У бурхливі 1990-ті після розпаду Радянського Союзу Гавриїл Фролов був помітною фігурою рейв-сцени в російському Санкт-Петербурзі. Потім він став ченцем. А тепер, як з’ясувало Радіо Свобода, опинився в центрі угоди, за якою величезна хокейна арена в рідному місті президента Росії Володимира Путіна перейшла до державного газового гіганта «Газпром».
П’ять років тому Російська служба Радіо Свобода дослідила звивистий кар’єрний шлях Фролова – раніше відомого як Віктор Фролов – від ченця до девелопера нерухомості та, ймовірно, зятя підсанкційного нафтового магната й президента хокейного клубу Геннадія Тимченка, давнього соратника Путіна.
Тепер нове розслідування Російської служби Радіо Свобода та «Системи», російського розслідувального проєкту Радіо Свобода, розкриває минуле Фролова як рейвера та пов’язує його з нещодавнім придбанням компанією «Газпром» «СКА-Арени», що заявляє про статус найбільшого у світі хокейного майданчика за місткістю глядачів.
Про угоду оголосили цього місяця на Петербурзькому міжнародному економічному форумі, який колись був щорічним майданчиком Володимира Путіна для залучення іноземних інвестицій. Тепер це значно скромніший захід, масштаби якого зменшилися через повномасштабне вторгнення Росії в Україну, що спричинило хвилю західних санкцій і запеклу відсіч з боку Києва. Цього року проведення форуму 3–6 червня опинилося під загрозою через масштабні удари українських безпілотників по нафтових об’єктах, розташованих неподалік.
5 червня, у день, коли Путін виступав на форумі з головною промовою, хокейний клуб СКА (Санкт-Петербург) – СКА означає «Спортивний клуб армії», що є відлунням радянської епохи, коли команди були пов’язані з військовими структурами та іншими державними організаціями, – заявив, що «з радістю оголошує» про те, що команда вперше за 80 років свого існування «отримала власний дім».
У заяві в соцмережах йшлося, що клуб, який належить «Газпрому», придбав 100 відсотків статутного капіталу компанії, яка володіє ареною. У повідомленні також висловлювалася щедра подяка генеральному директору «Газпрому» Олексію Міллеру – ще одному давньому соратнику Путіна. Міллер працював під керівництвом Путіна у 1991–1996 роках, коли той очолював комітет із зовнішніх зв’язків мерії Санкт-Петербурга.
СКА має провести благодійний матч на арені в липні, а з початком сезону 2026–2027 років у вересні грати там домашні матчі. Принаймні поки що клуб ділитиме арену з «Шанхай Дрегонс» – китайською командою Континентальної хокейної ліги, яку очолює Росія. Вона виступає там із 2025 року після переїзду з Московської області. У Китаї команда не базується з 2020 року.
Роздутий бюджет
Від самого задуму у 2017 році проєкт арени відображав багато характерних рис великих будівництв у Росії – від перевищення витрат і підозр у корупції до затримок будівництва й непрозорих угод.
У 2020 році відео з безпілотника, яке зафіксувало знесення спортивного комплексу на місці майбутньої арени, показало момент, коли обвалилася частина даху та стіни, смертельно травмувавши 29-річного робітника.
Арена мала приймати чемпіонат світу з хокею 2023 року, але Росію позбавили права проводити турнір після того, як Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року.
На момент завершення будівництва бюджет проєкту зріс із початково запланованих приблизно 525 мільйонів доларів до понад 1 мільярда доларів.
Відкриття арени, спочатку заплановане на жовтень 2022 року, перенесли на кінець 2023-го, а будівельні роботи Випливає зі звітності ТОВ «СКА-Арена». Менш ніж через рік після відкриття там сталася пожежа, а незабаром СКА оголосив, що не використовуватиме арену в сезоні 2025–2026 років. Причин не називали, але медіа повідомляли про погане транспортне сполучення та, як зазначалося в одному з матеріалів, високу вартість проведення матчів.
Оголошення про те, що клуб СКА тепер володіє ареною СКА, не містило жодних подробиць щодо вартості чи інших умов угоди. Однак реєстраційні документи та фінансові звіти, вивчені «Системою» та Російською службою Радіо Свобода, свідчать, що до передачі компанія «Спортивні технології і інвестиції» (СТІІ), яка контролювала арену, на 100 відсотків належала чоловікові на ім’я Михайло Фролов.
Михайло Фролов широкому загалу в Росії невідомий. Натомість його брат Гавриїл час від часу мав певну популярність. На початку 1990-х він був помітною фігурою рейв-сцени Санкт-Петербурга, який до референдуму 1991 року називався Ленінградом – саме того року, коли розпався Радянський Союз. Тоді він був відомий як Віктор, але «Система» та Російська служба Радіо Свобода встановили за допомогою технології розпізнавання облич та інших доказів, що Віктор і Гавриїл Фролов – це одна й та сама людина.
18-річна павза
Одним із останніх публічних слідів Віктора Фролова є запис у базі даних за 1996 рік, який свідчить, що він зареєструвався жителем села в Калузькій області на південний захід від Москви, де розташований монастир. Минуло 18 років, перш ніж він знову повернувся до світського життя – тепер уже як Гавриїл, ім’я, яким він користувався і під час чернецтва.
У 2014 році Фролов став директором петербурзької компанії «Акантус», яка виготовляє іконостаси та інше обладнання для церков і монастирів. Як свідчать корпоративні документи, компанію заснувала Наталія Браунінг – донька Геннадія Тимченка та його дружини Олени.
Не пізніше 2014 року Фролов, схоже, одружився з Браунінг, яка залишила компанію у 2016 році – саме тоді Фролов став її власником. Згодом ця роль перейшла до його брата Михайла. Радіо Свобода не змогло підтвердити, чи були Фролов і Браунінг офіційно одружені, однак виявило численні свідчення того, що вони подорожували разом і мають спільну дитину.
У січні 2024 року, згідно з фотографіями та іншими матеріалами, Фролов допомагав супроводжувати Путіна та фактичного очільника Білорусі Олександра Лукашенка під час огляду «СКА-Арени».
На той момент Фролов уже очолював групу компаній «Горка», яка, як встановило Радіо Свобода, отримала контракт на знесення старого спортивно-концертного комплексу в Санкт-Петербурзі та будівництво на його місці «СКА-Арени».
«Горка» керувала будівництвом до 2023 року, коли Тимченко подав позов проти співвласника компанії Володимира Лавленцева через багатомільярдний борг у рублях. Лавленцева заарештували, визнали винним у розтраті та засудили до 13 років ув’язнення, а в грудні 2024 року «Горку» визнали банкрутом.
Після цього проєкт арени перейшов під контроль структури, пов’язаної з компанією «Стройтрансгаз», яку також пов’язують із Тимченком. Корпоративні документи свідчать, що вона отримала майже 70 мільярдів рублів (940 мільйонів доларів) за роботи на арені, зокрема 66 мільярдів рублів від компанії СТІІ, яка належала братові Гавриїла Фролова Михайлу.
Фінансові звіти «СКА-Арени» свідчать, що до продажу структурі «Газпрому», яка володіє хокейною командою, СТІІ вклала в проєкт ще 88,4 мільярда рублів (1,18 мільярда доларів). Це майже точно відповідає сумі боргів компанії. У 2024 році СТІІ передала весь свій борг на той момент, 80,1 мільярда рублів, компанії «Протон Фінанс».
«Протон Фінанс», у штаті якої працює лише одна людина, була зареєстрована того ж року в офісному комплексі на околиці Санкт-Петербурга. Власника компанії не розкривають, однак дані з юридичних баз свідчать про зв’язок із Тимченком: засновник і єдиний працівник отримував зарплату від компанії, пов’язаної з бізнесменом.
Після банкрутства «Горки» Гавриїл Фролов залишився власником двох меблевих майстерень. Однією з них є «Акантус», яка в різний час належала йому, його братові Михайлу та Наталії Браунінг. Фінансові документи свідчать, що, окрім виготовлення церковного обладнання, компанія виступала субпідрядником під час будівництва «СКА-Арени».
Згідно з витоком документів, Гавриїл Фролов мав понад 500 мільйонів рублів (6,7 мільйона доларів) на рахунку в «Газпромбанку». Ці ж документи свідчать, що в період із грудня 2019 року до липня 2024 року він витратив загалом 12,5 мільйонів рублів (168 тисяч доларів) на покупки в ЦУМі – московському універмазі радянської доби, який нині відомий своїми люксовими магазинами.
Ні Гавриїл, ні Михайло Фролови не відповіли на запити про коментарі від «Системи» та Російської служби Радіо Свобода.
Форум