Арбітражний трибунал у Гаазі оприлюднив рішення у справі, яка тривала майже 10 років: Україна судилася з Росією щодо порушення своїх прав як прибережної держави у Чорному та Азовському морях і Керченській протоці.
Того ж дня МЗС РФ заявило про «переконливу перемогу» в цьому суді. Російське відомство стверджує, що Україні не вдалося оскаржити «суверенітет Росії над Кримським півостровом та прилеглими до нього морськими просторами». Крім того, суд нібито не побачив порушення міжнародного права у «проголошенні Російською Федерацією суверенітету над усім Азовським морем».
Ці твердження зовнішньополітичного відомства держави-агресора заперечило у своїй заяві МЗС України.
Як Москва інтерпретувала рішення Арбітражного трибуналу та що воно означає для України – розбиралось Радіо Свобода.
Україна подала позов до Арбітражного трибуналу у Гаазі у вересні 2016 року. У ньому йдеться про те, що з 2014 року Москва порушувала Конвенцію ООН з морського права у Чорному та Азовському морях і Керченській протоці. А саме – протиправно збудувала міст висотою 35 метрів через міжнародну протоку і таким чином перешкоджала транзитному проходу суден до портів Армія РФ захопила міста після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Крім того, неодноразово затримувала українських рибалок і фактично узурпувала всю сферу рибальства в цих водах. Також РФ привласнила морські бурові платформи, а заразом – нафту і газ, який видобувала на українському шельфі.
Керченський (Кримський) міст, 14 жовтня 2022 року
Україна вимагала, щоб суд зобов’язав Росію виконувати норми морського права. І, з огляду на них, – демонтувати Керченський міст (Росія називає його Кримським) та виправити шкоду морській екології, завдану через його будівництво.
Також серед вимог України були:
- повернути бурові платформи та скасувати їхню російську реєстрацію;
- не перешкоджати судноплавству у Керченській протоці;
- відшкодувати усі збитки, завдані Україні протиправними діями Росії.
Слухання у справі, Гаага, Нідерланди, 12 травня 2017 року
Якою була тактика РФ?
Російські юристи від початку намагалися переконати суд, що ця справа взагалі не в його юрисдикції. Бо, мовляв, Азовське море – це історична спадщина РФ від Російської імперії та СРСР, а після 2014 року і Крим «належить» Росії, тож міжнародні закони там не діють. А отже, Україна взагалі не може з такого приводу скаржитися на РФ до цього Арбітражу.
Щоб вирішити, чи може він братися до справи по суті, суду знадобилося 3,5 роки. Аргументи російської сторони він відкинув.
Заступниця міністра закордонних справ України Олена Зеркаль під час виступу на слуханнях у справі, Гаага, Нідерланди, 10 червня 2019 року
Ще за шість років, 22 квітня 2026-го, Арбітражний трибунал ухвалив рішення у справі по суті. Оприлюднили вердикт 15 червня.
Саме його МЗС РФ оцінив як «переможний» для Москви і на підтвердження навів такі нібито висновки суду:
- Азовське море і Керченська протока є «внутрішніми водами» РФ;
- будівництво Керченського (Кримського) мосту є законним – оскільки немає вимоги до Москви його демонтувати.
Фахівці з міжнародного та морського права, з якими поспілкувалось Радіо Свобода, кажуть – це не відповідає дійсності.
За їхньою оцінкою, російське зовнішньополітичне відомство тут інтерпретує на свою користь, маніпулює або ж просто вказує те, чого у рішенні Арбітражного трибуналу не було.
Скріншот заяви МЗС РФ, перша сторінка
Скріншот заяви МЗС РФ, друга сторінка
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Грабіжницькі плани». Росія готується видобувати газ в Азовському моріАзовське море – не «російське озеро». Керченська протока теж – не російська
«РФ стверджувала, що Азовське море та Керченська протока є історичними внутрішніми водами, тому спір не підпадає під юрисдикцію трибуналу. Трибунал відхилив це заперечення, встановивши, що докази не підтверджують існування «історичного титулу» у правовому сенсі», – йдеться у рішенні Трибуналу.
У документі також зазначається: суд дійшов висновку, що після розпаду Радянського Союзу Азовське море та Керченська протока зберегли свій статус внутрішніх вод України та Російської Федерації.
Скріншот із рішення Арбітражного трибуналу у Гаазі у справі стосовно Криму, де йдеться про статус вод Азовського моря та Керченської протоки
Російське МЗС саме цей вердикт подало як свою перемогу: «Вперше в історії в юридично обов’язковому рішенні офіційно визнано статус Керченської протоки й Азовського моря як внутрішніх вод, які є частиною суверенної державної території».
Це – маніпуляція Москви, каже правниця Оксана Золотарьова, яка всі 10 років брала участь у цій справі. Спочатку як юридична радниця, а з 2020 року – як одна з двох представників України в Гаазькому арбітражі. Нині вона – членкиня правління аналітичного центру Ukraine Facility Platform.
Директорка департаменту міжнародного права МЗС України Оксана Золотарьова на слуханнях у справі, Гаага, Нідерланди, 4 жовтня 2024 року
«Росіяни на усних слуханнях казали: «Хлопці, ми маємо взагалі закінчувати цю всю історію, тому що вже немає питання Азова і Керчі. Це вже Росія». Але Трибунал все одно продовжив розгляд справи і все одно виніс рішення по тому, що Росія порушувала певні норми Конвенції ООН з морського права в Керченській протоці», – розказала Золотарьова.
Також в заяві МЗС РФ стверджує: «Арбітраж відкинув вимогу Києва визнати порушенням міжнародного права проголошення Російською Федерацією суверенітету над усім Азовським морем внаслідок «Російська влада у вересні 2022 року оголосила про анексію чотирьох українських областей – Херсонської, Запорізької, Донецької і Луганської. Станом на квітень 2026 року жодну з них Росія не контролює повністю. Україна і Захід засудили це як незаконне загарбання чужої території воєнним шляхом. Київ, Вашингтон, а також Британія і Канада оголосили про нові санкції проти РФ.» Донбасу, Запорізької та Херсонської областей».
Корабель ВМФ РФ поблизу порту окупованого Маріуполя, 12 червня 2022 року
Насправді ж суд взагалі відкинув твердження Росії, що нібито після «приєднання» частини окупованих українських територій у 2022 році ситуація із статусом Азовського моря змінилася, – пояснює віцепрезидент Української асоціації міжнародного права Тимур Короткий.
Віцепрезидент Української асоціації міжнародного права Тимур Короткий
«Заява РФ, що Трибунал відмовився визнати Росію порушницею міжнародного права, маніпулятивна: ці питання не входили до темпоральної та предметної юрисдикції Трибуналу та ним не розглядалися. І навпаки, Трибунал визнав Азовське море внутрішніми водами двох держав», – наголошує Короткий.
Що з Керченським (Кримським) мостом?
«Зведення Кримського мосту, перехід під російську юрисдикцію плавучих бурових платформ, проведення російськими прикордонниками перевірок суден у Керченській протоці визнані такими, що не суперечать Конвенції ООН з морського права», – заявило МЗС Росії.
«Щодо мосту, це просто пряма брехня. Суд встановив, що Росія порушила низку [екологічних] норм Конвенції ООН з морського права під час його будівництва. Це все одно говорить про те, що міст побудовано з порушенням вимог Конвенції ООН з морського права», – зазначає колишня представниця України в Гаазькому суді Оксана Золотарьова.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Україна закликала суд у Гаазі змусити Росію демонтувати Керченський містВ рішенні Трибуналу йдеться: Росія не провела належної оцінки впливу на довкілля перед будівництвом самого мосту, прокладанням підводних кабелів та газопроводу, а також приховала результати екологічного моніторингу.
Ці пункти судового рішення у заяві МЗС РФ назвали «реверансом» та «символічною втіхою» для України.
Оскільки Трибунал визнав Азовське море «внутрішнім морем України і Росії», Керченська протока теж була визначена як внутрішня, а не міжнародна.
Відповідно, і до мосту застосовуються інші норми права, пояснює Тимур Короткий: «Трибунал відхилив вимоги щодо демонтажу Керченського мосту не через правомірність дій Російської Федерації, а через висновок про не застосовність до Керченської протоки режиму транзитного проходу, передбаченого статтями 38, 43 та 44 Конвенції ООН з морського права».
Дим над нафтобазою поблизу Керченського мосту в селищі Волна Краснодарського краю РФ. Вид через Керченську протоку, 3 травня 2023 року
Оксана Золотарьова вважає: маніпуляції Росії щодо Азовського моря і Керченської протоки загалом стали можливими через те, що за роки Незалежності України так і не вдалося юридично чітко встановити їхній правовий статус і розмежувати морські кордони двох країн.
«Наше відношення щодо Азовського моря і Керчі було схоже на гойдалку, залежно від економічних і політичних стосунків між державами. Але все-таки ще в 1992-му році Україна депонувала в ООН (офіційно передала на зберігання – ред.) координати своїх ліній і включила туди Азовське море і Керченську протоку. Після того відбулося щось приблизно 35 раундів переговорів щодо того, як проводити або кордони, або делімітацію в Чорному і Азовському морях. І сторони не змогли дійти згоди, останній раунд був в 2013 році, тобто, рахуйте, 21 рік сторони не могли домовитись», – розказала правниця.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Війна почалася не у 2022-му, а в 2014 році»: Як Росія використовує Крим, воюючи проти УкраїниЧи ухвалював Трибунал рішення про належність Криму?
Чи не найбільш резонансні рядки у заяві російського МЗС стосуються окупованого Росією Криму: «зазнали краху зусилля Києва заперечити суверенітет РФ над Кримським півостровом та прилеглими до нього морськими просторами». Також стверджується, нібито Арбітраж відмовив Україні у будь-яких «компенсаціях» і «репараціях» від Росії за їхнє використання та завдані збитки.
Арбітражний Трибунал відмовився розглядати жодні питання, які стосувалися чи виходили з суверенітету над тими чи іншими територіями, – зауважує віцепрезидент Української асоціації міжнародного права Тимур Короткий. Бо, зауважує він, ще у 2020 році він ухвалив рішення, що не має юрисдикції розглядати питання, які виходять за межі Конвенції ООН з морського права.
Україна подала позов проти РФ щодо порушення своїх прав як прибережної держави у Чорному та Азовському морях і Керченській протоці майже 10 років тому. На фото: Євпаторія в окупованому Криму, 24 квітня 2025 року
З цієї причини Трибунал не задовольнив вимоги України щодо компенсації, бо фактично не розглядав по суті питання, які могли бути підставою для компенсації.
«Ми ніде не оскаржуємо суверенітет Росії над Кримом чи будь-якими іншими частинами, бо ми просто це не визнаємо. Це українська територія і це зафіксовано в низці рішень міжнародних органів, в тому числі і Генасамблеї [ООН]. Це рішення жодним чином не визнає Крим російським і не легітимізує жодних дій Росії щодо окупованих територій», – заявляє Оксана Золотарьова.
То хто виграв цей суд і що далі?
Українське МЗС вийшло зі своєю заявою, в якій акцентує на тому, що саме ухвалив Арбітражний Трибунал. Зокрема, відомство зазначило:
«У фінальному рішенні Арбітражний Трибунал не встановив, що Азовське море і Керченська протока – це так зване «російське озеро», натомість підтвердив їхній статус як внутрішніх вод двох держав – України та Російської Федерації».
Рішення Арбітражного трибуналу загалом у відомстві назвали «черговим підтвердженням» того, що РФ системно зневажає норми міжнародного права, а наслідки агресії «не мають і не матимуть міжнародно-правового визнання».
Золотарьова, оцінюючи підсумки суду, каже:
«Ключовою метою цих процесів в міжнародних судових інституціях є встановлення факту порушень… Україна не програла. Так, Україна не виграла все, але і РФ не виграла».
Натомість директор «Інституту національної безпеки», адвокат Богдан Устименко в своїй статті на «Дзеркалі тижня» назвав вердикт Арбітражного трибуналу – «Азовським програшем України». За його оцінкою, він «є загрозою не лише для національної безпеки України та безпеки Чорноморського регіону, а й для міжнародного судноплавства».
Аргументував Устименко це тим, що суд відхилив більшість позовних вимог України і визначив Азовське море і Керченську протоку як «внутрішні води» двох країн.
«Керченська протока є міжнародною та, відповідно, має бути відкритою для міжнародного судноплавства. У згаданому контексті важливо додати, що навіть Генеральна асамблея ООН, зокрема у своїх резолюціях від 2018, 2019, 2020 та 2021 років, прямо засуджувала обмеження Росією міжнародного судноплавства в Керченській протоці», – наголошує директор «Інституту національної безпеки».
«Статус протоки залежить від статусу Азовського моря. Трибунал під час винесення рішення керувався чинним станом на 2016 рік договором 2003 року, – вказує правник Тимур Короткий. – Політико-правова оцінка цього договору – інше питання, він був ухвалений під тиском, згадаємо Тузлинський інцидент».
«[Договір] був невигідний для нас, але залишався чинним. Зараз він денонсований (розірваний – ред.), але рішення Арбітраж ухвалював [з огляду] на правову ситуацію, яка існувала станом на 2016-й», – додає він.
Документ, який лежить в основі рішення Трибуналу – це «Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки». Він закріплював акваторію як «історичні внутрішні води» обох країн, регламентував судноплавство, рибальство та екологічну співпрацю. Був розірваний Україною у лютому 2023-го, у червні того ж року з нього вийшла і Росія.
«Це не перемога, не поразка, це міжнародно-правове рішення, яке ми маємо ефективно використовувати для протидії агресії РФ та притягненні її до відповідальності», – каже юрист.