В Саудівській Аравії 5-6 серпня відбудуться переговори 30 країн щодо шляхів припинення війни в Україні. За повідомленнями західної преси, ідея зустрічі саме в саудівській Джидді в тому, щоб спробувати змусити провідні країни світу, які донині дотримуються нейтралітету на підтримку саме українських принципів завершення війни. Але яка роль Саудівської Аравії в цій війні і який вона має вплив на обидві сторони? Який взагалі інтерес Ріаду?

Зустріч в саудівській Джидді на початку серпня збере 30 країн на рівні радників з питань національної безпеки. Як очікується, США будуть представлені радником президента Джо Байдена Джейком Саліваном, а Україну представлятиме Андрій Єрмак.

Очікується також участь Індонезії (претендує на лідерство у мусульманському світі), Єгипту (теж один з претендентів, провідна країна арабського світу). Також мають бути представники Мексики, Бразилії, Чилі, Індії, Замбії. Місце проведення – саме в Саудівській Аравії – дає підстави сподіватись і на можливе прибуття представника Китаю. Підтвердили свою участь Велика Британія, Південна Африка, Польща та ЄС.

«Саудівська Аравія вже є лідером в регіоні, вона вже лідирує в арабському світі, а також і в мусульманському світі, але Саудівська Аравія має амбіції бути не лише регіональним, але й світовим гравцем. Такі ж амбіції має і Туреччина», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода Мохаммад Фраджаллах, головний редактор вебресурсу «Україна по-арабськи».

«Країна, на майданчику, на платформі якої буде підписано мир між Росією та Україною – ця країна отримає колосальну політичну вагу. І якщо мир буде там підписаний, Саудівська Аравія отримає колосальну вагу, яку з часом зможе конвертувати в інші дивіденди – політичні та економічні», – додає він.

19 травня цього року в Саудівській Аравії – в тій самій Джидді – був саміт Ліги арабських держав і тоді саудівський наслідний принц Мухаммед бін Салман запросив президента України Володимира Зеленського, який представив українську формулу миру, яка, серед іншого, передбачає повне виведення російських військ з усіх окупованих українських територій, включно з Кримом, повернення всіх полонених, репарації з боку Росії за руйнацію, а також і повоєнну відбудову України.

У чому інтерес Саудівської Аравії?

По-перше, в амбіціях стати не лише регіональним лідером чи лідером ісламського світу, але й потужним глобальним гравцем, про що вже було зазначено.

«Візит Зеленського на саміт Ліги арабських держав – це дуже серйозний сигнал. Були візити саудівських урядовців до Києва з пропозиціями матеріальної допомоги і участі саудитів у звільненні українських полонених. Саудити побачили, що це для них престижно і вигідно, і це виводить їх на світові софіти, бо про це буде говорити весь світ. І для Саудівської Аравії – це спосіб підвищити свій авторитет і статус», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода Сергій Данилов з Центру близькосхідних досліджень.

Щодо полонених – то, справді, Саудівська Аравія доклалась до звільнення восени минулого року десятьох іноземців, які воювали за Україну в «Іноземному легіоні» і потрапили в російський полон.

Також Зеленський раніше дякував Саудівській Аравії за підтримку кримських татар, переслідуваних Росією українських мусульман, чимало з яких перебувають в російських тюрмах. Навіть на саміт Ліги арабських держав Зеленський взяв лідера кримськотатарського народу Мустафу Джемілєва і наголосив на цьому окремо у своєму виступі.

«Були спроби активізувати саудівців на цьому напрямку, але сказати, що вони були якісь успішні, поки не можна», – каже Сергій Данилов.

Коли Саудівська Аравія брала участь в звільненні полонених іноземців, то писали й про те, що Ер-Ріяд хотів би «обілити свій імідж» після вбиства саудівськими офіцерами безпеки опозиційного саудівського журналіста Джамала Хашокджі в 2018 році в Стамбулі, коли його викликали до консульства Саудівської Аравії.

Чи це є ще одним з чинників, які нині мотивують Саудівську Аравію? «Вже ні, бо сторінка з Хашокджі вже перегорнута трохи раніше», наполягає Данилов.

«Демократія – це хліб»

Також Саудівська Аравія зацікавлена і безперебійному постачанні на Близький Схід українського зерна. Росія вийшла з «зернової ініціативи» 17 липня і з того часу погрожує обстрілами будь-яким судам, які везтимуть українське зерно Чорним морем.

А зерно, себто наявність доступного хліба в арабському світі є запорукою стабільності і громадського спокою. Це той мінімум, який має гарантувати влада в арабських країнах – від Саудівської Аравії і аж до Марокко.

«Ця війна вже почала кидати тінь на арабський світ. Підвищення цін, проблеми з харчами, проблеми з зерном… А в арабському світі хліб дорівнює демократії. Коли була «Арабська весна», то деякі люди виходили за демократію і справедливість, а дехто виходив за хлібом, з економічних міркувань, – пояснює в інтерв’ю Мохаммад Фраджаллах. – Треба розуміти, що якщо в арабських країнах будуть проблеми з хлібом через російську авантюру, через дії Путіна, – значить він штовхає до руйнації арабські країни, особливо монархії».

Фактор Ірану

Одним з чинників проукраїнського повороту в політиці Саудівської Аравії є те, що Росія дуже близька з давнім конкурентом Саудівською Аравії – Іраном.

Київ і країни Заходу неодноразово звинувачували Іран у постачанні Росії дронів-камікадзе, якими та обстрілює українські міста і об’єкти енергетичної (взимку) та зернової (влітку) інфраструктури. Також писали і про інтерес Москви до іранських ракет.

І хоча Іран і Саудівська Аравія почали віднедавна налагоджувати взаємини, знову відкривши посольства одна в одній і трохи збавивши суперництво в деяких державах Близького Сходу, однак вже ж стратегічну конкуренцію ніхто не скасовував.

«Незважаючи на нинішнє примирення з Іраном, є відчуття, що це не назавжди. Іранські програми по морських та повітряних дронах, по балістичних ракетах продовжуються – оцей страх перед Іраном штовхає саудитів до складнішої гри і пошуку нових партнерів, і відновлення старих стратегічних зв’язків – хоч відносини зі США за останнє десятиліття і були дуже нерівними», – пояснює Сергій Данилов.

За його словами, Росія «на непублічному рівні» намагалася зірвати примирення між Саудівською Аравією та Іраном. «Росії був вигідний цей конфлікт на межі малої інтенсивності, який тримає в постійному напруженні, але не переростає у війну», – додає він.

Саудівська Аравія і Росія

Росію на зустріч в Саудівській Аравії не запрошено. Що може бути спробою схилити саме до українських принципів врегулювання впливових світових гравців – зокрема Китай та Індію.

Речника Кремля Дмитра Пєскова запитали в понеділок щодо публікації газети Wall Street Journal, яка першою написала про зустріч в Джидді.

«Безумовно, Росія стежитиме за цією зустріччю. Ще належить зрозуміти до кінця, які цілі ставляться і про що, власне, планують організатори вести мову. Будь-яка спроба щодо мирного врегулювання заслуговує на позитивну оцінку», – сказав Пєсков журналістам.

Але тут же додав, що, на його думку, саме Україна не хоче миру і переговорів. «Київський режим не хоче і не може хотіти миру, допоки це буде винятково використовуватись як засіб у війні колективного Заходу з Росією».

«У Саудівської Аравії складна і доволі неоднозначна гра з Росією, де вони – одночасно партнери і супротивники. Саудівська Аравія має розгалужені зв’язки з Росією, але часто вони виступають конкурентами, навіть десь ворогують. Саудівська Аравія зараз купляє багато російської нафти зі знижкою, бо їм це зараз вигідно», – каже в інтерв’ю Сергій Данилов, говорячи про відносини Москви і Ер-Ріада.

Щодо нафти в цих відносинах. Раніше – в останні роки існування СРСР – Саудівська Аравія різко збільшила видобуток нафти і завалила світові ринки своєю нафтою. Комуністичний Радянський Союз вже не міг через здешевшання нафти заробляти достатньо петродоларів, що й було одним з ключових економічних чинників його занепаду.

«Захід не зміг перемогти Радянську імперію без арабської нафти. Саме завдяки позиції Саудівської Аравії в останні п’ять років Холодної війни, коли Саудівська Аравія підвищила видобуток нафти до величезних обсягів і ціни на радянську покотились донизу, і таким чином Саудівська Аравія змогла покалічити радянську економіку. І це допомогло перемогти у Холодній війні», – пригадує Мохаммад Фраджаллах.

Він додає: «Зараз ми можемо бачити повторення цього сценарію. Але королівський дім перед тим, як на це піти, хоче останній раз дати ще шанс дипломатії, дати Росії можливість пристати на мир, бо Росія поширює свою легенду, що вона хоче миру. Саудівська Аравія хоче в цьому переконатись – чи насправді Путін хоче миру, чи, навпаки, він хоче руйнувати українську державність?»

Отже, до кількох інших мирних ініціатив – турецької, китайської, африканської, бразильської, ватиканської на інших може дожатись ще й саудівська чи арабська. Можливо, не ініціатива, а радше переговорна платформа. Бо перша зустріч вже відбулась в Данії, а до кінця року очікується саміт щодо мирного вреглювання. Не виключено, що на його проведення претендуватиме і Саудівська Аравія.