Армія РФ посилила тиск на Покровському напрямку – він тривалий час є лідером за кількістю бойових зіткнень, але становище Сил оборони, кажуть бійці, ще ускладнилось. 21 квітня 7-й корпус швидкого реагування ДШВ, який обороняє Покровсько-Мирноградську агломерацію, повідомив про загострення ситуації в Гришиному – селі на північний захід від Покровська. Оглядач групи «Інформаційний спротив» Костянтин Машовець охарактеризував цей натиск армії РФ на Гришине як «кривавий ідіотизм».
Раніше в етері Радіо Донбас Реалії начальник відділу комунікацій 7-го корпусу Володимир Полевий назвав утримання позицій на півночі Покровська та Мирнограда «логістичним кошмаром». Він зазначив, що з тактичного погляду оборони 7-го корпусу ці позиції не несуть жодних переваг – тільки ризики.
- Яка мета Росії на Покровському напрямку?
- Яким чином агресор збирається її досягти?
- Навіщо начальник Генштабу РФ уп’яте заявив про нібито захоплення всієї Луганської області?
Про це Донбас Реалії розпитали військового аналітика Владислава Селезньова.
Розмова відбулась в ефірі Радіо Донбас Реалії – дивіться програму на YouTube
Тиск на Покровськ: чого домагається армія РФ?
– Здавалося б, ситуація парадоксальна. Ворог застосував величезну кількість сил і засобів і поклав величезну кількість людських душ для того, щоб повністю взяти під контроль Покровськ і Мирноград. Але бойові дії на цій ділянці фронту тривають з тією ж інтенсивністю, здавалося б, навіщо?
Думаю, відповідь криється в мапі DeepState – вона вельми і вельми красномовна. Якщо ми відкриємо її і подивимося, то очевидно, що противник намагається формувати кліщі оперативного напівоточення.
Напівоточення південного населеного пункту, який належить до складу міської агломерації, що включає в себе Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку і Костянтинівку.
Станом на 28 квітня 2026 року на мапі DeepState більша частина Покровська позначена як підконтрольна армії РФ, лише ділянка на півночі міста залишається у «сірій зоні». Мирноград – як окупований повністю. Українські військові чи командування не повідомляли про вихід українських сил.
Покровськ на мапі DeepState станом на 28 квітня 2026 року
Мирноград на мапі DeepState станом на 28 квітня 2026 року
В принципі, якщо ми з вами згадаємо, заради чого починалася так звана «спеціальна військова операція» (так російська влада називає етап війни проти України, який триває від 24 лютого 2022 року – ред.), щонайменше у контексті тих заяв, які робили російські топчиновники і топпропагандисти, – це спроба взяти під повний контроль всю територію Донецької області.
Немов кістка в горлі для росіян той факт, що близько 20% території нашої Донецької області перебуває під ефективним контролем української армії. Противник намагається силою і зброєю цю ситуацію кардинально змінити.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Чому Путін одержимий Донбасом?Він намагається тривалий час продовжувати тиск на наших захисників, які ведуть бойові дії в околицях Часового Яру. Безуспішно. Понад два роки тривають бойові дії в районі цього населеного пункту, де до [повномасштабної] війни проживало близько 10 тисяч мирного населення. І противник, незважаючи на колосальну чисельну перевагу, досі не може трансформувати свої ресурси в територіальні здобутки.
Покровськ, зйомка з українського дрона, листопад 2025 року
Костянтинівка, березень 2026 року
Не менш складна ситуація, як на мене, для противника на Слов’янському і на Лиманському напрямку. Противник зосередив величезну кількість сил, засобів і ресурсів і має достатньо вигідну позицію після того, як ми Армія РФ захопила Сіверськ наприкінці 2025 року, після цього агресор просувається до Слов'янська зі сходу. Навпростець між містами трохи більше 30 кілометрів., але, тим не менш, територіальні здобутки у армії РФ там так само доволі скромні. Чого не скажеш про мартиролог російських втрат.
І ще одна ділянка фронту, яка, безумовно, викликає серйозне занепокоєння – на південь і на південний захід від Костянтинівки. Очевидно, що бої, які зараз відбуваються на Покровсько-Миргородському напрямку, також мають формувати той самий ударний плацдарм, який у перспективі трансформуватиметься в кліщі оперативного напівоточення міста з цих напрямків.
Щодо Гришиного: ми з вами повинні розуміти, що цей населений пункт є таким собі плацдармом, звідки противник, використовуючи автомобільну трасу, може рухатися в напрямку Павлограда.
Дніпропетровська область – один із ключових логістичних транспортних хабів української армії, що діє в південній частині Донецької області. Дуже ласий шматок для противника. Але чи зможе противник трансформувати свою чисельну перевагу в територіальні здобутки – думаю, що ні.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Звільнили майже всю територію. Що змінили контратаки ЗСУ на Дніпропетровщині?Ми маємо колосальний досвід ведення ефективної маневреної оборони, тому, швидше за все, бої на цій ділянці фронту навряд чи будуть знижуватися, їхня інтенсивність.
Але от у частині територіальних надбань у противника будуть досить скромні результати, адже налагоджена оборона дозволяє нам діяти достатньо впевнено, протягом тривалого періоду часу утримувати рубежі і позиції і перемелювати весь наступальний потенціал росіян.
Тим більше, зверніть увагу, противник, якби він відчував упевненість і успіх на цій ділянці фронту, свої резерви – близько 20 тисяч особового складу – перекидав би сюди, але він їх чомусь ISW у звіті за 10 квітня, посилаючись на інформацію Костянтина Машовця, зазначав, що російські війська залучають стратегічні резерви для посилення операцій в Україні, але, зважаючи на все, не у Донецькій області – а на Олександрівському, Гуляпільському та Запорізькому напрямках.Запорізької області в район Оріхового, сподіваючись там пошукати військового щастя і досягти якихось територіальних здобутків.
На що Росія робить ставку?
– Я спробую зараз пограти роль адвоката диявола. Адже, в принципі, які альтернативні варіанти є у росіян? Безумовно, найдієвіший варіант – забратися геть з території України, включно з Кримом і Севастополем. На це у росіян явно не стане розуму.
Що відбувається на полі бою. У рамках реалізації Deep strike – глибоке ураження. Сили оборони здійснюють їх за допомогою ракет та дронів. За даними РНБО, дальність польоту далекобійних дронів перевищує 2000 км. Цілями далекобійних ударів є в першу чергу військові об'єкти, об'єкти військово-оборонного комплексу та нафтопереробної галузі в глибокому тилу РФ.і Middle strike – удари середньої дальності. OSINT-аналітик «Гарбуз» (Дніпро-OSINT) у березні нарахував 365 уражень за рік, які Сили оборони завдали дронами «мідлстрайк» дальністю від 50 до 250 км – лише тих відео, які військові вважали за доречне опублікувати. З цих уражень понад третина була зроблена за перші три місяці 2026 року, що свідчить про масштабування ударів цими дронами, а майже половина із усіх ударів припадала на російські системи ППО.
Більше читайте у нашому матеріалі
Плани Росії, відповідь України, ризики: чого чекати від російського наступу-2026?
українська армія досягла успіху не тільки в частині знищення російських заводів оборонної промисловості та об'єктів енергетики.
Ми маємо досить вагомі успіхи в частині знищення транспортної інфраструктури Російської Федерації, зокрема тих логістичних елементів, які забезпечують дії російських штурмовиків на полі бою. Йдеться не тільки про техніку, яка безпосередньо дозволяє росіянам на великих швидкостях долати так звану kill zone («кілзона») – зона ураження озброєнням– йдеться про транспортну групу, яка забезпечує російських штурмовиків всім необхідним.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
ISW: українські інновації у сфері БпЛА змістили перевагу на полі бою на користь УкраїниТут насправді росіяни виглядають досить блідо, адже ми маємо можливість виносити саму транспортну логістику противника на глибину 50–80 або навіть до 100 км. Тому противник не дуже наважується використовувати транспортну, автомобільну та бронетанкову складові.
Тож опція інфільтрації або задіяння малих і надмалих штурмових груп – це єдине, що залишається робити противнику. Безумовно, у цьому випадку російський мартиролог таких втрат продовжує зростати.
І в разі ефективної організації [Силами оборони] оборонних рубежів і позицій дає той самий результат, коли противник буквально сточує свої штурмові підрозділи, але не має жодних вагомих територіальних здобутків.
Навіщо Росія заявляє про просування, яких немає у реальності?
– Уп'яте заявляє Герасимов про те, що територія Луганської області повністю перейшла під контроль російської армії. Уп'яте. Безумовно, цілковита нісенітниця, адже ми бачили зустрічну заяву представників Третього армійського корпусу, які кажуть про те, що низка населених пунктів на території Луганської області перебуває під ефективним контролем наших воїнів.
Навіщо Герасимов це робить? Навіщо він бреше? Очевидно, якщо немає перемог, їх необхідно вигадати.
21 квітня Росія вп'яте за час повномасштабного вторгнення заявила про нібито повне захоплення Луганської області. Цього разу заяву зробив начальник Генштабу РФ Валерій Герасимов. 1 квітня подібну заяву розмістило Міноборони РФ.
Ці заяви не підтверджують ні дані об'єктивного контролю, ні українські військові, ні західні джерела. Це спростовують навіть російські Z-блогери та воєнкори.
2 жовтня минулого року президент РФ Володимир Путін сказав, що «майже 100% Луганської області в наших руках». У червні 2025-го призначений Кремлем керувати окупованою частиною Луганщини Леонід Пасічник також оголошував про повне захоплення області.
У 2022 році Путін привітав військових РФ зі «звільненням» українського регіону – після захоплення Лисичанська Росія фактично контролювала всю область. Але того ж року під час осіннього контрнаступу ЗСУ звільнили кілька населених пунктів Луганської області.
Оскільки Герасимов є фундатором концепції гібридної агресії, у межах якої Російська Федерація напала на Україну ще в лютому 2014 року, власне кажучи, однією зі складових цієї гібридної агресії є інформаційна агресія, тобто брехня, чутки, неперевірена інформація, інформація, яка покликана створити атмосферу хаосу і паніки, то, відповідно, в цьому контексті діє Герасимов абсолютно раціонально.
Президент РФ Володимир Путін та начальник Генштабу РФ Валерій Герасимов
Він безсоромно бреше і намагається переконати у своїй брехні всіх і вся. Але Google, як-то кажуть, пам’ятає все. І численні заяви російського керівника Генштабу, власне кажучи, підтверджуються в тому числі і пам’яттю «Гугла».
Чого намагається таким чином Герасимов досягти? Передусім він вливає цю брехню у вуха свого патрона, російського диктатора Путіна.
<...>
Ми чітко розуміємо подальші плани і наміри противника, відповідно, проводимо відповідні заходи підготовчого характеру, а також превентивного характеру, які покликані повністю зруйнувати всі плани і наміри противника.
Те, що весна і літо цього року навряд чи будуть тихими і спокійними, я впевнений. Але те, що у противника поступово вихолощується наступальний потенціал, у тому числі зусиллями української армії, це також очевидно.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
ISW: Герасимов намагається приховати «невтішну відсутність прогресу» в наступі військ РФЩо буде далі, вересень–жовтень, ми побачимо, лише впритул наблизившись до цих часових показників. Але тут і зараз, безумовно, стійкість української армії в межах стратегічної оборони системно і методично вихолощує той самий наступальний потенціал російської армії.
Що, власне кажучи, і призводить до цих самих абсолютно дивних, як для всіх, але абсолютно очевидних, як для вищого військово-політичного керівництва [РФ], рішень і заяв. Немає перемог – давайте ми їх вигадаємо і про це будемо розповідати, щоб російський глибинний народ свято вірив у те, що його армія, армія його країни перемагає, що жодним чином не відповідає реаліям на полі бою.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Ножі наголо 2.0: корупція, чистки та суперечки. Що відбувається у Міністерстві оборони Росії?ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Плани Росії, відповідь України, ризики: чого чекати від російського наступу-2026?ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
ISW: контратаки ЗСУ продовжують зривати весняно-літній наступ Росії та її зусилля на Покровському напрямкуОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org , у фейсбук . Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info . Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.