Відомий спортсмен наголошував тоді, що через більш як півроку після рішення УЄФА в Україні не зробили жодного реального кроку щодо реалізації плану Євро-2012.
Услід за ним стривожився футбольний прагматик і один із «звинувачених», президент Федерації футболу України Григорій Суркіс. Він теж відчув, що його орган не здатний реально впливати на ситуацію з практичними кроками у підготовці до Євро.
Бездіяльність через політику
Чи не головною причиною бездіяльності Києва щодо Євро-2012 стала знову політика. Протистояння між Президентом і Прем’єр-міністром, створення Агентства з Євро-2012 і посади заступника в Секретаріаті Президента саме для організації Євро забрали ще півроку зусиль, витрачених на політичні сварки і безлад. До сьогодні відбувається «перетягування ковдри» – хто ж головніший у процесі «приготувань-неприготувань» до Євро-2012.
Одна з головних проблем – вирішення долі реконструкції Національного стадіону у Києві, де поки що планується проводити фінал Євро, також не розв’язана до сьогодні, в основному з політичних причин – дострокових виборів мера Києва. Знесення недобудованого торгового центру «Троїцький» перед Олімпійським стадіоном столиці розпочиналося з весни щонайменше чотири рази, але так і не розпочалося й до сьогодні.
Годі казати щось про дороги, готелі чи летовища. Тут не зроблено нічого. Навіть засідання уряду цього вівторка показало, що з дорогами і їхньою підготовкою до Євро-2012 завал, грошей немає, інвесторів і поготів. Тимошенко знову тиснула на місцеві адміністрації, – але це лише «політичний тиск», без наслідків і без доріг.
Влада просто не готова на компроміс навіть задля загальнонаціонального збереження честі, бо якщо право на проведення «Євро-2012» відберуть, це буде ще гірше від розчарувань у «помаранчевій революції». До сьогодні Верховна Рада не ухвалила відповідних законів, які б уможливили проведення Євро. Виглядає так, що до вересня цих законів і не буде: політики переймаються своїми шкурними оборудками, і їм до справи честі Євро-2012 немає ніякого інтересу.
Політика стала головною причиною того, що через рік і два місяці після Кардіффа фінансування Євро-2012 залишається фактично нульовим, тоді як потрібно вкласти щонайменше 20 мільярдів доларів.
За невміння держави розплатиться народ
Держава вже платить за своє організаційне невміння щодо підготовки до «Євро-2012». Ще не відомо достеменно, чим розрахується українська влада за стадіони в Дніпропетровську і Донецьку з олігархами Ігорем Коломойським та Рінатом Ахметовим.
Але вже відомо, що перший крок до реконструкції стадіону під фінал Євро-2012 у Києві вже перевищує саму вартість можливої реконструкції «Олімпійського». Адже Вадим Новінський, який купив недобудований «Троїцький» за 40 мільйонів доларів, отримав компенсацію від ДУС у розмірі понад 400 мільйонів доларів у вигляді ділянки у 80 гектарів поблизу Експоцентру, тоді як сама забудова перед Центральним стадіоном займає лише 7 гектарів.
А якщо врахувати ще пошук фірми на знесення недобуду та саму вартість зачистки перед «Олімпійським» у десятки мільйонів гривень, то можлива реконструкція стадіону вже виглядає «золотою». Хто за це розплачується? – Наївний народ. Та й то ще необхідні узгодження між урядом і Київміськдержадміністрацією щодо самого знесення «Троїцького».
Так що в день приїзду президента УЄФА Мішеля Платіні 3 липня до Києва тут знову будуть імітувати «знесення», вже уп’яте. А якщо враховувати, що мінімальні терміни знесення – сто днів, а це триватиме утричі довше, то коли ж реконструйовувати сам стадіон, на що потрібно три роки і півроку на його технічні випробовування?
Реалісти в УЄФА занепокоєні
Що ж думає УЄФА і його функціонери? Реалісти в Європейському союзі футбольних асоціацій (УЄФА) вже навесні 2008 року сказали: Україна не здатна підготуватися до Євро-2012. Це підтвердили кілька тижнів тому експерти УЄФА щодо реконструкції «Олімпійського» у Києві. Про дороги, лікарні, готелі, летовища навіть і не йдеться. Україна тут просто безсила.
Один із учасників наради УЄФА минулого тижня у Відні, керівник Російського футбольного союзу Віталій Мутко так і підкреслив, що там, в УЄФА, і не звертають уваги на готовність інфраструктури в Україні, бо це – безнадія.
Президент УЄФА Мішель Платіні заявив після Відня: «Відразу ж після Євро-2008 я їду з делегацією до Києва… Чотири місяці тому ми виступили не з ультиматумом, а з попередженням, що пора прокинутися! Подивимося, що зроблено, і у вересні на засіданні виконкому УЄФА в Бордо буде ухвалено остаточне рішення, проводять турнір Україна і Польща чи ні».
Уже згаданий Віталій Мутко каже: «не можна ухвалювати рішення виключно з політичних міркувань».
Політикування триватиме
Але все ж Євро-2012 в України і Польщі не відберуть, і знову з політичних міркувань.
Ясно, що у разі перенесення Євро-2012 до третіх країн президент УЄФА Мішель Платіні ризикує втратити свою посаду. Його зустріч із Президентом України Віктором Ющенком 3 липня в принципі нічого не змінює. Нічого нового не станеться й до вересня – до того часу ще не знесуть і частини «Троїцького», не кажучи вже про щось інше.
Багато залежатиме від візитів до України канцлера Німеччини Анґели Меркель і президента Франції, яка головує в ЄС, Ніколя Саркозі. Якщо вони дістануть запевнення про політичну стабільність у Києві до кінця 2008 року, то і у вересні в Бордо УЄФА знову дасть «десяте китайське попередження» Україні та Польщі. Брюссель надасть Польщі 100 мільярдів євро – спеціально для підготовки до Євро-2012, а Варшава поділиться з Києвом, щоб хоч якось підлатати інфраструктуру в Україні.
І тоді десь у 2010 році УЄФА внесе корективи в календар Євро-2012, частину матчів буде перенесено до Польщі, а фінал залишать для Києва або й для Донецька. Чим не компромісний сценарій? І політичне реноме політиків буде збережене, і футбол, правда, не без труднощів та дискомфорту, розширить свою європейську географію.
(Прага – Київ)
