Росія має припинити зловживання репресивними законами, що спрямовані проти ненасильницьких організацій та окремих людей, а також журналістів, заявив 3 травня держсекретар США Ентоні Блінкен.
«Росіяни, як і всі народи, мають право говорити вільно. Вони мають право об’єднуватись у мирні зібрання. Вони мають право користуватись правом на свободу вираження і правом бути почутими шляхом вільних і чесних виборів. І звісно, зараз сам факт того, щоб називати те, що відбувається в Україні, своїми словами – брутальною неспровокованою агресією, а не «спеціальною воєнною операцією», за Оруеллом. Це наражає кожного, хто робить це на небезпеку потрапити на 15 років за ґрати», – сказав Блінкен.
Блінкен також згадав про загиблу внаслідок ракетного удару військ РФ по Києву журналістку і продюсерку Радіо Свобода Віру Гирич, а також убитих і поранених міжнародних та українських журналістів, що висвітлювали війну в Україні.
«Війна Кремля проти України – один із багатьох конфліктів, де журналісти ризикують своїм життям просто зараз (поки ми говоримо), щоб повідомляти новини», – сказав Блінкен і назвав вільну пресу «одним з найважливіших інструментів поступу у захисті прав людини».
3 травня у світі відзначали День свободи преси. Того ж дня у Києві попрощалися із журналісткою і продюсеркою Радіо Свобода Вірою Гирич. Вона загинула внаслідок ракетного обстрілу військами РФ Києва 28 квітня, коли у місті з візитом перебував генсекретар ООН. Тіло загиблої журналістки виявили під уламками житлового будинку вранці 29 квітня.
У Віри Гирич залишилися батьки та дорослий син. Вона працювала в київському бюро Радіо Свобода з лютого 2018 року, а до того – на провідних українських телеканалах.
На загибель Віри Гирич відреагували президенти України та США, українські та американські дипломати, представники громадськості, колеги.
Президент Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода Джеймі Флай сказав: «Ми втратили дорогу колегу, яку будуть пам’ятати за її професіоналізм та відданість нашій місії. Ми шоковані та обурені позбавленим сенсу характером її загибелі – вдома, в країні та місті, які вона любила. Пам’ять про неї надихатиме нашу роботу в Україні та за її межами на довгі роки».
