Харків. Чотири роки великої війни. Секрет стійкості

ХАРКІВ – Про те, що Харків – місто герой, містянам нагадують банери на центральній площі Свободи. Поряд завжди прапори України та Євросоюзу. Навпроти – законсервована після удару 1 березня 2022-го року будівля Харківської обласної тепер вже військової адміністрації. Саме тут із перших днів вторгнення збиралися люди, готові взяти до рук зброю, щоб боронити місто. І саме тут зараз – імпровізований меморіал. Вітер гойдає прапори підрозділів, де служили загиблі за останні 4 роки війни містяни.

Імпровізований меморіал перед будівлею Харківської обласної військової адміністрації. Харків, лютий 2026

Напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну одна з заяв влади наробила ґвалту та привернула увагу до міста іноземних журналістів. Тоді президент Володимир Зеленський у інтерв’ю The Washington Post припустив, що Харків може бути окупований:

«Якщо Росія вирішить посилити ескалацію, звичайно, вони збираються це зробити на тих територіях, де історично проживають люди, які мали родинні зв'язки з Росією. Харків, який під контролем уряду України, може бути окупований. Росії потрібен привід: скажуть, що захищають російськомовне населення»

Перших російських солдатів на кільцевій дорозі харків'яни помітили вже вранці 24 лютого 2022 року. Кілька діб вони намагалися прорватися у Харків.

Їх зупиняли і ліквідовували Сили оборони міста, серед яких були і військові, і поліцейські, і добровольці.

27 лютого росіяни здійснили останню спробу. У місто зайшли російські спецпризначенці на бронеавтомобілях «Тигр». Одну з груп українські оборонці заблокували у 134-й школі Харкова. Вигорілий вщент остов будівлі з обваленими стінами і досі можна бачити по вулиці Шевченка.

Харків, 2022

Бій тривав майже добу. 28 лютого місто оборонці Харкова зачистили місто від поодиноких диверсантів.

Відтоді Росія намагається стерти Харків з лиця землі.

Вже 1 березня 2022 року вранці Росія завдала ракетного удару по центру міста.

Наслідки обстрілу Росією Харкова, площа Свободи, 1 березня 2022 року

І далі продовжували атакувати цивільне населення на інфраструктуру міста майже щодня.

Харківська ОДА після російських ударів. 2 березня 2022 року

За чотири роки великої війни відповідно до даних ресурсу air-alarms Харківщина, а з нею і обласний центр пережили понад 7 тисяч повітряних тривог. Було пошкоджено 9403 будинки, 134 школи, 115 дитячих садочків та 44 медзаклади.

Поява міського ситуаційного центру дає можливість підрахувати і кількість ударів по Харкову: 318 – 2024 рік, 728 – 2025 рік.

Спектр озброєння, використаний росіянами для обстрілів мирного населення, доволі широкий. Тут і усі види безпілотників від «Шахедів» до «Молній», «Гераней» та «Ланцетів», перероблені балістичні ракети протиповітряного комплексу С-300 та С-400, «Іскандери» та північнокорейські КN-23, крилаті Х-101, Х-59, перероблені авіабомби, «Гради» та «Торнадо». Торік до міста долетіли 4 FPV-дрони з бойовими частинами.

Наслідки російського удару по Харківському інноваційному терміналу «Нової пошти». Загинули двоє працівників сортувального центру та двоє водіїв партнера-експедитора

Тож Радіо Свобода вирішила дізнатися, як відбилися на прифронтовому місті 4 роки війни, що змінилося в Харкові та містянах і чи дійсно він настільки «залізобетонний», як про нього кажуть? І чого очікувати у цьому 2026-му році?

Бабусі Костенка

Коли я домовлялась з Олександром Костенком про інтерв’ю, він жартома уточнив, чи мені потрібен так званий «буревісник незламності»? Журналіст та медіатехнолог, він довгий час був своєрідним літописцем повсякденного та політичного життя Харкова у Фейсбуці. А з початком великої війни став волонтером за обставинами. За 4 роки війни здобув актив з сотні стареньких, яким на його сторінці присвоєно власний хештег – #бабусікостенка.

Ми зустрічаємось в одному з кафе у середмісті. О першій дня тут повно відвідувачів. Багато молоді. Хтось користується закладом як тимчасовим офісом під час аварійних відключень. Хтось зустрічається з друзями чи відігрівається після морозної вулиці.

Зараз за даними міської влади у місті проживає близько мільйона трьохсот тисяч людей (до війни ця цифра сягала 1,4–1,5 мільйона). При цьому понад 200 тисяч – це переселенці. З початку вторгнення Харків приймає людей з прифронтових територій області. Їх потік збільшується з посиленням бойових дій на тому чи іншому напрямку. Останнім часом це – Куп’янщина.

Та 4 роки тому місто-мільйонник «постарішало» за лічені дні, пригадує Олександр. Тоді з Харкова масово виїжджали люди. У заторах на виїзд стояли автівки з написами «діти».

Центральний вокзал був повний, з перонів відходили евакуаційні потяги. А в місті залишалися старі, за якими не було кому доглядати.

Банер на площі Свободи, вид на будівлю Держпрому. Харків, лютий 2026

«Це було жахливе відчуття, коли весна, березень, квітень, все це продовжувалось до літа певно, просто люди виходили у пошуках, де може фургон з хлібом прийде. І ти йдеш по вулиці, а оці старі люди, як зомбі. Вони збираються купками, запитують, де аптека працює, де не працює. І усі білі обличчя, нажахані. В мене, може, власне така аналогія якась асоціативна, що всі ці старі люди позгадували Другу світову і часи, коли було справді голодно, коли цілими містами не їли люди. І мені здавалося, що він закарбований в них на обличчях, цей жах голоду, що насувається. Вони по слизькості бігали за тими хлібними фургонами, тож за ними почав бігати я».

У 2022-му Олександр розвозив необхідне стареньким щодня. Ця робота починалась від 7-ї ранку і до початку комендантської години. Ліки, їжа, особливо – памперси для дорослих. Його власна квартира та підвал у батьковому будинку перетворилися на гуманітарні склади.

Панно харківського митця Гамлета, присвячене усім захисникам Харкова. Харків, лютий 2026

Бабусі Костенка були чи не в кожному районі міста. До Салтівки Олександр добрався у квітні. Пригадує, жаху не відчув.

Розумів, що район розбитий більше за центр:

«Але я настільки розумів, що Салтівка – це найближче до «Рашки» (так в Україні після пономасштабного вторгнення називають країну-агресора, яка чинить терор щодо цивільного населення – ред). У перші місяці мені здавалося, що там просто нічого не залишиться від того поясу вздовж кільцевої».

Північна Салтівка, фундамент знищеної Росією 16-поверхівки по вулиці Н. Ужвій, згодом демонтованої. Харків, лютий 2026

Північна Салтівка. Місто «причепурюється»

І дійсно саме Північну Салтівку росіяни однією з перших піддали розстрілу. Саме тут багатоповерхівки зазнали численних ударів з різних видів зброї. І тут обвалилися цілі під’їзди. А комунальники, які вивозили сміттєві баки з дворів, прямуючи сюди одягали бронежилети та каски.

Зараз частина зруйнованих багатоповерхівок розібрані до фундаменту. Ті ж будинки, які пройшли численні комісії, перетворилися на яскраві різнокольорові помешкання, наче збудовані наново.

Північна Салтівка, вид на розібраний фундамент знищеного російським обстрілом будинку та відновлений після обстрілів будинок. Харків, лютий 2026

Загалом за даними міськради у Харкові відновлено близько 4-х тисяч будинків.

Місто «причепурюється», каже Олександр. Тут і яскрава ілюмінація на свята, і реконструкція набережної річки Лопань чи оглядового майданчика біля вічного вогню. Витрати коштів на такі проєкти під час війни викликають суперечливі емоції у харків’ян.

«Я розумію Терехова і з того боку, що в нього є політичні мотиви на перспективу, і з того боку, що дійсно, неможливо лягти у помиральну яму і звідти волати, як все погано, як ми замерзаємо», – ділиться думками Олександр.

Сам же, як і його знайомі, які займаються волонтерством і допомогою армії, вважає ці проєкти у прифронтовому місті зараз є недоречними.

Ілюмінація, сквери та фонтани – більше про мирне життя міста. До нього Костенко відносить і відкриття малих бізнесів – нових пекарень чи кафе.

Кафе. Харків, лютий 2026

«Це дуже тішить», – відзначає. А от постійні звуки повітряної тривоги та обстріли – це вже про війну.

Місто як військовий полігон

У червні 2024-го року росіяни вперше запустили по місту півтонні фугасні авіабомби. Одна з них підірвалася у приватному секторі та пошкодила корпуси Національного аерокосмічного університету. Друга не здетонувала. Тоді постраждало 9-ро людей.

Боєприпаси були перероблені. До них додали універсальні модулі планування та корекції. Завдяки цьому ФАБи могли здолати відстань у 70 кілометрів. І це не перший випадок, коли росіяни використали мирне місто за військовий полігон.

Банер та прапори у центрі міста, поряд метро “Університет”. Харків, лютий 2026

Протягом двох перших років вторгнення Харків пережив терор переробленими балістичними ракетами протиповітряного комплексу С-300. У березні 2024 року росіяни випробували на місті допрацьовані КАБи – своєрідний гібрид авіабомби та керованої ракети.

«Ми дуже зручно розташовані», – каже Олександр. І дійсно, до кордону з Російською федерацією тут трохи більше 20-ти кілометрів. А до деяких ділянок фронту – трохи більше 30-ти по прямій.

Cалтівка, мати з дитиною на фоні торгівельного майданчика, який згорів після обстрілів у 2022-му році. Харків, лютий 2026

Взагалі російські обстріли Харкова різними видами зброї за 4 роки війни стали страшною буденністю для міста. Лише торік від них загинула 41 людина, ще 973 – постраждали.

«Останні два роки є якісь коливання. Колись частіше балістика прилітає, колись не так часто, але в цілому просто є відчуття фронту», – розмірковує Олександр, – «зараз до центру не залітають «Шахеди» дякуючи збройним силам. Але я в цьому зовсім не репрезентативний тут, бо в мене є сім’я, соло-мама з дитиною. Вони живуть на Олексіївці (ред. – один з районів Харкова). Вона мені каже, Саша, ти читаєш в TLK (ред. – телеграм-канал, який моніторить загрози обстрілів), впав у передмісті. У передмісті – це у нас під балконом»

Масований удар російської армії був 3-го лютого 2026 року. Комбінований обстріл тривав три години. Росіяни били по енергооб’єктах і залишили без опалення у 20-ти градусний мороз 820 багатоповерхівок.

Загрози для Харкова, чого очікувати?

Нищитит тепло та світло росіяни точно не припинять, каже Костенко. Адже, на його думку, це єдине, що можна спробувати зробити місту, – випалити його:

«Я думаю, навіть у Кремлі розуміють, що ніхто вже ніколи землею не зайде до Харкова. Ніколи. І політична воля, я сподіваюся, не дозволить статися такій ганьбі, щоб Харків забомбили до рівня Північної Салтівки 22-го року. Дронами нас будуть кошмарити, на балістику буде все менше грошей».

Харків, лютий 2026

Військово-політичний експерт Олександр Саєнко погоджується з тим, що загрози для Харкова незмінні ще з початку вторгнення.

Щоправда, на його думку, саме балістики може стати більше:

«Ворог збільшує кількість балістичних ракет, якими наносять удари по Україні, в тому числі і по Києву. І, відповідно, Харків. Він ще ближче знаходиться. Тобто – збільшення кількості балістичних ударів і ФПВ-дрони, вони еволюціонують, вони розвиваються. Якщо в 22-му – 23-му дальність безпілотників складала там 3–5 кілометрів, то зараз вже 30–50. Не реагувати на ці загрози не можна і безглуздо».

Північна Салтівка, відновлений після російських обстрілів будинок. Харків, лютий 2026

Просування військ РФ на деяких ділянках фронту в області також може додати небезпек, зазначає аналітик DeepState Роман Погорілий.

«Це стосується всієї області. Але якщо говорити про найбільш активні, то це Куп’янськ, хоча там оборона має успіхи. Їм вдалося деблокувати місто, вдається зачищати його. Але ворог в будь-який момент може здійснити якісь активності. Підтягнути туди додаткові сили. Ну і Вовчанськ зараз – це точка, яка не дає спокою, бо там постійні активності з боку ворога, ну і в нас там проблеми помічаються, які і створює ворог, і ми собі самі».

Що ж до максимальних цілей Російської Федерації щодо Харкова, експерти говорять і про бажання захопити місто, і про те, що Харківщина може стати об'єктом торгу під час переговорів.

Олександр Саєнко:

«Харків для них така ж бажана ціль, як і Донбас. Харків – це найбільша наша промислова, назвемо її так, столиця. В деяких випадках вона більш розвинена, промисловість більше зосереджена у Харкові, ніж навіть в районі Києва. Тобто це завжди був науковий і промисловий центр всієї України»

Декорації біля входу на станцію метро «Салтівська». Харків, лютий 2026

Роман Погорілий вважає, що:

«Харківщина може стати розмінною монетою в процесі переговорів, якщо торкатися територіального питання. Бо Херсонщина і Запоріжжя – це одні з тих областей, які вони незаконно внесли у конституцію і вони не можуть їх окупувати, тому вони за рахунок просувань у інших областях зі сторони Дніпропетровщини, Харківщини, Сумщини будуть торгувати територією».

Прифронтовий хаб

Обговорюємо ми з Олександром і можливе майбутнє повоєнного Харкова. Влітку 2023-го року в підземці міськрада почала облаштовувати перші навчальні класи.

Президент України Володимир Зеленський прийшов у клас «метрошколи» на станції Харківського метрополітену «Університет». Харків, 30 листопада 2023 року

А у 24-му відкрила першу в Україні підземну школу.

Тепер їх 8 у різних районах міста, а на семи станціях метрополітену розташовані навчальні простори, де діти можуть безпечно навчатися офлайн.

В Олександра дочка також пішла у школу в Харкові:

«Я думав недовго і дитина в мене приїхала у 23-му сюди і пішла у перший клас. Так, вони бігають по тривогах в укриття. Я теж постійно читаю шкільний чат і мені сцикотно, вибачте, як батьку. Дитина в мене чує усі ці прильоти»

Вхід на станцію метро «Салтівська», де у 2022-му році ховалися мешканці району від обстрілів. Харків, лютий 2026

Саме ці діти, на думку Олександра, формуватимуть ментальність міста. Міста, яке змушене буде піти під землю через близькість агресивного сусіда. І саме це буде визначати його життя та подальший розвиток, вважає Костенко:

«Це буде, на мій погляд, напіввійськовий, напівтранспортний, напівлогістичний хаб. Це буде город мінял, де все можна буде поміняти та дістати. Все, що зможе піти під землю, буде існувати і розвиватися в місті. Навколо того буде формуватися і бізнес, і середовище, і, власне, саме місто».