Українці з тимчасовим захистом та іншими видами дозволів на проживання становлять у Бельгії менше від 1% населення. Але на сеанси українською мовою в мережі кінотеатрів Kinepolis припадає майже 2% усієї каси мережі. Іншими словами – україномовна аудиторія ходить у кіно вдвічі активніше за середньостатистичного мешканця Бельгії. Як так сталося і чому бельгійські кінотеатри стали показувати кіно українською? Це з'ясовував Проєкт Радіо Свобода «Ти як?»
До 2022 року українське кіно за кордоном майже завжди потрапляло до глядача через фестивалі, артхаусні кінопокази або спеціальні культурні події. Наприклад, у Брюсселі фестиваль Ukraine on Film існує з 2016 року і саме він був головним майданчиком українського кіно в Бельгії.
Після початку повномасштабної війни РФ проти України ситуація почала змінюватися. Інтерес до українського став зростати, а в європейських мережах кінотеатрів почали більше приглядатися до українського.
Усе почалося з «Мавки»
«Стрічку нам запропонував місцевий дистриб'ютор у країнах Бенілюксу. Вони сказали нам: «Послухайте, нам запропонували український фільм. Ми не зовсім розуміємо, що з ним робити», – розповідає про своє перше знайомство з українським кіно менеджер із програмування мережі кінотеатрів Kinepolis у Бельгії Дідьє Ломбер.
Мова йшла про мультфільм «Мавка. Лісова пісня». У березні 2023 року Державне агентство з питань кіно відзвітувало, що ця стрічка стала найкасовішим українським фільмом за роки незалежності України.
«Лише за три вікенди в українському прокаті на мультфільм було продано 642 671 квиток, а бокс-офіс склав 81 млн гривень», – йшлося в повідомленні.
Уже через тиждень після цієї новини премʼєра «Мавки» мала відбутися і в Бельгії – кінотеатрі Kinepolis вирішили взятися за цей показ.
«Є лише один спосіб це з'ясувати, чи буде інтерес – спробувати», – розказповів Радіо Свобода про розмову з дистрибюторами Ломбер.
Щоправда, показувати «Мавку» в Бельгії спочатку планували лише місцевими французькою та нідерландською мовами.
У Бельгії на той час перебувало близько 50 тисяч українців з тимчасовим захистом та десятки тисяч тих, хто проживав там ще до початку повномасштабного вторгнення Росії.
Винятком був один сеанс українською – в Антверпені, щоправда, організований благодійником, який сам же і викупив усі квитки на нього для українців, що мешкали в тимчасовому містечку під Антверпеном.
Побачивши на сайті кінотеатру сеанс українською з розпроданими квитками, українці з різних міст стали телефонувати та писати до кінотеатру із проханням організувати додаткові сеанси українською.
Перегляд фільму чи мультфільму рідною мовою – це як повернутися додомуНадія Діаманді
А коли дзвінки результату не давали, тоді хтось із громади пішов іншим шляхом – знайшов у LinkedIn менеджера мережі, відповідального за Бельгію та Люксембург, і написав йому напряму. Відповідь прийшла одразу у вихідні, з обіцянкою розібратися з понеділка. У середу на сайті з'явилися квитки на два недільні сеанси в Брюсселі – і до вечора їх розкупили повністю.
Після того кінотеатр відкрив продаж квитків на «Мавку» українською на низку сеансів в усіх містах мережі. «Ми були приємно здивовані кількістю проданих квитків, а також дуже позитивною реакцією глядачів», – каже Ломбер з Kinepolis.
Радіо Свобода теж зібрало чимало позитивних коментарів про покази «Мавки».
«Перегляд фільму чи мультфільму рідною мовою – це як повернутися додому. Жодних стресів, блокувань... просто сидиш і насолоджуєшся. Ми особисто при перегляді «Мавки» навіть плакали. Все було так чуйно, і так реалістично», – розповіла Надія Діаманді, яка переїхала з донькою і мамою до Бельгії у перший рік повномасштабного вторгнення.
«У залі не було жодного вільного місця. Я сиділа і думала про те, наскільки це неймовірно: я перебуваю в Бельгії, дивлюся український мультфільм українською мовою», – розповіла Людмила Литвин, яка теж у Бельгії від початку повномасштабного вторгнення.
Через пів року Kinepolis показав українською також фільм «Довбуш», який став найдорожчим на наймасштабнішим фільмом за всю історію України, а ще документальне кіно «Мами війни».
Не тільки українське
Наприкінці 2024 року українці у Бельгії звернулися до кінотеатру уже з іншим проханням – влаштовувати покази не лише українських, але й голлівудських фільмів з українським дубляжем.
З ініціативою виступила Ірина Мохаммад, українська мама трьох дітей, яка проживає в Бельгії ще з часів до повномасштабного вторгнення.
Батько дітей Ірини не говорить українською, тож жінка намагається створювати для них більше україномовного середовища: водить дітей до української скаутської організації «Пласт» та створила на початку повномасштабного вторгнення групу у фейсбуці «Українські мами в Бельгії», де жінки діляться інформацією про події та про можливості для дітей.
Ідея з показами виникла, коли Ірина натрапила на допис про показ мультфільму «Ваяна-2» українською в кінотеатрах Німеччини.
«Я написала в нашій групі, чи хтось чув про такі покази в Бельгії, можливо, хтось організовує, чи хто чимось займався, чи хто цікавиться? І не отримала жодної відповіді. Всім було дуже цікаво, але ніхто нічого не знав», – розповідає вона.
Тоді Ірина звернулась до мережі Kinepolis. «Я почала телефонувати – без результатів. Писати в Instagram, Facebook – теж без результатів, але на мій лист на електронну пошту таки відповіли. Не одразу, десь за днів п'ятнадцять», – згадує Ірина.
У залі не було жодного вільного місцяЛюдмила Литвин
Для кінотеатру Kinepolis це був ще більше нестандарний запит. Адже, якщо вони час від часу і могли показувати фільми мовою оригіналу, то дубляж зазвичай відбувався місцевими мовами.
«Ми показуємо фільми англійською мовою – це оригінальна версія, а також французькою та нідерландською, призначеними для франкомовної та нідерландськомовної спільнот Бельгії. Українська – це єдина іноземна мова, якою ми пропонуємо альтернативну мовну версію фільмів для людей з-поза меж нашої країни», – розповів Ломбер.
Ірина запропонувала кінотеатру розповсюджувати у своїй та інших групах інформацію про покази. «Я їм обіцяла промоут безкоштовний, що я цим займуся і буду повністю всюди намагатися якомога більше інформації поширити», – розповідає жінка.
Зваживши успіх «Мавки» та «Довбуша», керівництво кінотеатру вирішило погодитися і спробувати крутити українською і голлівудські мультфільми.
«Ми зв'язалися з бельгійськими дистриб'юторами фільмів. У більшості випадків це великі міжнародні компанії, такі як Disney, Warner та інші, які мають мережу дистрибуції в різних країнах. Вони звертаються до своїх колег в Україні, щоб з'ясувати, чи існує українська дубльована версія того чи іншого мультфільму. Якщо така версія є, вони укладають відповідну угоду зі своїми українськими партнерами, і ми отримуємо цю копію для показу», – розповідає Ломбер.
За два роки таких показів набралося вже понад десять. У Бельгії показували українською «Їжак Сонік 3», «Зоотрополіс 2», «Як приборкати дракона», «Ліло і Стіч», «Смурфи», «Міньйони та монстри» тощо.
«Лагідна українізація»
На показах українською Ірина не раз у фойє кінотеатру чула російськомовних дітей.
«Знаю особисто в своєму маленькому містечку, наприклад, сім'я, де молодші діти уже тут народилися, а старші ще в Україні. І хоча вони в побуті розмовляють російською мовою, старша дитина, наприклад, знає українську. І їй цікаво ходити на україномовні фільми, бо нідерландський переклад для неї не рідний, вона його не так сприймає. А за нею і молодша тягнеться», – розповідає Ірина.
За чотири роки повномасштабного вторгнення чимало українських дітей за кордоном, особливо наймолодших, все більше асимілюються на місцях, каже Ірина.
«Вони в школі навчаються нідерландською або французькою мовою, в сім'ї батьки часом не розмовляють українською мовою, і діти просто української не чують. Якщо в Україні діти хоча б чують українську в соціумі чи по телевізору, то тут вони повністю ізольовані», – каже Ірина. Кінопокази вона називає «лагідною українізацією».
Коментарі українок в Бельгії про відвідини кінопоказів українською
Перекладачка Наталія Карпенко, яка сама родом з Херсону і переїхала до Брюсселю ще задовго до повномасштабного вторгнення, теж водить своїх підлітків до кінотеатру, щоправда, на покази саме українського кіно.
У 2026-му в кінотеатрах Бельгії були сеанси «Ти – Космос», «Ну Мам!» та вже не анімація, а фільм «Мавка. Справжній міф».
Фільми, на переконання Наталії, працюють інакше, ніж книжки чи розмови вдома: «Кіно – це інший вид мистецтва, який поєднує аудіовізуальні речі, в той час як книжка стимулює уяву, але не дає тобі картинку», – каже Наталія.
«Чудовий фільм, який ми востаннє подивилися – це «Ти – Космос». Він же абсолютно шикарно зроблений, тому що там головний персонаж говорить колоритною, живою українською мовою, такою, що ти не прочитаєш у книжці, ти не зможеш собі це озвучити в своїй голові. Та й тема – видовищна: це ж про космос, тобто це дуже гарно ще й подивитися», – ділиться враженнями Наталія.
І додає – нещодавно її донька підліток попросила у неї український прапорець, щоб розмістити його у своєму куточку поряд із постерами улюблених співаків та зірок. Каже, це її, як маму, дуже потішило.
«Вона ж якраз саме вибудовує свою ідентичність. Фактично вона не відтворює ідентичність, яку їй закладають батьки, як це було в дитячі роки. А нині вона вже, власне, на цьому фундаменті витворює власну ідентичність», – каже Наталія.
Повні зали та хороші касові збори
Чисельних сеансів щодня, як на початках із «Мавкою», Kinepolis свідомо більше робить, а орієнтується на запити українців.
«Ми спілкуємося з українською громадою і запитуємо, який час сеансів для них найзручніший. Вони кажуть, наприклад: «Можливо, неділя зранку» або «Неділя о п'ятій вечора». І ми підлаштовуємося під ці побажання», – пояснює Ломбер, як саме зʼявляються квитки у продажі.
«Якби ми організували сто сеансів, то в кожній залі було б по 20–30 глядачів. Нам це не подобається. Ми віддаємо перевагу трьом показам, на кожен із яких приходять 300–400 людей. Для української громади це теж добре, адже люди бачаться між собою, можуть поспілкуватися до або після сеансу й пережити перегляд фільму як спільний досвід», – додає Ломбер.
Результати дуже хороші. Тож, на мою думку, це виграшна ситуація для всіхДідьє Ломбер
Ірина Мохаммад підтверджує: коли відвідуваність у якомусь місті падає, кінотеатр скорочує там покази – і громада це відчуває. «Часом буває, що в якомусь місті немає, і я ще прошу, щоб вони все ж таки показували, бо багато хто туди доїжджає».
Вона й далі щомісяця нагадує мережі про нові прем'єри: «Коли я бачу афішу, що буде такий мультик новий, я за декілька тижнів або за місяць пишу їм, що, будь ласка, я вас дуже прошу».
Для Kinepolis українські покази – це не лише жест солідарності, а історія, що працює комерційно. Квитки на покази українською становлять майже 2% від каси мережі, у той час як українці з тимчасовим захистом у Бельгії становлять менше від 1% населення.
«Щодо України, ми знали, що тут живе велика українська громада. Ми раді її вітати, підтримувати й хочемо дати людям можливість мати тут культурний досвід рідною мовою. Водночас це має бути виправдано і з бізнесової точки зору. Якби на такі покази ніхто не приходив, це не мало б сенсу. Але результати дуже хороші. Тож, на мою думку, це виграшна ситуація для всіх», – підсумовує Дід'є Ломбер.
А для української спільноти в Бельгії ці сеанси стали чимось більшим за розвагу. Як каже Наталія Карпенко, згадуючи, що раніше зв'язок з Україною підтримувати було легше фізично – можна було сісти в літак і за три години опинитися в Херсоні: «Зараз культурні зв'язки міцніші. Навіть у Kinepolis можна прийти, як у кінотеатр «Молодість» у Києві, і подивитися кіно. Ну це ж класно!»
Українські фільми та голлівудські прем'єри з українським дубляжем тепер можна подивитися не лише в кінотеатрах Бельгії, але й інших країнах з великими українськими громадами, зокрема в Польщі, Німеччині та Чехії.
Форум