«Чорний список» для російських «ґвалтівників» в Україні й «стукання» Європи у двері Кремля

Європі не слід шукати діалогу з Володимиром Путіним, переконана більшість держав ЄС. «Найбільша загроза, яку зараз представляє Росія, полягає в тому, що вона отримує більше за столом переговорів, ніж досягла на полі бою», – заявила головна дипломатка ЄС Кая Каллас на Мюнхенській безпековій конференції.

А міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна наголошує: готуючись до можливого миру в Україні, слід насамперед зосередитися на гарантіях безпеки для неї та відбудові.

По завершенню Мюнхенської безпекової конференції Радіо Свобода поспілкувалося і очільником естонської дипломатії.

Зокрема запитали про те:

• що може увійти в наступний, 20-й пакет антиросійських санкцій ЄС?
• якої стратегії слід дотримуватися, щоб змінити ситуацію на користь України?

Міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна дає інтерв'ю Радіо Свобода після 62-ї Мюнхенської безпекової конференції. Німеччина, Мюнхен, 15 лютого 2026 року

– На Мюнхенській безпековій конференції, а також напередодні неї, лунали припущення, що Європейський Союз може бути зацікавлений у прямому контакті з Кремлем. Чи бачите в цьому якийсь сенс?

– Наразі немає сенсу в прямих контактах із Кремлем і «стуканні» у двері Кремля з намаганням поговорити з Путіним, адже Путін вимагає дедалі більше. Президент Макрон говорив, що хотів би мати таку пряму лінію зв’язку, але це его рішення.

Серед держав-членів Європейського Союзу немає консенсусу й навіть широкої підтримки цієї ідеї. Естонія ж займає чітку позицію: зосередьмося на тому, що ми можемо і повинні робити – підтримувати Україну та посилювати тиск на Росію.

Переговори з Росією, непублічні домовленості, компроміси: подробиці з Мюнхена

– Але судячи з нинішнього рівня підтримки України через чотири роки після вторгнення, обсяги допомоги дещо скорочуються. Динаміка негативна. Як це змінити? Чи бачите потенціал і політичну волю серед європейських союзників виправити ситуацію й поставити Україну в сильнішу позицію?

– Європа вже робить дуже багато для підтримки України. Зараз основне навантаження лягає на нас. США не виділяють прямого фінансування – ми купуємо у них зброю, щоб передати її Україні.

Але ми робимо багато і повинні робити ще більше. Йдеться і про військову, і про фінансову підтримку. Наприкінці минулого року ми ухвалили дуже важливе рішення: виділити 90 мільярдів євро на наступні два роки для України. Це серйозне рішення. Є також механізм спільних закупівель. Ми нарощуємо допомогу, і Естонія додатково збільшує свій внесок.

Вважаю, Європа робить багато, але може зробити більше. Важливо посилювати політичний і економічний тиск на Росію. Саме тут виникають труднощі: надзвичайно складно досягти консенсусу між 27 країнами щодо санкцій проти Росії. Втім, наступний санкційний пакет, сподіваюся, буде ухвалений уже наступного тижня.

Президент України Володимир Зеленський іде разом із президентом Євроради Антоніу Коштою під час саміту ЄС у Брюсселі 18 грудня 2025 року

Крім того, маємо й інші інструменти, наприклад торговельні тарифи, які не потребують згоди всіх 27 країн. Естонія, Швеція та Фінляндія вже виступили з

такою ініціативою. Досі до ЄС надходить значний обсяг торгівлі й експорту з Росії та Білорусі. Також можна зробити значно більше щодо так званого «тіньового флоту».

З боку Естонії також прозвучала пропозиція: якщо Європа справді готова до миру, потрібно думати про російських солдатів, колишніх учасників бойових дій, після завершення війни. Йдеться про сотні тисяч злочинців і «ґвалтівників», які зараз воюють проти України.

Якщо настане мир, вони можуть прибути до Європи за підтримки Росії. Ми запропонували створити спільний шенгенський «чорний список» для таких осіб. І до цієї ініціативи вже готові долучитися інші країни. Це також чіткий сигнал російському суспільству: якщо ви воюєте проти України, ви більше ніколи не зможете приїхати до цих країн (Шенгенської зони, – ред.).

Мобілізовані росіяни шикуються в пункті збору в міжнародному виставковому центрі «Казань Експо» перед відправленням на війну проти України

– Ми спілкуємося з європейськими дипломатами, і вони кажуть – малоймовірно, що цю пропозицію буде схвалено, адже йдеться про надто велику кількість військових, яких доведеться внести до чорного списку, і їх турбують можливості бази даних Шенгенської системи. Яка ваша відповідь їм?

– Ці посадовці повинні думати про те, як забезпечити безпеку Європи, а розмови про базу даних, відверто кажучи, просто сміховинні. Я говорю це прямо. Естонія може зробити це навіть самостійно, але людей справді надто багато, тому ми бачимо значний інтерес з боку інших урядів.

І я хотів би знати, як європейські лідери пояснюватимуть своїм виборцям у майбутньому, якщо такі люди приїдуть до Європи й чинитимуть злочини та інші лихі дії, які Росія вже намагається здійснювати через гібридні атаки. Можливостей для дій достатньо, і я впевнений, що це рішення буде реалізовано.

– Чи вистачає Європейському Союзу політичної волі для ухвалення нового пакету санкцій? Чи пропонує ЄС якісь нові ідеї, які могли б відіграти вирішальну роль у посиленні тиску на Росію та примушенні її до серйозних переговорів?

– Європейський механізм ухвалення рішень повільний – і з мого погляду, й з погляду України. Але зрештою ми ухвалюємо рішення. Проблема в тому, що в нас є кілька країн у Європі, наприклад Угорщина та ще деякі, які блокують рішення. Вони використовують принцип консенсусу, який сам по собі важливий. А для запровадження європейських санкцій нам потрібен саме консенсус. Тому процес такий болісний.

Втім, крок за кроком ми робимо дедалі більше. Естонія зі свого боку пропонує жорсткіші санкції, але це та реальність, у якій нам доводиться працювати.

Міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна дає інтерв'ю кореспондентці Радіо Свобода Зоряні Степаненко після 62-ї Мюнхенської безпекової конференції. Німеччина, Мюнхен, 15 лютого 2026 року

– Як ви бачите роль Європи за столом переговорів і в можливому мирному врегулюванні загалом, якщо до нього дійде?

– Ми не є активною стороною цих переговорів, але й не залишаємося осторонь. Європейська роль – це насамперед план відновлення та процвітання України. Естонія, наприклад, наступного року організовує конференцію з відновлення України. Ми ставимося до цього дуже серйозно разом із країнами Північної Європи та Балтії.

Якщо говорити про гарантії безпеки, нам потрібно зосередитися на зміні процесу інтеграції України до Європейського Союзу. Членство в ЄС – це реальна гарантія безпеки. Крім того, існує «коаліція охочих» на чолі з Францією та Великою Британією. Ми маємо чітко розуміти, які саме гарантії безпеки готові надати.

Уряд Естонії ще в квітні минулого року ухвалив рішення, що ми готові відрядити свої війська до України як гарантію безпеки. Але моя позиція залишається чіткою: і минулої п’ятниці в Києві під час зустрічі з президентом Зеленським я підкреслив, що не можна знімати з порядку денного питання майбутнього членства України в НАТО. Найефективніша гарантія безпеки для України – і для нас – це саме членство в НАТО.

Зустріч європейських союзників України і США щодо завершення війни й гарантій безпеки. Німеччина, Берлін, 15 грудня 2025 року

Водночас важливо розуміти: йдеться не лише про підтримку України. Нам потрібна Україна в Європі. Ми повинні думати про те, як об’єднати Європу. Я говорю не лише про ЄС, а про сильнішу, більш упевнену в собі й конкурентоспроможну Європу в глобальному масштабі. Україна має значні ресурси, зокрема військові. Нам потрібна Україна в Європі, і нам потрібно змінити мислення: це не просто питання підтримки України – це питання майбутнього Європи та Європейського Союзу.

– Щодо членства в ЄС: наскільки ми розуміємо, в межах можливого мирного врегулювання обговорюється вступ України до Європейського Союзу до 2027 року або у 2027 році. Наскільки це серйозне обговорення? І чи можлива така «зворотна» модель членства (приєднання країн до блоку на початку процесу виконання критеріїв членства, а не наприкінці - ред.)? Наскільки я розумію, це досить нова і креативна ідея.

– У Європейському Союзі ми повинні бути інноваційними, тому що нинішній процес розробили багато років тому. І, чесно кажучи, він багато в чому побудований не стільки на розширенні, скільки на його уникненні – адже виникає багато складнощів.

Звісно, потрібно узгодити багато практичних питань: торгівлю, ринок праці, сільське господарство та інше. Але зрештою Європа має ухвалити політичне рішення про розширення. Йдеться не лише про Україну – йдеться про саму Європу.

Ми більше не можемо дозволити собі «сірі зони» по сусідству з Росією, бо Росія використовує їх як можливість для нової агресії знову і знову. Щоб забезпечити довгостроковий мир у Європі, нам потрібно прийняти ці країни, включно з Україною. А для цього необхідно змінювати процедури – і робити це вже зараз.

– Але чи зможе Європейський Союз знайти консенсус, коли йтиметься про зміну процедур і пропозицію Україні такої «зворотної» моделі?

– Я налаштований оптимістично. Сподіваюся, що нам вдасться знайти рішення, хоча це дуже складно. Зараз є кілька країн, які блокують навіть відкриття першого переговорного кластера. Йдеться про Угорщину. Тож ситуація справді непроста.

Але ми повинні розуміти, що це вікно можливостей і для самої Європи. Це історичний момент. Тому працюймо над цим.