Доступність посилання

ТОП новини
05 липня 2020, Київ 01:35

Україна є надійним партнером для Ізраїлю – посол Джоел Ліон


Посол Ізраїлю в Україні Джоел Ліон

Львів – Джоел Ліон очолив посольство Ізраїлю в Україні наприкінці серпня цього року. Це досвідчений дипломат, який розпочав свою кар’єру у 25 річному віці, працював у Литві, Канаді, США. До того ж Джоел Ліон є рабином. Посол Ізраїлю в Україні, перебуваючи у Львові, знайшов час відповісти на кілька запитань Радіо Свобода, окресливши головні завдання на дипломатичній роботі в Україні.

Пане посол, Ви більше двох місяців працюєте і проживаєте в Україні. Львів став другим українським містом після Києва, яке Ви відвідали з офіційним візитом, як посол. Чому місто Лева?

– Я приїхав на конференцію Лімуд (з івриту – навчання – ред.). Це дуже важлива подія, яку посол Ізраїлю має відкрити. Це насправді велика справа. Приїжджає 600 людей із усього колишнього Радянського Союзу, люди їдуть вчитись, 4 дні триває навчання. Тут усе поєднано з юдаїзмом та Ізраїлем. Щогодини відбувались 6 лекцій, які можна відвідати. Лімуд – це єврейська освітня конференція, яка єднає юдеїв із усього світу з Ізраїлем. Навіть без офіційного призначення я планував приїхати, щоб відкрити конференцію. Але оскільки призначений послом, то був включений у програму, зустрічався з гостями.

– Ви маєте родинний зв’язок із Україною, зокрема Галичиною. Що Вам вдалось дізнатись про Ваших рідних, чи досліджували походження?

Мій прадід Мендель – з Коломиї, а тато моєї бабусі – з Борислава, а його батьки з Добромиля і Дрогобича
Джоел Ліон

– Ще до мого призначення послом я досліджував свій рід. Власне родина моєї мами, її обидва дідусі, тобто мої прадіди, з Галичини, з Борислава і Коломиї. Мій прадід Мендель – з Коломиї, а тато моєї бабусі – з Борислава, а його батьки з Добромиля і Дрогобича. Моя мама народжена у Будапешті, а мій тато – з Ельзасу. Ми завжди вважали, що ми угорські євреї. Дідусь мами приїхав у Францію з Будапешта, у 20 роках ХХ століття. Мого прадіда з Борислава схопили французькі поліцейські та німецьке гестапо і посадили в концентраційний табір. Він був убитий у Собіборі (концтабір на межі українсько-польського кордону, нині територія Польщі – ред.). Ви знаєте, що німці дуже прискіпливі і вони все виклали на папері. Ми знали, що прадідусь був у конвої 52 і там було написано, що він народився в Бориславі. Живучи на Заході, ми мало знали про Східну Європу. Це було ще до падіння завіси. Ми знали, що це десь у Галичині, а де ця Галичина (сміється). Я почав досліджувати і з’ясував, що прадіда батьки були з Дрогобича і Добромиля. Дізнались, що в Бориславі видобували нафту, що це нафтове місто. І більше мою увагу нічого не привертало.

Але доля іншого дідуся була незрозуміла. Ми не могли ніяк зрозуміти у родині, чому його з дружиною, дядьками і тітками моєї мами забрали з Будапешта і вбили в Кам’янець-Подільському в 1941. А декілька років тому знайшли статтю «Невідомий Голокост», де мовилось про те, що угорська влада не вважала справжніми громадянами угорських євреїв і вони були виселені назад у місце, звідки походили. Вони оселились у Будапешті на початку ХХ століття. Прожили більше 40 років в Угорщині.

Теж думаю, що прабабуся походить із Галичини, бо її теж відіслали, у неї було 4 дітей. Вони і ще 15 тисяч євреїв потрапили в гетто в Коломию, а звідти угорці відіслали їх через Дністер, бо не хотіли їх тримати в Коломиї і там вони пішки йшли в Кам’янець-Подільський , а це 180 кілометрів. Там вони були вбиті підрозділом німецької поліції, українською допоміжною поліцією і підрозділом угорських мисливців. Кожного, хто там був, я знаю поіменно. Це трапилось 27 серпня 1941 року, ми про це дізнались від тих, хто вижив. Це довга історія, але це те, що мене єднає з Галичиною, з цією територією.

– Галичина, Львів зокрема, це спільна історична пам’ять двох народів. Які питання для Вас, як посла, важливо вирішувати щодо історичної пам’яті? Як працювати з історичною пам’яттю, щоб водночас будувати майбутнє?

– Ми повинні працювати з історичною пам’яттю, але враховуючи, те, що відбувається сьогодні. Я би виділив кілька рівнів. Для того, щоб знайти шлях щодо вшанування пам’яті євреїв, які тут жили і кінця єврейського життя в Україні, ми повинні випрацювати освітній шлях. У першу чергу, в освітній роботі ми повинні донести, що євреї, які тут проживали не прийшли з Марса, це була частина населення. Треба передусім усвідомити, що це були сусіди. Ми не знаємо, що робив мій прадідусь у Бориславі, можливо, співав, торгував, але він був частиною цього міста, як його сусід українець, він був частиною однієї громади. Тому треба усвідомити, хто були ці люди, дати їм обличчя й імена. Тоді, коли ми побачимо ці імена, то питання пам’яті стають легшими. Водночас, ми зрозуміємо, що це не було чимось абстрактним.

Другий рівень, це антисемітизм сьогодні в Україні. Антисемітизм це не лише те, що відбулось у синагозі у Піттсбурзі, відбувається на вулицях, але це і боротьба з графіті, або ж коли рабин йде вулицею, а йому хтось услід кидає зневажливі слова, або ж, коли діти на майданчику «зіґують». Це реальні речі і мені про це говорили у Львові, це те, про що я почув тут протягом одного дня. Це львівські історії.

Чому я розрізняю ці рівні? Тому що боротьба з антисемітизмом має бути на повсякденному рівні. Для прикладу, варто привести у школу людину, яка вижила у Голокост, навчати дітей і при цьому не говорити про те, що це дрібниця.

Інше питання у боротьбі з антисемітизмом, що дуже важко зрозуміти українцям. Герої українців є історично жахом для євреїв. Петлюра, Бандера, Шухевич хтось менше, а хтось більше були задіяні у вбивстві євреїв. Українці їх бачать героями, які боролись за незалежність України, а ми їх бачимо, як вбивць євреїв. Між нами має бути відкритий діалог, щоб ми побачили, що ми можемо говорити відкрито про цей поганий період часу. Бо завжди будуть виникати ці питання в українсько-ізраїльському діалозі. Це дуже необхідний діалог. Ми очікуємо від наших українських друзів, щоб вони зрозуміли наші емоції. Можна зберігати історичну пам’ять і відкривати меморіальні пам’ятники, вчиняти акти меморалізації, але завжди буде сприйняття історичної пам’яті, яка була.

У наших конкретних планах знайти якнайкращий спосіб, щоб зробити меморалізацію історичної пам’яті
Джоел Ліон

У наших конкретних планах знайти якнайкращий спосіб, щоб зробити цю меморалізацію історичної пам’яті. Але при цьому дуже і дуже важливо пам’ятати, що у нас чудові відносини між Ізраїлем і Україною. Більшість українців не повинні дозволяти меншості паплюжити добре ім’я України.

– 25% із загального числа юдеїв Галичини, які вижили в роки німецької окупації, були врятовані братами Андреєм і Климентієм Шептицькими. Блаженний отець Климентій Шептицький – праведник світу, визнаний інституцією «Яд Вашем». Але досі українці очікують рішення щодо митрополита Андрея Шептицького. Тим паче є свідчення відомих врятованих ними юдеїв про праведність і святість митрополита – Адама Ротфельда, Курта Левіна, Давіда Кахане. Якою є Ваша позиція про визнання митрополита Андрея Шептицького праведником світу?

– У 1953 році був заснований «Яд Вашем», а це менше, аніж за 10 років після війни. І «Яд Вашем» має чіткі критерії щодо визнання праведниками світу. Працює великий комітет, який вирішує, хто має бути удостоєний, а хто ні. На сьогодні вирішено цим комітетом, що звання праведник не надається Андрею Шептицькому. Тобто, всі свідоцтва, всі документи перевірялись. Допоки не буде доведено, допоки є сумніви, це питання залишається відкритим. Я знаю, що це питання довго обговорювалось, але ми маємо довіру до «Яд Вашем». Якщо не буде нових свідоцтв, які можуть змінити рішення, то це питання так і залишиться.

– Якщо говорити про перспективу України і Ізраїлю. Чи надійний партнер для Ізраїлю Україна?

Україна є надійним партнером для Ізраїлю. Ми за це дуже вдячні
Джоел Ліон

– Україна є надійним партнером для Ізраїлю. Ми за це дуже вдячні. У нас спільні цінності, інтереси. Моя особиста надія, думка і сподівання, що це будуть не тільки спільні інтереси і цінності, але і емоційний аспект, тобто, це буде історія любові. Але я мрійник. Ми намагаємось якомога більше допомагати один одному і підтримувати на міжнародному рівні, іноді це важко, але ми це робимо.

– Ви вже наголошували, що для Вас, як посла, важливо сприяти економічній співпраці між Ізраїлем і Україною. У чому сьогодні зацікавлений Ізраїль?

У листопаді ми підписуємо договір про вільну торгівлю між Україною і Ізраїлем
Джоел Ліон

– Економічна співпраця на першому місці. У листопаді ми підписуємо договір про вільну торгівлю між Україною і Ізраїлем. Ми сподіваємось і впевнені, що це буде міцний поштовх для розвитку обох країн, а це споживчі товари, сільськогосподарські з Ізраїлю та України. А більше за все будуть задоволені споживачі, тому що не буде податків на багато найменувань товарів. Це буде сильний поштовх для економічного розвитку обидвох країн.

Ізраїль запрошує 2000 осіб на рік приїжджати в Ізраїль, а це мають бути кваліфіковані працівники
Джоел Ліон

Друге питання: ми маємо домовленість між Україною та Ізраїлем на квоту працівників-будівельників із України на роботу. Ізраїль запрошує 2000 осіб на рік приїжджати в Ізраїль, а це мають бути кваліфіковані працівники, які приїжджають на 3-4 роки і не більше. Ми отримаємо переваги від самих результатів роботи, а Україна, взамін, уже більш кваліфікованих робітників, навчених користуватись новими будівельними технологіями. Все, що потрібно громадянину України – це звернутись у місцевий центр працевлаштування і сказати, що він хоче поїхати на роботу будівельником в Ізраїль. Тоді вже почнеться процес.

Наступне, питання інновацій. Ізраїль є лідером інновацій в усьому світі –стартапів, в ІТ індустрії. 20 листопада буде перший в Україні ізраїльський саміт по інноваціях, проходитиме в Києві в Unit City. Приїде Йосі Варді – батько інновацій Ізраїлю, як впроваджуває їх у бізнес. Цей форум міцний поштовх у плані інновацій ІТ- індустрії та інновацій у відносинах України та Ізраїлю.

Ізраїль є лідером в сільськогосподарській сфері, зокрема щодо зменшення витрат води, вирощення культур в теплицях тощо. Ми хочемо поділитись із Україною нашими знаннями, щоб дати новий поштовх розвитку індустрії. Україна має найкращі грунти в світі. Ми можемо співпрацювати в цій сфері і вже співпрацюємо.

Ще одне питання – це туризм. З Києва у Тель-Авів щодня 6 авіарейсів. Зі Львова теж є прямі рейси двічі на тиждень. Це дуже добре. Україна це колиска сіонізму, хасидизму. Україна є країною звідки походять родини багатьох євреїв. Тому для багатьох ізраїльтян приїхати в Україну привабливо. Ми говоримо про 150-200 тисяч ізраїльтян, які приїжджають в Україну у рік. Це важко, звісно, перерахувати. Київ є вузлом сполученням тисяч людей для мандрівок.

Тим часом і Ізраїль є важливим для православних, греко-католиків із України, людей інших конфесій, які їдуть на Святу землю. Всі вони туди хочуть поїхати і це приваблює.

Тель-Авів не є релігійним, це місто, яке ніколи не спить. Це чудове місто для молодих і старших для відпочинку на Середземному морі. І Євробачення наступного року відбудеться в Тель-Авіві. «Наважся мріяти» це буде гасло музичного свята.

  • Зображення 16x9

    Галина Терещук

    В ефірі Радіо Свобода – з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Маю досвід роботи на телебаченні і в газеті.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG