Скільки дітей-сиріт опинилися в окупації після повномасштабного вторгнення Росії? Куди їх вивезла російська окупаційна влада? Кого вдалося повернути на підконтрольну Україні територію і чи можна зробити цей процес системним? Про все це – в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- Російська окупаційна влада вивезла з Херсонщини більше тисячі дітей, позбавлених батьківського піклування, повідомив в ефірі телемарафону 11 листопада начальник військової адміністрації області Олександр Прокудін. За його словами, місце перебування 140 дітей-сиріт досі не встановлене.
- Росія незаконно депортувала 20 тисяч дітей, але реальна цифра набагато більша, заявляв у жовтні президент Володимир Зеленський. За даними національного порталу «Діти війни», з 24 лютого 2022 року Росія вивезла з України 19 тисяч 546 дітей. Це лише ті випадки, які вдалося зафіксувати офіційно – коли батьки, опікуни чи свідки депортації дитини повідомили про це Національному інформаційному бюро України.
- За даними російської влади, депортованих з України дітей понад 700 тисяч. Таку кількість озвучувала уповноважена з прав дитини Росії Марія Львова-Бєлова. Втім, вона зазначила, що більшість українських дітей приїхали до Росії начебто з батьками чи іншими родичами.
«Шалені ризики»
Повернути в Україну поки що вдалося лише 386 дітей. Зокрема, протягом останнього тижня на підконтрольну Україні територію повернули шістьох дітей, з них двоє – сироти, повідомив 15 листопада очільник Херсонської ОВА Олександр Прокудін. Зробити це вдалося представникам організації Save Ukraine, які співпрацюють з Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Офісом Уповноваженого з прав людини, органами опіки та іншими профільними службами.
Юристка організації Save Ukraine Мирослава Харченко розповіла «Новинам Приазов’я», що коли дитина має законного представника, є більше важелів, аби натиснути на російську владу і повернути малечу. З дітьми-сиротами процес набагато складніший.
«Коли ми забираємо дитину без статусу, це шалений ризик. Шалений ризик для нас, для наших партнерів, для членів нашої організації, для тих, хто нам допомагає. Саме тому на жаль більше деталей надати не можу. Цей процес такий, що щоразу як на бочці з порохом сидиш і до кінця не знаєш, молишся за ту дитину, яка зараз перетинає кордон, за ту особу, яка її супроводжує. Вже видихаємо тут, коли дитина на території України», – каже юристка.
Якщо протягом пів року за дитиною ніхто не звертається, у Росії можуть надати їй статус позбавленої батьківського піклування, зазначила вона.
Віддають в інтернати десь в глибинці Росії й там цю дитину вже точно ніхто не знайдеМирослава Харченко
«Далі в залежності від того, як вони собі захочуть: чи під опіку в російські сім’ї віддають, чи під усиновлення російськими громадянами, або віддають в інтернати. Але це інтернати десь в глибинці Росії й там цю дитину вже точно ніхто не знайде. Методички працюють їхні саме так. А вони мали б повідомити про цю дитину українській стороні, щоб Україна розшукала батьків, розшукала родичів і змогла їх відправити за дитиною або якимось іншим чином доправити дитину на українську територію. Проте вони цього не роблять», – зауважила вона.
«Морально ламають і перевиховують»
У Росії українських дітей намагаються зламати морально і перевиховувати, стверджує Харченко. Вона зазначила, що для цього не треба дитину бити. моральні страждання дитині завдаються навіть коли їх поділяють на російських та українських дітей.
«Страждання для дитини, це коли українським дітям дають якусь похльобку, а російські діти їдять нормально. Страждання – це коли взимку в літніх таборах російські діти живуть у нових корпусах, в яких є опалення, а українські – з вікнами, забиті плівкою і страждають від холоду. Потім їх віддають в лікарню, де вони самі лежать під крапельницями, тому що бронхіти та ангіни. Так от вони ставляться до наших дітей. А подають це все як те, що вони «рятують їх від війни, від нацистів», які живуть в Україні». Насправді вони поводяться з ними як з непотребом, але розуміють, що вони їм потрібні», – додала адвокатка.
З огляду на бойові дії й окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
Маріуполь: «вивезли до щонайменше 1300 дітей»
Україна домовилася про повернення 17-річного маріупольця Богдана Єрмохіна, якого Росія вивезла на свою територію, повідомив 10 листопада уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. Раніше хлопець звернувся до президента Володимира Зеленського із закликом забрати його з Росії. Відеозвернення оприлюднила 9 листопада адвокатка підлітка Катерина Бобровська.
Адвокатка повідомила, що Єрмохіну у Росії вручили повістку. 19 листопада хлопцю виповниться 18 років і його хочуть відправити до російської армії.
Журналістам Радіо Свобода вдалося звʼязатися з російською омбудсменкою Марією Львовою-Бєловою, яка запевнила, що хлопця незабаром віддадуть сестрі, його українській опікунці.
Журналісти проєктів Радіо Свобода «Ти як?» та «Схеми» встановили шлях, яким навесні 2022 року російські військові разом із представниками незаконного збройного угруповання«ДНР» депортували з окупованих територій Донецької області до Росії 31 українську дитину. Частину дітей зі «списку 31» в Росії влаштували до нових родин. Серед них Богдан Єрмохін та Пилип Головня, якого всиновила Марія Львова-Бєлова.
Радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко розповів «Новинам Приазов'я», що з цього міста Росія вивезла щонайменше 1300 дітей. Частину вдалося повернути, але це меншість.
Дітей спочатку вивезли в Донецьк, а потім швидко на територію РФПетро Андрющенко
«Перша партія дітей була викрадена з території лікарень – це 100 дітей і мені здається 19 дітей з кістковотуберкульозного санаторію, який в Приморському районі. Тобто загалом приблизно 120 дітей. Ще не був повністю окупований Маріуполь, ще тривали міські бої, але дітей спочатку вивезли в Донецьк, а потім швидко на територію РФ і там вони зникли.
Фінальне, що стало відомо нам, це коли Краснодарський край оприлюднив, що у них є 1300 дітей з Маріуполя, з яких 1000 вже віддано під опіку і 300 потребують опіки. Що саме вони займаються, незалежно від місця знаходження, пошуком опікунів. Коли ми це оприлюднили, вони швидко прибрали цей допис, почали розповідати про фейк», – повідомив Андрющенко.
Росія не відповідає на офіційні запити щодо дітей з Маріуполя, каже радник. Російські посадовці посилаються на персональні дані дітей, які вони начебто не мають права розголошувати. Андрющенко це вважає маніпуляцією.
Вони їх перевозять від одного регіону до іншого,Петро Андрющенко
«Діти не утримуються десь в одному місці і їх дроблять досі. Якщо позалишалися ті, хто не під опікою, вони їх перевозять від одного регіону до іншого, тримають у цих своїх дитячих будинках. Не все так просто, вони чітко розуміють, що вони роблять», – підкреслив він.
Як діти потрапляють в російські родини?
Юристка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська розповіла, що Росія спочатку депортує українських дітей, потім надає їм власне громадянство і включає їхні дані до єдиної федеральної бази дітей, позбавлених батьківського піклування. Це дозволяє їм передавати таких дітей до російських родин під опіку та на усиновлення.
«Українських дітей розподіляють по регіонах РФ. Нині відомо, що таких було щонайменше 57. Далі цих дітей включають до єдиної федеральної бази даних дітей через цей конкретний регіон. Тобто якщо дітей вивезли в Брянської області, то тепер наші українські діти в цій базі фігурують, як діти з Брянської обл. І ці діти з російської точки зору, можуть бути всиновлені російськими громадянами, що є актом геноциду. Нам відомо, що в російські родини під так звану опіку, за російськими даними, було передано 380 дітей. Що стосується усиновлення, то це щонайменше 29 з початку повномасштабного вторгнення. Хоча я впевнена, що цифра є набагато більшою», – наголосила вона.
За словами правозахисниці, деякі діти залишаються на території РФ в інтернатних закладах. Точна їхня кількість невідома. Останньою цифрою, яку озвучувала дитяча омбудсменка Марія Львова-Бєлова, це 860 дітей.
Правозахисникам відомі прізвища деяких окупаційних чиновників, які беруть участь у процесі депортації українських дітей, а також передають їх на усиновлення до російських родин, каже Рашевська. Їх потрібно включати до санкційних списків і притягувати до відповідальності, вважає вона.
Зокрема, на окупованих територіях діють так звані російські опікунські ради, які часто складаються з українців, які пішли на співпрацю з окупантами. За словами правозахисниці, ці ради мають значно широкі повноваження – позбавляти батьківських прав, або ж просто вилучати дитину з родини, чи просто забрати дитину і вести її в сиротинець та готувати на всиновлення або під опіку. Це ціла система, яка добре інституціоналізована, додала Рашевська.
«Тисячи сиріт залишались в окупації»
Заступниця керівника аналітичного відділу Української Гельсінської спілки з прав людини Аксана Філіпішина розповіла, що після повномасштабного вторгнення в окупації опинилися близько 4 тисяч дітей-сиріт з Херсонської, Запорізької областей, Донецької й Луганської областей. Саме таку кількість дітей евакуювати не вдалося.
Донецький, Луганський регіони евакуювали за кілька днів до повномасштабного вторгнення значну кількість дітейАксана Філіпішина
«Ми пам’ятаємо, що ворог просувався дуже швидко, не крізь органи влади встигли відреагувати, хоча ситуація була більш менш зрозуміла. Той же Донецький, Луганський регіони евакуювали за кілька днів до повномасштабного вторгнення значну кількість дітей. Разом з тим мова не йшла про евакуацію дітей, які були в сім’ях. Тому, що сім’ї є переважно законними представниками дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, а це опікуни.
Здебільшого під опіку беруть дітей дідусі, бабусі, це прийомні сім’ї, дитбудинки сімейного типу. От на чисельність в 4 тис. сьогодні орієнтується Україна, коли говорить про тих дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування, що опинилися на окупованій території або країни-агресорки», – пояснила вона.
Всі ці діти ідентифіковані, каже правозахисниця. За її словами, в Україні діяв і діє реєстр дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування. Тому всі ці діти відомі й вони так само влаштовуються в сім’ї опікунів, прийомних батьків у РФ.
«Яскравим прикладом є історія Філіпа, це хлопчик позбавлений батьківського піклування з Маріуполя, який потрапив до сім’ї Львової-Бєлової. Тобто це статусна дитина інформація про яку була в базі даних України. І таких дітей ми знаємо, вони в реєстрі тих, які депортовані», – нагадала Філіпішина.
Складніше визначити долю дітей, які стали сиротами під час війни та не мають родичів.
«Інші діти – дійсно надзвичайно складна історія, коли на момент вторгнення це були батьківські діти, а батьки загинули й у дітей немає інших родичів, які б їх розшукували. Тут ймовірно ми будемо мати проблеми. Все буде залежати від того, коли після перемоги будуть виставлені умови країні-агресорці надати повний перелік всіх цивільних і в першу чергу дітей, яких вони перемістили з окупованої території», – зазначила Філіпішина.
Повертати дітей стає дедалі складніше. Залучення до цього процесу третіх країн може сприяти кращим результатам, вважає вона.
«Вже називаються держави, які чи то сприяли поверненню деяких дітей, як то Катар у жовтні або держави, які озвучують свою готовність створювати коаліції держав, які б були посередниками в поверненні українських дітей. До прикладу, Канада зробила таку заяву. Тому дуже сподіваємося, що врешті це питання зрушиться з місця і не буде таким хаотичним, я б сказала, індивідуальним за кейсами своїми, що це буде на системному рівні й повернення дітей буде не поодиноким, а масовим», – підкреслила правозахисниця.
- За інформацією української влади, від початку агресії проти України Росія депортувала 20 тисяч українських дітей, але реальна цифра «набагато більша», стверджує президент Володимир Зеленський.
- Російська влада, попри численні доведені факти, постійно заперечує намір чинити будь-які насильницькі дії проти цивільного населення України.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум