Історія української гривні: від часів України-Русі до сьогодення

Українська національна валюта – гривня – відзначає 25-річчя. 25 серпня 1996 року вийшов указ президента «Про грошову реформу в Україні». Відтак 2 вересня гривня з’явилася в обігу і впродовж 15 днів ходила паралельно з купоно-карбованцем, який поступово вилучали. Від 16 вересня того ж 1996 року гривня стала єдиним засобом платежу і залишається ним досі. За чверть століття гривня пройшла шлях «від Володимира до Володимира» – від Київського князя Володимира, який з’явився на першій одногривневій банкноті, до Володимира Вернадського, який нещодавно прикрасив тисячегривневу купюру.

Проте історія гривні, як грошової одиниці, набагато давніша – їй більше тисячі років. Більше про історію «Історична Свобода» спілкувалася з істориком та нумізматом Олександром Алфьоровим. Близько року тому ми з паном Алфьоровим говорили про городницький скарб і трохи зачепили гривневу тему.

– Перед нашою розмовою подивився довідник на сайті Інституту історії України НАНУ. Там йдеться про те, що «гривня» – це грошова одиниця, а «гривна» – це прикраса. Однак, як зазначається, «давньоруська гривна». Пропоную спростити термінологію і відразу говорити про гривню. Згода?

– Авжеж. Можна використовувати цей термін для того, щоб було простіше, в розмові.

– Ми від початку і до кінця пройдемо шлях цього платіжного засобу, тому відразу його уніфікуємо. Отже, де і коли з’явилася гривня?

– Насамперед необхідно зауважити, що гривня – це міра ваги. Походження назви від слова «грива», тобто «шия», «загривок». Була прикраса у вигляді шийної гривні – це срібний дріт завтовшки в палець, який одягався на шию у знатних людей і символізував їхнє багатство і статус. І заразом це був засіб, яким можна було в той чи інший спосіб розрахуватися.

Уніфікація гривні пройшла в Х столітті, коли ми вже зустрічаємо вагові злитки. Їхня вага починається приблизно від 150 грамів, але з часом вона змінювалася. Виглядають вони у формі ромбика. Зараз вони зображені на наших банкнотах, як один зі знаків. Власне, ці ромбики, які важили попервах 140-150 грамів, названі «київськими гривнями» за місцем перших їх знахідок.

І цей злиток був достатньо зручний для великих торговельних операцій. За десяток гривень можна було купити раба, а 4-5 коштував кінь. Тобто це були одиниці виміру срібла, які використовувалися для уніфікації ринкових відносин.

– Невже кінь коштував більше від пів кілограма срібла?

– Безперечно. Але треба наголосити, що йдеться про бойового коня. Звісно, селянська конячка була набагато дешевша.

Загалом, розцінки часів Київської Русі відомі виключно високих номіналів. Гривня – це була товарно-грошова одиниця достатньо великої ваги для того, щоб забезпечувати ринок при торгівлі значним рухомим та нерухомим майном. Бо, якщо говорити про економіку Київської Русі Х століття, в селах було натуральне господарство, у містах побутував дирхем. Це арабські монети, які Арабський халіфат карбував з VIII століття і забезпечував ними по суті всю Європу. Те, що по-сучасному можна назвати «долар».

– Міжнародний платіжний засіб.

– Так. І хто з наших слухачів буває в Туреччині на відпочинку, то прекрасно знає, що турки в цих зонах беруть як ліри турецькі, так долари й євро. І приблизно така ж ситуація була в Київській Русі: можна було розрахуватися динаром європейським – срібною монетою, розміром як були донедавна дві копійки, або дирхемом, який був крупнішим і важив близько 4 грамів срібла.

– Ви кажете, «київська гривня». А які ще були, крім київської? І яка в принципі найдавніша?

– Найдавніша є київська гривня. Існує ще кілька різновидів гривні, наприклад, новгородська або чернігівська. Новгородська гривня – це продовгувата паличка на 200 грам. Чернігівська гривня – це та ж сама київська гривня, але в якої розплющені молотком кінці для того, щоб продемонструвати якість срібла.

Так от, київська, новгородська та чернігівська гривні названі на честь міст, де їх вперше знайшли. Але це не означає, що гривні виливали у Новгороді або в Чернігові. Гривні не карбували, а відливали у глиняних формах.

Крім того, існують ще гривні, які нещодавно відкрили і ввели в наукових обіг. Це литовська гривня. Вона як човник вузькобортний. Це вже 200 грамів. І це дійсно робили в Литві у ХІV столітті.

Були ще гривні галицько-волинські. Вони робилися на території Галицько-Волинського князівства і, очевидно, Королівства Русі та забезпечували місцевий ринок. У них вигляд цікавий – срібні палички десь з олівець довжиною, але товстіші, з палець. І при тому їх закручували у «баранки», можливо, для зручності в носінні.

Вага гривень поступово збільшувалася, тому що якість срібла зменшувалася – необхідно було збільшувати вагу гривні.

Із занепадом Русі – нашестя монголів і династична криза – термін «гривня» і далі згадується в джерелах, але вже суто на позначку ваги – близько 200 грамів срібла. Разом з тим «гривня» поступово замінюється іншим терміном для рахункової моделі грошової – терміном «копа». Копа – це 60. Навіть сьогодні на базарах ще можна почути цей архаїчний термін «пів копи яєць», тобто 30 штук. Так от, в обігу гривню замінює копа, яка дорівнює 60 монет. Зрештою, з ХVІ століття термін «гривня» перестає вживатися на наших територіях.

– А що відомо про те, чому карбована монета витіснила гривню з обігу?

– Гривня – це ознака достатньо великого розквіту Русі. Європа в часи Середньовіччя відчувала нестачу срібла. І ця нестача компенсувалася арабськими державами, які мали копалини, або срібним ломом, грубо кажучи, який звозили з різних місць і вкладали його в монету.

Монета в добу Середньовіччя – у чому її значення? Не тільки в забезпеченні ринку, а й у тому, що володар, який карбував монету, вкладав в неї ціну вищу, ніж ціна срібла. Тобто грам срібної монети коштував приблизно як півтора грами срібла. Тому за право карбувати монету змагалися і вважали великим економічним зиском.

Срібло поступово зникає в арабських державах, але в ХІІІ столітті починають видобувати срібло на території Чехії. І з’являється ще один, так би мовити, аналог євро – празький гріш. Цю монету карбували в ХІІІ-ХІV століттях, але вона перебувала в обігу аж до XVII століття – зображення вже стиралося навіть. І ці монети витісняють незручні гривні, які стають виключно мірою ваги. Ніхто гривні вже не відливав, бо на Русі свого срібла не добували, а переплавляти монети було невигідно. Ти втрачаєш не лише на угарі, який присутній під час плавлення металу, а ще й на додаткових відсотках.

– Тобто гривня – це Х–ХІІІ століття?

– З Х по ХІV століття. Ще в Королівстві Русі можна знайти сплату гривнями за продаж маєтків і тому подібне. До речі, в ХІV столітті популярним явищем стало розпиття могоричу: в документах, які фіксували купівлю-продаж двору чи маєтку, обов’язково була приписка: а «могорич пити за одну гривню» в домі такого-то при таких і таких людях. Тобто обов’язково зафіксувати цією вечерею документ і обов’язково при цьому писалося, за скільки – за пів гривні, за одну, півтори чи навіть за дві – пили могорич. Тобто фіксували купівлю-продаж.

– Це такий серйозний банкет, треба розуміти.

– Так. Одна гривня на ХІV століття – це достатньо серйозний «ресторанний вечір».

– До речі, рубль – це ж прямий нащадок гривні. Коли гривню рубали на шматки, то отримували рублі – рубану гривню.

– Так.

– На відміну від того ж карбованця, який карбували.

– У час Середньовіччя рубали не тільки гривні, але й монети. Могли відрубати четвертинку монети і сплатити за якісь недорогі наїдки. Відомо, що недорогих наїдків на той час було багато. Судячи з прислів’я «за рибу гроші», то риба взагалі нічого не коштувала, як гриби і тому подібне. Тож люди гроші справді рубали, і від цього виникла назва «рубль».

А от копійка не пов’язана з цією системою гривень і рублів. «Копійка» – це від дрібної срібної монетки, на якій було зображено вершника з «копійом», так званого «єздца».

– Який змія штрикає?

– Так, але це вже був святий Георгій. А спочатку «єздєц» – вершник із «копійом». І ці моменти називали «копійками». А потім це трансформувалося в святого Георгія, який потім став гербом Москви. А спочатку це «єздєц з копійом». Тому «копійка».

А слово «дєньга» чи «дєньгі», які використовують в Росії сьогодні, то це від тюркського слово «теньга», що означає «гроші».

– А наші «гроші» – це від чеського «гроша»?

– Так, це назва монети в нашій традиції. Бо, наприклад, європейці скажуть «динарій» на цю монету, а ми скажемо «гріш», «гроші». Тому наше слово є похідним від тієї монетної системи, а не від слова «дєньгі», не від золотоординської системи, до якої були залучені тодішні мешканці Московського та інших князівств.

– Отже, гривня виходить з обігу у ХІV столітті. А наприкінці 1917 року з’являються карбованці та шаги в УНР, а навесні 1918 року знову з’являються гривні.

– Центральна Рада намітила друк банкнот своїх у грудні 1917 року. Вони були введені в обіг у перші дні січня 1918 року.

Справа в тому, що Центральна Рада ІІІ Універсалом проголошувала по суті автономію. До цього часу Центральна Рада отримувала гроші для різних виплат із Петрограда. Але в Петрограді стався державний переворот – прийшов уряд Леніна, і виникла необхідність у грошах. Тому Центральна Рада йде на такий крок – випускає карбованці. Начебто українізована назва слова «рубль». Зрозуміло, що колись рубали гривні, але потім рубль вже карбували, він був карбованим. І це такий лояльний відхід через назву.

А от з 1 березня 1918 року повертаються до назви «гривня». Безперечно, повернення до цієї назви відбулося за часів і під впливом Михайла Грушевського.

Невдовзі замість Центральної Ради до влади приходить гетьман Павло Скоропадський, який користується гривнями, додруковує ще номінали в тисячу і дві тисячі гривень та замовляє ще карбованці. Але влада Української Держави падає, і знову постає УНР, яка використовує карбованці.

Ці колізії вплинули на уряд України, коли в 1992 році почали думати про запровадження власної національної грошової одиниці. Проте тоді стагнація в національній економіці не дозволяла сподіватися, що нові банкноти реально пожвавлять економіку. І через це в 1992 році запроваджуються купоно-карбованці. Та водночас Василь Лопата і Борис Максимов малюють перші ескізи гривень і копійок. У 1992 році починаються пробні карбування монетні, пробні купюри розглядаються.

1995 рік позначився для України тим, що всі стали мільйонерами: з’явилася в обігу купюра у мільйон купоно-карбованців або просто купонів. Та водночас почалася стабілізація економіки наприкінці 1995 року. Відтак в 1996 році ми отримали не лише нову Конституцією, а й гривню. І 1 долар на 1996 рік коштував десь 1,7 гривні. І цей курс кілька років стояв на одній позначці, поки гривня не стала 4,5-5 гривень до долара. Вже пізніше стався стрибок курсу 2008 року і потім інфляція 2013-2014 років.

– Можна сказати, що гривня переживає всі перипетії українського суспільно-політичного і економічного життя.

– Абсолютно точно! І водночас гривня відбиває наші національні, ментальні якорі. Перші гривні зображували наших князів в українському стилі – вони були вусаті. А потім з’явилися гривні, де наші князі стали бородатими в стилі російської традиції.

На початку 2000-х років змінюється дизайн купюр і заразом зображення наших князів, якими ми сьогодні бачимо їх. І це зроблено спеціально для того, щоб князі стали бородатими. А князі Володимир і Ярослав були вусатими – ми знаємо їхні зображення на срібниках і златниках, на печатках, де вони вусаті.

Натомість нам підмінюють візуалізацію, і постає образна спільність князів – що в росіян, що в українців спільні картинки. Це був достатньо підступний крок, який, в тому числі, призводить сьогодні до відповіді, ніби «ми – один народ». Саме через найпопулярніше – зображення.

Але з гривнями є й дуже позитивна велика справа через те, що на 10 гривнях зображений Іван Мазепа. Абсолютно одіозна персона для 1990-х років у контексті чужих ментальних якорів, які нам закидали: «Мазепа – «зрадник». Проте поява Мазепи на гривнях сприяла тому, що населення образ Мазепи стало сприймати зовсім по-іншому.

– Під таким кутом зору ніколи не дивився на гроші. А, слухаючи вас, згадав, що на перших одногривневих купюрах було зображення Херсонесу, а потім воно змінилося на зображення якоїсь київської старовини. Мабуть, це справді символічно: Херсонес, а він же Крим уособлює, спочатку зник з одногривневої купюри.

– Абсолютно правильно! І я тут згадую, скільки було навіжених людей, які казали, що не можна руїни на грошах – це до біди! Зображення Херсонесу на грошах було великою ідеологічною перемогою, нашою ідеологічною зброєю. Князь Володимир прийняв хрещення в Херсонесі та контролював частину Криму – Тмутаракань.

Гроші як найпопулярніші зображення мають нести ідеологічну складову. Зараз у нас одна тисяча гривень – це Вернадський. Хоча ми в Україні відзначали 100 років Української революції, 100-річчя українських визвольних змагань. Але влада, коли ухвалювала рішення у 2015–2016 роках щодо цієї купюри, побоялася зобразити там, наприклад, Скоропадського чи Петлюру. Політичних героїв взагалі перестали зображувати.

– Це не тільки в Україні, між іншим.

– Так. Але, наприклад, нові банкноти – 2 тисячі і 5 тисяч гривень. Їх приготували вже кілька років тому. На них будуть, очевидно, Крушельницька і Довженко. Тобто є ось такі орієнтири. І в 2018 році вже їх готували, розуміючи, що буде інфляція подальша. Якої не сталося.

– Будемо сподіватися, що нові банкноти ми бачимо чим пізніше.

Дивіться також: Найкоротша історія російсько-української війни