Наталія Кільдіярова
Євросоюз запровадив санкції проти 17 організацій та десяти осіб, яких пов’язують із незаконною депортацією та примусовим переміщенням українських дітей, їхньою асиміляцією, ідеологічною обробкою та мілітаризованим вихованням. До списку потрапили дитячі табори та центри в Ростовській області, Краснодарському краї та Дагестані, а також засновник і директор табору «Адель» у Карачаєво-Черкесії Алі Чомаєв.
Проєкт Радіо Свобода «Кавказ.Реалии» з’ясував, кому належать ці установи, які програми там розробили для українських дітей і чи можуть санкції вплинути на їхню роботу.
У санкційному списку – різні за статусом структури: приватні компанії, державний освітній центр і табір, що належить структурі «Газпрому».
У Ростовській області РФ під санкції потрапили одразу чотири табори: «Ромашка», «Спутник», «Мир» і «Котлостроитель». «Солнечный берег» у Дагестані – державний освітній центр, його засновником є Міністерство освіти і науки республіки. У Краснодарському краї під санкції потрапили «Вита» в Анапі та «Сигнал» у Кабардинці. «Сигнал» – дитячий оздоровчий комплекс на 470 місць. Основним власником є ТОВ «Газпром добыча Ямбург», якому належить 77,17% компанії, ще 22,37% припадає на профспілкову організацію.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Очевидці воєнних злочинів». Скільки українських дітей продовжують утримувати в Росії?Від приватних таборів до державних центрів
Усі установи пропонують оздоровчі, спортивні, творчі та тематичні програми для дітей, але значну частину в них займає і «патріотичне виховання».
Наприклад, у програмі виховної роботи табору «Ромашка» на 2026 рік ідеться про формування російської громадянської ідентичності, повагу до державних символів та «історичної єдності» Росії. Діти там піднімають прапор, вивчають російську історію та зустрічаються з ветеранами. Таким чином, вважають у Євросоюзі, у таборі намагаються придушити українську національну ідентичність дітей з окупованих територій.
У таборі «Мир», окрім екскурсій на військово-історичні об'єкти, проводять також телемости з учасниками вторгнення в Україну та лекції про окуповані території, які читають найманці.
У таборі «Спутник» відбувся освітній форум «Молодая волна. В движении» за участю «активістів» з окупованих територій Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Один із напрямів форуму мав назву «Служи Отечеству». Така ж програма була й у дагестанському центрі «Солнечный берег», де в червні минулого року прийняли 92 дитини з Михайлівського району Запорізької області.
У Євросоюзі вважають, що програми, складені за рекомендаціями російського Мінпросвіти, роблять акцент на російській національній ідентичності, лояльності до держави та військово-патріотичному вихованні. Крім того, дитячі центри тісно пов'язані з державою – з ними регулярно укладають контракти міністерства різних регіонів.
Із керівників та власників таборів, про які йдеться, Євросоюз назвав лише Алі Чомаєва. У санкційному рішенні він вказаний як засновник і директор табору «Адель». У ЄС стверджують, що через табір Чомаєв сприяв переміщенню та організованому розміщенню українських дітей з окупованих територій, а програми установи поєднували відпочинок з ідеологічною та військово-орієнтованою діяльністю.
Факт роботи табору з дітьми з окупованої частини України підтверджується і російськими джерелами. У травні очільник Карачаєво-Черкесії Рашид Темрезов повідомив, що 160 дітей зі Старобільського району Луганської області відпочивають у таборах «Адель» та «Гранд Виктория».
Чому при санкціях проти цілої установи ЄС окремо називає одну людину, пояснює Онісія Синюк, голова дослідницького відділу правозахисного центру ZMINA. Для санкцій потрібен менший обсяг доказів, ніж для кримінального переслідування. Однак зв'язок людини з конкретною неправомірною дією все одно має бути підтверджений. Чим менша роль людини у подіях, тим складніше, за словами Синюк, знайти інформацію, яка б дозволила встановити такий зв'язок.
«Недостатньо просто встановити, що людина є керівником табору. Потрібно щось додаткове, що доводило б її залученість, обізнаність і причетність до всіх цих дій», – пояснює Синюк.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Були і сльози». 600 звернень європейців у 9 країнах про викрадених РФ українських дітейЩо відомо про переміщення дітей
Михайло Маглов, журналіст-розслідувач, який вивчає санкційні процеси, каже, що масово вивозити дітей із Донецької та Луганської областей України до російських дитячих таборів почали ще до вторгнення у 2022 році.
«Перед самим початком повномасштабної війни та у перші ж дні від початку активних військових дій було кілька таборів у Ростовській області, куди масово дітей вивозили з Донецької, Луганської областей, починаючи з 18–19 лютого 2022 року, автобусами. Це були такі перші пункти, так би мовити, утримання дітей. Потім їх з часом почали розселяти по всій країні, вивозити», – розповідає Маглов.
Як раніше писав проєкт Радіо Свобода «Кавказ.Реалии», тоді понад 500 вихованців дитячих будинків з Донбасу розмістили у центрі «Ромашка».
Микола Кулеба, голова організації Save Ukraine та колишній уповноважений президента України з прав дитини, у коментарі проєкту Радіо Свобода «Кавказ.Реалии» зазначив, що багато інформації зібрано саме щодо закладів Ростовської області. Зокрема, задокументовані маршрути, якими у 2022 році до таборів «Спутник» та «Ромашка» потрапляли діти із закладів Донецька.
Опубліковані матеріали, додає Кулеба, фіксують перебування дітей у цих закладах та їхню участь у заходах «із вираженою російською патріотичною складовою», у тому числі з державною та військовою символікою.
«Коли після незаконного переміщення дитину поміщають у середовище, де системно формується російська ідентичність, використовуються пропагандистські та військово-патріотичні програми, це вже стає частиною ширшої системи впливу на дитину», – наголошує він.
Кулеба закликає враховувати обставини перебування дітей: «Кожен конкретний випадок має розглядатися окремо. Сам факт перебування дитини в певному закладі не означає автоматично однакові обставини для всіх дітей».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Як Save Ukraine повертає вкрадене дитинство: шлях до відновлення після депортаціїПро масове переміщення дітей говорить і Анастасія Шевченко, заступниця секретаря платформи російських опозиційних сил у ПАРЄ та голова фонду «Сквозь стену», який допомагає українським військовополоненим, затриманим цивільним жителям, а також російським політв’язням. За словами Шевченко, з початком війни, коли вона ще була в Росії, до дитячих будинків Ростовської області почали масово завозити дітей. До неї тоді звернулися з проханням про допомогу: у дітей не було взуття, потрібно було близько 400 пар.
«Ми тоді намагалися знайти, але дітей дуже швидко вивезли та розпорошили по всій країні, і ми просто втратили їхній слід, – розповідає Шевченко. – Що сталося з цими дітьми через чотири роки, я не можу собі уявити, і навряд чи багато хто з них пам’ятає, де вони народилися і звідки вони взагалі».
Що змінюють санкції
Це не перші санкції ЄС проти дитячих закладів на півдні РФ: у травні обмеження торкнулися дитячих центрів «Орлёнок», «Алые паруса», «Смена», а також Нахімовського училища. Це не означає, що табори припинять роботу, але їхній вплив експерти оцінюють не лише з цієї точки зору.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Є випадки побиття і примусового психіатричного лікування». Як Росія ставиться до українських дітей? Як їх повернути?Онісія Синюк не вважає санкції кінцевим заходом, але, за її словами, на цьому етапі вони дуже важливі. Притягнення до відповідальності людей, які беруть участь у переміщенні, ідеологічній обробці та мілітаризації дітей, може зайняти багато часу. Частина з них, за її словами, може ніколи не залишити Росію. Україна проводить розслідування та заочні судові процеси, але для практичного виконання вироків необхідно, щоб людина опинилася в межах досяжності правосуддя.
«Санкції – це один із заходів, які можна застосовувати у цей час, щоб ці дії були визнані злочином, неправомірною поведінкою. І щоб це було відомо не лише на рівні України, а й на рівні ЄС, інших країн і взагалі на міжнародній арені», – пояснює Синюк.
За її словами, Україна може посилатися на рішення ЄС, коли просить партнерів в інших частинах світу приєднатися до цих обмежень. Крім того, санкції створюють конкретні обмеження: заморожування активів у ЄС, заборону громадянам та організаціям ЄС надавати людям із санкційного списку кошти, фінансові активи та економічні ресурси, а також заборону на в'їзд до країн ЄС та транзит через них.
«Хоч це й не бездоганна система, це все ж цілком конкретне обмеження», – вважає Синюк.
Журналіст Михайло Маглов зазначає, що в Росії суспільство воєнізоване, досить закрите, а люди часто не мають можливості піти з посади. Тому, на його думку, очікувати від санкцій сильного тиску на тих, хто залишається в Росії, складно.
«Відповідальність із цього не виникає, але вона стає зафіксованою. Зрозуміло, в майбутньому це також матиме значення», – вважає Маглов.
Микола Кулеба бачить у санкціях насамперед сигнал: «Можливо, сьогодні керівник якогось російського табору не відчує санкцій безпосередньо. Але з часом наслідки ставатимуть відчутнішими. І головне – вже зараз люди, які беруть участь у цій системі, розуміють, що за їхніми діями спостерігають, що інформація про них фіксується».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Уроки «православ’я» і «патріотичного виховання». Як РФ «зомбує» дітей в окупаціїВажливо, що ЄС застосував обмеження не лише до високопосадовців, а й безпосередньо до дитячих закладів та їхніх керівників, каже Кулеба. Рішення створює документальний слід, який матиме значення для встановлення індивідуальної відповідальності.
Кожен новий випадок переміщення дитини та кожен факт участі у подібних програмах, додає Кулеба, можуть бути зафіксовані та стати підставою для нових санкцій або інших заходів відповідальності.
Безпосередній ефект санкцій усередині Росії буде обмеженим, вважає Анастасія Шевченко: «Я думаю, що санкції всередині Росії ніяк не вплинуть, це скоріше така пляма ганьби та притягнення до відповідальності на міжнародному рівні. Це має залишитися на роки вперед і після закінчення війни, що саме ось тут за згодою працівників утримувалися викрадені українські діти. [Проте] списки поіменні змінюються, людина може звільнитися. Це насправді, напевно, не так ефективно. Про це потрібно говорити журналістам, говорити про людей, які там працюють».
Санкції не допомагають установити, де перебувають діти, і не забезпечують їхнє повернення. Онісія Синюк наголошує, що, окрім притягнення винних до відповідальності, необхідно займатися пошуком дітей та їхнім поверненням. Для цього міжнародні організації мають отримати доступ на територію Росії. «Основна проблема полягає в тому, що Росія контролює цих дітей і робить із ними те, що хоче», – каже вона.
Точна кількість вивезених дітей залишається невідомою. За даними українського державного порталу «Діти війни», на початок жовтня 2026 року кількість депортованих або примусово переміщених українських дітей становить 20 651. Синюк підтверджує, що це офіційне число, але наголошує: воно не остаточне, тому що Україна не має доступу ні до окупованих територій, ні до Росії, де ці дані приховують. «Існує величезна кількість дітей, про яких ми просто нічого не знаємо», – підкреслює співрозмовниця.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Мама відчуває дитину». Як Україна повертає викрадених із Херсона дітей, яких «Росія намагається сховати»Головним завданням Шевченко називає «трекінг дітей і ймовірність якось їх витягнути». Вона розповідає про матерів і бабусь, які самі їдуть шукати дітей до Росії: «проходять фільтрації, проходять усі стадії приниження, затримані на якийсь час, позбавлені волі, у якихось ямах сидять. Страшно уявити».
Кулеба, своєю чергою, каже, що для повернення дітей потрібен цілий комплекс дій: постійна міжнародна увага та публічність, стале фінансування українських організацій, які шукають дітей, а також підтримка OSINT-команд та незалежних розслідувачів, які встановлюють маршрути переміщення дітей, їхнє місцеперебування, заклади, де вони опинилися, та людей, які організували їхнє переміщення.
Ця робота не закінчується перетином кордону, додає співрозмовник: «Дитину недостатньо просто фізично повернути. Після повернення їй можуть знадобитися документи, медична та психологічна допомога, освіта, відновлення стосунків із сім'єю, безпечне місце проживання та тривала реінтеграція».
Пошук дітей, встановлення обставин їхнього переміщення, збір доказів та їхнє повернення залишаються пов'язаними завданнями. Санкції можуть фіксувати відповідальність і створювати обмеження, але не встановлюють місцеперебування дитини й не забезпечують її повернення.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Україна через війну втратила половину дитячого населення – Кулеба«Тому я вважаю, що будь-які такі санкції – це добре. Але кінцевою метою має бути не кількість санкційних списків. Кінцевою метою має бути повернення кожної конкретної української дитини додому», – підсумовує Кулеба.
- Австралія внесла до санкційних списків Фонд імені Ахмата Кадирова. Глава Чечні Рамзан Кадиров заявив, що причиною стала гуманітарна допомога, яку фонд надає сектору Гази. Однак опубліковане рішення МЗС Австралії прямо посилається на санкційний режим, запроваджений у зв'язку з російською військовою агресією проти України. Фонд із 2020 року перебуває у санкційному списку Мінфіну США на підставі «Глобального акту Магнітського».
- У серпні 2022 року управління з питань сім'ї та дитинства у складі міської адміністрації Краснодара опублікувало на своєму сайті замітку, згідно з якою понад 1000 дітей, вивезених до Росії з українського Маріуполя, були усиновлені російськими родинами. У замітці також повідомлялося, що на той момент у закладах Краснодара перебували понад 300 дітей, яких планувалося передати на усиновлення. Невдовзі публікацію видалили.
- У березні 2023 року МКС видав ордер на арешт російського керманича Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Їм закидають відповідальність за вивезення українських дітей на непідконтрольні Києву території. Росія звинувачення у депортації дітей категорично відкидає. Крім того, в Росії вирішили більше не виконувати постанови іноземних судів, що наділені повноваженнями в сфері кримінального судочинства без російської участі.