1462 дні великої війни: чотири роки боротьби і пам'яті очима воєнкора Радіо Свобода (фоторепортаж)

Жінка обіймає дитину, ховаючись від можливих обстрілів на станції метро «Голосіївська», Київ, 24 лютого 2022 року.
Перші години війни, одні люди ще звично їдуть у метро у справах, а інші вже поспішають із валізами виїхати з міста

Тіло російського військового лежить у знищеній російській БМП на вулиці Вокзальній у Бучі Київської області, 1 березня 2022 року.
Колона російської техніки була спалена в місті за кілька днів до перших боїв у місті. Це перше мертве тіло цієї війни, яке я сфотографував. Потім їх будуть ще сотні, але першого я запам’ятав назавжди.
Поруч із вулицею Вокзальною – вулиця Яблунська, на якій загине найбільше цивільних у місті. А я весь час думаю, чи всі живі з тих, з ким я тоді спілкувався і кого просив евакуюватися

Собаки йдуть повз спалений автомобіль і лежить тіло цивільного, за даними правоохоронних органів, розстріляного російськими військовими, на одній з вулиць звільненої Нової Басані Чернігівської області, 1 квітня 2022 року

Жінка обіймає військового 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Збройних сил України у щойно звільненому місті Бахмач Чернігівської області, 2 квітня 2022 року.
Душа починає тремтіти, коли бачиш, як кульгавий чоловік наздоганяє колону і віддає, мабуть, останню банку тушонки; як у звільненому містечку військовий плаче, обіймаючи жінку, яка йому годиться в матері. «Наші, наші…», – каже ця жінка, ледь промовляючи крізь сльози. І таке ж «Нааааші!» чути в різних кінцях невеликої площі

Пожежа на складі соняшникового насіння після повітряного удару російських військових по зерносховищах і сільськогосподарській техніці аграрного підприємства у селі Яковлівка Донецької області, травень 2022 року.
Наразі це село, розташоване неподалік від Соледару, окуповане і цілком зруйноване

Вид на зруйнований будинок на околиці району Північна Салтівка у Харкові, вересень 2022 року.
Це найбільш постраждала від війни частина Харкова, Північну Салтівку через це ще називають «районом-привидом»

Ексгумація тіла військового із звʼязаними за спиною руками, якого знайшли на місці масового поховання під Ізюмом, Харківська область, 16 вересня 2022 року.
«Я тут побачив місце, де поховані військові ЗСУ. Є факти – наприклад, зв’язані руки, – що їх катували і вбивали впритул», – розповів уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець у коментарі Радіо Свобода на місці знайденого поховання

Загорнутий в прапор України хлопчик стоїть на березі Дніпра, неподалік від Антонівського мосту. Фото від листопада 2022 року.
Тоді ж, у листопаді, від російської окупації було звільнене місто Херсон

Українські артилеристи ведуть вогонь з гаубиці М777 у бік російських позицій. Донецька область, листопад 2022 року

Залишені бронежилети і аптечки загиблих і поранених українських військових, неподалік від Соледару Донецької області, січень 2023 року.
Україна отримає ракети, танки, бойову авіацію і багато чого ще. Але, кажуть бійці, є один ресурс, із яким союзники допомагати не будуть ніколи

Хвилина відпочинку між тяжкими боями за Бахмут. Можна перекурити і перевести подих… Бахмут, лютий 2023 року.
На фото: військовий 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр»

Державний прапор на труні героя. Квітень 2023 року
Фото з прощання на майдані Незалежності у Києві з Юрієм Морозом – молодшим сержантом Сил ТрО ЗСУ, членом Спілки української молоді в Україні, учасником Революції гідності у складі 4-ї козацької сотні Самооборони Майдану, інструктором Всеукраїнської дитячо-юнацької патріотичної гри «Сокіл» («Джура»), військово-історичним реконструктором Армії УНР, УСС та УПА

Район Бахмута, 11 травня 2023 року.
Український боєць із позивним «Адвокат» дає напитися російському солдату, захопленому в полон. Ще один військовий РФ, який був поруч із ним, підірвав себе гранатою.
Невдовзі «Адвокат» зникне безвісти в бою неподалік від цього місця

Літній контрнаступ, Запорізький напрямок, червень 2023 року.
«Раніше працював водієм, а зараз на БМ-21 знайшов схожу роботу», – посміхаючись, говорить Григорій. Йому 50 років, він із Черкащини.
«А після перемоги дітям буду допомагати, у мене – два сини. Один воював, після поранення, зараз обмежено придатний», – розповідає Григорій

Бої за Авдіївку. Бійці 5-го окремого загону спеціального призначення «Омега» НГУ ведуть вогонь з міномета, під час оборони міста, Авдіївка, листопад 2023 року

Краматорськ, лютий 2024 року. Зустріч на залізничному вокзалі.
Це місце бачило багато сліз, смутку і радості – тут люди зустрічалися та прощалися під час ротацій військових та евакуацій цивільних. Тепер сюди потяги не прибувають

36-річний Антон у складі Сил оборони України з 11 квітня 2022 року.
«У мене є сімʼя. Я тут народився. Мої діти тут народилися. І, мабуть, буде неправильно лишити їх права вибору в цьому житті жити на своїй землі й жити, як їм хочеться. Почалась війна – пішов на війну».
1-ша бригада оперативного призначення «Буревій» Національної гвардії України, Серебрянський ліс, лютий 2024 року

Дитячий хірург «Охматдиту» Олег Голубченко, який зазнав поранень внаслідок російського обстрілу корпусу лікарні, допомагає розбирати завали.
Під час удару там перебували 627 дітей. В той день масований обстріл забрав життя 44 людей, 33 з них – у Києві. 8 липня 2024 року

Провідник попросив покинути вагони тих, хто проводжає своїх близьких у дорогу. Люди показують одне одному сердечка на прощання. З гучномовця лунає оголошення про відправку евакуаційного потяга. Покровськ, серпень 2024 року.
На Донеччині триває евакуація цивільного населення через те, що лінія фронту стрімко наближається до району Покровська. Люди виїжджають не тільки з прифронтових сіл, але й з самого міста та прилеглих до нього населених пунктів

Волонтери Сергій, Даніїл і Оуен із Нової Зеландії виносять жінку з будинку та під звуки віддалених вибухів несуть її до автівки – під час евакуації цивільних з Новогродівки Донецької області, серпень 2024 року.
Волонтери продовжують допомагати з евакуацією літніх та маломобільних людей з районів, наближених до лінії фронту

35-річний Рустам – аеророзвідник 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. У цивільному житті працював екскаваторником. На війні – з лютого 2022-го.
На фото: Рустам слідкує за небом під час виїзду з позицій, щоб збити російські FPV-дрони, які можуть полювати на авто українських військових. Покровський напрямок, серпень 2024 року

Тяжкі бої за Покровськ. Артилеристи 32-ї окремої механізованої бригади працюють на гарматі Д-20 на Покровському напрямку. 6 лютого 2025 року.
З початку 2025 року розпочинаються активні бої за місто Покровськ, чи не щодня російські війська атакують українські позиції

Артем та Поліна танцюють на благодійному балі «Хоробрих сердець», який організувала команда реабілітаційного центру U+ System. У заході взяли участь військові, які пройшли шлях відновлення після тяжких поранень. 31 травня 2025 року.
«З одного боку, дуже просто, а з іншого – у силу фізичних можливостей дуже складно. Потрібно мріяти, ставити цілі і йти вперед, і власним прикладом доводити, що немає нічого неможливого», – каже військовий Артем. Це вже другий поставлений танець для Артема. Перший разом із Поліною вони станцювали на Таймс-сквер у центрі Нью-Йорка

Подружжя біля зруйнованого внаслідок російського ракетного обстрілу будинку в Києві. Під завалами – їхній син. Пізніше рятувальники знайдуть його тіло. Київ, 17 червня 2025 року.
За даними Моніторингової місії ООН з прав людини, у 2025 році загалом по Україні кількість загиблих цивільних внаслідок російських атак зростала, порівнюючи з 2024 роком. З січня по жовтень 2025 року, за офіційними даними, російські далекобійні дрони та ракети вбили 548 людей, а кількість поранених зросла до 3592

У травні Росія передала Україні понад шість тисяч тіл загиблих військових. Наразі вони проходять складну процедуру ідентифікації: фахівці оглядають тіла, відбирають зразки ДНК, відновлюють відбитки пальців, встановлюють особи за одягом і особистими речами.
Водночас у розшуку як зниклі безвісти перебуває понад 70 тисяч людей – як військових, так і цивільних. Частина з них може перебувати в полоні або під вартою. Від початку року в Україну вдалося повернути понад 10 тисяч тіл полеглих бійців з різних напрямків фронту. Наразі в Україні працюють 23 лабораторії, які проводять ДНК експертизи репатрійованих військових. Поле бою залишається за російськими військами, що дає їм змогу проводити репатріаційні дії.
На фото: робота фахівців під час ідентифікації переданих тіл. Полтава, липень 2025 року

Україна й Росія провели черговий обмін військовополоненими. Чернігівська область, 4 липня 2025 року.
«Наші люди вдома. Більшість із них перебувала в російському полоні ще з 2022 року», – повідомив президент України Володимир Зеленський у своєму телеграм-каналі.
Станом на кінець 2025 року Україна повернула з полону понад 2000 своїх громадян лише за 2025 рік (цифра, що значно перевищує попередні роки) в рамках численних обмінів, враховуючи великі обміни військовополоненими та цивільними, що стали можливими завдяки переговорам і посередництву, зокрема за Стамбульськими домовленостями

Діти, закутані у ковдри, сидять разом зі своїм песиком біля свого будинку, пошкодженого внаслідок російської атаки. Київ, 27 серпня 2025 року.
Керівництво Росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи цивільне населення і руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики та водозабезпечення. Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації і наголошують, що вони мають цілеспрямований характер.

Одне зі слів 2025 року – «кілзона».
Військові пояснюють: якщо в 2024 році «сірa зона» сягала до 2-4 км, то зараз вона розширилася до 6-8 км, а на деяких напрямках – до 10 км. Через активне використання дронів, часто доводиться долати 20 км пішки, щоб зайти на позицію. FPV-дрони на 25–30 км стали звичайною практикою з початку 2024 року. Оптоволоконні дрони дальністю близько 20 км російські військові застосовують вже масово, тоді як Україна впроваджує цю технологію повільніше. З розвитком дронів, аеростатів-ретрансляторів та систем оптичної навігації дальність ураження тільки зростатиме.
На фото: дорога Краматорськ-Костянтинівка вкрита антидроновими сітками, 29 вересня 2025 року

Дарницька ТЕЦ після російських ракетних обстрілів, за ними – зруйновані мережі, енергетичний колапс і люди, які залишилися без тепла. Київ, лютий 2026 року.
Дарницька ТЕЦ – одна з багатьох українських ТЕЦ та інших цивільних об’єктів, які систематично атакує російська армія. Це ключовий об’єкт інфраструктури, що забезпечував теплом понад 300 тисяч киян. Від початку опалювального сезону ТЕЦ атакували п’ять разів.
Під час останнього удару 3-го лютого сили РФ випустили п’ять балістичних ракет, цілячи в обладнання, яке забезпечувало подачу тепла. Атака припала на найхолоднішу ніч у Києві – температура опустилася до мінус 26°C.

Після масованих російських атак по енергетичній інфраструктурі тисячі будинків у Києві залишилися без тепла і електроенергії. У столиці розгорнули пункти обігріву, а критичні об’єкти й теплопункти великих житлових масивів намагаються заживити за допомогою мобільних котелень та потужних генераторів. Київ, лютий 2026 року.
На початку лютого очільник МЗС РФ Сергій Лавров заявив, що Росія нібито не починала атак на цивільні об’єкти, а саме Україна першою почала бити по її енергооб’єктах. СБУ кваліфікує удари Росії по українській енергетичній інфраструктурі як злочини проти людяності.