Що США зробили не так в оборонній сфері і на що тепер треба було було б витрачати кошти для оборони? Вашингтонський Інститут Брукінгса (The Brookings Institution) підготував аналітичну доповідь під назвою «Як бути «дешевим яструбом» у 2020-і роки» (How to be a "Cheap Hawk" in the 2020s). Російська служба Голосу Америки проаналізувала головні тези дослідження.
- США витрачають на оборону понад 800 мільярдів доларів на рік, що становить до 15% федерального бюджету, або приблизно 3,3% валового внутрішнього продукту (ВВП). Це приблизно половина від тих витрат, які були в часи так званої Холодної війни.
- Найбільше коштів серед служб міністерства оборони США йде на військово-повітряні сили (249,7 мільярда) і військово-морський флот (244.7 мільярда).
З огляду на сучасні виклики для безпеки – агресію Росію, політику Китаю, кіберзлочинність і тероризм – чи достатньо цих витрат, чи може їх забагато, чи все ще не зовсім достатньо? Чи могли б США забезпечити більшу безпеку, при цьому ефективніше витрачаючи бюджет? І якими тоді мають бути пріоритети Пентагону?
На ці запитання спробував знайти відповіді Майкл О'Хенлон (Michael O'Hanlon), директор з досліджень зовнішньої політики, директор Центру безпеки, стратегії та технологій Строуба Телботта інституту Брукінгса.
Своїй доповіді дослідник дав полемічну назву: «Як бути «дешевим яструбом» у 2020-і роки» (How to be a "Cheap Hawk" in the 2020s).
Пентагон має простір для ініціатив?
«Базовий оборонний бюджет на 2024 рік збільшиться приблизно на 3% порівняно з 2023 роком, – переказує автор доповіді Майкл О'Хенлон результати липневих дебатів про новий бюджет у Конгресі. – Це може виявитися трохи меншим за рівень інфляції. Реальне зростання приблизно на 1% є своєрідним компромісом.
Це менше від того, за що виступали незалежні експерти, закликаючи до стійкого підвищення на 3-5% на рік понад рівень інфляції. Це призвело б до незначного зниження видатків на оборону у відсотках від ВВП з часом. Але це дає Пентагону деякий простір нових ініціатив... Більше того, це сигналізує світу про те, що Америка не відступає і не ухиляється від свого глобального обов'язку»
Утричі перевищує передбачувані витрати Китаю і багаторазово – витрати Росії
Автор нагадує, що «нинішній військовий бюджет США залишиться приблизно на 10% нижчим від пікових рівнів під час правління Джорджа Буша і початку президентства Барака Обами (2007 – 2010), але, як і раніше, приблизно втричі перевищує передбачувані витрати Китаю і багаторазово – витрати Росії».
Тому Майкл О'Хенлон пропонує низку кроків для скорочення військового бюджету «без шкоди безпеці країни». При цьому частина заходів, як зазначає автор, і так обговорюється міністром оборони та Білим домом.
Що скоротити?
Першим пунктом у переліку запропонованих автором доповіді скорочень, пропозицій, йде зняття із озброєння 8 бойових кораблів (серед них і десантних) та приблизно 300 літаків – серед них, наприклад, 32 найпотужніших у світі винищувачі Lockheed Martin F-22 Raptor; 57 винищувачів McDonnell Douglas F-15 Eagle; 42 штурмовики Fairchild Republic A-10 Thunderbolt II; 2-х систем радіолокаційного виявлення E-3 AWACS і таке інше.
Економія від такого заходу «може бути справедливо оцінена у діапазоні від 3 до 5 мільярдів доларів на рік», вважає автор доповіді. Втім, він додає, що «пропонований висновок з експлуатації винищувачів F-22 викликає сумніви з огляду на їхню потенційну корисність у протистоянні з Китаєм, проте ці літаки виявилися складними в обслуговуванні».
Далі Майкл О'Хенлон пропонує «переосмислити військово-морську присутність та обмежити чисельність флоту».
«Постійна присутність на морі, як правило, не повинна бути самоціллю», - вважає експерт. На його думку, 292 кораблі (включаючи 11 авіаносців та 14 підводних човнів з балістичними ракетами) – станом на 2022 рік – це надто багато, особливо з огляду на те, що до 2045 року планується збільшити угруповання до бойових 390 кораблів.
Натомість Майкл О'Хенлон підтримує ідею розгорнути до 2045 27 великих безпілотних надводних кораблів і 18 безпілотних підводних суден.
Третій пункт потенційної економії – «оптимізація програми створення гіперзвукових ракет».
Майкл О'Хенлон вважає, що ракети морського, повітряного та наземного базування мають бути створені на загальній платформі з економією 1 мільярд доларів.
Згадавши як четвертий пункт оптимізацію логістики, Майкл О'Хенлон переходить у п'ятому пункті своєї програми економії до пропозиції скасувати будівництво «заводу з виробництва плутонію в Саванна-Рівер». На думку експерта, розширення існуючих потужностей у Лос-Аламосі цілком достатньо, а відмова від нового заводу дасть ще мільярд доларів економії.
Потім автор переходить до економії на засобах доставки особливо далекого радіусу дії (Long Range Stand Off Weapon, LRSO).
О'Хенлон визнає, що «важко уявити скорочення чисельності американських стратегічних сил стримування в той час, коли Росія не зацікавлена в контролі над озброєннями або подальших скороченнях ядерних озброєнь і коли Китай збільшує чисельність і потенціал своїх власних збройних сил».
Тим не менш, він вважає, що можна заощадити на розробці нової ракети LRSO і на заміні застарілих МБР «Minuteman» новим стратегічним засобом.
«Відстрочка заміни «Minuteman», можливо, заслуговує на додаткове вивчення та серйозний розгляд, якщо затягування поясів оборонного бюджету зайде так далеко, як деякі припускають у найближчі роки», – вважає автор.
Короткострокова щорічна економія від скасування програми LRSO становитиме за розрахунками 2.5 мільярда доларів.
Сьома позиція економії оборонного бюджету США, запропонована дослідником, фактично перекладає частину військового бюджету на інші сфери. Майкл О'Хенлон пропонує замінити деякі військові посади на цивільні, що може дати до 2 мільярдів на рік.
«Кожен, хто провів багато часу в Пентагоні або на військовій базі, може бути вражений кількістю персоналу у формі, що виконує завдання, які, мабуть, не пов'язані з бойовими діями або військовою специфікою. Багато хто обслуговує обладнання чи інфраструктуру, керує офісами, персоналом і виконує іншу роботу, яка принаймні у мирний час, схоже, не вимагає, щоб вони були військовими».
О'Хенлон посилається на оцінки інших еспертів, згідно з якими «до 300 тисяч з 1.3 мільйона військовослужбовців, які перебувають на справжній службі у збройних силах США, виконують роботу, яка не є військовою за своєю природою». 80 тисяч із цього числа експерт пропонує замінити на 64 тисячі цивільних службовців.
У восьмому пункті Майкл О'Хенлон знову повертається до авіації, пропонуючи «відкласти» подальші роботи з розвитку систем вертикального зльоту та посадки – таких як, наприклад, знаменитий Bell Boeing V-22 Osprey – літак з поворотними пропелерами, що не має аналогів в інших арміях світу.
О'Хенлон вважає, що такі літальні апарати «можуть мати лише другорядне значення», а «авіація більшої дальності і ракетні війська, військово-морські системи, такі як підводні човни, з більшою ймовірністю визначатимуть результат ключових битв».
Відмовившись від унікальних апаратів, на думку О'Хенлона, ВПС США могли б заощаджувати «щороку 2.5 мільярди доларів».
Нарешті, у дев'ятому та останньому пункті своїх пропозицій економії оборонного бюджету експерт інституту Брукінгса пропонує утриматися від збільшення витрат на розвідку.
Такі витрати є закритою частиною військового бюджету, але О'Хенлон припускає, що у 2024 році вони перевищать 100 мільярдів доларів, збільшившись на 8% порівняно з попереднім фінансовим роком, що контрастує з військовим бюджетом загалом, який залишається практично стабільним у реальному вираженні.
«Порівняно з 2015 роком, коли війна з тероризмом, якою б вона не була, добігала кінця, а нова ера суперництва великих держав лише розгорялася, бюджет розвідувальної спільноти на 2024 рік збільшиться майже на 20% у реальному доларовому вираженні».
Майкл О'Хенлон докоряє американській розвідці за преоцінку військової могутності Росії та недооцінку збройних сил України в 2021-2022 роках, а також за невірні прогнози напередодні виходу з Афганістану.
Гроші не усунуть такі помилки
«Навіть за такої щедрості фінансування (розвідка) помилково передбачила, що війна в Україні швидко закінчиться, і переоцінила здатність афганського уряду самостійно діяти і втриматися після виходу США та НАТО у 2021 році...
Гроші не усунуть такі помилки, і ми повинні уникати будь-якої спокуси думати, що це можливо. Надійне фінансування розвідки має сенс, але аргументи на користь зростання, що перевищує тенденцію міністерства оборони загалом – непереконливі», – робить висновок експерт і пропонує економити на розвідниках сумарно 2 мільярди доларів на рік.
Де змінити?
Усі дев'ять пунктів О'Хенлона дадуть економію, на його думку, від 10 до 12 мільярдів доларів щорічно. Він пропонує обмежити зростання оборонного бюджету одним відсотком на рік, але... зміцнити збройні сили шляхом реструктуризації завдань. Наприклад, приділяти більше уваги Тайваню, який протистоїть Китаю, та більш активно поповнювати резервні запаси боєприпасів.
Остання рекомендація випливає з досвіду української війни.
Зараз у США виробляють 24 тисячі артилерійських снарядів щомісяця
«Зараз виробляють 24 тисячі артилерійських снарядів щомісяця, порівняно з 10 тисячами до вторгнення Росії до України; і ми маємо намір потроїти нинішній показник до кінця 2024 року. Планується, що найближчим часом виробництво Javelin подвоїться і становитиме 4 тисячі одиниць на рік». (Виробництво FGM-148 Javelin перед нападом Росії на Україну було майже припинено виробниками – Raytheon та Lockheed Martin – напередодні розробки нової моделі протитанкової ракети.)
Третім важливим пунктом реструктуризації О'Хенлон вважає нарощування військової присутності США в Європі:
«Для НАТО було б розумно зміцнити свій східний фланг у найближчі місяці та роки».
Вжиті скромні заходи («збройні сили США збільшили свою спільну присутність у Європі приблизно на 20 тисяч, або на 25%, з початку 2022 року переважно в Німеччині, Польщі») – експерт вважає недостатніми.
Однак і в цьому розділі доповіді помітна двоїстість орієнтирів:
Ці зміни не спричиняють величезних додаткових витрат
«Якщо конфлікт в Україні завершиться більш щасливим результатом, деякі з цих планів можуть бути переглянуті та згорнуті, але на даний момент НАТО слід думати про надійну передову оборону свого сходу.
Хорошою новиною є те, що ці зміни не спричиняють величезних додаткових витрат і, отже, не повинні фундаментально порушити бажання зосередити більшу частину своєї майбутньої модернізації на Тихому океані».
Двопартійний баланс
Лідер демократичної більшості в Сенаті Чак Шумер (Chuck Schumer) у дні липневих дебатів про оборонний бюджет окреслив три завдання.
«Ми повинні забезпечити безпеку нашої країни, підтримати наших друзів в Україні, обійти Китай і підвищити зарплату нашим військовослужбовцям, на яку вони по праву заслуговують»
Лідер республіканської меншини Мітч Макконнелл (Mitch McConnell) висловлювався схожим чином, але з іншими акцентами:
Лише слова не стримають агресії
США «могли б покращити нашу здатність проектувати міць в Азіатсько-Тихоокеанський регіон... Пам'ятаєте, загрози санкцій та суворі дипломатичні попередження не втримали. Лише слова не стримають китайської агресії в Азії... Адміністрація може продовжувати говорити м'яко, але Конгрес має забезпечити, щоб Америка тримала в руках велику палицю».
Доповідь Майкла О'Хенлона ілюструє дискусії в американському суспільстві щодо співвідношення внутрішніх і зовнішніх політичних інтересів країни і відповідно обсягу і вартості глобальних завдань збройних сил.
Автор вказує на невірність кожного з підходів, взятого окремо. Тому закликаючи до обмеження річного зростання оборонного бюджету одним відсотком (у порівнянних цінах), аналітик постійно нагадує:
«Ті, хто у зовнішній політиці дотримується підходу «Повертайся додому, Америка», не хоче визнати три найважливіші факти з 1900 року: про початок Першої і Другої світової війни і про те, що третя світова війна все ж таки не вибухнула.
Третя світова війна не вибухнула дякуючи, зокрема, США
Перші дві війни почалися в момент, коли США не були залучені до безпеки своїх ключових партнерів у Євразії і коли вони не були достатньо підготовлені у військовому відношенні. Третя війна на сьогоднішній день не почалася, незважаючи на погрози, в роки, коли сильні збройні сили США з постійною дислокацією підрозділів у Північно-Східній Азії та Європі перебували на варті... Надійні американські гарантії безпеки в рамках системи альянсів, на долю яких значна частина світового ВВП та військової могутності, ймовірно, також відіграли важливу роль».
«Було б нерозумно експериментувати і дивитися, чи зможуть інші фактори підтримати світ самі по собі», – зазначає Майкл О'Хенлон.
Експерт сам врівноважує свої пропозиції щодо скорочення:
«Кількість діючої армії США – 1.3 мільйона осіб, що набагато менше, ніж 2.2 мільйони, що зберігалися в останні роки холодної війни, і, для довідки, менше, ніж нинішня армія Китаю, чисельність якої перевищує 2 мільйони».
О'Хенлон наводить і ще один цікавий доказ: «Метою США є стримування, а не перемога у [довгій війні], яка, безсумнівно, була б руйнівною. Таким чином, значна бюджетна та технічна перевага – дуже бажана», як аргумент для потенційних агресорів: «навіть не пробуйте починати».
