У підконтрольних Росії судах Криму розглядають кілька справ, які активісти вважають обов’язковими для відвідування засідань. Серед них ‒ процес у «справі 26 лютого», одним із фігурантів якого був Мустафа Дегерменджі. Його засудили до умовного ув’язнення терміном на чотири роки і шість місяців, два з них Мустафа Дегерменджі провів у сімферопольському СІЗО. З листопада 2017 року у списку «судів, обов’язкових для відвідування», з’явився ще один ‒ процес у «справі Веджіє Кашка». Один із чотирьох фігурантів цієї справи ‒ батько Мустафи Бекір Дегерменджі. У тому слідчому ізоляторі, де раніше сидів його син, Бекір Дегерменджі провів рік, два місяці й один день.
Наприкінці січня 2019 року Бекірові Дегерменджі змінили запобіжний захід на домашній арешт, вдягнули на ногу електронний браслет, заборонили виходити далі від двору власного будинку. Тепер його возять на кожне судове засідання на «особистому транспорті» ‒ автомобілі російської Федеральної служби виконання покарань. Дружина Бекіра й мати Мустафи Аліє Дегерменджі не втомлюється жартувати про те, що у неї вдома тепер ‒ «політв’язні оптом».
Коли бачиш обличчя, які не тільки приходять поспівчувати, а ще й разом із тобою радіють, це подвійно піднімає настрій і дає силиАліє Дегерменджі
Аліє заходить до кімнати й щільно зачиняє за собою двері. Це єдине вільне приміщення в їхньому будинку в Грушівці, де можна записати інтерв’ю. Будинок повний гостей. Навіть через кілька тижнів після того, як її чоловіка Бекіра відпустили під домашній арешт, люди не перестають приходити. Всі хочуть побачитися з Дегерменджі-старшим, привітати особисто. Він сам, за умовами постанови про зміну запобіжного заходу, не має права давати інтерв’ю, тому ми говоримо з Аліє.
«Нарешті в ці дні у нашого народу хоч якесь маленьке свято. Коли бачиш обличчя, які не тільки приходять поспівчувати, а ще й разом із тобою радіють, це подвійно піднімає настрій і дає сили, щоб ми змогли нарешті довести, що наші чоловіки не винні», ‒ каже Аліє Дегерменджі.
Згадуючи день, коли Бекіра Дегерменджі, а також Руслана Трубача і Казіма Аметова (фігурантів «справи Веджіє Кашка» ‒ ред.) відпустили під домашній арешт, Аліє розповідає, що довго не могла підійти до чоловіка.
«Його ще не привезли, а вдома вже було повно родичів і друзів. Коли він на поріг зайшов, я не відразу змогла підійти до нього. Його обступили, почали вітати, Бекір із кожним жартував. Тільки під ранок, коли всі розійшлися, ми змогли обійнятися. Я так вдячна людям за цю неймовірну підтримку. Без неї б довелося дуже важко. Здається, весь Крим був у мене в гостях», ‒ згадує вона.
Ми зустрілися через кілька тижнів після зміни запобіжного заходу, однак гості до будинку Дегерменджі продовжували приїжджати. На плиті постійно кипів чайник, жінки розносили каву, яка, здається, була у цьому будинку в нескінченній кількості. Розмови, посмішки, обійми. Десятки пар взуття біля порога. Навіть кіт Іван Бекірович, здається, вже змирився з величезною кількістю людей у будинку й дуже хотів перебувати в товаристві. Хоча дочка Бекіра та Аліє, Мавіле, щоразу виставляла його за двері.
Російські силовики затримали кримськотатарських активістів Бекіра Дегерменджі, Казіма Аметова, Асана Чапуха і Руслана Трубача 23 листопада 2017 року. За версією ФСБ Росії, затримані нібито вимагали велику суму грошей у громадянина Туреччини Юсуфа Айтана. Адвокати і родичі затриманих кажуть: справа була сфабрикована. За їхніми словами, активісти хотіли допомогти ветеранові кримськотатарського національного руху, 83-річній Веджіє Кашка.
Активісти стверджують, що Юсуф Айтан позичив у сім’ї Кашка сім тисяч доларів і не повертав борг. Цю інформацію підтверджує онука Веджіє, Аліє Кашка. Четверо активістів вимагали від Айтана повернути гроші. За версією захисту, він погодився і призначив зустріч в одному з кафе Сімферополя. Коли туди прийшли кримськотатарські активісти, їх затримали російські силовики. Під час цього затримання Веджіє Кашка померла в машині «швидкої допомоги».
Її називали легендою. Три роки без Веджіє Кашка (фотогалерея)
Бекірові Дегерменджі 59 років, він пенсіонер, схильний до нападів астми, має інвалідність третьої групи. Не минуло й місяця з моменту його приміщення в СІЗО, як Бекір Дегерменджі у важкому стані потрапив до реанімації. Три дні він перебував у комі. Незважаючи на несвідомий стан, Бекіра охороняли троє російських силовиків, до нього не пускали ні рідних, ні адвокатів. Всю інформацію дружина Аліє отримувала лише зі слів лікаря.
2015 року, коли на Мустафу Дегерменджі завели кримінальну справу, його мати Аліє була змушена піти з роботи, щоб бути присутньою на численних судових засіданнях. Пізніше вона стала громадським захисником у справі свого сина. Таким чином, замість коротких зустрічей під час засідань суду Аліє мала можливість приблизно раз на тиждень відвідувати сина в СІЗО.
Про слідчий ізолятор ні Бекір, ні Мустафа воліють сім’ї не розповідати.
«Я хочу забути це як нічне жахіття», ‒ цитує чоловіка Аліє Дегерменджі й додає, що навіть якщо за столом із гостями заходить розмова про ув’язнення, Мустафа переводить тему в позитивне русло.
Зараз Бекір Дегерменджі перебуває під домашнім арештом, йому також дозволено відвідувати медичні установи в будні дні, в першій половині дня. Фактично це єдиний час, коли він може відносно вільно пересуватися, не обмежуючись будинком і двором. «У всьому поганому є щось хороше: чоловік палити в тюрмі кинув», ‒ каже Аліє Дегерменджі.
