«Зміна режиму в Білорусі може статися раніше, аніж у Росії» – Тихановська

Лідерка демократичних сил Білорусі Світлана Тихановська вперше в цьому статусі відвідала Україну, де її приймали на найвищому рівні. В інтерв’ю Радіо Свобода Тихановська сказала, що Олександр Лукашенко не наважиться відправити війська воювати проти України, бо ця війна непопулярна серед білорусів. Також вона прокоментувала недавні ядерні навчання Росії та Білорусі, але запевнила, що ядерної зброї Росії на білоруській території немає. Вона також прокоментувала майбутнє Лукашенка і висловила впевненість, що зміна режиму в Білорусі може статися раніше аніж в Росії. Також вона закликала білорусів вчитися в українців як боротися і не здаватися.

– Ви щойно побували в Києві і, очевидно, чули багато українців, які говорили про можливу та зростаючу загрозу з боку Білорусі для України. Чи справді можливість участі Білорусі в агресії проти України є серйозною?

– Що ж, на жаль, така загроза залишається, оскільки Білорусь вже використовується Росією як військова інфраструктура та платформа для тиску на Україну. І насправді ми бачимо посилення військової інтеграції між Росією та Білоруссю, а також розвиток інфраструктури, якої не повинно бути, якщо країна не готується до певної ескалації.

Ми бачимо навчання, ми бачимо розгортання російської зброї та ядерних компонентів. Але водночас ми повинні розуміти, що білоруський народ не підтримує цю війну, і більшість білорусів не хочуть участі білоруської армії в агресії проти України. І Лукашенко також розуміє, що відкритий вступ у війну був би для нього дуже небезпечним всередині країни.

І тому сьогодні Білорусь радше використовується як інструмент тиску, як логістична база, що є елементом залякування.

І тому дуже важливо, щоб міжнародна спільнота продовжувала політику стримування та чітко показала режиму, що будь-яка ескалація матиме серйозні наслідки, і для нас дуже важливо координувати співпрацю з українською стороною, щоб разом пояснити білорусам, перш за все, і, звичайно, режиму, що будь-яке втручання Білорусі у війну матиме дуже серйозні наслідки.

– Тобто Лукашенко не наважиться відправити солдатів в Україну, так?

– Не те щоб він не наважився.

Режим Лукашенка розуміє, сам Лукашенко розуміє, що білоруси не підтримують цю війну.

І навіть якщо такий наказ буде в Білорусі, якщо там, наприклад, відбудеться мобілізація, то самі білоруси повинні розуміти, що це неприйнятно. І вони повинні показати режиму, що ми не хочемо брати участь у цій війні.

Як це станеться – це інше питання. Режим розуміє, що білоруси не хочуть протистояти народу, який нам дуже, ну, дорогий і дружній.

– Росія та Білорусь провели ядерні навчання на території Білорусі. Що вони хотіли цим показати, який сигнал хотіли надіслати Путін і Лукашенко?

– Ну, це тиск, це шантаж, щоб тримати наших сусідів у напрузі. І ці заходи спрямовані не лише на Україну, а й на наших європейських друзів, українських і європейських союзників.

І тому, звичайно, їм потрібно показати, що Лукашенко та Путін разом, що Лукашенко виконує накази Путіна і, звичайно, нам потрібно дуже уважно стежити за тим, що відбувається в країні.

І в нас насправді є організації в демократичних силах, які мають дуже хороші джерела інформації з Білорусі. І, звичайно, ми завжди будемо раді поділитися ними з українською стороною.

– Ви кажете, що білоруська опозиція має дуже добрі джерела в білоруських структурах безпеки, в армії. Чи є російська ядерна зброя на території Білорусі? Чи Лукашенко просто блефує?

– У нас немає жодних конкретних даних про те, що ядерна зброя вже є в країні, але інфраструктура для розгортання такої зброї, звичайно, є. І наші партизани на залізниці, вони стежать за тим, що йде з Росії до Білорусі, якщо в нас вже є певне розуміння того, що йде зброя, то ми, звичайно, будемо передавати це нашим українським партнерам та іноземним партнерам, але на даний момент я точно не можу сказати (що зброя вже розміщена).

– Як повинні поводитися Україна, Польща, Литва щодо режиму Лукашенка. Як американці – встановлювати контакт з білоруським режимом, – чи все ж ізолювати і чинити подальший тиск на Білорусь Лукашенка?

– Ми повинні розуміти, що спілкування, яке відбувається між Америкою та режимом Лукашенка, – це гуманітарні зусилля Америки щодо звільнення заручників з білоруських в'язниць.

Звичайно, режим звільняє людей не тому, що він став гуманним, а тому, що намагається продати білоруських політв'язнів якомога дорожче.

Америка через це скасовує санкції, але є позиція Європи та України, велике спасибі, що вони дотримуються принципової позиції.

Ні в якому разі не можна відступати від такої наполегливої політики тиску на режим зараз, бо це лише дасть режиму шанс зміцнитися, заробляти гроші, в тому числі на крові українців, і тому ми закликаємо до максимального тиску та якомога довше зберігати цю принципову позицію.

Бо звільнення людей – це лише один крок, наше завдання – звільнити країну, щоб більше не було політичних в'язнів, щоб зміни, що відбуваються в країні, були системними та незворотними.

– Світлано, як ви бачите стосунки нової Білорусі, майбутньої демократичної Білорусі з Україною? Вони просто добрі сусіди, чи стратегічні партнери, чи навіть союзники?

– І стратегічні партнери, партнери та союзники. Перш за все для мене дуже важливо, щоб ми як нація не втратили нашої єдності.

Ми доклали багато зусиль після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, щоб підтримувати добрі відносини. Бо ми розуміємо свою відповідальність як нації за те, що нашу територію використовував ворог, але, звичайно, вся провина лежить на Лукашенку.

Добре, що цього розколу між народами не сталося. Українці дуже добре знають ситуацію в Білорусі, і ми зараз повинні стратегічно вибудовувати, як ми будемо співпрацювати в майбутньому.

Я дуже вдячна президенту Зеленському та міністру Сибізі та іншим лідерам за те, що вони наголосили на тому, що майбутнє Білорусі та майбутнє України взаємопов'язані, що вони є частиною європейської родини країн, що без вільної Білорусі не буде безпечної України, не буде безпечних кордонів, а перемога України матиме дуже сильний вплив на ситуацію в Білорусі, а також буде для нас шансом вирвати нашу країну з лап Росії.

І тому тільки разом, тільки до Європи, і тому дуже важливо, щоб цей початок цієї співпраці був уже зараз.

– То ж ви бачите Білорусь у майбутньому як члена Європейського Союзу, чи не так?

– Звичайно, білоруси – це, як ми себе називаємо, забута європейська нація. Ми були частиною Європи століттями і ми хочемо повернутися до свого коріння та разом з Україною відбудувати наші країни.

Щоб Україна оговталась від війни, а ми від диктатури, яка зруйнувала Білорусь. І відбудувати наші країни як незалежні від російської агресії.

– Світлано, а тепер коротке запитання щодо білоруської опозиції. Існує два докори: що білоруська опозиція за кордоном трохи відсторонена від ситуації всередині Білорусі, що, мовляв, втратила зв'язок, а інший докір: кажуть, що опозиція трохи роз'єднана. Ваша відповідь?

– Ми розуміємо, що, звичайно, проти нас працює велика пропагандистська машина режиму Лукашенка, яка також підкріплюється російськими наративами.

Але я хочу сказати, що я дуже пишаюся тим, що минуло шість років з нашої революції 2020-го року, ми зберігаємо єдність, підтримуємо координацію між державний сектором, між політичними діячами, тому що я розумію, наскільки важливо бути єдиними в нашій боротьбі проти диктатури, а також бути єдиними в очах наших іноземних партнерів.

Ми будуємо демократію, і кожну думку, навіть якщо вона суперечить нашим основним політичним наративам, ми повинні враховувати в діалозі та обговорювати на публічному рівні.

Саме тому я не бачу жодного розколу в білоруських демократичних структурах.

Звичайно, ми бачимо, як активізувалися співробітники КДБ щодо російських наративів серед наших іноземних партнерів, ми, звичайно, повинні цьому дати відсіч. Ще раз хочу наголосити: будь-яка публічна підтримка з боку України, як нового регіонального лідера, значно зміцнює позиції білоруських демократичних сил.

– Світлано, таке питання: якби Росія програла війну за Україну, чи впав би режим Лукашенка?

– Ми, звичайно, розуміємо, що уряд і особисто Лукашенко, вони значною мірою зберігаються зараз лише завдяки політичній та економічній підтримці Кремля.

Але ми повинні розуміти, що ця позиція, що поки нічого не зміниться в Росії, нічого не зміниться і в Білорусі, є неправильною! Бо я впевнена, що зміни в Росії можуть початися зі змін у Білорусі, тому що наша нація більш єдина, у нас немає цих імперіалістичних амбіцій.

Ми хочемо жити в добросусідстві з іншими країнами, і наше суспільство є більш консолідованим. І тому я впевнена, що нам потрібно більше інвестувати в політику Білорусі, щоб наші зміни призвели до змін і в Росії.

–Чи Лукашенко завершить свій президентський термін в 2030-му році чи все ж таки повстане народ у Білорусі, чи людям буде важко піднятися на масові протести бо сильні репресії? Як ви бачите цю ситуацію?

– Ну, давайте не будемо говорити про те, що в Лукашенка є якийсь президентський термін, де він програв вибори у 2020 році і з того часу він є нелегітимною особою, яка захопила владу шляхом репресій, за допомогою російського союзника, і протягом цих шести років режим не зміг переконати білорусів, що так і має бути, що це нормально, що ми повинні це прийняти.

Олександр Лукашенко звинувачення у фальсифікації результатів виборівМасові протести у Білорусі відбулися у 2020 році і були викликані недовірою частини суспільства до оголошених результатів виборів президента.
На той момент Олександр Лукашенко вже 26 років керував країною і його знову ЦВК оголосило переможцем на виборах 9 серпня 2020 року.
Перші акції протесту розпочалися ще до дня голосування – через арешти та недопущення до участі у виборах опозиційних кандидатів.
9 серпня, у день президентських виборів, перші офіційні екзит-поли повідомили, що, за їхніми даними, Олександр Лукашенко набрав майже 80% голосів, а Світлана Тихановська – менше від 7%.
У відповідь на це, у Мінську та інших містах Білорусі, люди вийшли на вулицю, висловлюючи недовіру до оголошених результатів.
Влада одразу вдалася до інформаційного блокування протестів: обмежили інтернет та мобільний зв'язок, а увечері перестали працювати новинні сайти.
ОМОН та внутрішні війська почали розганяти протестувальників водометами, сльозогінним газом і світлошумовими гранатами, а також, за повідомленнями правозахисників, були вистріли гумовими кулями і навіть із вогнепальної зброї;
За різними даними, силовики затримали у містах Білорусі до семи тисяч людей.
Затриманих принижували, погрожували зґвалтуванням, били, утримували у нелюдських умовах, не надавали медичної допомоги.
У відповідь на застосування сили 11 серпня протестувальники оголосили загальнонаціональний страйк, до якого приєдналися понад 20 підприємств, серед них найбільші заводи – МАЗ та БелАЗ.
Влада вдалася до адміністративного тиску на працівників підприємств і бюджетників і почала влаштовувати «акції на підтримку» Олександра Лукашенка,
Силовики змінили тактику – перестали розганяти акції, а почали хапати людей на вулицях у різних містах, намагаючись посіяти страх;
Опозиціонерка Світлана Тихановська виїхала до Литви.
8 серпня опозиція створила Координаційну раду із трансферу влади, члени якої ведуть переговори із представниками керівництва різних європейських країн.
23 вересня таємно відбулася інавгурація Олександра Лукашенка.
США, ЄС, Велика Британія та інші країни не визнали результати виборів і легітимність інавгурації Лукашенка.
Українську позицію озвучив очільник МЗС Дмитро Кулеба, за його словами, «інавгурація» Лукашенка не робить його легітимним президентом Білорусі.
Велика Британія, Канада, країни Балтії запровадили санкції проти Лукашенка та інших офіційних осіб, причетних до ймовірної фальсифікації виборів президента Білорусі та жорстокого придушення акцій протесту.
Сам Олександр Лукашенко звинувачення у фальсифікації виборів та узурпації влади відкидає, він шукає підтримку у президента Росії Володимира Путіна.
Правозахисники заявляли про, загалом, 12 тисяч затриманих людей, щонайменше шестеро загиблих та сотні важко травмованих. та узурпації влади відкидає

Звичайно, зараз ми не можемо бачити людей на вулицях, бо репресії мають колосальний сталінський характер.

Людей кидають до в'язниць за будь-які проукраїнські, антивоєнні чи проєвропейські наративи.

Білоруську мову забороняють, тобто в країні відбувається тотальна русифікація. І щодня саджають людей до в'язниць за таких драконівських умов, особливо для тих, хто відкрито виступає проти режиму, а, наприклад, наші партизани з 2022-го року засуджені там на 20-25 років ув'язнення.

І люди їдуть, а ті, хто в країні залишаються в цьому підпіллі, все ще працюють, діляться інформацією...

Але може буде вікно можливостей або якийсь чорний лебідь – наприклад, перемога України, що завгодно, ну, режим просто не втримається.

І зараз дуже важливо, щоб увесь світ був поруч з Білоруссю, щоб був поруч з Україною, щоб режим розумів, що він просто веде нашу країну в ізоляцію.

І, звичайно, люди з оточення Лукашенка також не хочуть нести відповідальність за злочини, який чинить режим Лукашенка. Як я завжди наголошую: жодної революції, жодної війни не можна виграти, якщо ти сам на полі бою. Нам потрібні союзники, нам потрібна сильна політична та технічна підтримка від наших партнерів, щоб ми також почувалися сильними.

– Яке в Лукашенка майбутнє? Чи спокійне пенсійне життя в Білорусі, чи «чемодан–вокзал–Россия»?

– Ну, дивіться, ми дуже наполегливо працюємо над тим, щоб притягнути до відповідальності злочинців, злочинців, які скоїли злочини проти білоруського народу, за депортацію українських дітей, за воєнні злочини.

Зараз я в Нідерландах, у Гаазі, де ми разом з литовцями порушили кримінальну справу проти режиму Лукашенка та проти нього особисто.

І я впевнена, що за всі злочини потрібно нести відповідальність. Тому, звичайно, ми хотіли б бачити Лукашенка з якимись звинуваченнями тут, у Гаазі. І ми докладаємо зусиль, щоб режим не уникнув цієї відповідальності.

– Зрозуміло. Світлано, як ви могли сказати одне-два речення білорусам і українцям? То що б ви сказали? Яке послання ви б мали для українського та білоруського народів?

– Ну, можливо, це було б таке єдине послання.

Я б хотіла, щоб білоруси дивилися більше на український народ з точки зору міцності.

Бо те, що робить український народ разом з українською владою, це, звичайно, приклад для всіх нас, як у складних умовах не треба здаватися, продовжувати боротьбу, підтримувати одне одного. Ми багато чому вчимося у вас. І я сподіваюся, що українська тверда позиція також не дозволить білорусам здатися чи опустити руки у складних умовах.