44 день Оріхів у Запорізькій області тримає оборону, відбиваючись від російських загарбників. На першій лінії, у «кільці» окупантів, під постійними обстрілами, місто продовжує доводити, що «Оріхів – це Україна».
- Для російських загарбників дана точка є «воротами до Запоріжжя», тому росіяни прориваються в місто вдень і вночі.
- Снаряди прилітають в житлові будинки, частково зникає світло та зв'язок, не вистачає медикаментів, магазини порожніют.
- Більшість мешканців залишає місто.
Про те як Оріхів тримає оборону і не дає ворогу прийти до Запоріжжя – в репортажі з місця подій.
Втратити все
«Влетів снаряд, пробив стінку, застряг ось тут у підлозі. Розбив усе повністю. Але мене врятував паркан», – зі сльозами на очах розповідає місцевий житель Віктор Вікторович. Йому 73 роки. Він сидить у зруйнованому будинку з цеглиною у руках і запевняє, що нікуди не піде.
«Батьки повмирали, жінка померла. Куди я піду? Кому я потрібний?», – плаче чоловік. «Буду жити в кухні, поки знову не прилетить».
Загалом у місті регулярно фіксують руйнування житлових будинків.
«Нас обстрілюють щодня. Є один загиблий охоронець, є поранені, багато пошкоджених будинків», – розповідає заступниця міського голови Оріхова Світлана Мандриш.
За її словами, усі руйнування фіксує ДСНС та поліція, а в міськраді допомагають з ремонтом домівок. «Є спеціальна програма в рамках якої бюджетні кошти спрямовуються на придбання будівельних матеріалів», – додає Мандриш.
Містом майорять синьо-жовті прапори, міська рада працює щодня, щоб люди в Оріхові знали – їх не покинули.
«Нам мешканці кажуть, що як зранку бачать нас на місці – стає спокійніше. Для них це важливо», – розповідає депутат міської ради Оріхова Любов Ярова.
В «кільці» окупантів
«Ми повністю в оточенні, в кільці. Страшно. Щодня прокидаєшся та думаєш чи ще наші тут», – розповідає мені місцева жителька.
«Прориваються і вдень, і вночі. Постійно стріляють з усього виду озброєння», – додає жінка.
Оріхів наразі в оточенні окупованих Росією міст і селищ – Токмака, Пологів, Василівки, Комишуватого, Мирного. Єдиною вільною від російських військ дорогою лишається напрямок на Запоріжжя.
«От вони й прориваються. Але ми не дамо. Оріхів стояв і вистоїть. Оріхів – це Україна», – каже заступниця міського голови Світлана Мандриш.
«Була нещодавно невеличка спроба прориву на Новій Трасі. Але їх розбили. Там стоїть їхня горіла техніка», – каже місцевий депутат Олександр та додає, що зазвичай ворог використовує диверсійні групи вночі.
«Зайшли, поставили техніку, обстріляли місто – 15 хвилин, щоб отвєтка не прилетіла і тікають», – розповідає чоловік.
Найбільша база росіян наразі в місті Пологи, туди ледь не щодня вони підтягують техніку і нарощують особовий склад.
«І от куди вони підуть з оцим всім, на який напрямок – поки питання», – кажуть в міськраді Оріхова.
Кожен на своєму місці
«З перших днів не було страшно. Було відчуття «треба». Й іншого відчуття немає по сьогодні», – каже заступниця міського голови Світлана Мандриш. «Кожен знайшов своє місце, свою роль. Які б в нас там не були раніше відносини з різними депутатами, зараз ми розуміємо, що ми працюємо на одну мету – збереження міста», – кажуть в міськраді.
«Ми в перші дні на сайті виклали оголошення, що нам треба те і те, так вони почали зносити. І до того приємно, коли бачиш, що дідусь приносить кружку в газеті, тарілочку в газеті – вочевидь останні, в не дуже хорошому стані, можливо, але несуть, бо знають, що потрібна допомога», – розповідає депутатка міської ради Любов Ярова.
Місто постійно патрулює територіальна оборона та поліція, перевіряють документи та автомобілі на блокпостах. Далі – оборону тримають військові.
Жоден із них не погодився відкрито спілкуватися, але запевняють – «місто тримають».
Багато мешканців йдуть у волонтери, пропонують свої послуги.
«В нас є жіночка перукар, яка захотіла безкоштовно стригти військових. Проявила бажання», – розповідають в міськраді.
Також із Запоріжжя місто отримує гуманітарну допомогу. Працівники виконкому фасують її в пакети, потім квартальні проходять, записують тих, хто залишився, подають списки. Далі вже готується машина для розвозки.
Втім місцеві не приховують, що наразі також велика проблема з волонтерськими центрами.
«Дуже багато великих волонтерських центрів, які створюють видимість роботи, але до нас багато чого не доходить», – каже місцевий волонтер Володимир. Він разом з дружиною та іншими мешканцями займається збором необхідних речей для військових та тероборони. Каже, що все робить своїми силами, іноді допомагають зі Львова.
«На жаль наразі немає органу, який би контролював волонтерів», – каже Володимир.
Жити в Україні
«Та навіщо нам та Росія?», – каже місцева мешканка Лідія. «Народилися, прожили в Україні. Будемо з нею», – додає жінка.
«Що мене мотивує лишатися? Це мій дім. Тут мої діти, мої внуки. І я буду стояти тут до кінця для того щоб ми залишилися Україною», – каже Світлана Мандриш.
Міського голову Анатолія Хворостянова важко зустріти на робочому місці, оскільки він постійно в русі. Він забігає на 2 хвилини, питаю його про настрій людей у місті та контрольованість ситуації.
«Думаю, що контрольована. Оріхів –це Україна. Й іншого не буде, поки ми тут!»
Критична ситуація наразі залишається з найближчими до Оріхова селищами: Нестерянка, Мирне та Копані, оскільки окупанти не дають доступу до них. Там немає світла, води, немає ліків.
У міськраді Оріхова наголошують, що після звільнення цих сіл оперативно будуть організовані гуманітарні коридори та медична й психологічна допомога їхнім жителям.
