ЛЬВІВ – За час повномасштабної війни Росії на території України медики міжнародної незалежної медичної гуманітарної організації «Лікарі без кордонів» евакуювали з небезпечних регіонів України в більш безпечні – понад 2400 поранених унаслідок ворожих обстрілів. Зокрема, у шпиталях Львова потерпілі отримують подальше лікування і звідси скеровують людей на реабілітацію за кордон.
Однак найбільшою проблемою залишається евакуювати поранену людину з місця ведення бойових дій. Оскільки російська армія обстрілює медичні машини і авіацію.
Днями спеціальним потягом, а це вісім переобладнаних вагонів, медики організації «Лікарі без кордонів» евакуювали чотирнадцять поранених цивільних осіб. У найважчому стані перебувала 46-річна Ольга з Соледара Донецької області.
Привезли гуманітарну допомогу і люди пішли по неїОльга
«Привезли гуманітарну допомогу і люди пішли по неї. Я теж. Це було 27 жовтня. Прилетіла у це місце міна. Багато вже я мала операцій ‒ 10. У дорозі мені зняли біль, могла трішки видихнути. Всі мої рідні залишилися у Дніпрі, ми туди виїхали, а мене сюди привезли», ‒ розповідає Ольга.
Ольга не встигла зробити кілька кроків до укриття, як почався обстріл. Вона отримала численні мінно-вибухові травми. Лікарка Наталія Кинів, яка з колегами супроводжувала поранених, розповідає, що Ольга потребує довготривалої реабілітації. У Першому медичному об’єднанні Львова Ольгу вкотре прооперували.
«Емоційно важко, але робимо свою справу»
За час повномасштабного вторгнення Росії на територію України це була 73 поїздка «Лікарів без кордонів» з пораненими. Під час кожної ротації працює 20 фахівців організації. У Львів це, фактично, третя евакуація потерпілих. Спершу їх везуть із місця трагедії у найближчу місцеву лікарню, потім у Дніпро, а тоді у Львів.
Всі пацієнти потребували медичного супроводуНаталія Кинів
«Ця жінка отримала важкі травми. Пройшла через численні операції. Більшість пацієнтів, яких евакуювали, це люди, які отримали поранення в Донецькій області. Потребували хірургічного втручання, терапевтичні хворі, які розподілені з лікарень. Всі ці пацієнти потребували медичного супроводу», ‒ каже Наталія Кинів.
Медики Центру екстреної медичної допомоги Львова виїжджають до потяга по поранених двічі на тиждень. Вони вже не ведуть підрахунок, скількох потерпілих забирали і перевозили у шпиталі. Але окремі історії пацієнтів пам’ятають.
«Працівникам Центру емоційно важко, але вони звиклі у своїй роботі до різних ситуацій. Ми перевозили маму без ноги та її маленьку доньку без двох ніг. Вони були поранені на вокзалі у Краматорську. Це забути неможливо», ‒ зауважив Олег Фогт, завідувач підстанції Центру екстреної допомоги.
Олег Фогт згадав про Наталію Степаненко та її дітей.
Жінка з донькою та сином 8 квітня очікувала на евакуаційний потяг на вокзалі у Краматорську. Росія обстріляла цивільних людей. Внаслідок обстрілу російськими ракетами, Наталія залишилась без ноги, а її донька ‒ без обох. Тоді 61 людина загинула, а 121 – отримала поранення.
Наталія з донькою Яною пройшла лікування у Львові. Тут львівські лікарі провели кілька операцій. У Львові жінка дізналась, що її чоловік загинув на війні, він був вітчимом її дітей. Зараз Наталія з донькою проходить реабілітацію у США. Їм поставили високотехнологічні протези і обоє вчаться ходити заново та мріють повернутися після війни у рідний Нью-Йорк, селище на Донеччині. Там залишаються досі їхні рідні.
Досвід у час війни
За понад 9 місяців повномасштабної війни Росії на території Україні кількість операційних втручань у Першому медичному об’єднанні Львова зросла утричі.
Переважно у потерпілих травми, отримані внаслідок обстрілів російської армії. За час повномасштабної війни з різними захворюваннями і пораненнями у цьому медоб’єднанні пролікували близько 7 тисяч вимушених переселенців. Були прооперовані 300 військових ЗСУ.
Ще до початку повномасштабної війни завідувач хірургічного відділення Першого медоб’єднання Львова Гнат Герич розумів, що у випадку активних бойових дій доведеться рятувати багатьох поранених. Але хірург не уявляв ані масштабів, ані наскільки важкими будуть травми у дітей і дорослих.
Щодня лікар із колегами зіштовхується з воєнними травмами. Хоча медики цього медичного закладу не є військовими хірургами за фахом, але мають справу з такими пораненнями, як їхні колеги у військових госпіталях.
«До війни ми мали досвід лікування цивільної травми, але воєнна ‒ зовсім інша, має свою специфіку, до неї адаптувались уже протягом ведення в Україні бойових дій. За допомогою іноземних колег ми дуже інтенсивно і швидко освоїли цей напрямок.
Було найважче, коли в один момент до лікарні госпіталізували близько 100 пацієнтів з Яворівського полігону (Росія обстріляла військовий об’єкт у ніч на 13 березня). Всім пораненим потрібно було надавати хірургічну та екстрену допомогу одночасно. Це дуже важко було забезпечити організаційно і медично.
Внаслідок вибухової хвилі фрагменти металу спричинюють мультикомплексне ураження тілаГнат Герич
Вже десятий місяць війни ми працюємо з дуже складними військовими травмами, які потребують реконструктивно-відновних операцій. Аналогів такої війни у світі немає. У ній застосовуються артилерійські і ракетні системи, які використовують так зване ураження шрапнеллю.
Внаслідок вибухової хвилі фрагменти металу спричинюють мультикомплексне ураження тіла, починаючи від обличчя, голови, грудної клітки, кінцівок і ці ушкодження дуже масивні. У людини вириває шматки органів і тканин, тому це у плані порятунку життя дуже складні пацієнти, а у подальшому довготривале відновлення ділянок ушкодження», ‒ каже хірург Гнат Герич.
Досвід українських лікарів цікавить їхніх іноземних колег, які з такими видами військових травм не зіштовхувались у своїй практиці.
За словами хірурга Гната Герича, в Україні невирішеною залишається проблема евакуації пораненого бійця чи цивільної особи з місця активних бойових дій у спеціалізований медичний заклад, де через короткий проміжок часу після поранення одразу надали б висококваліфіковану медичну допомогу.
Ми отримуємо пацієнтів в третю лінію евакуації дуже пізно і це призводить до виникнення практично в усіх поранених важких інфекційних ускладненьГнат Герич
«Наприклад, в Іраку, Афганістані працювала медична евакуація армій країн НАТО. Була можливість евакуйовувати пацієнтів із зони ведення бойових дій поранених до спеціалізованого госпіталю. Через 24-48 годин від моменту поранення потерпіла особа вже отримувала допомогу у високоспеціалізованій лікарні. В Україні, на жаль, це неможливо, тому що російські війська обстрілюють карети швидкої допомоги, медичну авіацію.
У цій війні медична авіація для евакуації поранених застосовується дуже обмежено. На жаль, ми отримуємо пацієнтів в третю лінію евакуації дуже пізно і це призводить до виникнення практично в усіх поранених важких інфекційних ускладнень або ж розвитку сепсису через довге транспортування, яке здійснюється, переважно, евакуаційними потягами. Маємо подібну картину, яка була в роки Другої світової війни, коли евакуація пацієнтів до висококваліфікованих госпіталів займала від 3 до 6 діб після первинного поранення», – наголосив Гнат Герич.
Заклади охорони здоров’я Львівської області за час повномасштабного вторгнення Росії на територію України надали стаціонарну медичну допомогу понад 35 тисяч внутрішньо переміщеним особам.
Медики працюють в дужу інтенсивному режиміОрест Чемерис
«У лікарнях області є місця, тому що маємо план госпіталізації у кожному закладі. 30% ліжкового фонду зберігається для цивільних. Процес евакуації і шпиталізації людей налагоджений. Ми евакуюємо хворих, вони проходять лікування і потім реабілітацію за кордоном чи залишаються на курс лікування в Україні.
Ситуація щодо чисельності поранених змінюється залежно від активності ведення бойових дій. Сьогодні медики працюють в дужу інтенсивному режимі», ‒ говорить Орест Чемерис, керівник департаменту охорони здоров’я Львівської обласної військової адміністрації.
Зі Львова поранених українців транспортують для проходження реабілітації за кордон. Зокрема, було відправлено понад 400 дітей. Частина людей залишаються в Україні і тут відновлюють своє здоров’я.
День із військовими медиками в Бахмутському стабпункті: фоторепортаж із передової
