Обстріли, закриті КПВВ та коронавірус – найбільші проблеми, які постали перед громадянами України по обидва боки від лінії розмежування у 2021 році. Як на це реагувало світове співтовариство? Про це Радіо Донбас.Реалії поговорило із Ігнасіо Леоном Ґарсія, головою Управління ООН з координації гуманітарних справ в Україні.
– Яка ваша загальна оцінка гуманітарної ситуації на підконтрольній і непідконтрольних територіях? Як змінюється ця ситуація? Які тенденції? Із чим ситуація покращується й з чим погіршується?
– Наразі ми представили План гуманітарного реагування на 2022 рік. Цей план базується на оцінці, яку ми провели упродовж останніх декількох місяців. Завдяки цьому ми ухвалюємо рішення, як реагувати на ті чи інші проблеми. Загалом допомоги потребують 2,9 мільйонів людей: 1,3 млн на підконтрольній території та 1,6 млн на непідконтрольній.
На жаль, ситуація погіршується по обидва боки лінії розмежування. Це стосується ситуації з безпекою. Також люди, які постраждали від конфлікту, потребують більше допомоги. Хочу зауважити, що на підконтрольній уряду території у людей є більше доступу до програм розвитку.
Одна з найголовніших проблем – закриті КПВВ. На сьогодні КПВВ перетинають лише 4 відсотки від тієї кількості людей, які перетинали лінію розмежування до початку пандемії COVID-19. І це одна з найбільших проблем. І ми зараз говоримо не тільки про потреби, але й про ті гуманітарні страждання, які відчувають люди по обидва боки «лінії розмежування». Наприклад, я зустрічав людей, які не мали змоги побувати на похороні найближчих родичів, або не могли побачити своїх сестер і братів. І це створює додатковий стрес.
Люди дістаються з непідконтрольної на підконтрольну територію через Російську Федерацію, – і це достатньо дорога поїздка. Ми підрахували вартість: сума може сягати 146 доларів. І це забагато: наприклад, якщо з Краматорська дістатися до Києва коштує приблизно 460 гривень, – то через Російську Федерацію це буде набагато дорожче. За такої ситуації люди з інвалідністю не мають шансів отримати свою пенсію. І це – найважче питання, яке ми маємо вирішувати.
Режим припинення вогню, який тривав нещодавно, вже не діє. Зростає кількість небезпечних епізодів. Наприклад, сьогодні я спілкувався з жінкою та її чоловіком, яким кілька разів пропонували переїхати зі своєї домівки, але вони відмовилися. Я запитав у них: про що в мрієте? Жінка відповіла, що найбільша її мрія – це припинення обстрілів. Також я спілкувався з іншою жінкою: вона розповіла, що під час обстрілу поранило її онука. І онук її питав: чому я? У чому моя провина?
І це питання ставлять перед собою усі, хто пережив обстріли. Якщо кожен матиме нагоду поспілкуватися з цими людьми, – я впевнений, що цей конфлікт закінчиться дуже швидко. На припинення обстрілів і кінець конфлікту сподіваються всі, з обох боків лінії розмежування.
Що стосується питання мінування території та боєприпасів, що не розірвалися, – 70% випадків, коли страждає цивільне населення, пов’язані саме з вибуховими об’єктами.
Якщо говорити про позитив: люди, які живуть не так близько до лінії розмежування і не піддавалися обстрілам, – мали нагоду змінити своє життя завдяки гуманітарній допомозі.
Якщо говорити про негатив: конфлікт триває і «лінія розмежування» закрита для перетину. А пандемія COVID-19 завдала людям додаткового стресу та погіршила їхнє становище.
– Чи усюди була доступна медична допомога? І чи мали люди у Донецьку та Луганську доступ до російської вакцини «Спутник»?
– Ми знаємо, що медична система була перевантажена, проблема з’явилася неочікувано. Медичні заклади сильно постраждали. Але я повинен визнати те, що медпрацівники та система зробили дуже багато, щоби витримати навантаження. Гуманітарне співтовариство було останнім часом сфокусоване на допомозі на кшталт закупівлі апаратів ШВЛ, масок тощо. Також залишається проблема небажання вакцинуватися серед населення. Вакцини є в наявності, але люди довіряються більше інтернету, ніж лікарям. За нашими даними, на непідконтрольній території є вакцини «Спутник-V» та «Спутник Light». Але там така сама проблема, як і на підконтрольній території: люди не бажають вакцинуватися.
Не секрет, що ВООЗ не визнає ці вакцини. Сподіваюся, що згодом ВООЗ матиме більше інформації, щоб дозволити використання російської вакцини «Спутник-V». Але насамперед я вважаю, що треба заохочувати людей до вакцинації, бо це знижує суспільний ризик. Рішення, яке я бачу, — це відкриття лінії розмежування чи масова вакцинація. І ми підтримуємо ідею, щоб КПВВ були осередками, де можна провести масову вакцинацію.
– Наскільки була доступна медична допомога для людей на окупованих територіях? До нашого ефіру телефонували й говорили, що навіть жарознижувальних препаратів бракує в аптеках Донецька.
– Немає поки інформації щодо препаратів, доступних на непідконтрольних територіях. Але можу сказати, що гуманітарні вантажі доправляли туди ПЦР- та антиген-тести. Але система охорони здоров’я була перевантажена, і рівень лікарень на непідконтрольній території погіршився через конфлікт і зараз є критично низьким, а ковід завдав сильного удару по усіх системах. Але, як тільки ми отримували запити від населення, гуманітарна спільнота одразу ж реагувала.
У 2020 році, після початку пандемії, гуманітарні організації надали засоби індивідуального захисту (маски, рукавички тощо) 1,1 мільйонам людей, засоби гігієни, як то санітайзери – більше ніж 470 000. Також, понад 312 000 людей у Донецькій та Луганській областях (як на підконтрольних, так і на не підконтрольних уряду територіях) змогли отримати медичну допомогу у місцевих медичних закладах, куди гуманітарні організації доставили медичне устаткування та вироби медичного призначення, зокрема апарати штучної вентиляції легень та кисневі концентратори тощо. У 2020 році на непідконтрольні території було доставлено понад 1 300 тонн допомоги, включаючи засоби індивідуального захисту, медичне устаткування та вироби медичного призначення.
Упродовж 9 місяців 2021 року гуманітарну допомогу одержали понад 1,5 мільйона людей, у тому числі 285 000 на не підконтрольних уряду територіях. З січня по листопад 2021 року на непідконтрольні території гуманітарні організації доставили понад 1 870 тонн допомоги.
– Чи змінилася ситуація з доступом співробітників гуманітарних організації на окуповані території? І з якими небезпеками ви стикаєтеся?
– Число гуманітарних організацій, які там працюють, не змінилося у порівнянні з доковідними часами. Ми продовжуємо боротися за право доступу до тих людей, які потребують допомоги. Доводиться боротися зі спорадичними закриттями КПВВ на підконтрольних Києву територіях, як, наприклад, було у лютому та березні на КПВВ «Новотроїцьке». Говорили, що це було з міркувань безпеки. Також ми маємо дуже непередбачуваний доступ на непідконтрольні території. Тим не менше, упродовж 9 місяців цього року нам вдалося надати допомогу близько 1,5 млн людей на підконтрольних і непідконтрольних територіях, і це найбільше число з 2017 року. Це вдалося завдяки зберіганню гуманітарних принципів гуманності, нейтральності, незалежності й неупередженості.
Щодо небезпеки, то єдине, з чим можуть стикатися наші співробітники, це те, що їх можуть не пустити на територію чи запропонувати залишити її.
– Які конкретні рішення мали б ухвалити уряди України та Росії, щоб полегшити становище людей?
– Відповідь дуже проста: якщо ви живете на території поблизу від лінії розмежування, у вас є дружина і діти, – ви будете хотіти, щоби закінчився конфлікт, щоби був доступ до медицини, до освіти, щоби у вас було житло. Має бути розблокований перетин лінії розмежування: всі КПВВ повинні працювати та надавати усі послуги. Я скажу вам, як відповіли мені жінки поважного віку з обох боків лінії розмежування: припиніть обстріли.
– Як змінилася ситуація з домашнім насиллям?
– На сьогодні ми маємо дані дослідження тільки по підконтрольній території. Але я впевнений, що вони поширюються й на непідконтрольну і полягають у тому, що рівень насильства дуже підвищився. До цього призвела комбінація двох факторів: конфлікт і ковід. Моя особиста думка, що та спільнота, яка не має рівних прав для жінок і чоловіків, приречена на відсутність розвитку. Ми повинні стежити за тим, щоб створити осередок, де кожен почувається в безпеці, може повідомити про насильство в разі чого. Масштаб проблеми великий.
– Які гуманітарні ризики для жителів непідконтрольних територій може принести те, що окупаційна влада призиває їх до війська?
– З моєї точки зору, чим більше солдатів, тим більше ризиків для гуманітарної спільноти з обох боків: і на підконтрольній, і на непідконтрольній території.
– Чи бачите ви динаміку вирішення проблеми переселенців в Україні, адже на початку конфлікту люди виїхали зі захоплених територій, а потім дехто був змушений повернутися назад через неотримання допомоги від держави?
– Я не дуже люблю термін ВПО (внутрішньо переміщені особи), тому що узагалі люди не дуже розуміють концепт цього терміну. У моєму розумінні, це люди, які вимушені були переміститися з місця, де вони хотіли би залишатися, до іншого місця. За нашими даними 50 % переселенців не мають грошей, їжі та економічних ресурсів, аби жити на новому місці. Ще гірше ситуація складається для тих, кому за 60 років, та родин, де немає чоловіка. І довготермінові рішення, як, наприклад, пошуки роботи чи житла, – ці проблеми ще не вирішені.
Позитивна новина: уряд ухвалив Стратегію інтеграції ВПО і міністерство з питань реінтеграції ухвалило довгострокові сталі рішення щодо надання житла, наприклад, у Краматорську та Сєвєродонецьку. Чи цього достатньо? Напевно, ні. Але я вважаю, що це правильний спосіб вирішення проблем.
– Які проєкти буде реалізовуватиме ООН та гуманітарні партнери у новому році по обидва боки від лінії розмежування?
– Ми намагаємося фокусуватися на таких важливих секторах, як: охорона здоров’я; надання харчової допомоги; освітні проєкти; доступ до води та гігієна тощо. Ми би хотіли сфокусуватися на цій цифрі – 1,8 мільйона людей по обидва боки від лінії розмежування, які найбільше постраждали від конфлікту.
У 2022 році планується надати допомогу 1,8 мільйонів людей. Зокрема:
- 1,4 мільйонам людей (959 000 на підконтрольних та 444 000 на непідконтрольних територіях) – допомогу у сфері захисту загальною вартістю 50,1 млн дол США;
- 1,15 мільйонам (685 000 на підконтрольних та 465 000 на непідконтрольних територіях) – допомогу, пов’язану з охороною, загальною вартістю 35,7 млн дол США;
- 1,52 мільйонам (768 000 на підконтрольних та 750 000 на непідконтрольних територіях) – допомогу з водою, санітарією та гігієною загальною вартістю 29,8 млн дол США;
- 202 000 (72 000 на підконтрольних та 132 000 на непідконтрольних територіях) – допомогу з продовольчою безпекою та наданням засобів до існування загальною вартістю 29,7 млн дол США;
- 80 000 (27 000 на підконтрольних та 53 000 на непідконтрольних територіях) – допомогу з житлом та непродовольчими товарами, зокрема вугілля взимку, загальною вартістю 23,9 млн дол США);
- 125 000 (13 000 на підконтрольних та 112 000 на непідконтрольних територіях) – з освітою загальною вартістю 7,1 млн дол США;
- Багатоцільова грошову допомогу загальною вартістю 7,5 млн дол США.
– Чи не втомився світ від проблем України, від Донбасу?
– Я не знаю, втомився світ чи ні. Але я знаю, що моя відповідальність – це нагадати світові про цю проблему. Ми просимо у міжнародних донорів допомогу у розмірі 190 мільйонів доларів для Донбасу на 2022 рік. Сподіваємося, наш запит задовольнять на сто відсотків. Багато людей скаже вам, що це дуже велика сума. Але я бачив автомобілі на вулицях, чия вартість – приблизно 500 тисяч доларів. Отже – життя 1,8 мільйонів людей вартує 400 таких люксових автівок. Як на мене, заперечувати це – злочин.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
