Ще чотири депортовані Росією українські дитини повернулися до України. Це – 17-річна дівчина та троє хлопчиків – двох, семи та дев’яти років. Це вдалося завдяки посередництва Катару. Ці перемовини, за словами українських посадовців, тривали декілька місяців. Проєкт «Ти як?» зібрав інформацію з відкритих офіційних джерел та світових медіа про депортованих українських дітей, яких повернули з Росії.
Першим вдалося повернути хлопчика. 16 жовтня відео з депортованою дитиною опублікувало державне інформаційне агентство Qatar News Agency. На ньому хлопчик тисне руку катарському дипломату, сидить між бабусею і російською омбудсменкою Марією Львовою-Бєловою, на яку, як відомо, Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт за підозрою у депортації українських дітей.
За інформацією видання Reuters, депортованій дитині – сім років. Хлопчик перебував у дитячому будинку у Брянській області РФ, як повідомив керівник Офісу Президента Андрій Єрмак.
The Washington Post додає, що в Росії під вартою залишається його мати. Коли і чому її затримали – невідомо. Фото бабусі з онуком в Україні 17 жовтня оприлюднив у своїх соцмережах омбудсмен Дмитро Лубінець.
21 жовтня Лубінець опублікував фото та повідомив, що ще троє депортованих дітей повернулися додому. На одній із світлин можна побачити маленького хлопчика у червоній куртці.
Відео, на якому, як видається, ця ж дитина у подібному верхньому одязі обіймається із катарськими посадовцями, оприлюднило видання AL Jazeera Arabic.
За даними The Washington Post, хлопчику два роки. На початок широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, йому було шість місяців, він перебував у лікарні і опинився відрізаним від своєї сім’ї.
«До початку війни хлопчик, маючи вроджені проблеми зі здоров’ям, перебував у закладі на Херсонщині, де його готували до операції в Охматдиті. Через вторгнення військових РФ батькам дитини довелося евакуюватися, а хлопчик потрапив в окупацію. Разом з іншими дітьми його примусово вивезли до Криму», – написав у своїй соцмережі Андрій Єрмак.
Разом із дворічним хлопчиком на відео AL Jazeera Arabic є і дівчина у жовтому худі.
У подібному вбранні неповнолітня є і на фотографіях, опублікованих українським омбудсменом Лубінцем.
За інформацією The Washington Post, дівчині – 17 років. Її родина не змогла приїхати і забрати її з Росії, з рідними вона уже об’єдналася в Україні. Як, коли і за яких умов її депортували в Росію – невідомо.
За сприяння Катару також вдалося повернути 9-річного хлопчика. Він перебував з дідусем та бабусею у Херсонській області, коли почалася масштабна війна і військові РФ окупували цю територію, пише The Washington Post.
За даними керівника Офісу Президента Андрія Єрмака, мати хлопця – військовослужбовиця. Вона пішла захищати Україну з перших днів повномасштабного вторгнення.
«Мати не могла евакуювати сина, потрапила в полон. Згодом жінку вдалося звільнити, вона почала шукати свого сина, і нам вдалося його знайти та повернути з родичами», – зазначив Єрмак.
Українська влада наразі не розголошує деталей переговорів, які посприяли поверненню чотирьох українських дітей. Однак, зазначають, що є багато ініціатив з боку міжнародних партнерів у справі щодо повернення депортованих в Україну.
«Першою країною, яка показала конкретний результат щодо такої співпраці, щодо повернення українських дітей, у нас виявився Катар. Я розумію, які є аргументи у Катару чи у інших посередників, які беруть участь у переговорах. Але, повірте, ми публічно про це точно не будемо розмірковувати. Якщо я почну говорити про це публічно, боюся, що закриються і ці можливості», – сказав у коментарі проєкту Свобода.Ранок Дмитро Лубінець.
- За даними порталу «Діти війни», українській владі вдалося повернути 386 дітей
- Та ідентифікувати більше 19 тисяч примусово переміщених неповнолітніх.
- Хоча цифра депортованих дітей з окупованих територій може бути значно більшою, зазначають правозахисники.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Форум