Слов'янськ – місто на півночі Донецької області, яке регулярно потерпає від атак Росії. Лінія фронту не підійшла до Слов'янська впритул, але вже достатньо близько, щоб агресор діставав до нього авіабомбами. Один із таких ударів Росія завдала пізно ввечері 6 березня: по приватному сектору влучила ФАБ-250. Внаслідок атаки зазнали поранень шестеро людей: подружжя (24 і 27 років) та їхня 4-річна дочка, 30-річна мати з 3-річною дочкою, а також 70-річний чоловік. Близько 30 будинків були повністю або частково зруйновані.
Розповіді тих, хто пережив обстріл, зібрав кореспондент телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».
«Ось тут був двоповерховий будинок, його як і не було. Пряме влучання КАБа, все засипано, – показує руїни будинку на своїй вулиці мешканка Слов'янська Рита. – Швидкі приїхали, пожежники. Там були засипані люди, їх забрали до лікарні з дитиною».
Ось тут був двоповерховий будинок, його як і не булоРита, жителька Слов'янська
Будинок Анастасії серед тих, що були зруйновані внаслідок російського удару. У неї і гостювала мама із трирічною донькою, яких забрала швидка.
Дівчина розповідає, що коли бомба влучила по їхньому будинку, мати і дочка лежали на дивані в сусідній кімнаті і одразу потрапили під завал. Господиня каже, вони вижили дивом.
«Їх дістали, все гаразд. Нині вони у лікарні. Матері роблять операцію, дістають уламок. З дитиною все гаразд, не поранення, а садно на голові», – розповідає жінка. Сама вона в момент авіаудару була в сусідній кімнаті разом із чоловіком та дитиною.
Читайте також: Загрози псевдомиру – що буде з Україною у разі замороження війни
Молода сім'я Анастасії планує їхати зі Слов'янська: їхній будинок відновленню не підлягає.
«Стало відразу темно, нічого не було видно, пилюка в очі. Я ввімкнула ліхтарик і починаю кричати, шукати, де дитина, – згадує Анастасія момент авіаудару. – Чоловік дає мені дитину і каже: «Вибігай на вулицю!». Я вибігаю надвір і чую крики, які долинають звідти».
Будинок Людмили розташований навпроти, він також зруйнований, – жити у ньому після авіаудару Росії неможливо.
«Ми будували-будували, робили-робили і все за одну мить[зруйновано], – плаче вона. – Щоб воно тому Путіну так повернулося, як нам! За що ж ти нас так караєш?»
Людмила каже, що не спала всю ніч і весь ранок п'є заспокійливе та пігулки від тиску.
Щоб воно тому Путіну так повернулося, як нам! За що ж ти нас так караєш?Людмила, жителька Слов'янська
Близькі та рідні Людмили допомагають жінці зібрати речі. На відеозв'язку з нею онук із Польщі: у Людмили сьогодні день народження, і вона каже йому, що через російський авіаудар «наново у 64 роки народилася».
Слов'янські комунальники розбирають завали та лагодять перебиті дроти, місцеві жителі стоять у черзі за плівкою, щоб закрити вибиті вікна. Пізніше їм мають ще привезти шифер для ремонту пошкоджених дахів.
«За ці три роки повномасштабної війни, мені здається, настільки звикаєш до цього всього, що тобі здається, що війна вже ніколи не закінчиться, що вона триватиме вічно», – сумно зауважує Анастасія.
Нині у Слов'янську, попри регулярні обстріли та наближення лінії фронту, продовжують жити понад 56 тисяч цивільних.
Як повідомила Донецька обласна прокуратура, за процесуального керівництва Слов’янської окружної прокуратури розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом вчинення воєнного злочину (ч. 1 ст. 438 КК України).
Російські військові регулярно з різних видів озброєння – ударними БПЛА, ракетами, КАБами, РСЗВ – атакують українські регіони. Керівництво Росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи цивільне населення і руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики і водозабезпечення. Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації і наголошують, що вони мають цілеспрямований характер.