Доступність посилання

ТОП новини

«Їх там катують до смерті». Історії трьох полонених українців


Акція на підтримку українських військовополонених, Львів, 5 листопада 2022 року
Акція на підтримку українських військовополонених, Львів, 5 листопада 2022 року

Тисячі військових і цивільних українців перебувають у російському полоні, сотні з них отримали вироки від окупаційних та російських судів перед новим роком. У 2024 році російські сили продовжують судові процеси над полоненими. Рідні українців регулярно проводять акції на підтримку своїх родичів та задля того, щоб в Україні та у світі не забували про долю полонених. Проєкт Радіо Свобода «Новини Приазов’я» поспілкувався з рідними трьох українців і дізналися їхні історії.

«Ювілей у полоні»

Олександр Зарівний – держслужбовець з Олешок Херсонської області. Окупанти викрали чоловіка з власного будинку вночі 17 березня 2022 року, згадує його дружина Юлія.

Прийшли військові зі зброєю, одягли кайданки та забрали. Сказали, що на бесіду.

Олександр Зарівний
Олександр Зарівний

Після цього жінка виїхала з міста й тривалий час не знала, де перебуває її чоловік. В грудні 2022 року вона отримала інформацію, що Зарівного російські сили звинувачують у «шпигунстві».

Чоловік заарештований в місті Сімферополь. Його звинувачують у «шпигунстві»
Юлія Зарівна

Мені зателефонував адвокат, призначений йому. Він сказав, що чоловік заарештований в місті Сімферополь. Йому висунули обвинувачення за ст. 276 Кримінального кодексу РФ – «шпигунство».

За словами Зарівної, офіційного підтвердження від РФ комітету Червоного Хреста, що Олександр перебуває в них, немає. При цьому 29 грудня 2023 року чоловіка засудили до 13 років суворого режиму. За словами дружини, йому, очевидно, довелося визнати свою провину.

У звинуваченні вказано, що він «передавав дані про пересування російської техніки за завданням СБУ». Як арештували, то на російськомовному ресурсі виставили відео допиту. Там його вводять в управління ФСБ. Обличчя не видно, воно заблюрене, але я впізнала: одяг, голос його чутно, він згадує наше місто. І він там теж на цьому відео каже, що «передавав дані про пересування техніки».

Олександр та Юлія Зарівні
Олександр та Юлія Зарівні

Олешківець зустрів у полоні два дні народження, зокрема 55 ювілей. За цей період у чоловіка трапився серцевий напад, розповіла його дружина. Жінка каже, що шансів на повернення чоловіка з полону до кінця війни мало, але вона дуже на це сподівається.

Він цивільний, цивільні обміну не підлягають. Цивільних повертатимуть після того, як будуть закінчені бойові дії. Періодично відбуваються зустрічі в Координаційному штабі, була зустріч в омбудсмена, одне і те саме (кажуть – ред.).

Без вісточки про сина з весни 2023 року

Мати полоненого 23-річного бійця підрозділу Нацгвардії «Азов» Артема (прізвище не вказане на прохання матері полоненого) Тетяна Вишняк розповіла, що її син служить в «Азові» з 2019 року. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну зустрів у Маріуполі, як і більшість обороняв місто на «Азовсталі». Жінка каже, що син мужньо та хоробро тримався в той непростий період.

Тетяна Вишняк
Тетяна Вишняк

Він казав: «Я –на своєму місці. І я б нічого не змінив, тому що, хто, як не ми? Я буду тут стояти, скільки потрібно буде». Останнє повідомлення від нього було 17 травня (2022 року – ред.) ввечері, він написав: «У мене все добре, не хвилюйся, дійсно все добре. Довго не буде зв'язку. Я вас люблю та пишаюся своїми батьками». Тому що він знав, що ми тут вже підіймались, стояли на акціях, і він подякував.

Після виходу з «Азовсталі» хлопець потрапив у російський полон. З іншими українськими полоненими він потрапив до Оленівки. Про це рідні бійця дізналася в липні 2022 року від військового, якого обміняли з полону.

Потім теракт. Після теракту взагалі ніякої інформації про дитину. Лише в кінці вересня, коли вийшло (з полону – ред.) вже його командування, вони сказали: «Живий, схуд, але живий». Ще на той момент вони були в Оленівці. І вже у квітні (2023 року – ред.) я спілкувалася з людиною, яка сиділа з ним безпосередньо в одній камері у донецькому СІЗО. В камері, де їх має бути 5-6 людей, сидить по 20.

У ніч проти 29 липня 2022 року один із бараків виправної колонії в окупованому Росією селищі Оленівка був зруйнований. Тоді загинули понад 50 українських військовополонених з «Азовсталі». У спільній заяві українських силових відомств, викладеній у телеграм-каналі СБУ, те, що сталося в колонії, названо «терористичним актом» і «масовим вбивством», скоєним Росією. Радник голови Офісу президента Михайло Подоляк заявив, що причиною руйнування став термобаричний вибух зсередини будівлі. Підтримувані РФ бойовики і Міноборони Росії заявили, що причиною став нібито обстріл з боку українських сил. Генштаб Збройних сил України наголосив, що українські військові не здійснювали артилерійського чи ракетного обстрілу Оленівки і звинуватив російських військових.
Головне управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони України заявило, що вибухи на території колонії в окупованій Оленівці на Донеччині, де утримували українських військовополонених, здійснили найманці зі складу ПВК «Вагнер». Американський Інститут вивчення війни стверджує, що пошкодження, яких зазнала будівля – «це не ті пошкодження, яких міг би завдати удар ракетами HIMARS», як про це заявляла російська сторона.

З весни 2023 року Вишняк не знає, де перебуває її син і в якому він стані. Мати полоненого Артема активно бере участь в закордонних акціях на підтримку полонених бійців «Азову».

Тетяна Вишняк
Тетяна Вишняк

Ми просимо всюди не просто пам'ятати, а кричати про них. Я не розумію досі, що весь світ не може нічого зробити. Їх катують, хлопці там голодні, вони не бачать сонячного світла, вони виходять бліді. Я хочу, щоб кожна людина усвідомила, що ці хлопці дійсно врятували нашу країну. І за них потрібно боротись. Тому що їх там катують до смерті.

«Бої з думкою про майбутніх дітей»

Сергій Іванков – в лавах «Азову» з 2014 року. Він також зустрів широкомасштабне російське вторгнення в Україну в Маріуполі, де жив разом з дружиною Ольгою. Жінка згадала, як починалася блокада міста.

Були дуже сильні  бомбардування міста, ми майже постійно сиділи у підвалі
Ольга Іванкова

Ми сподівалися, що декілька днів – і все буде добре. Ми вірили в найкраще. Коли світло, газ, вода зникли, коли почав літати літак, ми зрозуміли, що все не так, як нам хотілося. Я до останнього не хотіла їхати, тому що чоловік був там. Я йому одразу казала, якщо ти там, то і я там буду. Але не було зв'язку. Й зрозуміло, що я не знала, де він і як він. Були дуже сильні бомбардування міста, ми майже постійно сиділи у підвалі та піднімалися, лише щоб подихати повітрям.

Коли в місті з’являвся зв’язок, чоловік писав дружині та матері короткі повідомлення в месенджерах про те, що з ним все добре. Про вихід українських військових з «Азовсталі» у полон родина бійця дізналася з новин 16 травня 2022 року, а 19 травня про це повідомив і сам чоловік.

Сергій та Ольга Іванкови
Сергій та Ольга Іванкови

Написав мені: «Я скоро буду вдома, не хвилюйся». Він сказав, що не знає, як вижив, і що його тримали думки про наших майбутніх дітей.

Зі слів українських захисників, які повернулись під час обмінів, Ольга дізналася, що Сергій був у Таганрозі. Вона каже, що головним джерелом інформації про місцеперебування полонених та судові процеси над ними є російські канали та соцмережі. Там періодично викладають відео з українськими захисниками. Жінка розповіла, що у РФ її чоловіка звинуватили у «розстрілі» мирного чоловіка та засудили до 25 років ув’язнення.

Є відео, на якому видно, як він дуже схуд. Видно, що він дуже втомлений, дуже худий, але ми побачили, що він живий.

Жінка каже, що також постійно бере участь в акціях на підтримку полонених захисників Маріуполя та закликає суспільство не мовчати.

Роковини загибелі українських військовополонених в колонії в Оленівці. Акція із вшанування пам'яті. Київ, 29 липня 2023 року
Роковини загибелі українських військовополонених в колонії в Оленівці. Акція із вшанування пам'яті. Київ, 29 липня 2023 року

Я розумію, що це наш біль. Але хлопці захищали не лише свої сім'ї, вони захищали всю Україну. Вони 86 днів в повному оточенні були та багато на себе прийняли. І ми хочемо, щоб поруч з нами стояли не лише рідні, але й небайдужі люди. Тому що це потрібно. Вони потрібні не тільки нам. Вони потрібні й Україні загалом. Вони потрібні живими!

  • Україна і Росія 3 січня повідомили про перший за близько пів року великий обмін полоненими. Київ зміг повернути 230 військових і цивільних.
  • Досі найбільшим одночасним обміном військовополоненими був обмін 215 захисників, які були звільнені 22 вересня 2022 року.
  • Тим часом Міноборони Росії повідомило, що 3 січня повернуло 248 російських військовослужбовців, які брали участь у повномасштабному вторгненні в Україну.

Форум

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG