Гренландія, Анкара та Федоров. Ось про що говоритимуть на зустрічі міністрів оборони НАТО

Міністри оборони країн НАТО збираються у Брюсселі сьогодні, 12 лютого, на останню офіційну зустріч перед самітом альянсу в Анкарі в липні.

Вони вперше зустрінуться із новопризначеним міністром оборони України Михайлом Федоровим, якого дипломати називають найбільшим експертом «з усіх сучасних технологій» серед колег. Оцінять, хто і наскільки готовий надалі підтримувати Київ пакетами американського озброєння через програму PURL. І обговорять навчання в Гренландії «Арктичний вартовий».

Американського міністра не буде?

На цій зустрічі міністри оборони країн НАТО спробують зменшити напруженість, яка виникла між ЄС та США навколо Гренландії. Вони обговорять безпеку в Арктиці, підтримку України та окреслять плани досягнення витрат на оборону в 5 відсотків від ВВП, щодо яких за пів року звітуватимуть на саміті в Анкарі.

Очільника оборонного відомства США Піта Гегсета не буде – його представлятиме заступник Елбрідж Колбі, якого широко вважають ще суворішим посадовцем у питанні витрат на оборону, ніж його керівник. Тож європейці подбають, щоб не вступати з ним у конфлікт.

Очікують, що у своєму виступі Колбі зосередиться на потребі «європеїзації НАТО». Це фактично означає три речі – більше витрачати, забезпечити бойову готовність європейських держав і наростити різні спроможності. Навряд чи хтось це заперечуватиме.

Елбрідж Колбі (праворуч), заступник міністра оборони США з питань політики та міністр оборони США Піт Гегсет (ліворуч) у Пентагоні у Вашингтоні, округ Колумбія, 21 липня 2025 року

Український «вундеркінд»

Хоча Колбі буде особою в залі, яка, як очікують, отримає найбільше уваги, частину міністерської зустрічі також присвятять новачку, виступ якого багато хто очікує. Під час засідання Ради НАТО–Україна новопризначений міністр оборони України Михайло Федоров уперше виступить в альянсі у своїй новій ролі.

У Брюсселі відчувається чималий інтерес до 35-річного «технаря» та політичного «вундеркінда», який раніше кілька років обіймав посаду українського міністра цифрової трансформації.

Посадовці особливо зацікавлені, як Федоров – один із найближчих соратників президента України Володимира Зеленського – впорається з реформуванням і модернізацією все ще значною мірою централізованого Міністерства оборони України.

Водночас у НАТО сподіваються, що він поділиться знаннями про передову війну дронів і кіберпотенціалу. «Він – мабуть, найбільший експерт у залі з усіх сучасних технологій», – розповів Радіо Свобода один дипломат, не уповноважений давати офіційні коментарі ЗМІ.

Міністр енергетики Денис Шмигаль, який на час зйомки обіймав посаду міністра оборони, та міністр оборони Михайло Федоров, який на час зйомки обіймав посаду міністра цифрової трансформації

«І якщо є одна оборонна промисловість, яка зростає дуже швидкими темпами, то українська», – сказав інший дипломат.

А як щодо фінансування України?

Традиційно під час цього засідання міністрів оборони у штаб-квартирі відбудеться також Рада Україна-НАТО та зустріч Контактної групи з питань оборони («Рамштайн»), яка уже рік діє під лідерством Великої Британії та Німеччини.

Посолка України при альянсі Альона Гетьманчук напередодні зустрічі висловила сподівання, що від партнерів прозвучать нові зобов’язання.

Посолка України при альянсі Альона Гетьманчук

«Щоб країни не виходили по п’ять разів з одними й тими ж внесками і щоб ми потім не вираховували, хто що пообіцяв, виконав і не виконав», – наголосила дипломатка.

Наразі викликає дискусії флагманський проєкт допомоги Україні у межах НАТО – ініціатива PURL, за якою з літа 2025 року європейські союзники виділяють кошти на американське озброєння для Києва. Вона стала першим прецедентом, коли альянс купує летальне озброєння для країни, що не входить до блоку.

Торік обсяг PURL сягнув майже п’яти мільярдів доларів. Проте кошти надавали насамперед країни Балтії, північної Європи, а також Нідерланди та Німеччина. «Лише обмежена кількість країн внесла основну частину тягаря – а це нежиттєздатно», – зауважив один із дипломатів НАТО, наголосивши, що серед найбільших донорів зростає роздратування через неучасть інших.

Загалом до ініціативи долучилися 25 країн: із них 23 – це члени альянсу, ще дві – його партнери Австралія й Нова Зеландія. Співрозмовники Радіо Свобода в дипломатичних колах НАТО повідомили, що ще однією державою за межами альянсу, яка має намір стати учасницею PURL, є Японія.

НАТО вже публічно не оголошує про нові пакети PURL після їх погодження – на прохання держав-членів залишатися анонімними та діяти стратегічно.

Деякі джерела, однак, побоюються, що це радше відображає як зниження бажання купувати американське в багатьох європейських країнах, так і дедалі більшу втому від фінансування війни.

«Не має бути так, що ми розуміємо тільки, хто у цей і наступний місяць надасть допомогу, а далі не бачимо й не розуміємо розвитку і, відповідно, не можемо спланувати свої оборонні операції. Тому нам дуже важлива ця робота, щоб підняти рівень видимості майбутніх внесків», – наголосила Гетьманчук про допомогу від партнерів групи «Рамштайн» загалом, не лише у рамках PURL.

Гренландія

Апетит до купівлі американського озброєння в деяких європейських столицях знизився після риторики США про бажання встановити контроль над Гренландією.

Сподіваються, що запуск місії «Арктичний вартовий» за день до міністерської зустрічі має продемонструвати спільну позицію щодо серйозного ставлення до безпеки в Арктиці, і це припинить розмови про потенційні наміри США встановити контроль над данською територією.

Гренландія

Джерела, з якими спілкувалося Радіо Свобода на умовах анонімності, зауважують, що в НАТО фактично існують два табори щодо того, як європейським столицям слід реагувати на останні події.

Деякі країни на чолі з Францією досі перебувають під враженням від тиску з боку США і прагнуть, щоб європейські держави швидше відмовилися від американської «парасольки безпеки».

В іншій групі – насамперед країни східного флангу, які дійшли висновку, що в короткостроковій перспективі європейські держави мало що можуть зробити, а тому мають покладатися на американський захист і добру волю ще багато років.

Ці країни поділяють позицію генсекретаря НАТО Марка Рютте, що Європа не зможе захистити себе без Америки, навіть якщо витрачатиме понад п’ять відсотків ВВП. Йдеться і про ядерні спроможності США, які неможливо швидко замінити, а також про супутникові технології, військову розвідку та інші стратегічні спроможності.

Оборонні витрати

Але щоб це сталося, європейські держави та Канада мають продемонструвати прогрес у другому питанні – нарощуванні оборонних витрат.

З огляду на те, що більшість країн лише торік ледве досягли рівня двох відсотків ВВП на оборону, це масштабне завдання. Водночас це єдиний пункт, на якому президент США Дональд Трамп і його адміністрація й надалі наполягатимуть у відносинах із Європою та Канадою.

Напередодні зустрічі міністрів Рютте намагався надати ситуації позитивного забарвлення, наголосивши на хвилі витрат у Німеччині – одному з ключових європейських членів альянсу – де, за його словами, інвестиції «зросли на десятки мільярдів».

«Німеччина до 2029 року витрачатиме 152 мільярди євро на оборону. Це більш ніж удвічі більше, ніж 2021 року. Тож за вісім років вони подвоять свої оборонні витрати. Це лише один із багатьох прикладів», – сказав Рютте.

Занепокоєння в деяких держав викликає те, що чимало країн не планують значного зростання витрат у найближчі роки, натомість розраховуючи різко підвищити їх ближче до граничного терміну, щоб виконати вимоги в останній момент – бухгалтерський прийом, відомий у коридорах НАТО як «метод хокейної ключки».

Американські посадовці чітко дали зрозуміти, що не миритимуться з цим, і Вашингтон попередить європейців, що перед самітом в Анкарі вони мають представити переконливий і поступово зростаючий план оборонних витрат, щоб забезпечити його успіх.

Де буде місце України на саміті НАТО в Анкарі, чи будуть згадки у підсумковій декларації про її членство – ці питання, за словами дипломатів, у Брюсселі ще не обговорювали.