Тижні напруженості з Іраном та стрімке нарощування військової присутності США переросли у спільні удари США та Ізраїлю по іранських військових об’єктах і резиденціях найвищого військового керівництва країни.
На тлі хмар диму, що здіймаються в іранське небо, постає головне питання: якою є кінцева мета адміністрації Трампа?
Хоча риторика президента США Дональда Трампа коливалася між закликами до «кращої угоди» та натяками на зміну режиму, його звернення 28 лютого – разом із характером нинішніх ударів – свідчить про радикальний зсув у політиці.
Схоже, що Сполучені Штати більше не задовольняються політикою «максимального тиску» й тепер прагнуть повної нейтралізації Ірану як регіональної сили.
Протягом кількох місяців Трамп наполягав, що його метою є нова, більш жорстка ядерна угода. Однак, як зазначає Майкл Горовіц, незалежний експерт з питань оборони, який базується в Ізраїлі, дипломатичний шлях фактично зайшов у глухий кут.
«Переговори між Вашингтоном і Тегераном явно не просувалися так, як того хотів Трамп, – сказав Горовіц в інтерв’ю Радіо Свобода. –Розрив надто великий, щоб його можна було подолати шляхом переговорів».
За словами Горовіца, іранські посадовці не були готові піти на поступки, які дозволили би Трампу «продати» нову угоду як кращу заміну ядерної домовленості, з якої він вийшов у 2018 році. Коли дипломатичні можливості були вичерпані, Вашингтон зробив ставку на силу як головний інструмент змін.
Чи піднімуться іранці?
Одним із наріжних елементів стратегії США та Ізраїлю, схоже, є сподівання на внутрішнє повстання.
У своєму зверненні 28 лютого Трамп пішов далі, ніж попередні заяви США, він безпосередньо звернувся до іранського народу. Заявивши, що «година вашої свободи настала», він закликав громадян «перебрати владу» у своїй країні після завершення військової фази кампанії.
Під час 12-денної війни з Ізраїлем минулого червня подібні заклики до іранців повалити клерикальний режим здебільшого залишилися без відповіді, оскільки цивільні насамперед дбали про виживання та шукали укриття. Цього разу, однак, союзники, схоже, роблять ставку на інший психологічний ландшафт.
Джейсон Бродський, директор з політики організації «Об’єднані проти ядерного Ірану» (United Against Nuclear Iran (UANI) – американської правозахисної групи, що працює над тим, аби не допустити отримання Тегераном ядерної зброї, — стверджує, що видиме послаблення державної влади може стати відсутнім каталізатором.
«Одна з надій цієї кампанії полягає в тому, що іранський народ вийде на вулиці й стане сміливішим у протистоянні режиму, коли побачить його ослаблення», – сказав Бродський в інтерв’ю Радіо Свобода.
Він додав, що мета полягає в тому, щоб «вирівняти правила гри», послабивши здатність держави придушувати інакодумство, що теоретично дозволить «беззбройному іранському народові» повернути собі свою країну.
Втім, Горовіц дає більш стриману оцінку ролі вулиці як вирішального чинника. Хоча він зазначає, що американські та ізраїльські посадовці не виключають відновлення протестів, на його думку, часові рамки можуть не відповідати їхнім очікуванням.
«Особисто я вважаю, що шанси невисокі, поки триває конфлікт, – застеріг Горовіц. – Реалістичніше очікувати сплеску заворушень після завершення конфлікту, хоча режим, якщо зберігатиме спроможність, також буде готовий».
Розподіл ролей
Тактичне виконання ударів демонструє скоординований розподіл ролей між двома союзниками – з прицілом як на військові спроможності Ірану, так і на його керівництво.
За словами Бродського, Сполучені Штати «зосереджені на підриві ракетного потенціалу Ірану», щоб зменшити можливості для ударів у відповідь, тоді як Ізраїль концентрується на «ліквідації іранських лідерів» – стратегія, що відображається в повідомленнях про удари по резиденціях верховного лідера аятоли Алі Хаменеї та президента Масуда Пезешкіяна.
Попри інтенсивну початкову фазу, ключове питання полягає в тому, чи здатна сама лише повітряна кампанія повалити 47-річну теократію. Горовіц зазначає, що сила авіації має «невтішну історію» у досягненні зміни режиму.
Втім, він вказує на чинник, який може зробити цей конфлікт іншим: очевидну готовність Трампа до ескалації.
«Я б не відкидав такої можливості, з огляду на те, наскільки слабкою є Ісламська республіка, і на те, що президент Трамп явно готовий прийняти певні удари та вести тривалішу кампанію», – зауважив Горовіц.
Зрештою, фінальний результат може залежати від того, наскільки швидко Іран буде позбавлений можливості завдавати шкоди.
Якщо його здатність здійснювати ракетні удари у відповідь або спричиняти глобальні економічні потрясіння буде нейтралізована на ранньому етапі, Вашингтон може відчути себе настільки впевненим, що продовжить тиск, доки Ісламська республіка не відмовиться від свого фундаментального характеру або не впаде під тиском внутрішніх заворушень.
Оновлення після публікації:
Президент США Дональд Трамп заявив, що верховний лідер Ірану 86-річний аятола Алі Хаменеї був убитий у ході американсько-ізраїльських ударів по Ірану 28 лютого.
Форум