує пані Наталя.

А потім і сама відповідає, що тут, у Бердянському, люди готові практично до всього. За час війни вони отримали так багато юридичних проблем, що, певно, впораються з можливим життям у «сірій» зоні.

До війни у Широкиному були елітні дачні будинки, а тепер тут суцільна розруха і взагалі ніхто не живе
До війни у Широкиному були елітні дачні будинки, а тепер тут суцільна розруха і взагалі ніхто не живе

«З Новоазовського району нас передали у Волноваський. І тепер оглянути труп, коли хтось помирає, поліція їде 60 км зі самої Волновахи. Зі села до Маруіполя автобуси давно не ходять, тому моя донька їздить у технікум разом із одногрупницею та її мамою. Виїжджають о 06:40, а потім із 07:00 до 08:30 чекають початку занять. Ввечері Катя їде маршруткою до сусіднього села Сопине, а потім через поле йде додому пішки. Якщо ніхто не може зустріти її – аж до дверей говорить зі мною по телефону. Переживаю і страшно за неї», – ділиться пані Наталя.

Поля під Маріуполем раніше розміновували за кошти місцевих підприємців, а тепер у місцях розведення цим будуть займатися спеціальні служби
Поля під Маріуполем раніше розміновували за кошти місцевих підприємців, а тепер у місцях розведення цим будуть займатися спеціальні служби

Питної води у Бердянському немає через близькість до моря. Ті, хто живуть у низині, мають колодязі. Ті ж, чиї будинки стоять на пагорбі, носять воду від сусідів. Централізоване опалення тут відсутнє – взимку будинки опалюють вугіллям, тонна якого коштує приблизно 7 тисяч гривень. Щоб опалювати будинок на три спальні впродовж всього зимового періоду, необхідно щонайменше 5 тонн вугілля, або 35 000 гривень. Для місцевих жителів – це непідйомні кошти, враховуючи, що у селі вже давно немає роботи.

«Колись, – підсумовує пані Наталя, – ми виживали за рахунок моря. Ловили хамсу і тюльку для себе та на продаж. А тепер вилов риби у нашій зоні заборонений – чергує рибна інспекція і затримує місцевих. Проте, знаєте, ми у Бердянському вже навчилися виживати за будь-яких умов. Єдине, що зараз по-справжньому лякає – розведення. Не хочемо бути «сірою» зоною і, тим паче, не хочемо, щоб тут була Росія. Зараз діти у селі приходять на вулицю біля магазину: перестрибують зі сторони на сторону і сміються, що вони перетинають «кордон». Так не має бути, це по-справжньому лякає».

«Це – наша земля!»

Чутки про майбутній відхід українських військових із Широкиного, Гранітного, Павлополя та інших населених пунктів під Маріуполем розповсюджуються й в інших селах на узбережжі Азовського моря.

У Лебедівці, де у 2015 році снаряд бойовиків угруповання «ДНР» поцілив у місцеву школу, ще з літа пліткують, що саме в їхнє село українські військові відійдуть після розведення.

У селищі Лебедівка не чекають на розведення у сусідньому Бердянському і згадують, як у 2015-му в місцеву школу поцілив снаряд угруповання «ДНР»
У селищі Лебедівка не чекають на розведення у сусідньому Бердянському і згадують, як у 2015-му в місцеву школу поцілив снаряд угруповання «ДНР»

«Ми боїмося, що після розведення станемо «передовою» й знову буде «прилітати». Та й взагалі не хочеться, щоб українські військові відходили з-під Маріуполя – навіщо тоді було воювати стільки?» – на вулиці біля зруйнованої школи розмірковує 51-річна місцева жителька пані Ольга.

Ольга продає у Маріуполі яблука за 15-17 гривень за кілограм. Власне господарство – чи не єдиний спосіб заробітку для більшості жителів Лебедівки
Ольга продає у Маріуполі яблука за 15-17 гривень за кілограм. Власне господарство – чи не єдиний спосіб заробітку для більшості жителів Лебедівки

Жінка щойно повернулася з міста – каже, щодня їздить у Маріуполь продавати яблука зі свого саду. За її словами, город та власне виробництво м’яса і молочних продуктів – у більшості випадків, єдиний спосіб заробітку жителів Лебедівки.

Так само не надто чекають розведення у селищі Сопине. 60-літній фермер пан Олександр от-от стане прадідом. Чоловік розповідає, що його родина нарешті почала повертатися до мирного життя, а тепер, каже, сильно переживає, щоб вдома знову не почалася війна.

60-річний Олександр із селища Сопине не хоче, щоб українські війська відходили з району Азовського моря
60-річний Олександр із селища Сопине не хоче, щоб українські війська відходили з району Азовського моря

«Нам, – коментує чоловік, – кажуть, що конкретно Сопине не буде демілітаризованим. Але не в цьому ж суть – у нас хороші взаємини з військовими, вони нам багато допомагали і допомагають, тому ми не хочемо, щоб їх взагалі виводили з узбережжя Азовського моря. Це – наша земля!».

Селище Широкине, звідки українські військові вибили бойовиків угруповання «ДНР» у 2016 році, найближчим часом ймовірно стане демілітаризованою зоною
Селище Широкине, звідки українські військові вибили бойовиків угруповання «ДНР» у 2016 році, найближчим часом ймовірно стане демілітаризованою зоною

Втім, попри велику інформованість цивільних, на передових позиціях під Маріуполем про розведення знають мало. Офіційно жодних наказів, зокрема, в районі Широкиного та Водяного не отримували, тому військові тут в один голос кажуть: «Стоїмо до перемоги».

Маріупольський напрямок ледь не щодня фігурує у зведеннях пресцентру ООС – станом на ранок 7 жовтня, зі сторони бойовиків угрупування «ДНР», зокрема, по позиціях українських військових поблизу Павлополя та Водяному стріляли з протитанкових гранатометів та стрілецької зброї.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG