Генерал Джек Кін про американсько-ізраїльську операцію: «Ми стукаємо у двері свободи. Ми ще не там, але вже близько»

Амра Зейнелі Лоха

Джек Кін, генерал у відставці з чотирма зірками та колишній заступник начальника штабу Армії США, заявив, що американсько-ізраїльська військова кампанія, розпочата проти Ірану 28 лютого, є прорахованою спробою демонтувати політичну та військову архітектуру Ісламської Республіки. Кін, який нині обіймає посаду голови Інституту вивчення війни (ISW), сказав в інтерв’ю Радіо Свобода, що удари, а також повідомлення про загибель верховного лідера аятоли Алі Хаменеї під час операції зробили цей день «історичним днем надзвичайного значення».

Кін зазначив, що перша фаза операції перевершила очікування, вказавши на удари по вищому керівництву, ракетних системах, інфраструктурі безпілотників і ключових елементах військової командної структури Ірану.

За його словами, кампанію задумали так, щоб «демонтувати всю політичну верхівку та структури, які її підтримують», включно з Корпусом вартових ісламської революції (КВІР), і вона триватиме «два–три тижні за потреби», залежно від реакції режиму.

– Генерале, насамперед, ваша реакція на загибель Хаменеї?

Іранці святкують та оплакують смерть аятоли Алі Хаменеї

– Я вважаю, що це історичний день надзвичайної важливості, тому що президент Трамп і прем’єр-міністр [Ізраїлю] Нетаньягу ухвалили рішення не дозволити іранському режиму й надалі дестабілізувати Близький Схід, вести проксі-війни, продовжувати програму розробки балістичних ракет і ядерну програму.

Вони вирішили вивести іранський режим на шлях до краху та в певний момент повернення до демократичної форми правління. Ми зупиняємо іранців у їхній здатності нав’язувати свою волю регіону, це по-перше. А по-друге, створюємо умови для краху режиму й того, щоб народ Ірану зрештою повернув собі свою країну.

– Як ви оцінюєте цю військову операцію і що буде далі?

– Спілкуючись із нашими американськими та ізраїльськими військовими керівниками, з якими я контактував, можу сказати, що операція перевершує очікування в кількох аспектах.

По-перше, з наступального боку: той факт, що ми ліквідували 40 лідерів, включно з аятолою, це те, чого ми очікували, але ми абсолютно не передбачали такого рівня успіху.

Думаю, сталося ось що, щоб аудиторія розуміла: це був Рамадан; також це була субота, Шабат. Удень відбувалися зустрічі. Іранський військовий режим, безумовно, перебуває у підвищеній готовності вночі, вважаючи, що ізраїльтяни та американці прийдуть по них уночі. Тож операцію фактично планували на пізніший вечір, але її прискорили через можливість знищити цих лідерів. Цією можливістю скористалися, і дуже успішно.

Друге, ми досягли значних успіхів проти іранських пускових установок балістичних ракет і систем, ракет і складів безпілотників, а також у відбитті атак.

Операція триває. Ми планували, що вона може тривати два–три тижні за потреби. Багато залежить від того, чи режим збережеться, чи почне розпадатися.

Якщо вони капітулюють і здадуться та будуть готові передати владу, ймовірно, ми укладемо з ними угоду. Якщо ж ні – ми продовжимо операцію та досягатимемо наших військових цілей.

– Які виклики ви бачите попереду?

– Є два виклики. Перший, оборонний: захист численних баз США в регіоні. Це серйозний виклик, адже всі ці бази розташовані близько до Ірану, особливо в межах досяжності їхніх дронів.

Іранські військові дуже вправні у виробництві безпілотників. Щоб аудиторія розуміла: ті дрони, про які ви чуєте у зв’язку з Росією – «шахеди», що атакують українців по 500–600 щоночі – це іранські дрони, вироблені в Росії.

Саме їх Іран використовує. Ми називаємо їх «дронами-вбивцями», бо вони не повертаються – це зброя одноразового застосування. Саме ними вони атакують бази США. Це виклик, але поки ми з ним справляємося. І, безумовно, ізраїльтян турбує здатність Ірану здійснити масований удар балістичними ракетами та перевантажити їхні системи ППО. Поки що їм це не вдалося.

Другий виклик – це час. Наш план, і щоб аудиторія розуміла, ми не недооцінюємо, як режим утримує владу. У нас є продумані та методичні плани позбавити всю політичну верхівку та структури підтримки: парламент, різні агентства, Раду національної безпеки. А також у військовій і безпековій сфері – ліквідувати КВІР. Я говорю не лише про лідерів, а про всю інфраструктуру, технології, усю систему.

Ополчення «Басідж», поліція, оборонно-промислова база – виробничі підприємства. Це дуже комплексний план із демонтажу всього, що режим використовує для самозбереження. Це виклик, але ми повністю віддані його реалізації. Прем’єр-міністр Нетаньягу та президент Трамп схвалили цей план, і ми перебуваємо на початковій стадії його виконання.

Одні іранці святкують, а інші оплакують смерть верховного лідера аятоли Алі Хаменеї (відео)

– Чи можна виконати цю місію без введення наземних військ?

– Так, у тому, що ми хочемо зробити. Люди занадто перебільшують значення цього питання. Після введення військ у Панамі 1989 року, Гаїті 1994-го, Афганістані 2001-го та Іраку 2003-го місія полягала в зміні режиму.

Ми це зробили. Але в усіх випадках, крім Гаїті, виникли труднощі: хто новий уряд, наскільки він ефективний, яку допомогу потребує, що робитиме повалений режим?

Тож введення військ не обов’язково полегшує ситуацію. Є виклики й без цього. Але, на нашу думку, ми можемо досягти цілей без додаткового ризику окупації країни. Ми не хочемо цього.

Ми хочемо, щоб іранський народ сам керував своєю країною.

Зазвичай авторитарні режими після падіння передають владу іншому авторитарному режиму, можливо, менш ідеологічному, більш націоналістичному – можливо, так буде і тут. З ним можна буде співпрацювати й поступово вести до виборів і демократії. Це не станеться негайно.

Якщо ми зможемо знищити керівництво режиму та позбавити його здатності підтримувати себе, військово і політично, то ми досягнемо значного результату.

Коли все це завершиться, люди зможуть піднятися – і вони піднімуться, я в цьому впевнений. І світ стане свідком піднесення іранського народу.

– Якщо це справді кінець Ісламської Республіки – це 47 років історії. Про кого ви думаєте зараз?

– Я думаю про моїх співвітчизників-американців, солдатів і морпіхів, яких убив цей режим, починаючи з 1983 року – вибух казарм морської піхоти, 241 морпіх і цивільні, посольство США в Лівані, посольство в Кувейті 1984 року, Хобар-Тауерс у Саудівській Аравії.

Іранці створили спеціальні вдосконалені СВП, які пробивали наші танки. Щонайменше 600 американських військових загинули. Генерал Ллойд Остін сказав мені, що реальна цифра ближча до 2 тисяч.

Вони вбили тисячі американців і десятки тисяч іранців.

Я відчуваю полегшення за американців, які пожертвували життям, і за іранські родини, яких катували й убивали. Ми стукаємо у двері свободи. Ми ще не там, але вже близько.

Іноді потрібно застосувати військову силу, щоб зупинити зло. Президент Трамп – президент миру, але він не боїться застосувати силу, щоб зупинити зло.

І саме це ми зараз спостерігаємо.