Доступність посилання

ТОП новини
10 квітня 2020, Київ 06:05

«Сірий кардинал» пішов із Кремля. Що це означає для війни на Донбасі?


Аналітики кажуть, що усунення Владислава Суркова (на фото ліворуч) від українських питань може прокласти шлях до поліпшення відносин Росії з Заходом і одночасно до посилення впливу Москви на Київ

Коли минулого місяця про майбутню відставку давнього помічника голови Кремля Владислава Суркова вперше повідомив його добрий знайомий, як причина називалася нібито зміна в політиці Москви щодо України. Але чи звільнення Суркова дійсно означає нові перспективи завершення російсько-української війни на Донбасі?

Отже, Владислав Сурков звільнений. Той Сурков, який сім років наглядав за політикою Кремля щодо України. В цей період потрапило і захоплення Росією українського Криму, і її гібридна війна на Донбасі, що забрала життя понад 13 тисяч людей.

Його відхід викликав спекуляції про те, що президент Росії Володимир Путін може бути готовий піти на компроміси з Києвом і Заходом, і що це добра вістка про можливість покласти край війні на Донбасі. Але дехто з аналітиків скептично ставиться до такої позиції. Вони припускають, що зміна може бути радше в символізмі і стилі, але не в суті дій Росії.

По кількох тижнях чуток про відставку Суркова Кремль урешті оприлюднив 18 лютого короткий указ, який зробив її офіційною. А за тиждень до цього Кремль оголосив, що його куратором відносин із Україною призначений Дмитро Козак, заступник голови адміністрації Путіна.

Кардинал і кіт

«Козак займається і буде продовжувати займатися на своїй новій посаді українськими справами», – заявив тоді журналістам у Москві речник Кремля Дмитро Пєсков.

По суті, Суркова, якого в Росії називали «сірим кардиналом» через його залаштункові політичні махінації, замінив Козак, відомий як «Чеширський кіт» за його таємничість.

Коли чутки про відставку Суркова вперше з’явилися минулого місяця, Олексій Чеснаков – політолог, наближений і до Кремля, і до Суркова – заявляв, що той пішов із державної служби «у зв’язку зі зміною курсу на українському напрямку».

В Україні багато хто поставився до цього скептично.

«Я не певен, що це зміна курсу, – сказав український журналіст і колишній парламентар Сергій Висоцький у розмові з Російською службою Радіо Свобода. – Україна – настільки важлива для Путіна країна, що курс не буде змінюватися. Він полягає в поступовому русі до повного поглинання України як держави».

Дмитро Козак, новий кремлівський «куратор» українського напрямку
Дмитро Козак, новий кремлівський «куратор» українського напрямку

Але оглядачі в Росії кажуть, що заміна Суркова на Козака може означати символічний кінець амбіційного проєкту «Новоросія», який пов’язували з Сурковим і який передбачав поглинання Росією значних територій на сході й півдні України.

Прихід Козака, каже дехто, не означає, що Путін готовий до справжнього компромісу. Це може означати лише, що він узявся за збереження статусу-кво, який може придушити інтеграцію Києва з Заходом і створити для Москви можливості знову насадити на сусіда свій вплив.

Московський політолог Дмитро Орєшкін поставив цю зміну в контекст внутрішньополітичної ситуації в Росії в час, коли нинішній президентський термін Путіна закінчується 2024 року, і конституція забороняє йому обиратися знову – так звана «проблема-2024».

У час, коли Путін готується суттєво переписати конституцію, щоб знайти спосіб зберегти політичну владу в Росії і поза той термін, каже Орєшкін, Кремль шукає стабільних чи й поліпшених відносин із зовнішнім світом.

«Переговори, взаємне залякування й шантаж»

«Що стосується політичного сенсу, то, мені здається, ми вступаємо в час, коли Володимир Путін хоче помиритися з зовнішнім світом у нових умовах», – каже Орєшкін.

Ці умови Кремля, вважає він, полягають у тому, що «Крим російський», але угруповання «ДНР» і «ЛНР» «підвішені – предмет торгу, переговорів, взаємних залякувань і шантажу».

«Головне, щоб «business as usual», санкцій якнайменше, порядку, спокою якнайбільше, і так далі, – додав він. – Тобто це означає, що санкційна політика вплинула все-таки на рішення Володимира Путіна. Зараз його завдання – більше все-таки налагодити відносини зі своїм власним народонаселенням, а для цього треба тією чи іншою мірою подружитися з Європою, можливо, навіть і з Америкою. В даному разі кінь чи слон на ім’я Сурков був принесений у жертву».

Зараз для Путіна стоїть проблема замирення зовсім не з Україною. Україна – засіб замирення з Заходом
Леонід Радзиховський

Орєшкін зазначає, що Україна і решта світу поза межами Росії вважають Суркова відповідальним за створення підтримуваних Росією сепаратистських утворень у частинах сходу України.

«В Україні до нього любові зовсім ніякої немає», – сказав Орєшкін, тож назрів момент для зміни переговірника з Києвом і Заходом.

Російський політолог Леонід Радзиховський пропонує схожий аналіз.

«Зараз для Путіна стоїть проблема замирення зовсім не з Україною, – сказав він у розмові з Радіо Свобода. – Україна – засіб замирення з Заходом, …щоб нову конструкцію влади, яка буде в Росії, визнав легітимною Захід, який Росія ненавидить і обожнює».

Дмитро Козак відомий як «Чеширський кіт» через його таємничість
Дмитро Козак відомий як «Чеширський кіт» через його таємничість

61-річний Козак народився в радянській Україні і був віцепрем’єр-міністром Росії, перш ніж перейти до президентської адміністрації Путіна. Про нього кажуть, що він має добрі робочі відносини з Андрієм Єрмаком, якого президент України Володимир Зеленський призначив керівником свого офісу того самого дня, що й Путін дав нову посаду Козакові, – 11 лютого. Єрмак заявив на українському телебаченні, що вважає Козака кращим від Суркова.

Чинник Молдови

Раніше Козак контролював політику Москви щодо Молдови і, як кажуть аналітики, досяг результатів, які, мабуть, вразили Кремль. Коли він узявся за цей напрямок, уряд Молдови контролювала нестабільна, але рішуче прозахідна коаліція. Вона була успішним учасником програми Європейського союзу «Східне партнерство» і отримала безвізовий режим із ЄС.

Але 2016 року президентом Молдови був обраний колишній голова Партії соціалістів, відверто проросійський політик Ігор Додон. У червні 2019 року Додон уклав домовленість із прозахідними партіями в Молдові про створення коаліції з соціалістами проти олігарха Влада Плахотнюка.

Такий незвичний альянс прозахідних і проросійських сил розпався в листопаді, коли Партія соціалістів успішно провела вотум недовіри до коаліційного уряду – проголосувавши за його скинення разом із партією Плахотнюка. Додон домігся призначення на посаду прем’єра технократа Йона Кіку, і понад половину місць в уряді Кіку заповнили колишні радники Додона.

Як каже Радзиховський, Кремль міг сподіватися на схожі поступові результати від Козака і в Україні.

«Інструмент замирення (з Заходом – ред.) – це припинення всілякої активності воєнної в Україні, що практично вже досягнено, – сказав він, хоча в перебігу війни на Донбасі далі тривають постійні порушення перемир’я, – а також те чи інше вирішення політичної ситуації в Україні. В цьому контексті відбувається заміна Суркова на Козака. Справа не в Суркові і не в Козакові: і Сурков, і Козак здібні, енергійні, старанні чиновники, політику вони не визначають».

Путінові, додає російський політолог, «для символічної зміни курсу дуже важливо замінити людину, яка символізує одне, на людину, яка символізує інше».

Над матеріалом також працювали Михайло Соколов у Москві і Віталій Портников у Києві

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...

Recommended

XS
SM
MD
LG