Коли почалося повномасштабне вторгнення, солідарність із Україною проявляло чимало європейських міст. Саме місцева влада насамперед відповідала, зокрема, за прийом біженців на місцях. Муніципалітети шукали вільні приміщення, придатні до життя з дітьми. Також – організовували інформаційні сесії: такий собі компас для новоприбулих українців у нових реаліях.
Допомагали й тим, хто залишився в Україні боронити її від російської агресії: організовували збори на військові й цивільні потреби й відправляли вантажівки з гуманітарною допомогою.
Мер невеличкого бельгійського міста Крайнем Бертран Воке, що на околиці Брюсселя, теж допомагав Україні в такий спосіб. Але цим не обмежився: 65-річний міський голова заходився вчити українську мову й зараз уже вільно висловлюється нею.
Мотивом було не спростити свою комунікацію зі 160 українськими біженцями в Крайнемі, а зробити свій внесок у порятунок української культури, яку Росія теж атакує.
Скромний бюджет і велике бажання
Є спроби стерти українську культуру, а ми маємо її захищати
«Є спроби стерти українську культуру, а ми маємо її захищати. Мова пов’язана з культурою й ідентичністю, і це надзвичайно важливо», – пояснює Радіо Свобода свою мотивацію вчити українську Бертран Воке.
Мер Крайнема зізнається, що до 2022 року, коли озброєні російські солдати масово переступали кордони України, він мало чув про державу «в серці Європи».
«Чув про Майдан, про Донбас і про Київ, але без деталей», – пригадує мер новинні зведення, в яких фігурувала Україна.
Все змінило повномасштабне вторгнення: голова спокійного й затишного європейського містечка з понад 13-тисячним населенням, розташованим за тисячі кілометрів від лінії фронту в Україні, зрозумів, що над звичним комфортом і добробутом кожного мешканця не лише Крайнема нависає загроза.
«Коли ми почули, що війна почалася, для нас це стало великим шоком… Ми не можемо просто прийняти ситуацію, коли частина країни буде захоплена і окупована іншою країною. Це небезпечний прецедент», – зауважує Воке.
Коли ми почули, що війна почалася, для нас це стало великим шоком
Мер пригадує, як намагався зробити все можливе в межах своїх можливостей, які вважає вельми скромними. Зокрема – в порівнянні з сусіднім муніципалітетом Волюве-Сан-П’єр.
«Пам’ятаю, як його мер приїхав до мене в офіс і паркував свій кортеж поруч з моїм велосипедом. Я тоді ще пожартував про суттєву різницю в муніципальних бюджетах», – сміється Воке, додаючи, що можна допомогти в межах будь-якого: «далеко не все вимірюється грошима».
Багато сімей у нашій громаді приймали українців – іноді по 3-5 людей. Це був дуже сильний приклад солідарності
Коли почалася війна, мер Крайнема шукав у своєму містечку родини, що могли би впустити українців у свої власні домівки. А також – вільні приміщення, придатні для розселення людей.
«У нас була унікальна можливість: монастир, який випадково залишився порожнім.
Монахині виїхали за два тижні до цього. Новий власник погодився приймати українців протягом року… Також багато сімей у нашій громаді приймали українців – іноді по 3-5 людей. Це був дуже сильний приклад солідарності», – пригадує Бертран Воке.
Міський голова й сам подав такий приклад: вони з дружиною досі ділять власний дах над головою з українською родиною.
Для біженців також організовували роз’яснення щодо їх подальших кроків у Бельгії, де багато хто скаржиться на надмірну бюрократію.
«Оформлення документів, доступ до шкіл, медицини, банків – усе це ми пояснювали людям», – каже мер. І додає, що чимало українців, яких прихистив Крайнем, швидко інтегрувалися й знайшли місцеву роботу.
«Складна мова розумних людей»
Зараз міський голова Крайнема зосереджений на задоволенні потреб українців в Україні. У муніципалітету Волюве-Сан-П’єр, про кортеж очільника якого жартував Воке, є в Україні місто-побратим: селище Коцюбинське на Київщині.
Кілька тисяч євро на генератор – небагато, але саме це маємо робити
«Ми вирішили не створювати власне партнерство, а підтримати сусідню громаду, яка вже має зв’язки з Коцюбинським… Люди можуть зайти на сайт нашої громади і зробити внесок – гроші спрямовуються на проєкти в Коцюбинському. Кілька тисяч євро на генератор – небагато, але саме це маємо робити», – наголошує мер Крайнема. Окрім електрообладнання, кошти йтимуть на одяг і ліки.
«Інколи просто група друзів сідає в машину і їде допомагати… Люди, наприклад, привозили вогнегасники тощо в Україну. Тож є чимало прикладів, що саме ми можемо робити на місцевому рівні, і нам насправді не потрібне зелене світло на глобальному», – каже очільник невеличкого бельгійського містечка.
Воке розповідає і про свій особистий прояв солідарності: досить зайнятий 65-річний бельгієць, що працює не менше шістдесяти годин на тиждень, з перших днів вторгнення вчить українську мову, й уже просунувся до рівня, який дозволяє йому вільно спілкуватися.
Українці – дуже розумні
«Українці – дуже розумні. Якщо ви використовуєте розумну мову, звичайно, це… Ми думаємо мовою. Якщо ми використовуємо складну мову, також є багато можливостей (розвивати мислення – ред.)… Це дуже корисний інструмент», – пояснює Воке українською додану вартість мови для мислення.
Мова, вважає очільник Крайнема, може навіть стояти за винахідливістю українців, яку вважає надзвичайною.
Витончена й дуже цікава мова, вочевидь, впливає на спосіб вашого мислення
«Витончена й дуже цікава мова, вочевидь, впливає на спосіб вашого мислення. Сьогодні, наприклад, Україна стає одним із, мабуть, найбільших експертів у галузі дронових систем… На жаль, причина – війна. Звісно, ми би воліли, щоб це було без неї, але за цих обставин я вважаю це справді вражаючим», – каже мер.
Носій французької й нідерландської, який вільно володіє англійською і в юності вивчав грецьку й латинь, пояснює, які виклики для його мислення створює українська мова.
«Прикметники, іменники, відмінки – це дуже-дуже… Для мене це трохи складно… Їх, них, їм – це трохи складно. А наприклад також – один рік. Три роки. П’ять років… Недоконаний і доконаний (види – ред.) – це трохи складно. – Ви й це вже знаєте? – Багато помилок (роблю – ред.). Але крок за кроком», – спілкується Воке з авторкою цих рядків старанною українською, особливу увагу приділяючи коректній граматиці.
Раз на тиждень мер виходить на відеозв’язок зі своєю викладачкою – носійкою української мови, яку називає «напрочуд терплячою». Користується також популярним додатком Duolingo, коли має вільну мить у перервах між безкінечними дзвінками й зустрічами на роботі.
Мер Крайнема каже, що його найбільше захоплює мужність українців. Одним із її проявів вважає швидке повернення поранених бійців на фронт, бо там – їх побратими, які конче потребують підмоги.
Ситуація в Україні має залишатися на «чолі» порядку денного Європи
Очільник міста визнає, що є певна «втома» від війни в Україні, зокрема, через ще одну на Близькому Сході.
«Ситуація в Україні має залишатися на «чолі» порядку денного Європи. Звичайно, громади не мають значного слова в цьому… Але я вважаю, що Європа повинна робити більше для України, бо насправді вона це робить і для себе», – підсумовує Бертран Воке.
Мер Крайнема ще не був в країні, мовою якої так захопився. Але має намір відвідати її за нагоди і припускає, що першим пунктом призначення стане селище Коцюбинське, в допомозі якому Воке об’єднав зусилля з сусідньою громадою.
Форум