«Газова війна», яку раніше припускав прем’єр-міністр Олексій Гончарук, наразі скасовується: у Берліні в п’ятницю підписали протокол представники України, Росії, Євросоюзу, а також компанії «Оператор газотранспортної системи України», «Нафтогазу» та російського «Газпрому». Сторони попередньо домовилися зберегти транзит, але натомість українська енергетична компанія відмовилася від позовів проти російського монополіста.
Основним інтересом українців на переговорах було зберегти транзит газу через Україну до Європи, загрозу для якого створюють «Північний потік-2» і «Турецький потік».
У Кремлі натомість ще до зустрічі закликали «відмовитися від взаємних претензій», маючи на увазі багатомільярдні позови проти «Газпрому» в міжнародних судах.
Серед найважливіших домовленостей сторін:
- «Газпром» погодився до 29 грудня виплатити «Нафтогазу» 2,9 мільярда доларів, як це передбачає рішення Стокгольмського арбітражу від лютого 2018 року
- сторони відкликають всі позови, за якими наразі немає ухвалених рішень, в тому числі – позов «Нафтогазу» до російської енергетичної корпорації на 12,2 мільярда доларів та на 1,33 мільярда кубічних метрів газу
- з активів та майна «Газпрому» знімають арешти, сторони відмовляються від претензій в майбутньому щодо претензій у зв’язку з контрактами на постачання та транзит газу від 19 січня 2009 року
- після виконання цих умов – «Газпром» та «Нафтогаз» укладають договір про транзит газу через Україну
Водночас у протоколі не йдеться про позови проти Росії як держави: наприклад позов «Нафтогазу» щодо активів, втрачених в нині окупованому Кремлем Криму.
«За умови виконання у повному обсязі домовленостей, передбачених пунктами 1-3 цього протоколу сторони розглянуть можливість поставок газу в Україну із урахуванням принципу формування ціни на базі ціни європейського хаба (NCG) за винятком обґрунтованої знижки з огляду на обсяг таких поставок», – йдеться в протоколі.
«Нафтогаз» повинен забронювати в «Оператора ГТС України» потужності газотранспортної системи для транзиту 65 мільярдів кубічних метрів газу в 2020 році і по 40 мільярдів – з 2021 по 2024 рік.
Виконавчий директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко, чий підпис стоїть під протоколом, виплату 3 мільярдів доларів вважає «повною перемогою», а от тривалість транзиту – компромісною.
«Газпром» хотів один рік, ми – десять, зійшлися посередині. Гарантовані потужності – теж приблизно посередині між тим, що пропонував «Газпром», і що хотіли ми», – написав він.
Прокладка з «високими апетитами»
Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко, коментуючи цей протокол в студії Радіо Свобода, звернув увагу на те, що за бронювання потужностей відповідає «Нафтогаз», а не сам «Газпром». Це, на його думку, означає, що російська компанія не несе жодних зобов’язань і може без будь-яких наслідків для себе відмовитися від транспортування газу.
Крім того, Омельченко висловив сумнів у доцільності посередництва «Нафтогазу» між «Оператором ГТС» та російським «Газпромом».
«Ані «Газпром», ані Європейська комісія не вимагали, аби була кампанія «Нафтогаз» як прокладка. За європейськими правилами потрібно було, щоб «Газпром» напряму з оператором підписав цей контракт. А оскільки спочатку «Нафтогаз» підписує з «Газпромом», потім «Нафтогаз» із оператором, невідомо, за що будуть українські споживачі оплачувати послуги «Нафтогазу». А ви знаєте, що апетити в цієї прокладки достатньо високі», – зазначив він.
Вітренко в п’ятницю пояснив участь «Нафтогазу» тим, що російська компанія не пристосована до українських умов.
«Газпром» не готовий працювати за стандартним договором і брати на себе всі ризики українського законодавства і регулювання, особливо ризики змін у нормативно-правовій базі, які можуть статися кожного дня. «Нафтогаз» є більш пристосований до таких ризиків, оскільки це національна компанія, акціонером якого є український уряд», – аргументував виконавчий директор.
То зрада чи перемога?
Оцінки результатів цієї зустрічі розділилися. Інвестиційний банкір Сергій Фурса, наприклад, звернув увагу на те, що позови української сторони базувалися на тому, що Київ може зазнати збитків через припинення транзиту.
«Оскільки транзит буде щонайменше у найближчі п’ять років, втрат від припинення прокачування газу не буде. А значить і немає предмету позовів. Тому ці позови в будь-якому разі були б відкликані при підписанні контракту на транзит. Це не поступка України», – вважає Фурса.
Виплату 3 мільярдів коштів, присуджених у Стокгольмі, він вважає не поступкою «Газпрому», а радше складним кроком, адже росіянам довелося визнати борг, який вони до того заперечували.
А от п’ятий президент і лідер партії «Європейська солідарність» Петро Порошенко вважає, що всі чинники були на боці України: тепла зима, повні сховища газу, санкції проти «Північного потоку-2». Натомість Київ не зафіксував, що постачання газу має відбуватися за європейськими нормами, і «з якогось переляку» відмовився від позовів, обурений політик.
«Якщо ми до 2017 року виграли 3 мільярди, то з 2017 по 2019 рік ті ж аргументи, ті ж юридичні наслідки, і йдеться про мільярди доларів, які додатково мали надійти по НАК «Нафтогаз». Більше того, я хочу навести приклад Польщі: коли подібні фінти робляться польськими посадовцями монополіста, то, коли вони відмовилися від позовів до «Газпрому», врешті-решт вони опинилися у в'язниці. І я твердо переконаний, що така сама доля може чекати й на тих, хто зараз буде гратися на полі «Газпрому», – нагадав Порошенко в ефірі каналу «Україна».
Він також зазначив, що після відмови від позову в Стокгольмському арбітражі жодна зі сторін вже не може наново його ініціювати.
Чи чекати на російський газ?
Втім, публічний протокол – не єдине, що бентежить п'ятого президента. Посилаючись на українські та російські ЗМІ, він вказав на те, що вже п’ять українських компаній нібито домовилися з «Газпромом» про пряме постачання газу. У зв’язку з цим Порошенко закликав зібрати засідання Ради національної безпеки та оборони.
«Безумовно, це питання національної безпеки. І наша політична сила буде цього вимагати – негайного скликання Ради національної безпеки і оборони та запровадження санкцій проти прямого постачання газу з РФ», – сказав він у тому ж інтерв’ю.
Про такі домовленості зокрема повідомляв «Інтерфакс», «Економічна правда», «Ліга.Бізнес» із посиланням на джерела на енергетичному ринку. За даними «Інтерфаксу», постачання мало б початися вже 1 січня.
У Міністерстві енергетики і довкілля на запит Радіо Свобода цю ситуацію коментувати не стали. Речниця міністра Олексія Оржеля Олена Колтик пояснила, що йдеться про приватний бізнес, тож міністерство не має стосунку до справи.
У самому ж «Нафтогазі» на запит Радіо Свобода не відповіли, так само не вдалося зв’язатися з представниками компанії телефоном на момент виходу публікації.
Голова правління енергетичної компанії Андрій Коболєв взагалі не робив коментарів за результатами берлінського протоколу.
А от у Росії повідомлення прокоментували: як повідомляє російський «Інтерфакс», російський віцепрем’єр-міністр Дмитро Козак заперечив наявність якихось формальних домовленостей, окрім підписаного в Німеччині протоколу.
«Що стосується прямого постачання з Росії в Україну, то ми домовилися після Нового року, після того, як всі питання будуть врегульовані, знову обговорити ці питання», – цитує Козака видання.
Втім, сам Коболєв, якщо вірити «Інтерфаксу», ще в жовтні не виключав заходу «Газпрому» на український ринок – за умови запровадження європейських норм роботи.
В «Нафтогазі» тим часом привітали «визнання російською стороною необхідності виконувати рішення арбітражів 2017–2018 років та її намір продовжувати транспортування газу в ЄС територією України». Компанія повідомляє, що зараз працює над подальшими документами: угодою про врегулювання взаємних претензій, договорами про транзит та бронювання потужностей української ГТС.
Конкретні юридичні та комерційні умови «Нафтогаз» планує узгоджувати з «Газпромом» у ході подальших переговорів.
