За роки, що минули після окупації Криму, анексований Росією півострів використовувався Володимиром Путіним як доказ його ролі «збирача земель» загиблої імперії, виступав як нова військова база Росії в Чорному морі, покликана дестабілізувати ситуацію в регіоні як плацдарм для майбутнього вторгнення на південь України, і навіть як експериментальна територія щодо остаточного демонтажу залишків російського правосуддя…
Тепер, коли російська армія втрачає свої позиції на окупованих територіях материкової України, коли вимальовується тенденція нових втрат – унаслідок можливої поразки путінського режиму, – Крим, схоже, виступає вже у новій ролі. У ролі головного інструменту російського шантажу. У ролі найважливішої «території Росії».
Може скластися враження, що Кремль готовий «стерпіти» все, що завгодно. Можуть вибухати військові об'єкти у Бєлгородській області Росії. Російська армія може залишати міста на вже анексованому Донбасі. Але якщо раптом станеться пожежа на Кримському мосту, тоді Володимир Путін сидітиме з ошелешеним виразом обличчя, а російська авіація буквально через добу після пожежі почне завдавати ударів по інфраструктурі України.
Головне – не переходити адміністративний кордон Криму. Головне – не торкатися Керченського мосту! І ось уже екстравагантний мільярдер Ілон Маск пропонує «залишити Росії Крим», ніби озвучуючи таємні бажання російського правителя.
У війні, яку Росія почала проти України, впевнений, немає жодних «червоних ліній»
Думаю, головне – не піддаватися на цей шантаж, не вірити в цю декорацію. Чому безпека Криму має турбувати російського президента більше, ніж безпека Бєлгорода? Чому статус Криму чимось має відрізнятися від статусу Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей – усі ці українські регіони анексовані Росією за одним і тим самим сценарієм? Чому треба думати, що військові поразки не викликають у Путіна емоцій, а ось після пожежі на Кримському мосту він наказує негайно почати бомбардувати Київ чи Львів? Як можна повірити в таку містифікацію?
Вибух на Кримському мосту: охоплені вогнем цистерни та паніка у Криму (фотогалерея)
У війні, яку Росія почала проти України, впевнений, немає жодних «червоних ліній», пов'язаних із пожежею на Керченському мосту, переходом української армії в наступ на окупованих Росією територіях і навіть виходом на адміністративний кордон Криму. У цій війні є одна-єдина «червона лінія», яка вже давно перейдена Путіним – державність, суверенітет і територіальна цілісність України.
Атака на Київ: наслідки масованого обстрілу центру столиці
Переконувати себе, що в ситуації, що склалася, Українська держава зможе довго проіснувати у мирі та безпеці без відновлення своїх міжнародно визнаних кордонів – це повторювати помилку 2014-2022 років, коли багато українців рішуче відмовлялися розуміти, що анексія Криму та війна на Донбасі – це лише перший крок до ліквідації самої Української держави. І що якщо ми, українці, дійсно хотіли тривалого й міцного миру, нам слід, за давнім прислів'ям, готуватися до тривалої та кровопролитної війни, а не заспокоювати себе інфантильними ілюзіями про те, що про мир можна домовитися з тим, хто вже давно зробив ставку на війну й насильство.
Україна може здобути майбутнє лише з усіма своїми землями, вкраденими Росією
Україна як держава без контролю над власними територіями не буде цікава нікому. Вона нецікава Росії – тому що Кремль буде впевнений, що зможе дістатися й інших територій цієї держави. Вона нецікава Заходу – тому що здача українських територій Росії означатиме повну поразку міжнародного права. І вона не буде цікавою самим українцям – тому що вони вже переконалися в тому, що доля такої держави – війна і загибель.
Тому, впевнений, Україна може здобути майбутнє лише з усіма своїми землями, вкраденими Росією. З Донецькою, Луганською, Херсонською, Запорізькою областями. І з Кримом. Звісно ж, із Кримом. Думаю, Володимир Путін розуміє це не гірше за нас із вами.
Тому й використовує анексований півострів як інструмент для шантажу.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
