Добровольці з 75 країн приєднались до Збройних сил України. останнім часом щомісяця тільки з підрозділами Сухопутних військ підписують контракти близько 600 громадян інших країн. Про це, а також про особливості служби іноземців та їхню роль в українській армії Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) розповів заступник начальника відділу координації з питань проходження військової служби іноземцями в ЗСУ Костянтин Мілевський.
– Як загалом відбувається процес рекрутингу іноземців до Збройних сил України? Як би ви описали цей процес від того, коли в іноземного громадянина виникає бажання служити в ЗСУ, і до моменту, коли він вже виходить на бойове завдання?
– Рекрутинг іноземців, в принципі, не дуже відрізняється від рекрутингу українців. Єдине, що представники ТЦК не їздять за кордон, не здійснюють оповіщення. Іноземний громадянин абсолютно добровільно ухвалює рішення стати до лав ЗСУ чи ні. У нас є офіційні ресурси на офіційних державних платформах, вони розрекламовані, бо вже дуже тривалий час існують.
Щоб долучитись, всього три кроки потрібно зробити: натиснути на посилання, завантажити свої документи і чекати на відповідь рекрутера. Ці документи швиденько обробляються і призначається час для обов'язкової співбесіди, за можливості, відеоспівбесіди.
Це певною мірою також елемент психоаналізу, коли ти бачиш людину, яка ставить питання, бачиш її міміку, переживання. Дивлячись людині в обличчя, можна також зрозуміти, які у неї цілі. У іноземців дуже багато запитань, на ці всі запитання потрібно відповісти, обов’язково.
Ми намагаємося їм казати ставити, можливо, з їхньої точки зору, найдурніші запитання. Але краще на це дурне запитання отримати відповідь ще до від'їзду зі своєї країни, ніж потім зіштовхнутися з якоюсь проблемою, яка могла би бути вирішена ще раніше.
У іноземців дуже багато запитань, на ці всі запитання потрібно відповісти, обов’язковоКостянтин Мілевський
– А якийсь приклад дурного запитання можете так згадати одразу?
– «Чи приїде хтось в Польщу мене зустріти, бо я не знаю, як рухатись до України?» Або «я не їм таку-то їжу, знаю, що у вас такої їжі, як я люблю, немає. Чи мене хтось забезпечить такою їжею?» Такі запитання. Вони переважно побутові. Але людину це цікавить. І потрібно дати йому відповідь, щоб він зрозумів, що, можливо, певні моменти з його звичного життя вдома будуть тут відсутні.
– Чи ведеться якась реклама? Чи використовуються чат-боти, соцмережі для того, щоб популяризувати службу в ЗСУ в інших державах?
– Більшість нашої реклами – це «сарафанне радіо». Найкраща реклама – це та людина, яка вже є в Збройних силах. Вони ж спілкуються із друзями. Ми якось давно робили такий аналіз: відсотків 60 – це «сарафанне радіо». 40% – це наші офіційні ресурси. Вони також присутні в Instagram, X, Facebook.
– Уряди різних держав по-різному ставляться до того, що їхні громадяни служать в ЗСУ. Чи є випадки, коли відбувається переслідування людини після того, як вона відслужила і повертається додому? Чи ви за цим слідкуєте і чи можете допомогти таким громадянам?
– Це міжнародне гуманітарне право. Кожна країна має свою, скажімо так, юридичну систему, своє законодавство, яке або передбачає, або не передбачає переслідування. Є країни, в яких це заборонено.
Найкраща реклама – це та людина, яка вже в ЗСУКостянтин Мілевський
Ми не вказуємо тим країнам, як їм поводитися зі своїми громадянами, але і не дозволяємо, скажімо так, ображати їхніх громадян, коли вони в складі ЗСУ, оскільки вони захищені українським законом.
Після того, як людина перестає бути військовослужбовцем ЗСУ і залишає територію України, ми юридично не маємо права ніяк впливати на них. Там вже вони під опікою власного законодавства.
Ми не моніторимо це, бо для цього потрібно дуже багато ресурсу. Але знаємо випадки, коли затримувались люди, які служили в Збройних силах України. Навіть було кілька гучних скандалів, але це одиничні випадки, і здебільшого це відбувається тоді, коли людина, на жаль, скоює якесь правопорушення десь за межами України.
Зазвичай щодо тих, хто відслужив в українській армії, розірвав контракт і поїхав додому, – ні. Або це відбувається настільки тихо, без медійного розголосу, що ми просто про це не знаємо. Такі випадки також можуть бути.
– Давайте поговоримо про цифри. Минулого року ви заявили, що якщо на початку повномасштабного вторгнення до ЗСУ долучалось 100-150 іноземців на місяць, то в серпні 2025 року ця цифра була приблизно 600 осіб. Якою є динаміка зараз?
Ми не кладемо на тарілку більше, ніж можемо з'їстиКостянтин Мілевський
– Цифри залишаються плюс-мінус такими ж. Зараз трошки холодніше, люди з теплих країн не дуже їдуть. Можемо відняти до 50 осіб з цих 600. Стане тепліше, буде трошки більше. Але ми ж говоримо про середньостатистичну цифру.
Ми не кладемо на тарілку більше, ніж можемо з'їсти. Ми не намагаємося залучити до лав ЗСУ людей більше, ніж ми приділимо їм уваги. Що таке увага? Це підготовка, бойове злагодження, оснащення їх озброєнням, обмундируванням. Можна, звичайно, збільшити кількість до умовної тисячі, півтори і десяти, але якщо немає кому займатися цими людьми, то результату не буде.
Краще менше, але якісно, ніж багато, але потім дійти до якихось міжнародних скандалів, бо люди будуть скаржитись, і законно будуть скаржитись, що вони кинуті напризволяще. Навіщо? Немає сенсу. Кожен ресурс треба використовувати з головою. Тому ми вже прийшли до плюс-мінус сталих цифр, які дають можливість якісно використовувати цей ресурс.
– Якщо подумати логічно, то здавалося б, навпаки, на початку повномасштабного вторгнення добровольців мало б бути більше, бо був перший порив, бажання допомогти. Чому, на вашу думку, динаміка є саме такою?
– Я вам поясню, звідки народилася цифра 100-150. На початку повномасштабного вторгнення з іноземцями була трошки хаотична система. Не було одного окремого органу, який би проводив облік іноземців. Можливо, ця цифра була навіть і більша, а можливо, і менша. Коли уже з'явився той орган, який був перед нами, і почали хоч якось збирати дані, вийшли на таку середню цифру.
Іноземець до травня 2024-го міг підписати контракт і через 10 секунд його розірватиКостянтин Мілевський
Потік був великий, але іноземець до травня 2024 року мав можливість підписати контракт і, умовно, через 10 секунд його розірвати. Якщо він 10 секунд протримався в статусі військовослужбовця, він навіть не встигав обліковуватись, бо облік у нас ведеться за певний період часу. Тому такі були цифри.
Після того, як внесені були зміни в законодавство України, ми вже почали робити аналіз, збирати дані з підрозділів, де, скільки, коли.
– Влітку минулого року ви також говорили, що станом на той момент 8000 іноземців служили в підрозділах Сухопутних військ. Чи можете сказати, якою є зараз цифра?
– За весь час. Не на той час. Були ще ж іноземці, які приїхали з початку АТО, потім ООС. Їхній відсоток дуже маленький. Це, звісно, були переважно громадяни з пострадянських країн, але вони були. Скажімо так, ми перетнули 10 тисяч два місяці тому. Людей, які служили і зараз продовжують служити. Але це тільки Сухопутні війська. Є ж інші підрозділи, які також відбирають собі кандидатів.
– Щодо мотивації іноземців – якою вона є? Чи можна за цим принципом їх поділити на певні групи?
– Знаєте, я їхав в студію і знав мільйон відсотків, що буде таке запитання, бо його ставлять постійно. Навіть не на інтерв'ю, а люди, які чують, що у нас є іноземці: «А вони що, тільки за «бабло» їдуть?». Відразу відповідь на таке питання: вони – військовослужбовці Збройних сил України, вони отримують таку ж заробітну плату, як і ми. Соціальні гарантії такі ж. На жаль, виплати за загиблих такі. Все абсолютно таке саме.
Різниця між іноземцями і українцями в Збройних силах у тому, що іноземець може через 6 місяців розірвати контракт або через два місяці командир може прийняти рішення розірвати контракт через непроходження випробувального терміну.
І він їде сюди добровільно. Нас зобов’язує Конституція захищати нашу країну. Це все. Лише дві різниці.
Стосовно мотивації – в будь-якій країні, найбідніший і найбагатшій, є люди, які прагнуть пригод. Фінансової незалежності. Щось «вчворили» в своїй країні і втікають від когось. Хтось тікає від усього світу. Хтось хоче забутися. Хтось просто навчився військовій справі і не вміє нічого іншого або не бажає цього робити.
Авантюристи і військові туристи відсіялисьКостянтин Мілевський
Авантюристи і військові туристи відсіялись на наступний день після того, як почала діяти норма про 6 місяців. Було дуже багато людей, це не таємниця, які приїжджали, скажімо так, засвітитись, а потім десь у власних країнах розказувати, що вони брали участь. Вони відсіялись.
Були люди, які думали, що тут вони зароблять шалені статки і звідси поїдуть на золотому «Роллс-Ройсі». Такі також відсіялись. Авантюристи різні, шукачі пригод, вони просто тут не знаходять підтвердження своїм мріям. Бо приліт дрона дуже швидко ставить на місце і відфільтровує уявлення про ведення бойових дій після перегляду фільмів з Джоном Рембо, де він один косив усіх.
Залишаються професіонали. Мова не йде про тих, хто має військовий досвід або досвід в поліції, що це тільки професіонали. У нас є люди, які прийшли з цивільного життя.
Я знаю працівника бібліотеки, не скажу з якої країни, але він – дуже вправний снайпер. Він приїхав сюди в 2022 році і досі служить. У нього на рахунку – більше 100 підтверджених цілей, а він – бібліотекар. На нього подивишся, ви ніколи не скажете, що він – професійний військовий.
Звісно, у людей, які приходять на співбесіду, в трійці питань – заробітна плата. Це нормально. Ви коли змінюєте роботу, шукаєте собі інформацію: а що по грошах? Всі ставлять це запитання. Для представника Африки, Південної Америки, Європи, навіть Сполучених Штатів: а що по грошах? Є це питання.
Кожна людина, яка вже проходила військову підготовку, цікавиться, яке буде озброєння, який буде захист, чи є підготовка. Люди, які десь працювали в соціальних сферах, цікавляться, які соціальні гарантії, чи можуть претендувати на громадянство, а як може приїхати до нього родина.
В трійці питань – заробітна платаКостянтин Мілевський
Люди, які просто тікають від своїх родин, дуже багато таких. Не склалось у них вдома, хоча у них є родини, діти, але у них не склалось. Вони приїжджають сюди, знаходять своє кохання, одружуються, дівчата з хлопцями, хлопці з дівчатами, я маю на увазі українці з іноземцями, українки з іноземцями. Створюють нові родини, але вони, наприклад, хочуть бачити своїх дітей. Вони хочуть запросити своїх дітей показати Київ, показати Харків, показати Львів. У них же є відпустки, у них все це є.
– Чи досліджували ви, що краще для ефективної служби іноземців: щоб вони були разом в одному підрозділі чи щоб серед них були українці? Чи так це не працює?
– Працює, ще й як працює. Досвід роботи з іноземцями у мене вже дуже давно, ще набагато раніше, ніж початок повномасштабки. Але я ніколи не звертав увагу на, скажімо так, різнополярність, національність і відносини між ними.
Ми думали на початку, що треба іноземців збирати всіх в один підрозділ. Виявляється, одна нація не може бути з іншою, бо у них в певний період часу історичні були непорозуміння. Навіть представники однієї країни з різних регіонів можуть не товаришувати між з собою і влаштувати скандали.
Ніхто не хоче набрати собі людей, щоб вони через два дні між собою пересварились, пішли і перестріляли один одного. Завдання – підготувати своїх хлопців і використовувати так, щоб ці хлопці якомога довше виконували якісно бойові завдання.
У нас дуже багато прикладів, коли є бойові двійки-трійки, де один-два іноземці і українець. Де є люди з різних континентів, вони між собою дуже погано говорять чи там однією спільною мовою, умовно, англійською, іспанською чи французькою, але якісно виконують завдання.
– Під час нещодавньої Куп'янської операції колумбійці і бразильці зіграли важливу роль. Як би ви загалом описали важливість наявності іноземних добровольців в ЗСУ? Бо якщо говорити про цифри – 600 людей щомісяця – то це, здавалося б, небагато, якщо порівнювати з масштабами мобілізації.
– Вони – дуже важливий психофізичний гвинтик в цій машині. Декілька разів чув від абсолютно незнайомих українських бійців таку фразу: як я можу зробити щось погано, якщо на мене дивляться іноземці? Що він про мене потім вдома скаже?
Вони – важливий психофізичний гвинтикКостянтин Мілевський
Оцей психофізичний гвинтик, він якось надає додаткових крил нашим хлопцям, по-перше. По-друге, вони бачать, наприклад, що штурмова група зі складу іноземців штурмувала будівлю і зайняла. А ми гірше? Ні, це ж наша земля. Вони прийшли нам допомагати, так давайте ми їм допоможемо.
Так, їхня кількість невелика. І вони не створюють такий мегавеличезний ефект. Але вони дуже важливі в підрозділах, в змішаних підрозділах. Бо іноземець так само дивиться на українця: нічого собі, він пішов. Так і я піду, я ж прийшов йому допомагати.
– Раніше ви говорили, що представники 72 країн долучилися до ЗСУ і 40% – це представники Південної Америки. Чи щось змінилося?
– Маємо вже 75. Причому екзотичні країни додались. Як я і сказав, цифри залишаються плюс-мінус однаковими, оскільки рекрутингова система вже стала на постійній рейки.
Є підрозділи, в яких командирам зручніше працювати, умовно кажучи, з англомовними. У них є командири молодших ланок, які знають англійську мову. А є командири, які знають тільки французьку мову. Їм легше з франкомовними.
А хтось їздив колись працювати в Іспанію, Португалію, вони – не однакові мови, але в разі частого використання можна розуміти їх достатньо нормально.
Зараз командири і начальники, як то кажуть, пристрілялись до певної категорії іноземців, з якими їм простіше працювати. І тому ці цифри уже не особливо зміняться. Ми будемо, скоріш за все, їх збільшувати за рахунок кількості, але відсоткове значення по країнах і регіонах плюс-мінус буде залишатися таким же.
– Тривалий час в Сухопутних військах були інтернаціональні легіони. Нещодавно вони були ліквідовані. Чому було ухвалено це рішення? Як це вплинуло на, скажімо так, відтік іноземців серед тих, хто служив у цих легіонах?
Вони були інтегровані в штурмові військаКостянтин Мілевський
– Ні, вони не були ліквідовані. Вони були просто інтегровані в штурмові війська в складі Сухопутних військ. Вони залишились інтернаціональними легіонами. Якщо раніше вони були окремими військовими частинами, то зараз вони стали лінійними батальйонами в складі штурмових полків.
Я проводив спеціально аналіз. Дуже маленький відсоток іноземців залишив Збройні сили України через те, що вони переходять у штурмові війська. У них по факту нічого не змінилось. Вони залишились інтернаціональними легіонами.
Вони просто перестали бути першим, другим, третім легіоном як окремими військовими частинами. Бренд інтернаціонального легіону, я вам офіційно заявляю, нікуди не зник. Він залишився і залишиться і далі. Ми набирали іноземців в ці легіони, набираємо і будемо набирати.
Медійний простір розніс величезний страх і побоювання від слова «штурм». Це не означає, що штурмові війська – це люди, які тільки виконують штурми і їх там косять пачками. Упаси, Боже. У нас не настільки великий ресурс людський, щоб його косили. Це якщо казати такою примітивною мовою. Це перше.
По-друге, жоден командир і начальник не буде довго на своїй посаді, якщо у нього, умовно, перестане існувати підрозділ. Який сенс цього підрозділу, якщо завтра у нього не буде жодної людини?
Завдання України – це не завдання Росії: засипати трупами територію нашу. Ми забираємо своє. Ми забираємо з розумом, ми забираємо важкою працею. Я хочу просто, щоб весь світ почув: ми не запрошуємо іноземця в Україну для того, щоб перетворити його, як робить Росія, на гарматне м’ясо.
Ми дуже хочемо, щоб цей іноземець залишився в Збройних силах, інтегрувався в українське суспільство і приніс користь. Це головна мета залучення іноземців.
Форум