Кількість українців, які проживають у Польщі зі статусом тимчасового захисту, з весни скоротилася більш ніж на 106 500 людей, свідчить оприлюднена 8 вересня урядова статистика.
У квітні 2026 року близько 974 500 людей були зареєстровані за імміграційним статусом, який Польща запропонувала українським біженцям. До початку вересня ця кількість знизилася до 868 000 людей – приблизно на 11%.
Польські ЗМІ припускали, що посилення ворожості до біженців спричиняє їхній відтік із країни. Частина людей справді емігрує, однак українці в Польщі кажуть, що значна частина скорочення пов’язана не з конфліктами на вулицях, а з бюрократичними перешкодами.
Богдан Концур, експерт з питань міграції з організації «Український дім» у Варшаві, розповів Радіо Свобода, що зміни до законодавства в березні зобов’язали українських біженців чітко заявляти прикордонникам про намір отримати тимчасовий захист у Польщі.
Однак, за його словами, багато людей «дізнаються про це, коли приходять до [імміграційного] офісу, і там їм кажуть, що їхній в’їзд до Польщі був зареєстрований як туристичний».
Концур зазначає, що багато українців, яким він допомагав, заявляли: на кордоні їм не ставили жодних запитань і вони не бачили інформації про нове правило на пунктах пропуску.
Українці, які в’їжджають до Польщі як туристи, не можуть подаватися на статус тимчасового захисту.
Анна Собеська-Текень, речниця польської прикордонної служби, підтвердила Радіо Свобода цю юридичну деталь.
«Громадянин України, який має намір в’їхати до Польщі для отримання тимчасового захисту, повинен чітко заявити про цей намір офіцеру Прикордонної служби під час перевірки на кордоні», – написала вона в електронному листі.
«Це важливо, оскільки за відсутності такої заяви в’їзд може бути зареєстрований за загальними правилами, які застосовуються до безвізових поїздок», – додала речниця.
На початку вересня набули чинності ще одні законодавчі зміни, через які значна кількість українців була вилучена з реєстру людей із тимчасовим захистом через документи, які вони використовували для в’їзду до Польщі.
Під час першої хвилі українців, які тікали від російського масштабного вторгнення у 2022 році, багато людей отримали тимчасовий захист без чинного закордонного паспорта, використовуючи інші документи, зокрема внутрішній паспорт або ID-картку, щоб підтвердити особу. У випадку дітей могли використовуватися свідоцтва про народження, а деяких біженців реєстрували лише на підставі заяви про особу.
Згідно із законом, який набув чинності цього року, українці, яким тимчасовий захист надали без пред’явлення чинного документа для подорожей, мали підтвердити свою особу за допомогою такого документа до 31 серпня.
Ті, хто цього не зробив, втратили право на легальне проживання, пов’язане зі статусом тимчасового захисту, з 1 вересня.
Концур каже, що це торкнулося десятків тисяч українців. Пізніше правила змінили, надавши постраждалим шестимісячний період для того, щоб «врегулювати свою ситуацію», додав він.
Польські прикордонні органи заявили, що українці, які втратили тимчасовий захист у вересні, «можуть повторно отримати це право після законного повторного в’їзду до Польщі» за наявності чинного паспорта.
Ставлення поляків до біженців, згідно з опитуваннями, останніми місяцями значно погіршилося.
Одразу після російського вторгнення у 2022 році близько 94% поляків вважали, що їхня країна має приймати українців, які тікають від війни.
До липня 2026 року цей показник знизився до 42%, а більше половини опитаних виступали проти прийняття українських біженців.
Зростання негативного ставлення до українців переважно пов’язують із новою увагою до теми убивств поляків під час Волинської трагедії в 1940-х роках, а також із питанням рівня соціальних виплат для новоприбулих.
Нове загострення відносин між Україною та Польщею виникло після того, як президент України Володимир Зеленський у червні перейменував один із військових підрозділів України «на честь героїв УПА». Це викликало гостру реакцію у Польщі. Президент Кароль Навроцький заявив, що для значної частини польського суспільства УПА залишається організацією, відповідальною за злочини проти польського цивільного населення. В Україні УПА вважається силою, яка боролася за незалежність України проти сталінської та гітлерівської окупації. Лише окремі підрозділи УПА в умовах німецької окупації брали участь у різанині на Волині, коли українці убивали поляків, а поляки – українців. 4 червня 2025 року польський Сейм ухвалив закон про Національний день пам’яті про поляків, жертв геноциду, вчиненого ОУН і УПА на східних землях Другої Речі Посполитої, як називають у Польщі «східних кресах» у 1939–1946 роках, вказавши кількість польських жертв – у понад 100 тисяч. Українські дослідники називають цифру у 100 тисяч польських жертв – оціночним судженням. І зазначають, що в опублікованих документах сучасних польських дослідників є цифра від 15 до 19 тисяч польських жертв, і 10 до 15 тисяч із українського боку. Також є документи, які свідчать про провокації радянського НКВС для підбурювання конфлікту між поляками і українцями у 1939–1946 роках.
Олена Бабакова, польсько-українська дослідниця, яка стала співавторкою звіту 2026 року про відносини між поляками та українськими мігрантами, каже, що широко висвітлене зростання антиукраїнських настроїв почалося напередодні президентських виборів 2025 року.
Але вона також зазначає, що за скороченням кількості українських біженців у Польщі стоїть багато факторів, зокрема українці, які переходять на інші типи дозволів на проживання.
Бабакова каже, що окремі випадки ворожого ставлення до українців у Польщі мало впливають на рішення людей переїжджати.
Вона розповіла Радіо Свобода, що після стресу від виїзду з рідної країни та облаштування життя в іншій державі багато українців, які не хочуть повертатися в зону війни, «відчувають, що неможливо знову пройти через цю емоційну роботу і переїхати до якоїсь іншої нової країни».
«Ви так важко працюєте, щоб забезпечити дім і їжу для своїх дітей. Можливо, у ваших дітей виникають проблеми в школі, але школа все одно відносно хороша, вона близько до вашого дому. Що має статися, щоб ви вирішили зібрати валізи і просто завтра поїхати?» – зауважує дослідниця.
Ті, хто залишає Польщу, за словами Олени Бабакової, «це не люди, які почуваються найгірше». «Це просто люди, які мають найбільше ресурсів для того, щоб здійснити ще одну таку міграційну кампанію», – зазначає вона.
