Уже кілька тижнів українські військові фіксують російських штурмовиків у різних районах Костянтинівки, одного з ключових вузлів української оборони на Донбасі у «поясі фортець». «Сіра зона» в місті поступово розширюється з листопада минулого року, але закріпитись армії РФ не вдається. Попри це, агресор уже майже знищив Костянтинівку керованими авіабомбами, артилерією та дронами. «Дорогу життя» до міста – головну логістичну артерію гарнізону ЗСУ – російські війська постійно атакують.
Військове командування переконало очільника РФ Володимира Путіна, що російські війська зможуть захопити весь Донбас до кінця осені, пише Financial Times. Водночас аналітики та медіа дедалі частіше говорять про перелом на фронті на користь України.
Що на цьому тлі відбувається з обороною Костянтинівки – розбирались Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).
ЗМІСТ
- Костянтинівка: «мікс» двох російських тактик
- Дрони: «як взяли [темп] – так і тримають»
- Битва за Костянтинівку: прогноз
- «Перелом» чи забагато оптимізму?
Костянтинівка: «мікс» двох російських тактик
Костянтинівка є однією з ключових цілей Росії в Україні. За даними українського Генштабу, цей напрямок є третім за інтенсивністю російських атак – після Покровського та Гуляйпільського.
Армія РФ тисне на місто з флангів: з південного заходу (Іллінівки і Берестка) та північного сходу (Ступочок і Предтечиного).
У наступі на Костянтинівку Росія «міксує» дві тактики, які раніше випробувала на двох інших містах Донеччини.
Перша – просочування малих піхотних груп по 1-3 людини, як у Покровську.
«Як консерви»
«Малі групи – вони як консерви. Вони сидять і чекають свого часу. От коли вони там за певний час накопичаться – далі будуть певні дії. Відповідно, нам треба на це реагувати. Складно», – пояснює «Сивий», заступник командира 4-го батальйону охорони 101-ї ОБрО ГШ. І додає, що стає ще складніше: через густу зелень на деревах дронам працювати складніше.
(Редакція не вказує прізвища бійців з міркувань безпеки)
4-й батальйон 101-ї бригади охорони Генштабу, попри назву, роками перебуває на передовій. Їхня зона відповідальності – на південний захід від Костянтинівки, саме той фланг, де російська армія зосереджує основні зусилля. Як каже «Сивий», іноді, ще під час заходу на позиції, піхота вступає у стрілецькі бої зі штурмовиками противника.
«А там, де стрілкотня, – вони туди не пхаються. Тому що там отримали по зубах – все, немає чого туди лізти, – пояснює заступник комбата. – Там, де, скажімо так, стоїть наш підрозділ, противник боїться вести прямі дії, тому що в контактних боях, відверто скажу, наші бійці себе показують на вищому рівні».
«Відбиваємо постійні спроби російських окупантів за допомогою тактики інфільтрації закріпитись на околицях Костянтинівки. У місті триває режим контрдиверсійних дій. Сили оборони України проводять комплекс активних заходів з виявлення та знищення противника», – зазначив головком ЗСУ Олександр Сирський у своїх соцмережах 2 травня.
Аналітик, який пише в соцмережах під ніком Playfra, також вказує на активне просочування російських штурмовиків з північного сходу та південного заходу і порівнює Костянтинівку з Покровськом – обидва міста мають щільну забудову і населені пункти-супутники. Саме це, на думку аналітика, відіграло значну роль у тому, що армія РФ «затопила» Покровськ своїми військовими.
«Глибокі проникнення в місто повільно стають частішими, південно-західний фланг міста має досить серйозні труднощі зі стримуванням великої кількості російських інфільтраторів, а все місто взагалом сильно страждає від величезного тиску з повітря у вигляді дронів усіх типів та бомбардувань ФАБ/КАБами», – вважає він.
«Достатньо двох КАБів»
Другу тактику агресор раніше випробував в Авдіївці – стирає бомбами місто, а разом з ним і позиції українських захисників, що робить його оборону неможливою. КАБи (модифіковані РФ радянські авіабомби – ред.) вагою від 250 до 3000 кілограмів після удару знищують все вщент в радіусі кількох десятків метрів, а загальна зона ураження сягає 350 метрів. Як це відбувається в Костянтинівці, на власні очі бачать її оборонці.
«Достатньо двох КАБів для того, щоб зрівняти дев'ятиповерхівку із землею та змінити ландшафт», – каже оператор FPV-дрона 28-ої ОМБр з позивним «Ріко».
– Було таке, що ви заїжджали – є будинок, а через якийсь час уже немає?
– Було таке, що я спостерігав це, перебуваючи на зміні, перебуваючи у цьому будинку.
– Просто в тому будинку, куди?..
– Так. Не раз уже було таке, що ми залишали позиції, що палали.
«Від населеного пункту не залишилося живого місця. Московити вдаються до вже традиційної своєї тактики – якщо не можеш взяти штурмом, то знищуй повністю. По місту летять постійно дрони та КАБи різної тоннажності», – прокоментували DeepState зняте дроном відео Костянтинівки, яким з аналітиками поділились бійці.
«Ситуація в населеному пункті стає дедалі гіршою від постійного натиску та обстрілів ворога», – наголосили в DeepState.
Ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп зазначає, що Росія зберігає значну перевагу над Україною в авіації і має великі запаси бомб.
«Десятки бомб на день, що скидаються на місто, потрапляють так чи інакше на територію, яку контролюють українські військові, завдають збитків, що акумулюються, потроху зносяться будівлі. Навіть якщо бомба не високоточна, не вражає конкретну позицію, але ти скинув їх 20 штук, значить, пару штук у щось влучать, решта дасть психологічний ефект», – пояснює в ефірі Донбас Реалії ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп.
Французький OSINT-аналітик Клеман Молен 11 травня опублікував мапу з авіаударами по Покровську, Добропіллю та Костянтинівці та їхніх районам. Білими крапками позначив удари протягом травня-жовтня 2025 року, червоним – останні три місяці у 2026-му. Молен зазначив, що лише у квітні в Україні загалом зареєстровано близько 6 690 ударів, але він наніс на мапу близько 37% з них. Причина в тому, що, за словами осінтера, наслідки влучань у містах важче знаходити. Тому, зокрема, на Костянтинівці менше крапок, попри високу концентрацію КАБів у місті, судячи з геолокованих відео.
Крім того, агресор намагається обійти Костянтинівку з флангів – цей маневр армія РФ намагається повторювати раз за разом: взяти місто в «кліщі» разом із його обронцями.
«Населений пункт не просто штурмувати в лоб, але потихеньку ось цей вогневий вплив, комбінація вогневого впливу та штурму в лоб, а головне, обходів з флангів протягом цієї війни, якщо ми говоримо про тривалі облоги населених пунктів, давало ефект. Іншого варіанту вони не мають. Вони не вміють грати в швидкі прориви, глибокі прориви», – каже Шарп.
«Залишається спроба перемолоти захисників, залишаються спроби продавити оборону... І, власне, знайти на якомусь етапі багатомісячних атак під важким вогневим впливом слабке місце, яке дозволяє проникнути на територію міста, послабити логістику, на якомусь етапі перерізати її, і захопити місто», – підсумовує він.
Дрони: «як взяли [темп] – так і тримають»
Щоб перерізати логістику українському гарнізону, армія РФ використовує передусім дрони. Небо над Костянтинівкою і біля неї схоже на вулик, який цілодобово дзижчить сотнями дронів різних типів та призначення.
«Постійно зі сторони противника в нашу сторону летять дрони. Вони залітають далі, їх за кількістю [стало] більше і це безперестанку. Немає такої динаміки, що там багато-багато-багато, а потім бах – тиждень перекура. Немає. Отак як взяли [темп] – так і тримають», – розповідає Денис, командир роти FPV-дронів 28-ої ОМБр ЗСУ.
Дрони в сотні разів легші за КАБи, але точкові атаки 24/7 виснажують військових і завдають багато шкоди. Російські БПЛА полюють на військових і цивільних, уражають значну частину транспорту та наземні роботизовані комплекси, тому на позиції в районі Костянтинівки вже кілька місяців бійці здебільшого заходять пішки.
Цей варіант теж не можна назвати безпечним – лише з трохи меншими шансами зазнати поранення чи загинути в дорозі. Найменша ширина української смуги оборони у місті менше 10 км, до того ж «сіра зона» постійно зростає.
Бійці, які тримають позиції на південному заході від міста, дістаються до них від селища Олексієво-Дружківка. Це приблизно 20 кілометрів головною логістичною артерією, що веде до міста – трасою Н20.
«Можна такою загальною фразою сказати – цей шлях буремний і непередбачуваний. Здебільшого хлопцям безпечніше сидіти в тій самій Констасі на позиції, ніж дійти до неї чи вийти з неї», – каже Денис, командир роти FPV-дронів 28-ї ОМБр.
Читайте також: «Дрон влучив в голову»: небезпечна логістика і підступна тактика військ РФ біля Костянтинівки
«Сивий», офіцер 101-ї ОБрО ГШ, вказує і на ще одну небезпеку, яку несуть дрони – дистанційне мінування.
«Не секрет ні для кого, вони заносять мінування, як протитранспортне, так і протипіхотне. І там, де пройшла група… У нас було таке, що група прийшла, все добре там, півгодини тому, наступна група заходить і є втрата. Тому реагувати треба постійно на зміну обстановки і складно. Описати, як це відбувається, ну, складно описати. Для того, щоб розуміти це – це треба просто взяти і прийти», – каже заступник комбата.
Те, що ротація є більш ризикованою за перебування на позиції – відомий факт, який від того не стає менш парадоксальним. Оператор FPV-дрона 28-ї ОМБр «Смайлик» отримав поранення саме під час виходу з позиції.
«Прилетіла в машину FPV-шка з «кумулем» (кумулятивним снарядом – ред.). Усе. В ідеалі – 30 днів ми закриваємо на позиції. Тобто, місяць на позиції. 25-30, так, – розповідає боєць. – Хто як може, у кого як виходить – кількість людей, які можуть поміняти тебе. Щодо логістики, скажімо так, – коли логістиці виходить потрапити до нас (мається на увазі боєкомплект, вода, продукти тощо – ред.), передати все – це дуже великий подарунок долі».
«Тільки на характері люди тримаються на позиції. Тому що люди стоять довго, тому що замінити не можна, логістика розбивається. Інколи буває таке, що людина навпаки відмовляється вийти – вона розуміє, що краще бути на позиції, там, де вона вже закопана, де вона перебуває в укритті умовному. Звісно, коли є можливість, коли є погана погода чи умови дозволяє оперативна обстановка, тоді так, міняємо людей, проводиться евак, але все це дуже тяжко», – каже «Сивий».
Дефіцит особового складу – передусім піхоти – протягом усіх років повномасштабного вторгнення лишається однією з ключових проблем Сил оборони.
«Ділянка дуже велика. Щоб прямо контролювати, от геть тотально дронами чи лінію дронів вибудувати таким чином, щоб закрити цю всю ділянку, таких засобів зараз немає. Не секрет ні для кого, і головком це озвучував, те, що є дефіцит піхоти, людей», – каже «Сивий».
На дефіцит людей як один із факторів важкої ситуації в Костянтинівці вказував і DeepState.
«Спілкувались із пілотами на даному відтинку, вони зазначають нестачу людей, які б могли стримувати натиск росіян. Зокрема, найбільший ресурс для знищення та блокування інфільтрацій є дрони, якими українські бійці вишукують кац*в. Вони безперестанно намагаються стримувати піхоту противника, але її «безкінечна» кількість потроху проламує оборону Костянтинівки. Паралельно з цим кац*пи рівняють населений пункт із землею, що ускладнює його утримання», – констатують аналітики.
У Силах оборони України є проблема тривалого перебування бійців на позиціях, що активно обговорюється у військовому та навколовійськовому середовищі зокрема й у суспільстві загалом. 30 квітня цього року головнокомандувач ЗСУ підписав наказ щодо обов'язкової ротації військовослужбовців, які виконують завдання на передньому краї. Сирський зазначив, що командири повинні забезпечити умови для перебування військовослужбовців на позиціях до двох місяців із подальшою обов’язковою заміною (ротацією), яка має бути проведена у строк не пізніше одного місяця.
У DeepState скептично відреагували таке рішення, оцінивши його як позитивний, але водночас неефективний крок. Як пояснили аналітики, корінь цієї проблеми лежить у справедливому розподілі бійців між бригадами: наразі пріоритет у поповненні надається штурмовим військам, де «налічується колосальна кількість втрат». У другому пості на цю тему в DeepState наголосили, що не можна наказати командирам те, що вони виконати не можуть через брак особового складу.
Битва за Костянтинівку: прогноз
Оглядач групи «Інформаційний спротив» Костянтин Машовець в своєму огляді Костянтинівського напрямку станом на 14 травня констатує: хоча противнику вдалося «інфільтрувати» у межі міста відразу кілька своїх штурмових груп, закріпитись їм не вдається.
«Говорити про впевнений і стійкий контроль ними цих районів не доводиться, оскільки основні сили передових частин і підрозділів супротивника все ще продовжують перебувати поза містом… У всіх цих районах бої продовжуються, і противник поки що не може закріпитися в них значними силами», – вказує аналітик.
За оцінками Машовця, території у межах міста, де фіксувались штурмові групи противника, не перевищували 7-8% від його загальної площі.
Росія систематично перевищує свої здобутки на полі бою, заявляючи про контроль над тими чи іншими населеними пунктами чи територіями. Про контроль «понад 50%» території Костянтинівки начальник Генштабу ЗС РФ Валерій Герасимов заявив ще 18 грудня 2025 року, а 16 березня – про вже «понад 60%». Ці заяви не підтверджуються даними об’єктивного контролю (фото, відео, супутникові знімки).
Понад те, зважаючи на все, пише Костянтин Машовець, ЗСУ здійснили цілу серію контратакувальних дій як у самій Костянтинівці, так і на її околицях, «фактично зупинивши подальше просування малих піхотних (штурмових) груп противника відразу на кількох ділянках». Серед таких ділянок оглядач назвав східну та південну частину міста, а також район Іллінівки, Берестка, Степанівки та Часового Яру.
«Їхньою очевидною метою була зупинка подальшого просування противника та відновлення цілісності системи оборони ЗСУ на даному напрямку. У низці випадків їм вдалося досягти бажаного, хоча і не повністю», – зазначив він.
Протягом 14-24 травня аналітики DeepState зафіскували просування та розширення сірої зони з обох флангів оброни Костянтинівки. Дивіться динаміку ситуації від 8 жовтня 2025 року – коли Костянтинівський напрямок вперше з'явився у зведенні українського Генштабу – до 24 травня 2026 року включно.
За тодішньою оцінкою Костянтина Машовця, підрозділи російського угруповання військ «Юг» «загрузли» в районі Константиновки.
«Всі просування російських військ на цьому напрямку на даний момент обчислюються в діапазоні 0-1 км на тиждень, причому вже протягом більш ніж місяця. У цьому сенсі можна сперечатися на тему «візьмуть російські війська до середини літа Костянтинівку, чи ні», але факт затягування боїв у районі Костянтинівці – очевидний», – переконаний оглядач.
Аналітик Playfra своєю чергою зауважує, що важка ситуація у Костянтинівці – це наслідок не «однієї очевидної української помилки», а масованого та постійного тиску армії РФ, який «триває місяцями, якщо не роками, на одному малому секторі, з екстремальними обсягами авіаційної підтримки, що запускає ФАБи, КАБи, дрони всіх типів та артилерію цілодобово».
«Найближча аналогія до нинішньої ситуації – це дамба на стадії тріщин, що незабаром може або раптово не витримати, або ж продовжувати повільно тріскатися, доки вся вода не витече. Тобто ми можемо побачити великий, але дуже малоймовірний російський прорив у місті, або помірне просочування російських інфільтраційних груп у місті, що спочатку зробить такі глибокі проникнення частими («сіра зона»), а потім вони намагатимуться закріпити ці позиції, повторюючи процес, доки Костянтинівка не буде врешті втрачена», – прогнозує аналітик.
На його думку, теоретично стабілізувати фронт тут Сили оборони можуть, перекинувши значну кількість штурмових підрозділів сюди і провести велику операцію з зачистки, «ймовірно на рівні, якщо не більшому, ніж операція в Куп’янську (яка все ще триває майже півроку)». Так чи інакше, за оцінкою Playfra, битва за Костянтинівку «все ще далека від завершення».
Такої ж думки і Давид Шарп. Він зауважує, що, Росії систематично не вдається здійснювати свої плани з захоплення територій і міст, тому «про жодні прогнози хороші чи погані говорити не можна». Водночас, на його думку, ситуація у Костянтинівці дійсно дуже складна, і щоб її докорінно змінити, Сили оборони мають задіяти додаткові резерви.
«Без додаткових резервів тенденція потихеньку, міліметром вона [буде змінюватись] на користь противника, далі щось прогнозувати неможливо», – каже він.
«Перелом» чи забагато оптимізму?
Ситуація на землі і в повітрі на Костянтинівському напрямку різко контрастує з непоодинокими тезами аналітиків та ЗМІ, особливо західних, які навесні заговорили про вірогідний перелом на полі бою на користь України. Зокрема, британське видання The Economist написало 10 травня про, «схоже», переломний момент у війні, коли ініціатива на полі бою перейшла до України.
Хоча, з іншого боку, нічого не свідчить і на користь реалістичності максималістських цілей та територіальних претензій Москви. Серед них спроможність захопити весь Донбас до осені – в чому, за даними Financial Times, Путіна переконало власне військове командування.
«Перебільшені територіальні амбіції та агресивні територіальні вимоги Росії повністю суперечать реальності поля бою», – прокоментували ці дані в ISW.
І зазначають, що через уповільнення темпів просування російських військ та складний характер місцевості, яку контролює Україна, «немає ясності», чи Росія взагалі може це зробити. Настільки, що аналітики взагалі більше не готові прогнозувати, коли російські війська можуть захопити Донеччину в її адміністративних межах.
За підрахунками DeepState, у квітні російські війська окупували на 11,9% менше території, ніж у березні. А кількість штурмових дій навіть збільшилася на 2,2%. Таким чином, зазначають аналітики, армії РФ треба провести 36 штурмових дій для досягнення у 1 кв км. Площа Костянтинівки складає 66 кв км.
«Тобто, їм треба пів місяця штурмувати одну Констаху і більше ніде нічого не робити. В наявних умовах зосередити сили на такій малій ділянці вкрай важко», – кажуть аналітики.
Водночас зменшилася площа окупованої Дніпропетровщини – зі 105 кв км до 98 кв км, за даними DeepState. А за три місяці Сили оборони загалом зменшили зону окупації регіону на 89 кв км. Це – результат контрнаступальної операції українських сил на Олександрівському напрямку, яка орієнтовно Контрнаступ Сил оборони на Олександрівському напрямку (стик Запорізької, Дніпропетровської та Донецької областей)розпочався в лютому цього року в режимі підвищеної секретності, коли навіть самі учасники операції до останнього не знали – де і коли саме підуть в атаку..
Військовий оглядач Богдан Мирошников, проте, зауважує, що бачить багато спекуляцій щодо тези Дані OSINT-проєкту Black Bird Group, які, зокрема, використав для оцінки ситуації на фронті у своєму матеріалі The New York Times і застерігає від надто оптимістичних оцінок.
Він порівнює нинішню ситуацію довкола Костянтинівки та загалом агломерації з обстановкою восени 2023 року, коли армія РФ почала наступ на Авдіївку, що врешті призвело до втрати самої Авдіївки, а потім Очеретиного, Новогродівки, Карлівки, Селидового, Курахового та наближення агресора до Покровська.
«Зараз ситуація має якоюсь мірою схожі риси – ворог повільно пробиває собі коридори до Костянтинівки та в самій Констасі, ведеться запекла боротьба в районі Часового Яру та в напрямку Дружківки. Тому і темпи просування окупантів суттєво впали. Якщо ворог зможе захопити Костянтинівку, Добропілля, Олексієво-Дружківку та залишки Часіка, то зможе підійти з кількох боків до Словʼянська–Краматорська. І тоді темпи ворожого просування нагадуватимуть кінець літа 2024 – в середньому 30 кв км на добу», – застерігає Богдан Мирошников.
Він додав, що для цього Росії доведеться «покласти» 150-200 тисяч солдатів тільки загиблими, але «їх втрати не зупинять, і задля досягнення цілі вони готові на будь-які втрати».
«У найближчі місяці, без сумніву, розгорнеться запекла боротьба за останні опорні пункти на Донбасі. Тоді стане зрозуміло, чи змінилася ситуація з виснаженням сил, яке так часто приписують Москві, на користь України», – своєю чергою каже Клеман Молен.
Форум