«Це безпрецедентно»: як Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти допоможе Україні у розшуку людей

Станом жовтень 2023 року майже 28 тисяч жителів України внесено до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти (МКЗБ)(International Commission on Missing Persons) підписала угоди про співпрацю із міністерством юстиції та міністерством охорони здоров’я України. Це відбулося під час візиту до України генеральної директорки МКЗБ Кетрін Бомбергер. Ця міжурядова організація має на меті допомогти українським інституціям із організацією пошуку безвісти зниклих під час війни. Як організація із досвідом роботи у різних країнах, оцінює можливості розшуку зниклих в умовах триваючої російсько-української війни? Як шляхи та методи вони пропонують? Чи співпрацюють у цьому питанні з Росією? Про це Радіо Свобода розпитало очільницю організації Кетрін Бомбергер.

– Розкажіть, будь ласка, як саме працює Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти в Україні, чим опікується ваша організація?

– Ми серйозно почали свою роботу відразу після вторгнення Росії в 2022 році.

До того я вже їздила в Україну після виявлення масових поховань у Слов’янську в 2014 році, і вже була тоді велика кількість зниклих безвісти.

Я знову приїхала у 2019 році, щоб підписати Меморандум про взаєморозуміння з Комісією з питань зниклих безвісти, якої вже не існує, оскільки в Україні повноваження з цього питання зараз покладено на Міністерство внутрішніх справ.

Зараз наша робота спрямована на те, щоб допомогти Україні створити стійкий процес пошуку десятків тисяч людей, які зникли безвісти під час війни, включно з тими, хто зник безвісти раніше, очевидно, тому що війна триває довгий час.

І кількість зниклих безвісти зростає щодня. І це дуже складно, тому що люди пропали від війни, від порушень прав людини, від депортації, незаконної депортації дітей.

Таким чином, Україна перейшла від роботи з меншою кількістю зниклих безвісти до вторгнення – до теперішньої роботи з величезною кількістю зниклих безвісти.

І ця кількість перевищує спроможність будь-якої держави самостійно знайти та розслідувати таку велику кількість до рівня, коли ці докази можна буде надати міжнародному суду, тому що це критично важливо, тому що багато з цих людей зникли безвісти під час злочинів, у тому числі воєнних злочинів та інших злодіянь, які мали місце в Україні.

Наш мандат полягатиме в тому, щоб допомогти Україні розбудувати інституційну інфраструктуру, тобто забезпечити, щоб різні установи, чи то Міністерство юстиції, з яким ми сьогодні підписали угоду, чи Міністерство охорони здоров’я, з яким ми також підписали угоду, або Міністерством внутрішніх справ, яке зараз має повноваження вирішувати питання зниклих безвісти, та інші міністерства, а також прокуратура, Міністерство закордонних справ узгоджували свої зусилля для пошуку такої великої кількості зниклих безвісти. Це дуже важливо.

І також, що дуже важливо, ми хочемо допомогти Україні зараз створити можливості для створення системи даних і залучати передові технологічні можливості, такі як використання процесу ідентифікації на основі ДНК, щоб кожна ідентифікація зниклої людини була виконана науковими засобами.

Тому що науковими методами ці докази також можна надати в суді.

Отже, це деякі заходи, які ми хочемо допомогти Україні реалізувати.

– Не могли б ви коротко розповісти про ці договори з міністерствами, які ви сьогодні підписали. Як це змінить роботу комісії в Україні?

– Так, підписання цих угод надзвичайно важливе, тому що це дозволяє нам працювати з різними інституціями, тому що ми також є публічно-правовою установою.

Ми також запросили Україну приєднатися до договору МКЗБ, це було б чудово, але поки цього не сталось, ми повинні вжити заходів для забезпечення співпраці на правовій основі, тому що робота, яку ми робимо, полягає в тому, щоб допомогти Україні різними шляхами. Отже, дотримання верховенства права означає, що ми підтримуємо Україну відповідно до її інституцій та законодавства. Тому ці угоди про співпрацю дуже важливі в цьому плані.

По-друге, вони важливі, оскільки визначають тип підтримки, яку ми надаватимемо Україні в кожній установі. І по-третє, ми хочемо переконатися, що через ці угоди про співпрацю різні установи співпрацюватимуть між собою. Отже, це крок за кроком.

Це означає, що тепер, завдяки цій офіційній домовленості, ми можемо зробити набагато, набагато більше з точки зору підтримки Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства внутрішніх справ і, сподіваюся, врешті-решт, інших міністерств у здійсненні заходів, які я вже описала.

– Це буде як система, так? Ви збираєтеся будувати систему для пошуку людей?

– Так, тому що тут є дуже сильна політична воля. Ми працюємо в таких країнах, як Сирія, де немає політичної волі.

– Які проблеми ви бачите зараз в українській системі пошуку безвісти зниклих людей?

Я думаю, так, на даний момент це брак гармонізації, але я думаю, що кожен знак, який я бачу, є дуже обнадійливим, що Україна хоче це зробити.

Знадобиться трохи часу, щоб перейти від роботи у нормальній ситуації до справжньої ненормальної ситуації. Тому що коли маєш справу з 30 тисячами зниклих, це справді ненормально.

Тож Україні потрібно нарощувати цей потенціал. І, звичайно, в той же час Україна веде війну. Тому країні, яка перебуває в облозі, дуже, дуже складно вести війну і водночас нарощувати ці можливості для розслідування.

– Чи працює комісія із Російською Федерацією?

– Ні, нас не запрошувала Російська Федерація.

Нас запросила Україна. Але це також означає, і це відповідає принципам верховенства права, неупередженості та демократичним принципам, що Україна, як держава, несе відповідальність за пошук кожного, незалежно від того, українець він чи не українець.

– Ще одне питання про те, що ускладнює пошук усіх зниклих безвісти. Зрозуміло, що обшук у місцях бойових дій неможливий? Але як українська сторона може працювати з полоненими, які на тимчасово окупованих територіях чи в Росії?

– Справа в тому, що коли людина потрапляє під варту чи стає полоненим, ймовірність зникнення, на жаль, зростає. Отже, гуманітарні організації вживають заходів, щоб забезпечити, наприклад, поводження з ув’язненими відповідно до Женевських конвенцій. Але спроби забезпечити їх захист від зникнення на даний момент не працюють.

Тож це будуть речі, які будуть розслідувані, коли прийде час.

Я вважаю, що це надзвичайно складний збіг обставин. І запобігти цьому на даний момент буде дуже складно, тому що, на жаль, це частина війни.

І Україна також має прискорити свої зусилля, щоб зараз впоратися з ситуацією, навіть у найскладніших обставинах. І саме тут, я думаю, ми також можемо мати додаткову цінність.

– Чи можете ви порівняти роботу комісії в Україні та в інших країнах під час війни?

– Так, те, що робить Україна, безпрецедентно.

МКЗБ створена у 1996 році. Я працюю в організації із 1998 року, і я спілкувалася із багатьма своїми колегами з інших організацій. Як раз цей підхід верховенства права справді закріпився у 1990-х роках.

Тому це безпрецедентно те, що робить Україна: проводить розслідування широкомасштабних зникнень під час війни.

Ніколи раніше ніхто такого не робив. Тому на даний момент порівнювати не можна.

І будуть проблеми через конфіденційність, пов’язану із зниклими безвісти солдатами. Знаєте, це точно буде фактом, тому що так буває, коли ти ведеш війну, з одного боку, і ведеш розслідування, з іншого.

Під час війни сторони не розкривають кількість загиблих військових. Тому це ускладнює роботу. Тож зараз потрібно швидко працювати зі зниклими безвісти цивільними особами

Україні доведеться проявити креативність у пошуку шляхів боротьби з тим, з чим нікому раніше не доводилося мати справу.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

У МВС розповіли, скільки українців зникли безвісти через війну

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Створюємо реєстр, щоб зібрати дані про всіх». Чого вимагають родичі зниклих безвісти на Донбасі?

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Мати зниклого безвісти під Іловайськом бійця не визнала результати повторної ДНК-експертизи