Юрій Щербак: «Кара Божа і суд земний»

(Рубрика «Точка зору»)

Юрій Щербак, Микола Семена

Зараз багато дипломатів із країн Європейського союзу, членів ООН, членів НАТО, «Кримської платформи», з інших міжнародних організацій дискутують про засади та перспективи створення Міжнародного трибуналу щодо засудження злочинів Росії в нічим неспровокованій війні в Україні. І в теорії, і на практиці це завдання стикається з багатьма складнощами і різночитаннями, які слід подолати, з точки зору міжнародного права. Свою думку про цей процес сьогодні висловлює надзвичайний та повноважний посол України в Ізраїлі, Канаді, США та Мексиці, один із засновників та член Ради із зовнішньої та безпечної політики, автор політико-публіцистичних книг «Стратегічна роль України» (The Strategic Role of Ukraine), «Україна: виклик та вибір. Перспективи України в глобалізованому світі XX століття» і «Україна в зоні турбулентності» Юрій Щербак.

Юрій Щербак

Відзначаємо знаменну річницю: 77 років тому, 8 серпня 1945 року, в Лондоні відбулося підписання угоди між Великою Британією, США, СРСР і Францією про створення Міжнародного військового трибуналу проти нацистських злочинів, який увійшов до історії як Нюрнберзький процес (1945-1946). Підставою для організації процесу стала угода союзників «Про судове переслідування головних воєнних злочинців».

Непростим був шлях до покарання гітлерівської Німеччини та її вождів: від обіцянки «остаточного знищення нацистської тиранії» в Атлантичній Хартії (1941) – до Декларації про відповідальність гітлерівців за скоєні злочини, ухваленої на Московській (яка іронія історії!) конференції в жовтні 1943 року – і далі – до оприлюднення списку головних воєнних злочинців – 24-х нацистських політиків, ідеологів, військових, керівників СС, СД, СА (серпень 1945 року).

Шляхом довгих переговорів і важких компромісів союзникам вдалося досягти консенсусу й провести перший у світі судовий процес, на лаві підсудних якого перебувала країна-агресор – нацистська Німеччина. Результатом цього безпрецедентного процесу стала не лише страта конкретних керівників ІІІ-го Рейху, але й засудження таких злочинних організацій, як нацистська партія НСДАП, СС, СД,СА, Гестапо, Генеральний штаб Вермахту.

Цей процес, що тривав цілий рік і відкрив світові страшні злочини нацизму, мав величезне значення для становлення міжнародної правової системи й гуманітарного повоєнного розвитку, оскільки застерігав майбутніх агресорів і міжнародних злочинців проти скоєння ними таких злочинів:

• злочин проти миру (планування, підготовка, розв’язання чи проведення агресивної війни або війни внаслідок порушення міжнародних угод і договорів);
• участь у загальному плані або змові, спрямованих на здійснення будь-яких дій, згаданих вище;
• воєнні злочини (порушення законів та звичаїв війни – вбивство, жорстоке поводження та інші подібні дії щодо цивільного населення на окупованих територіях, вбивства та жорстоке поводження з військовополоненими, безцільне руйнування великих і малих міст і сіл, германізація (читай сьогодні – русифікація – Ю.Щ.) окупованих територій);
• злочини проти людяності (політика переслідування, репресій та знищення ворогів нацизму, тортури і вбивства, переслідування та приниження людей без судового процесу).

Кожен рядок, кожне слово цих давніх звинувачень кричить, вимагає звернути увагу на разючу подібність сьогоднішніх злочинів путінського рашизму на українській землі.

І хоч масштаби цієї агресивної війни та скоєних Росією злочинів поки що не співмірні зі злочинами Гітлера, але те, що він відкрив у ХХІ столітті брами пекла, які ведуть до Третьої світової війни, – безсумнівно.

І якщо союзники України насправді, а не лише на словах співчуття бажають покарати Росію за її злочини, вони повинні:

1. Разом з Україною визначити й оголосити кінцеві цілі протиборства з Путіним, як це зробили союзні держави під час Другої світової війни в низці документів, починаючи з Атлантичної Хартії. Треба покінчити з дводумством тих, хто бажає зберегти обличчя Путіну.
2. Разом з Україною оголосити Росію державою-терористом. Не державою-спонсором тероризму, згідно із законодавством США, – бо ні Куба, ні Іран, ні КНДР не брали участь у кривавій війні проти Заходу, а лише спонсорували терористичні акції. Росія ж – прямий агресор, засуджений Генеральною асамблеєю ООН. Варто нагадати, що в міжнародному праві ще немає дефініції «держава-терорист», тому існує нагальна потреба термінової розробки і правового обґрунтування такого поняття.
3. Разом з Україною створити Міжнародний трибунал щодо злочинів Росії та її керівництва, визначити склад головних підозрюваних (Путін, Шойгу, Лавров, Патрушев, Медведєв, Кадиров та інші) включно з такими ідеологами агресії, як Дугін, Сурков, Глазьєв, Проханов, Сімоньян, Соловйов та інші). Приклад повішених у Нюрберзі ідеологів нацизму Розенберга та Штрайхера нехай надихає суддів трибуналу.
4. Особливу увагу приділити визнанню «злочинними» організацій Росії – таких, як партія «Единая Россия», Державна дума РФ, Адміністрація президента, ФСБ, Генштаб, «Газпром», RT та інші.

Керівництво України, зокрема Верховна Рада України, повинні ініціювати юридичну розробку документів щодо понять «держава-терорист», «злочинна організація», положення про Міжнародний трибунал й активно ініціювати обговорення та ухвалення їх союзниками України та державами-членами ООН.

Слід привітати зусилля України – зокрема посла з особливих доручень МЗС України Антона Кориневича – у справі створення Спеціального трибуналу для суду над державою-агресором Росією. Віримо, що Україні вдастся укласти міжнародний договір між державами щодо заснування такого трибуналу та норм його діяльності. Звичайно, повинні бути оновлені, порівняно з часами Нюрнбергу, формули звинувачення – такі, як «злочин агресії» проти України та «злочин геноциду», – хоча суть російських злочинів мало змінилася з часів нацистської агресії 1939-1945 років.

Попіл жертв Бучі, Маріуполя, Краматорська, Харкова, Миколаєва, Оленівки стукає у зболене серце України, вимагає відомсти.

Віримо, що і Суд небесний покарає Росію за всі її злодіяння.

Але земний трибунал обов’язково має відбутися.

Юрій Щербак – український письменник, сценарист, публіцист, політик, діяч екологічного руху, дипломат

Текст підготував Микола Семена

Оригінал – на сайті проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Визнати Росію державою-терористом вимагають родичі військовополонених (відео)