Чи відчувається на фронті перелам у війні? Чи вистоїть Костянтинівка на Донеччині? Що з військової реформи працює на практиці, а що ні?
Про це кореспондент проєкту Радіо Свобода Донбас Реалії поговорив із підполковником Шамілем Крутковим – командиром 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр», який у свої 28 років є одним із наймолодших комбригів в Силах оборони.
Костянтинівка, Донецька область. Скріншот з відео, знятого дроном. Травень 2026 року
– Хотів би розпочати наше інтерв'ю з питання про оперативну обстановку у смузі відповідальності вашої бригади на Костянтинівському напрямку. Які тенденції наразі? Ситуація покращується, погіршується, стабілізується? І які на то є причини?
– Ситуація залишається стабільно складною у зв'язку з постійним проведенням штурмових дій противника, як в пішому порядку, так і з застосуванням техніки типу мото-, багі або квадроцикли, а також з періодичним застосуванням – спробами застосування – різних бойових машин, в тому числі танків, з метою просування вперед.
Костянтинівка на мапі DeepState станом на 9 липня 2026 року
За 10,5 місяців на цьому напрямку таких спроб було чимало. Іноді противник мав певний успіх, але ці здобутки були в досить швидкому темпі локалізовані.
Наразі армія РФ продовжує цілодобові штурми, застосовуючи інфільтрацію в наші бойові порядки. За 11 місяців наступу на нашому напрямку по деяких окремих лісосмугах лежить по 300-400 тіл вбитих військовослужбовців противника – це тільки ті, ліквідацію яких вдалось підтвердити на відео.
Костянтинівка, Донецька область, березень 2026 року
– Ви, чесно кажучи, мене трохи здивували, тому що використання танків у штурмах – це наразі якісь вкрай поодинокі випадки, враховуючи сучасну «зона ураження». З чим це пов'язано?
– Якщо чесно, я сам був здивований. Це було зрозуміло ще минулого року, коли бригади мали значно менші технологічні спроможності, саме безпілотних літальних апаратів, щоб своєчасно виявляти цілі та знищувати їх на під'їзді до лінії бойового зіткнення.
А зараз – за останні три місяці на нашій ділянці було до 10 спроб висування противника з застосуванням бойових броньованих машин або танків. І, в принципі, жодна одиниця не під'їхала ближче 2 кілометрів до фактичної лінії бойового зіткнення. Вони були своєчасно виявлені, частково знищені або пошкоджені, небагато зуміли відійти назад в свій тиловий район.
Костянтинівка: «жахлива, але чесна математика»
– Ваш підрозділ тривалий час був ближче до Костянтинівки, ніж зараз, і ви мали змогу спостерігати ситуацію навколо міста і його околиць. Чи очікуваний для вас був сценарій, який відбувається наразі? Які фактори зумовили нинішній перебіг подій?
– Ситуація в місті наразі об'єктивно непроста, але постійно здійснюються заходи з локалізації проблем, які там виявлені. Я постійно на зв'язку з командирами бригад, які воюють безпосередньо в Костянтинівці.
На мою думку, якоїсь вкрай критичної ситуації станом на зараз там немає. Але це мій погляд з боку. Чи був такий сценарій прогнозований? Навряд чи. Але маємо те, що маємо.
– Ваша особиста думка: Костянтинівка повторює сценарій Покровська?
– Не зовсім. Маю сказати, що тричі підрозділи нашої бригади застосовувалися з метою локалізації ситуації в Покровську. В 2024–25 роках. Я досить непогано знав стан справ у місті.
Тоді Сили оборони мали набагато менші технологічні спроможності. Тому це зовсім інша історія, на мою думку.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Сили оборони готують вихід із Костянтинівки? Наслідки для оборони Донбасу– Але ж і технологічні спроможності армії РФ зросли?
– У окупантів більше дронів, об'єктивно. Але ЗСУ обороняються і знищують більшу частину штурмовиків саме на підходах. Кількість ліквідованого противника на підходах до Костянтинівки – це велика кількість.
Наразі там, на мою думку, достатньо українських підрозділів для того, щоб з часом спробувати купірувати просування. Можливо, поетапно, але я маю надію, що там ситуація вирівняється.
Станом на 1 червня 2026 року, як повідомили у Донецькій ОВА у відповідь на запит Радіо Свобода, у місті перебували 1760 цивільних. У Костянтинівці тривають міські бої, організована евакуація звідти вже тривалий час не проводиться: єдина можливість покинути місто – пішки трасою в бік Дружківки, яку постійно атакують російські дрони.
– Зрозуміло, що зараз армія РФ зробила ставку саме на Костянтинівку – це найгарячіший напрямок. Вони стягують туди всі основні сили, щоб захопити місто…
– Наступ на Костянтинівку почався не вчора – він триває давно. Вже у листопаді 2025 року, користуючись погодними умовами, на східні околиці Костянтинівки інфільтрувалися близько 40 військовослужбовців противника. Їх усіх зачистили – чимало взяли в полон.
Ці завдання виконували 28-ма ОМБр та 36-та ОБрМП. Тоді відносно швидко вдалося локалізувати ситуацію. Питання в тому, чи вийде це зараз, – ну, це важко сказати.
Питання в тому, чи вийде це зараз, – ну, це важко сказати
– Наскільки ускладнена наразі логістика на Костянтинівському напрямку, яка здебільшого відбувається за рахунок наземні роботизовані комплексиі повітряних дронів, враховуючи, що ці засоби наразі є основною ціллю для FPV?
– Противник у самому місті Костянтинівка і навколо нього суттєво наростив удари по логістичних шляхах, у першу чергу з допомогою FPV на оптоволокні, які у противника дуже якісні насправді. Об'єктивно логістичне забезпечення дуже ускладнене. А це питання життя для підрозділів, які там тримають оборону.
З НРК там є проблема. Їх не вистачає. Не знаю, як конкретно зараз, але в травні забезпечення наземними роботизованими комплексами в цілому було жахливе.
Евакуація пораненого 93-ї ОМБр за допомогою НРК. Скріншот із відео, опублікованого в соцмережах бригади 6 червня 2026 року
– Велика кількість НРК знищується?
– Чимала. Але знаєте – давайте просто порахуємо. Є такий вираз – жахлива, але чесна математика. Один НРК, перероблений, повністю готовий, коштує 500 тисяч гривень.
Це не так багато насправді для ситуації, коли, припустимо, командиру батальйону вкрай необхідна логістична доставка, і в нього за відсутності НРК йде її виконувати піхотинець або солдат-такелажник.
Ризик втрати цього бійця чималий. Його життя держава оцінює в 15 мільйонів гривень. За ці гроші можна було б придбати 30 НРК, не ризикуючи життям цієї людини. І ці 30 НРК виконають набагато більше логістичних завдань, у десятки разів, ніж той солдат, який теоретично буде нести у своєму рюкзаку якесь майно на одну з позицій.
«50 вбитих військовослужбовців противника і 0 санітарних втрат у нас»
– Українські Російська армія все більше потерпає від ударів Сил оборони України в оперативному тилу – middle strike або ж удари середньої дальності. Їхня глибина вже досягає 150 кілометрів і часом перевершує цю дистанцію. Під ударом шляхи сполучення на окупованій території, особливо на Донбасі та в районі Криму., яких цього року стало в рази більше. Чи відчуваються результати їх роботи безпосередньо на лінія бойового зіткнення? Вони якось впливають на ситуацію?
– Ми у себе в бригаді значно збільшили кількість вогневих уражень по логістичних шляхах противника на відстані 10-20 км від ЛБЗ. Це дистанції, які безпосередньо цікавлять бригаду.
Ми можемо, в принципі, працювати і на 120 км. Але це не має сенсу, тому що ми будемо витрачати ресурси і знищувати ворога, який взагалі може не мати відношення до нашої ділянки фронту. Для цих задач є Сили безпілотних систем ЗСУ, окремий рід військ, який був створений у 2024 році.
Це дуже сильно впливає на окупантів, у тому числі психологічно
Це дуже сильно впливає на окупантів, у тому числі психологічно. Якщо згадати січень, коли противник завдавав удари своїми «молніями» на «старлінках» або своїми дронами по наших логістичних шляхах, наприклад, біля Павлограда, на трасах Харків – Ізюм або Ізюм – Слов'янськ – це дуже ускладнювало нам життя.
Ти починаєш шукати якісь об'їзні шляхи, зменшується швидкість своєчасного виконання логістичних завдань, погіршуються самі транспортні засоби у зв'язку з тим, що рухаються не асфальтованими дорогами, а важкими польовими.
Був випадок три місяці тому, коли в Барвінковому знищили транспорт, який перевозив близько 200 дронів на оптоволокні. 200 дронів на оптоволокні – це потенційно 100 уражених цілей противника.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Складові перемоги України: ракети, дрони, НРК. Прогноз щодо завершення війни– Це суттєво, погоджуюсь…
– Це дуже суттєво. І тому, коли знищують такі цілі противника в його глибокому тилу – це серйозно впливає на боєздатність окупантів. До того ж це дуже приємно. Більшість командирів підрозділів, можливо, чекали таких можливостей усі роки війни.
– Які першочергові цілі бригади в цьому аспекті війни? Не дати підвезти особовий склад, боєприпаси, техніку, дрони?
– В першу чергу – це ураження транспортних засобів, на яких пересуваються пілоти противника та особовий склад, який везе необхідне майно на стартові майданчики БПЛА.
Таку ціль не завжди вдається вполювати. Але ми можемо працювати, наприклад, більше й по логістиці в цілому – питання в наявності засобів, яких об'єктивно для нашої бригади не вистачає.
Українські бійці збивають FPV-дрони на шляху до Костянтинівки, скріншот із відео на YouTube-каналі 24-ї ОМБр, опублікованого 28 червня 2026 року
– Ви очолили 93-тю бригаду наприкінці 2024-го. Тоді і в українському суспільстві, і серед західних партнерів України був наратив, що армія РФ може наступати безперервно і по всьому фронту – на всіх напрямках. Зараз настрої і ситуація змінилися. Чи відчуваєте ви певний перелом на фронті? І що взагалі в цьому плані змінилося безпосередньо для вас і для вашої бригади?
– Так. Бо різниця у втратах постійно збільшувалася. Вперше ми відчули перелом, досить суттєвий, коли противник ввів угруповання морської піхоти західніше Костянтинівки з метою прориву і виходу на рубіж Райське – Дружківка.
І у нас бували дні, коли ми знищували по 40 російських солдатів за день. При тому не мали жодного пораненого чи «двохсотого». Найбільше – це було 50 вбитих військовослужбовців противника і 0 санітарних втрат у нас.
– Це за добу?
– Це з 0:00 до 18:00. У нас так відбувається доповідь. Але тоді, об'єктивно, перелом відчувся ще локально, в деяких періодах. А потім сталася На початку серпня 2025 року армія РФ здійснила прорив лінії оборони ЗСУ в напрямку Добропілля, просунувшись подекуди на 10-15 км – утворивши так званий Добропільський виступ. Для стабілізації ситуації Сили оборони перекинули в місце прориву резерви. Операція з зачистки тривала до кінця листопада, коли лінія фронту фактично повернулась до стану на початок серпня., коли противнику вдалося просунутися вглиб на 10–15 кілометрів, але розвинути успіх не вийшло. Бо «кілзона» змінила тактику війни.
– Розкажіть детальніше, як це було.
– 93-тя стала першою бригадою, яка виконала там завдання, зачистила два населені пункти, взяла їх під контроль і не дала противнику можливості просування на північ.
При цьому ми були одними з небагатьох, а, можливо, навіть єдиною бригадою, яка виконувала це завдання із зачистки противника в глибокому тилу, маючи при цьому свою смугу оборони 25 кілометрів завдовжки. В той час як інші підрозділи, які брали участь в операції, виконували виключно це завдання. Цей момент, на мою думку, був частково переломним у війні.
40-ва і 155-та бригади морської піхоти РФ були нами стерті в нуль
Тоді, об'єктивно, 40-ва і 155-та бригади морської піхоти Російської Федерації, які на батьківщині вважаються досить потужними, були нами стерті в нуль. На одній з позицій ми протягом місяця знищили 50 російських морпіхів тільки в стрілецьких боях.
Наприкінці жовтня вони вимушені були вийти на перегрупування. Такі моменти ставали частково переломними, бо величезна кількість противника вмирала, і зараз вони як ніколи відчувають ці втрати.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Як middle strike ЗСУ працює по Донбасу і біля Криму. Репортаж із центру управління дронами– Під час операції 93-тя бригада активно застосовувала танки. Враховуючи величезну кількість дронів, яка вже тоді була з обох сторін – наскільки це було ризиковано і прораховано?
– Ситуація була важка. Фактично противник був у тилу в районі двох населених пунктів: Веселе і Грузьке. Ворог доволі суттєво просочився в глибину бойових порядків ЗСУ, але не підтягнув своїх пілотів БПЛА, і вони не могли своєчасно виявляти техніку і завдавати по ній вогневе ураження.
Тому після зачистки 93-ю бригадою Грузького противник працював по наших піхотних, мінометних позиціях, точках пілотів не FPV, а «шахедами». Тобто за день могло прилетіти 12 «шахедів» у район стартового майданчика БПЛА або в район позиції міномета. Не «молнії», не FPV, а «шахеди».
Наприклад, один із наших танкових екіпажів виконав понад 10 бойових виїздів, але по них лише один раз використали FPV. Тому такі дії були виправдані. Все було прораховано, продумано і розплановано.
«Я би ще 100 днів простояв, якби знав, що вийду живий»
– Для вас як для комбрига який ресурс наразі є найважливішим? Дрони, піхота?
– В першу чергу, дрони. Абсолютно різного типу. Вони дозволяють нарощувати технологічні спроможності бригади. Фахові пілоти, фахові інженери, які можуть працювати як у майстерні, так і на виїзді. Ну, і піхота, звичайно. Але я б не поставив її на перше місце.
Звичайно, зараз усім не вистачає особового складу. Але за наявності перших трьох людських ресурсів, які я визначив, живучість четвертого значно збільшується. І нам треба будувати армію таким чином, щоб зосереджуватись на перших трьох. Тоді солдат-піхотинець буде жити.
Піхотинці 93-ї ОМБр, які повернулись зі свого першого бойового виходу
– Зараз чимало випадків, коли піхотинці тримають позицію по декілька місяців без заміни. Що з цим робити?
– У нас є величезна кількість відеодоказів, коли солдати-піхотинці виходять живими з позицій. Так, є такі, що стояли по 100 днів, є такі, що стояли 150, є такі навіть, що стояли 227. На превеликий жаль. Але це було вимушено.
Головне – люди вийшли живі. І будуть далі служити в бригаді і виконувати завдання.
– Мабуть, річ тут не тільки в тому, що інколи немає кому міняти людей на позиціях. Зайти і вийти – це ціла операція, коли має зійтися купа факторів?
– Знаєте, як сказав мені піхотинець, який простояв на позиціях 150 днів: «Я би ще 100 днів простояв, якби знав, що вийду живий, ніж спробував би виходити за несприятливих умов і, можливо, загинув».
У нашому суспільстві чомусь викликає негативний резонанс, коли піхотинці виходять з позиції живими, але кажуть, що стояли там 100 днів. Чомусь у людей не викликає резонансу купа випадків, коли людина гине, зникає безвісти на цій же позиції. Ми б не дорахувалися чималої кількості бійців, якби ці заміни не проводилися сплановано, продумано.
Головне – люди вийшли живі. І будуть далі служити
Бо це, як ви сказали, ціла військова операція. Сприятлива погода, зачистка противника, який міг інфільтруватися у глибину бойового порядку, робота по позиціях пілотів ворога, щоб вони мали менше шансів спостерігати за пересуванням наших підрозділів, які змінюються. Навіть погода. Здебільшого погані умови використовують для заміни.
Але армія РФ дуже часто використовує ті самі умови для штурмових дій. У нас був такий негативний випадок, коли противник, користуючись поганою видимістю, почав свої штурмові дії, а наша група йшла мінятись і наткнулася на нього. Здебільшого все закінчувалося добре, але бували й негативні історії, на превеликий жаль.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Дзуськи їм, а не Донеччину!». Двоє піхотинців 130 днів тримали позицію під Костянтинівкою«Це одне з найважливіших рішень, які трапилися у 2025 році»
– Поговоримо трохи про військову реформу, яку активно анонсували і наразі про неї дуже активно говорять. Серед іншого: мінімальне гарантоване щомісячне поповнення особовим складом. Чи є воно наразі у вашій бригаді, і як це впливає на обороноздатність вашого підрозділу?
– Звичайно є, і впливає досить суттєво, тому що кожен командир підрозділу, якому виділяється певна кількість особового складу, може будувати якісь плани. Що, наприклад, через два місяці в мене буде 10 військовослужбовців: чотири підуть у пілоти, два в мінометники, один з них – інженер – піде в майстерню, 3-4 в піхоту в ту чи іншу роту. Тобто це дуже важливо.
– І скільки людей реально виділяють на бригаду?
– Всі військові частини отримують поповнення в 50 людей на місяць. Іноді хтось отримує більше, залежно від напрямку та бойових задач. Ми одного разу отримали 80.
Новобранці 93 ОМБр проходять курс з тактичної медицини
– А що це за люди? Як мотивовані? Наскільки готові виконувати бойові завдання?
– Здебільшого – це мобілізовані з ТЦК. Не відкрию секрету, що мотивація в них, м'яко кажучи, не найкраща. Але за нормальних умов адаптації в самій бригаді все не так погано. Наприклад, у квітні в нашу 93-тю бригаду мобілізували 50 людей, випустили з базова загальна військова підготовка 45. Четверо втекли в СЗЧ, один захворів.
Всі військові частини отримують поповнення в 50 людей на місяць
– Це мінімальні показники, насправді…
– Ну, це найкращий показник, який об'єктивно в нас був. Коли ми у вересні отримали дебютне поповнення з ТЦК – це був жах. Не хочу називати тих цифр, але вони були жахливі. Але це був перший наш досвід. Ми тоді ще не побудували певну екосистему всередині бригади.
Вперше до нас приходили люди напряму з ТЦК. Тобто його сьогодні забрали, і в обід його привозять під ворота бригади. Тоді для нас це було дивно. Зараз цей механізм напрацьований, людям усе пояснюють, вони багато спілкуються з такими самими мобілізованими з ТЦК, але вже з бойовим досвідом, які відстояли на позиціях, знищували противника в стрілецькому бою.
Вони пояснюють, що війна – це не квиток в один кінець. Якщо ми говоримо про піхоту, зараз завдання всіх підрозділів – знищувати противника перед переднім краєм. Є піхотинці, які фактично відстояли 60-70 діб на позиціях і жодного разу противника в стрілецькому бою не знищували, навіть не бачили. В тому числі на активних напрямках.
– А командири спілкуються з новоприбулими?
– Я протягом місяця, зі зрозумілих причин, не часто можу виїхати на полігон, але мої заступники постійно там працюють. Є відповідна кількість офіцерів, які безпосередньо відповідають за цей напрямок.
Офіцерів, які не вчора стали офіцерами, а які пройшли певний бойовий шлях і можуть поділитися своїм досвідом. Які розповідають реалії військової служби, а не ці всі сумні історії про «ми всі помремо».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Ухилянти» у штурмовиках і проблеми ТрО. Командир 1-го ОШП Філатов розповідає про наступ на півдні– Чи є у вас приклади, як мобілізовані з ТЦК змінюються на війні?
– Таких випадків реально багато. Людина – я зараз в жодному разі не принижую чиюсь працю – все життя працювала вантажником у себе на місцевому базарі. Його мобілізували, і він прийшов у 93-тю бригаду.
За своєю фізичною підготовкою став розвідником, неодноразово зачищав противника, брав у полон, отримав орден «За мужність». Коли приїжджає додому у відпустку – він там крута поважна людина, не «ей, ти, неси сюди», а, умовно, «Володимире Григоровичу, розкажіть, як це правильно робити».
Бійці пояснюють [новобранцям], що війна – це не квиток в один кінець
Як, думаєте, почувається людина після того, як вона настільки підвищила повагу до себе і свій соціальний статус? Або ще один приклад.
Молодий хлопець, 25 років. Просидів два роки вдома, бо боявся, що мобілізують. Вийшов – мобілізували – а він все життя грав у комп'ютерні ігри. Став пілотом FPV – і з першого бойового вильоту знищив противника, і йому кажуть: «Блін, красунчик».
Він отримує заробітну плату, об'єктивно доволі високу за сьогоднішніми оцінками середньої зарплати в Україні. І, звісно ж, такі люди почуваються зовсім по-іншому.
«Хотів би подякувати кожному солдату стрілецького спеціалізованого батальйону «Алькатрас», які виконують найскладніші завдання в бригаді»
– Ще хотів поговорити про пряме фінансування бойових бригад і, відповідно, можливість закуповувати все необхідне напряму – обладнання, наприклад. Як це впливає на спроможність бойової бригади?
– В кінці 2024 року почали давати 27 мільйонів гривень у бригади, але це виключно на закупівлі «мавіків» та FPV-дронів. Тобто не можна було купувати запчастини. І тоді бригада почала нарощувати свої безпілотні спроможності.
У 2024 році ми централізовано отримали ганебно маленьку кількість «мавіків». НРК в 2024 році вже також можна було застосовувати, але за які гроші було їх брати? Тобто командир бригади мав особисто їздити, з кимось домовлятись. Це ж, напевно, не так має працювати?
Тому, на мою думку, це одне з найважливіших рішень, які трапилися у 2025 році, яке допомагало і допомагає досі вистоювати, знищувати противника і нарощувати свої технологічні спроможності.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Ми пишемо правила ведення сучасної війни» – новий комбриг 54-ї ОМБр Вадим Черній– Ротація піхоти раз на два місяці – теж анонсована. Чи можна цей пункт реформи реалізувати на практиці в нинішніх умовах? Чи можливо це на вашому напрямку станом на зараз, наприклад, у вашій бригаді?
– Є позиції, на яких це можливо, є такі, на яких це майже неможливо або дуже складно. Варто зазначити, що там 60 діб і ще плюс 30 діб на заміну. Я думаю – це реально частково, обмежено реально, скажімо так, на деяких позиціях.
Є позиції, на яких це можливо, є такі, на яких це майже неможливо або дуже складно
Але ризикувати особовим складом для того, щоб виключно виконати наказ – я не думаю, що хтось окремо буде цього вимагати. І за умови чіткого пояснення, чому неможливо це виконати саме зараз, я думаю, вище командування буде прислуховуватись і розуміти. Хоча це питання вищим командуванням контролюється, насправді.
– У 93-й бригаді доволі публічний батальйон з колишніх засуджених – я маю на увазі «Алькатрас». Як ви можете їх охарактеризувати як військовослужбовців, як бійців?
– Це високомотивовані військовослужбовці, часто з непростою долею, але які виконують найскладніші завдання в бригаді. Або одні з найскладніших. Там дійсно величезна кількість супергероїв, справжніх супергероїв, і управління батальйону максимально зацікавлене в тому, аби робити цей підрозділ кращим, проведена і ведеться дуже велика робота.
Якщо ви пам'ятаєте, в травні 2024-го була сформована чимала кількість подібних підрозділів, але дуже мало де вони залишилися. Щоб прямо цілий батальйон – прям дуже-дуже мало де. Ми вибороли собі такий шанс, таку можливість за рахунок високої ефективності виконання бойових завдань.
І тому, користуючись можливістю, хотів би подякувати кожному солдату стрілецького спеціалізованого батальйону «Алькатрас», які виконують найскладніші завдання в бригаді і які героїчно б'ються.
– Наостанок хотів би спитати вас як командира бригади щодо наміру супротивника – армії РФ. Як саме вони намагаються захопити повністю Донецьку область до кінця року, про що неодноразово заявляло їхнє військово-політичне керівництво? Чи можливо це взагалі з військової точки зору?
– Якщо чесно, я думаю, що ні. Якщо ми всі будемо якісно працювати з метою збільшення втрат противника, зменшення своїх втрат, утримання необхідних ділянок з метою стійкості оборони, покращувати постійно системи управління, нарощувати технологічні спроможності, я думаю, це неможливо. Ні до кінця цього року, ні до кінця наступного.