Білоруська служба Радіо Свобода

Влада Білорусі продовжує посилювати оборону Мозирського нафтопереробного заводу. Як з’ясувала Білоруська служба Радіо Свобода, за останній рік навколо нього побудували 4 земляні насипи для комплексів протиповітряної оборони. Це відбувається на тлі регулярних зальотів безпілотників у Білорусь і суперечить заявам Олександра Лукашенка про збереження «мирного неба над головою».

На додаток до комплексу протиповітряної оборони (ППО) поблизу Мозирського нафтопереробного заводу (НПЗ), місце розгортання якого вже відоме, в його околицях будують ще щонайменше три подібні об’єкти. Усі вони оточують завод із боку українського та російського кордонів.

Біля території Мозирського нафтопереробного заводу, з його східного боку, на початку серпня 2025 року з’явився комплекс протиповітряної оборони, схожий на зенітно-ракетний комплекс «Тор-М2». Це з’ясували журналісти проєкту Української служби Радіо Свобода «Схеми» на підставі аналізу супутникових знімків Planet Labs та опитування експертів.

На супутникових знімках, проаналізованих Білоруською службою Радіо Свобода, видно, що створювати позиції для системи протиповітряної оборони біля східної частини території Мозирського НПЗ почали рік тому, у січні 2025 року. Тоді тут почали зводити земляний насип заввишки близько 30 метрів, на якому пізніше встановили зенітно-ракетний комплекс.

Як з’ясувала Білоруська служба Радіо Свобода, це не єдине місце в околицях Мозирського НПЗ, яке влада Білорусі облаштовує для оборони заводу.

Коло протиповітряної оборони навколо заводу

На межі 2024 і 2025 років навколо Мозирського НПЗ майже одночасно почали зводити чотири однотипні земляні насипи. Вони з’явилися на півдні – біля сіл Санюки та Полавки, біля східної частини території заводу, а також на півночі – біля села Прутюкѝ, поруч із трасою Наровля – Мозир.

Усі ці земляні насипи мають однакову форму та розмір майданчика нагорі. Їхня кількість точно збігається з кількістю бойових (пускових) машин зенітно-ракетного комплексу «Тор-М2К», які становлять вогневу основу батареї – основного тактичного формування у зенітно-ракетних військах.

Видно, що землю для насипів брали в тому ж місці, де вони з’явилися, оскільки біля кожного з них утворилися кар’єри. На цей момент незавершеним виглядає лише один насип – біля села Прутюки, де будівництво ще триває.

Спорудження таких земляних насипів для систем протиповітряної оборони зараз нерідко зустрічається на військових об’єктах у Білорусі. Останніми роками їх зводять на найважливіших для влади об’єктах або в місцях, що були значно зміцнені з початком війни в Україні. Починаючи з 2022 року, такі земляні насипи з’явилися на відновленому військовому аеродромі в Лунинці Берестейської області, колишньому покинутому аеродромі «Зябрівка» під Гомелем, відновленому аеродромі «Мозир» (Великий Боков) біля Мозиря, а також на одному з можливих сховищ ядерної зброї в Білорусі під Осиповичами.

Про те, що для охорони Мозирського НПЗ могли перекинути зенітно-ракетні комплекси «Тор-М2К», ще у квітні та вересні 2024 року повідомляв моніторинговий проєкт «Білоруський Гаюн». За його інформацією, ці військові машини могли нести чергування, зокрема, в околицях сіл Полавки та Гурини, за кілька кілометрів від заводу.

Якраз улітку 2024 року були зафіксовані перші зальоти безпілотників із боку України в Білорусь. До того Олександр Лукашенко заявляв, що у відповідь на пропозицію завдати удару по Мозирському НПЗ вирішив посилити його охорону: «Я тоді своїх військових покликав, кажу: поставте на позиції все, що в нас є (не буду перелічувати), і тоді відповімо так, що мало не буде».

Зенітно-ракетний комплекс «Тор-М2» призначений для ураження літаків, вертольотів, крилатих ракет та різних типів безпілотників, що летять на середніх, малих і гранично малих висотах. У модифікації «Тор-М2К» комплекс встановлюється на колісному шасі від Мінського заводу колісних тягачів.

Такі машини – зараз не рідкість у білоруському війську. Про поставки комплексів «Тор-М2К» неодноразово повідомляло Міністерство оборони Білорусі у 2022–2025 роках і раніше. Саме ці комплекси використовуються для охорони Островецької АЕС. Одну з партій «Тор-М2К», переданих Білорусі у 2024 році, як писало державне медіа «ВаенТВ», російські конструктори «доопрацювали з урахуванням досвіду їх застосування у «спеціальній військовій операції» (так в Росії називають війну проти України – ред.)».

«Це саме той клас ППО, який оптимізований під низьковисотні, малорозмірні цілі, зокрема, великі ударні дрони, тому його розгортання – це логічний елемент превентивного захисту. Схоже, що Лукашенко намагається мінімізувати ризик «інцидентів», у тому числі можливих диверсій, навіть з російського боку, і це точно не про боротьбу з власними партизанами», – коментував цю ситуацію для проєкту «Схеми» український авіаційний експерт Анатолій Храпчинський, заступник генерального директора компанії – виробника засобів радіоелектронної боротьби.

За 12 кілометрів від Мозирського НПЗ, біля села Великий Боков, розташоване летовище «Мозир», яке також може використовуватися для прикриття заводу. Покинутий до 2022 року аеродром ніколи раніше не використовували військові – лише цивільна авіація. У 2022 році він став місцем базування ударних російських вертольотів, що атакували Україну в перші дні війни. З околиць аеродрому фіксувалися вильоти ракет. Після виведення російських військових із летовища у травні 2022 року тут перебували білоруські військові Сил спеціальних операцій, а також деякі інші підрозділи, які виконували завдання Олександра Лукашенка щодо посилення кордону з Україною. Тут звели кілька земляних насипів, а також встановили системи протиповітряної оборони.

Бойові машини поруч із сільськими хатами

Військову позицію під Санюками організували на місці невеликого піщаного кар’єру на околиці села. На супутникових знімках видно, що місце бойового чергування розташоване досить близько до житлових будинків. До одного з них – близько 190 метрів, ще до кількох – близько 300 метрів. Приблизно за 450 метрів розташований сільський клуб, поруч – місцевий фельдшерсько-акушерський пункт, який обслуговує близько 85 жителів навколишніх сіл.

Як зазначив у коментарі Радіо Свобода науковець і популяризатор науки в галузі радіаційної безпеки та неіонізуючих випромінювань (радіовипромінювань) Сергій Бесараб, розміщення військових радіолокаційних комплексів так близько може бути небезпечним не лише під час бойових пусків ракет, а й у штатному режимі роботи.

«Ця система насамперед призначена для виявлення низьколітних об’єктів, дронів та безпілотників, які рухаються на рівні дахів будинків. Тому в зону основного та додаткового радіолокаційного променя можуть потрапляти і тварини, і люди. Це може бути небезпечно для здоров’я людини. Санітарна зона 190 метрів – це дуже мало», – пояснює експерт.

Завершення масштабної модернізації на початку війни

Мозирський НПЗ – один із двох ключових нафтопереробних заводів у Білорусі (другий – «Нафтан» у Новополоцьку). Він майже повністю залежить від поставок російської нафти і багато років залишається одним із основних джерел валютних надходжень для білоруської економіки.

Завершення, як називала його влада Білорусі, «найзначнішого інвестиційного проєкту в історії» – модернізація Мозирського НПЗ та запуск комплексу глибокої переробки нафти (H-Oil) – фактично збіглися з початком повномасштабної війни Росії проти України. Це поставило під загрозу і роботу заводу, розташованого за 30 кілометрів від українського кордону.

Раніше Білоруська служба Радіо Свобода підрахувала, що лише з липня 2024-го до жовтня 2025 року до Білорусі могли залетіти щонайменше 700 дронів. Деякі з них, зокрема, летіли у бік Мозиря.

Вперше білоруські військові визнали, що збивали дрон за допомогою бойової авіації, 5 вересня 2024 року. Внаслідок падіння уламків безпілотника вночі сталася пожежа на складі в Гомелі. І в цьому випадку повідомлення від Міністерства оборони Білорусі та місцевої влади з’явилося лише вранці, вже після того, як про інцидент написали українські та білоруські моніторингові телеграм-канали.

У той час як людей переслідують за згадку про дрони над їхніми будинками, сама влада таємно купує засоби для захисту від дронів. Наприклад, Білоруська служба Радіо Свобода знайшла офіційні документи на закупівлю детекторів дронів одразу кількома білоруськими райвиконкомами, переважно для районів біля кордону з Україною.

Один із останніх випадків зальоту дронів до Білорусі стався 26–27 січня 2026 року. За інформацією журналістів видання «Флагшток», один із безпілотників типу «Шахед» упав тоді без детонації в Добруші, а місцевим жителям заборонили його знімати, після чого дрон швидко вивезли. За даними українських моніторингових каналів, один із безпілотників тоді міг прямувати у бік Мозиря.

«Лукашенко, ймовірно, намагається замовчувати це [факти падіння російських безпілотників у Білорусі], бо не хоче, щоб білоруське населення лякалося цього або щоб воно почало злитися на Росію», – висловив думку в коментарі Радіо Свобода Ейтвідас Баярунас, колишній посол Литви у Великій Британії, Росії та Швеції.

• Згідно з архівною версією вебсайту Мозирського НПЗ, яка збереглася в сервісі WebArchive, підприємство виробляє бензин, дизельне паливо та інші нафтопродукти. Розташоване воно за 30 кілометрів на північ від кордону з Україною.
• З жовтня 2022 року цей завод перебуває під санкціями Ради нацбезпеки та оборони України. Командувач Сил безпілотних систем майор Роберт Бровді повідомляв, що Мозирський НПЗ є одним із постачальників власної продукції в Росію. Зокрема, через нафтопровід «Дружба», частиною інфраструктури якого, згідно з повідомленнями російських та українських ЗМІ, є нафтобаза.
• У січні 2025 року низка російських пропагандистських телеграм каналів заявили про нібито проліт безпілотників з України у напрямку Мозирського НПЗ. Втім, незалежний моніторинговий проєкт «Білоруський Гаюн», посилаючись на свої джерела, спростував цю інформацію.
• Упродовж осені 2025 року Збройні сили України, за даними Генерального штабу, уразили понад 50 об’єктів паливної та військово-промислової інфраструктури на території Росії, зокрема об’єкти, що входять до системи нафтопроводу «Дружба». Це непересічна кількість успішних влучань, за словами опитаних «Схемами» експертів.
• Журналісти-розслідувачі склали інтерактивну мапу уражених російських стратегічних об’єктів та проаналізували наслідки цих ударів за допомогою супутникових знімків та експертизи опитаних аналітиків нафтопаливної галузі.