Доступність посилання

ТОП новини
24 січня 2020, Київ 01:32

Кримська ціна. Заручників у Криму стає все більше, а позиція Путіна не змінилася


Під час акції «Червоні лінії для Зе». Київ, 8 грудня 2019 року

(Рубрика «Точка зору»)

У представництві президента України в Автономній Республіці Крим запевняють, що політичні в'язні, які перебувають у в'язницях анексованого півострова, будуть включені в наступний етап обміну.

Однак цю обіцянку буде не так вже просто виконати. Перш за все тому, що для Росії звільнення кожного заручника в Криму – непряме визнання українського суверенітету над півостровом.

Перший обмін, який був проведений після обрання Володимира Зеленського президентом України, формально був обміном українських громадян на росіян. Хоча при цьому Росія включила в свої списки обміну велику кількість громадян самої України – учасників спецоперацій з окупації регіонів країни і дестабілізації в тих регіонах, які намічені як цілі подальшої експансії Москви.

Путіну потрібен був Цемах і заради звільнення цього українського громадянина, важливого свідка кремлівської причетності до знищення малайзійського «Боїнга», він був готовий звільнити навіть Сенцова

На цьому тлі звільнення Олега Сенцова, Олександра Кольченка та Володимира Балуха – очевидних кримських заручників і українських громадян, але з кремлівської точки зору громадян Росії – могло сприйматися як відповідний жест на звільнення Україною громадян України – агентів Кремля. Хоча що тут довго пояснювати: Путіну потрібен був Цемах і заради звільнення цього українського громадянина, важливого свідка кремлівської причетності до знищення малайзійського «Боїнга», він був готовий звільнити навіть Сенцова.

Другий обмін – це теж обмін одних українських громадян на інших, і з точки зору Кремля Росія до цього обміну взагалі ніякого стосунку не має. Для неї цей обмін – перш за все, доказ існування «внутрішнього конфлікту» в Україні. Київ обмінює своїх військових на «військових» «повсталого Донбасу». Ну а беркутівці і харківські терористи – просто «союзники» «повсталих шахтарів», адже зрозуміло ж, що народне повстання проти «націоналістів» мало охопити якщо не всю Україну, то, принаймні, «Новоросію», яку все ще мріє створити Путін.

Із Кримом складніше

Із кримськими заручниками все набагато складніше. Думаю, для Кремля це звичайні громадяни Російської Федерації, які відбувають терміни за екстремізм, тероризм та інші злочини. І вони нічим не відрізняються від «терористів» і «екстремістів», яких затримують у Москві або в Назрані. Яка різниця і чому цих людей Кремль повинен видавати Києву? Тому що Україна і вся світова спільнота не визнає півострів частиною Російської Федерації? Тоді кримські політв'язні тим більше повинні залишатися в російських колоніях і в'язницях! Саме для того, щоб ні у кого не виникло ніяких сумнівів: Крим – це не Україна, Крим – це Росія.

Для того, щоб змусити Путіна погодитися зі звільненням кримських політв'язнів, потрібні або вагомі політичні інструменти, або серйозні політичні поступки.

Звільнення Чийгоза і Умерова було не тільки перемогою, але і нагадуванням про те, яким непростим є процес визволення людей, засуджених у Криму

Нагадаю, що звільнення Чийгоза і Умерова відбулося тільки після особистого втручання президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана. Путін у цей момент був зацікавлений у співпраці з Ердоганом – перш за все, в зв'язку з непростою ситуацією в Сирії, і пішов на цей безпрецедентний крок. Участь Ердогана у звільненні Чийгоза і Умерова і було тим політичним інструментом, який задіяла адміністрація президента України та Меджліс кримськотатарського народу. Але звільнення Чийгоза і Умерова було не тільки перемогою, але і нагадуванням про те, яким непростим є процес визволення людей, засуджених у Криму. І які масштабні зусилля необхідно застосовувати, щоб звільнити кожного.

З того часу ситуація тільки погіршилася – просто тому, що заручників у Криму стає все більше, а позиція Путіна щодо того, що «кримське питання закрите», не змінилася. Більш того, ця позиція тільки посилюватиметься в міру наближення до президентських виборів 2024 року. І неясно, чи допоможе Україні тепер навіть Ердоган.

Ну а що стосується політичних поступок – їх я не коментуватиму. Путін і сам здатний озвучити Зеленському свою ціну за кримських заручників. Я не сумніваюся тільки в тому, що ціна ця буде дуже високою.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії

  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...

Recommended

XS
SM
MD
LG