Закриття в’язниці в Ґуантанамо – одна з найгучніших обіцянок виборчої програми Барака Обами. Він неодноразово наголошував на тому, що існування табору на Ґуантанамо – сумна сторінка американської історії.
Одна справа – дати обіцянку, а інша – дотримати слова та підтвердити це конкретними діями. Без зовнішньої допомоги, як виявилося, ліквідувати табір на Ґуантанамо Бараку Обамі не вдасться. Проте, різні країни Євросоюзу, котрийу цій справі міг би простягнути Америці руку допомоги, не можуть між собою домовитися. Адже мова йде про різницю в юридичній базі країн співдружності та можливу небезпеку, що несуть окремі колишні в’язні.
За даними ООН, на Ґуантанамо утримують близько 250 в’язнів. Проте півсотні з них не оголосили жодного вироку. І саме цих ув’язнених із Ємену, Китаю (уйгури), Алжиру, Узбекистану, Тунісу, Іраку, Єгипту та Саудівської Аравії могли б з часом або перевести до європейських тюрем, або надати їм політичний притулок. Адже подальше утримування підозрюваних у тероризмі, проти яких не знайдено достатніх доказів, неможливе. Як і їхнє відправлення на батьківщину, через ризик переслідувань і навіть смертних вироків з боку офіційної влади.
Португалія згідна, Нідерланди і Данія – проти
Єдина країна, що повністю підтримала ідею притулку в’язнів з цього американського військового табору на кубинському острові, – це Португалія. Її міністр закордонних справ Луіш Амаду ще на початку грудня направив своїм європейським партнерам листа із закликом допомогти США у наданні притулку військовополоненим із Ґуантанамо. Декілька днів тому Німеччина заявила, що могла б розглянути можливість прийому цих в’язнів. Але тільки за умови, якщо такі дії будуть ухвалені всіма 27-ма країнами європейської співдружності.
Офіційний Париж щойно теж ухвалив рішення. Французька позиція виявилася доволі обережною. Оголошені наміри «продовжити європейські консультації про принципи та умови можливого прийому на європейській землі ув’язнених із табору в Ґуантанамо». Цікаво, що раніше французи вже заявили про готовність приймати у себе ув’язнених колумбійських бойовиків організації ФАРК.
«Допомога Європи зменшить відповідальність Буша»
Відомо, що Нідерланди, Швеція та Данія поки що категорично заперечують можливість прийому в’язнів на своїх теренах. Міністр закордонних справ Данії Пер Стіг Муллер, наприклад, заявив про потенційну загрозу безпеці, що могли б представляти деякі в’язні з Ґуантанамо. Це одна з причин. Інша – швидше, політичного характеру – висловлена офіційними представниками Нідерландів. Вона така: американський табір для військовополонених та підозрюваних у тероризмі чи причетності до Аль-Каїди – це символ «антитерористичної діяльності епохи Джорджа Буша». Проблема закриття Ґуантанамо – це свідчення відповідальності саме Сполучених Штатів. Якщо в’язні не можуть бути засуджені, а разом з тим, не можуть повернутися до своїх країн, – то це, насамперед, відповідальність країни, що їх затримала і кинула до в’язниці. Тобто, США.
Європейські дискусії щодо долі в’язнів Ґуантанамо продовжаться на наступному саміті Євросоюзу, під головуванням вже Чеської республіки, що відбудеться на початку 2009 року.
(Брюссель –Прага – Київ)
