Клієнтів - за ґрати?
Для ефективнішої протидії проституції в Україні варто боротися не лише з пропозицією у сфері сексуальних послуг, але і з попитом.
Такою є основна ідея парламентського законопроекту «щодо встановлення кримінальної відповідальності за користування послугами осіб, які займаються проституцією». Якщо його ухвалять, то до Кримінального кодексу внесуть зміни, і тих, хто скористався послугами повії, каратимуть ув’язненням на термін до трьох років.
(Зараз 303 стаття Карного кодексу передбачає покарання за проституцію лише самим особам, що надають послуги та сутенерам, а їх клієнти залишаються безкарними).
Представниця жіночого руху FEMEN Олександра Шевченко переконує, що «криміналізація клієнтів» піде на користь боротьбі з проституцією, бо це явище передусім економічне. «Ми проти проституції, і ми розуміємо, що це явище економічного характеру. Воно не виникає від бажання жінки бути проданою або купленою, а виникає тому, що на жінку є попит, є пропозиція. Тому, якщо зменшити попит(а криміналізація клієнта дозволяє нам це зробити) – значить, зменшиться і пропозиція».
Працівниці секс-бізнесу
Ще сто років тому практично єдиним місцем комерційного секс-дозвілля були будинки розпусти. А зараз такі установи – не єдина і не основна складова цього бізнесу. Нічні клуби, та ж сама Окружна (Кільцева) дорога, номери готелів, і зрештою – Інтернет. Сайтів із пропозицією відповідного сервісу – десятки.
Офіційних даних кількості українок, залучених до комерційного сексу, немає. Та найбільше їх у Києві. За інформацією фахівців, тут щодоби виходять на роботу близько чотирьох тисяч проституток. Ціни на секс-послуги широкого діапазону: від 100 гривень за годину на Кільцевій - до сотень доларів в «елітному сервісі». За ніч усі разом київські працівниці секс-бізнесу заробляють понад мільйон доларів.
Одна з жінок комерційного сексу – киянка Олена. Вона займається комерційним сексом уже три роки. Стверджує, що працює лише сама на себе, без сутенера, пропонуючи себе через Інтернет. За годину бере 600 гривень і нинішні умови роботи її задовольняють, бо доходи непогані. «Мені і так добре, офіційно десь працювати я б не хотіла. Я сама на себе працюю», – говорить дівчина.
Сьогодні проституція в Україні не є злочином, за який настає серйозне кара (маються на увазі жінки, котрі добровільно торгують своїм тілом. За сутенерство можна провести від п'яти до семи років за ґратами). Проститутці загрожує лише штраф, розмір якого значно менше, ніж, наприклад, санкції за суттєві порушення правил дорожнього руху. Максимальне покарання - 100 гривень. Провідний фахівець Департаменту карного розшуку МВС України Микола Рощин упевнений, що такими фінансовими стягненнями це явище не викорінити.
Легалізація це деморалізація суспільства?
У різних країнах Європи існують протилежні підходи до проституції. У Франції чи Іспанії проституція офіційно заборонена, але у Німеччині, Бельгії, вона майже прирівняна до всіх інших професій. Одні з найліберальніших умов - у Нідерландах. Тут працівниці секс-індустрії платять податки і регулярно проходять медобстеження, розповідає кореспондент Радіо Свобода в країнах Євросоюзу Віталій Єреміца. «Району червоних ліхтарів» уже 400 років. Термін «проституція» у Карному кодексі Нідерландів просто відсутній.Тут усе організоване для того, щоб краще контролювати, не допускати насилля й експлуатації неповнолітніх і покращувати добробут представниць найдавнішої професії. Ті, що працюють у секс-клубах та різного роду «еротичних центрах», отримують задекларовану зарплату, а їх роботодавець сплачує податки й покриває всі соціальні витрати своїх працівниць. У разі втрати роботи ці жінки мають право на отримання допомоги з безробіття, а із досягненням відповідного віку отримують пенсію.
Дещо подібна ситуація і в Німеччині, де в законодавстві на початку 2000-х років скасували поняття «діяльність, що суперечить пристойній поведінці».
Північніше, у Швеції, існує закон про покарання осіб, що користуються сексуальними послугами, тобто, клієнтів. Жінки, що продають своє тіло, тут вважаються жертвами насилля. Для багатьох країн Європи така політика вважається мало не моделлю, і її вже перейняли Фінляндія, Норвегія, Шотландія і навіть Болгарія.
Що стосується Великобританії, то жінки, які працюють у місцевій секс-індустрії, щоб захищати свої права, 5 років тому об’єдналися у профспілку».
Легалізація секс-бізнесу в Україні може принести користь не лише здоров’ю і рівню податків. Такий крок може завдати вагомого удару по сутенерству, вважає правозахисник Дмитро Гройсман. «Якщо буде легалізований секс-бізнес, буде знівельоване таке явище як сутенерство. У країнах, де секс-бізнес легалізований, ці жінки займаються такого роду трудовою діяльністю індивідуально».
Народний депутат, голова партії Християнсько-Демократичний Союз Володимир Стретович – проти легалізації проституції. Якими б можливими економічними вигодами не пояснювати цю ідею, вона є аморальною, упевнений він. «Економічні вигоди – це не аргумент, щоб ми запустили аморальний тип поведінки в суспільстві (і чоловіків, і жінок), – переконаний депутат.
Честь – це останнє, що продає жінка. Інша справа, що спокусившись одного разу, далі злізти з голки проституції достатньо важко, констатує письменник, видавець, і, як він сам стверджує, знавець жіночої психології Віталій Капранов. «Рівень моралі задає рівень проституції, але не на 100%. У розвинутих країнах не можуть похвалитися величезною мораллю, якщо мораль не зводити до кількох простих правил. Проте рівень проституції серед місцевого населення досить низький. А аморальну нішу, яка все-таки в суспільстві існує, заповнюють імпортні проститутки, зокрема і українські».
Поки в Україні точаться дискусії навколо того, чи варто легалізувати проституцію, деякі українки (за власним бажанням чи за примусом) активно продають своє тіло в іноземних легальних або підпільних борделях. За даними Міжнародної організації міграції, кожна четверта повія в Європі родом з України.
Для ефективнішої протидії проституції в Україні варто боротися не лише з пропозицією у сфері сексуальних послуг, але і з попитом.
Такою є основна ідея парламентського законопроекту «щодо встановлення кримінальної відповідальності за користування послугами осіб, які займаються проституцією». Якщо його ухвалять, то до Кримінального кодексу внесуть зміни, і тих, хто скористався послугами повії, каратимуть ув’язненням на термін до трьох років.
(Зараз 303 стаття Карного кодексу передбачає покарання за проституцію лише самим особам, що надають послуги та сутенерам, а їх клієнти залишаються безкарними).
Представниця жіночого руху FEMEN Олександра Шевченко переконує, що «криміналізація клієнтів» піде на користь боротьбі з проституцією, бо це явище передусім економічне. «Ми проти проституції, і ми розуміємо, що це явище економічного характеру. Воно не виникає від бажання жінки бути проданою або купленою, а виникає тому, що на жінку є попит, є пропозиція. Тому, якщо зменшити попит(а криміналізація клієнта дозволяє нам це зробити) – значить, зменшиться і пропозиція».
Працівниці секс-бізнесу
Ще сто років тому практично єдиним місцем комерційного секс-дозвілля були будинки розпусти. А зараз такі установи – не єдина і не основна складова цього бізнесу. Нічні клуби, та ж сама Окружна (Кільцева) дорога, номери готелів, і зрештою – Інтернет. Сайтів із пропозицією відповідного сервісу – десятки.
Офіційних даних кількості українок, залучених до комерційного сексу, немає. Та найбільше їх у Києві. За інформацією фахівців, тут щодоби виходять на роботу близько чотирьох тисяч проституток. Ціни на секс-послуги широкого діапазону: від 100 гривень за годину на Кільцевій - до сотень доларів в «елітному сервісі». За ніч усі разом київські працівниці секс-бізнесу заробляють понад мільйон доларів.
Одна з жінок комерційного сексу – киянка Олена. Вона займається комерційним сексом уже три роки. Стверджує, що працює лише сама на себе, без сутенера, пропонуючи себе через Інтернет. За годину бере 600 гривень і нинішні умови роботи її задовольняють, бо доходи непогані. «Мені і так добре, офіційно десь працювати я б не хотіла. Я сама на себе працюю», – говорить дівчина.
Сьогодні проституція в Україні не є злочином, за який настає серйозне кара (маються на увазі жінки, котрі добровільно торгують своїм тілом. За сутенерство можна провести від п'яти до семи років за ґратами). Проститутці загрожує лише штраф, розмір якого значно менше, ніж, наприклад, санкції за суттєві порушення правил дорожнього руху. Максимальне покарання - 100 гривень. Провідний фахівець Департаменту карного розшуку МВС України Микола Рощин упевнений, що такими фінансовими стягненнями це явище не викорінити.
Легалізація це деморалізація суспільства?
У різних країнах Європи існують протилежні підходи до проституції. У Франції чи Іспанії проституція офіційно заборонена, але у Німеччині, Бельгії, вона майже прирівняна до всіх інших професій. Одні з найліберальніших умов - у Нідерландах. Тут працівниці секс-індустрії платять податки і регулярно проходять медобстеження, розповідає кореспондент Радіо Свобода в країнах Євросоюзу Віталій Єреміца. «Району червоних ліхтарів» уже 400 років. Термін «проституція» у Карному кодексі Нідерландів просто відсутній.Тут усе організоване для того, щоб краще контролювати, не допускати насилля й експлуатації неповнолітніх і покращувати добробут представниць найдавнішої професії. Ті, що працюють у секс-клубах та різного роду «еротичних центрах», отримують задекларовану зарплату, а їх роботодавець сплачує податки й покриває всі соціальні витрати своїх працівниць. У разі втрати роботи ці жінки мають право на отримання допомоги з безробіття, а із досягненням відповідного віку отримують пенсію.
Дещо подібна ситуація і в Німеччині, де в законодавстві на початку 2000-х років скасували поняття «діяльність, що суперечить пристойній поведінці».
Північніше, у Швеції, існує закон про покарання осіб, що користуються сексуальними послугами, тобто, клієнтів. Жінки, що продають своє тіло, тут вважаються жертвами насилля. Для багатьох країн Європи така політика вважається мало не моделлю, і її вже перейняли Фінляндія, Норвегія, Шотландія і навіть Болгарія.
Що стосується Великобританії, то жінки, які працюють у місцевій секс-індустрії, щоб захищати свої права, 5 років тому об’єдналися у профспілку».
Легалізація секс-бізнесу в Україні може принести користь не лише здоров’ю і рівню податків. Такий крок може завдати вагомого удару по сутенерству, вважає правозахисник Дмитро Гройсман. «Якщо буде легалізований секс-бізнес, буде знівельоване таке явище як сутенерство. У країнах, де секс-бізнес легалізований, ці жінки займаються такого роду трудовою діяльністю індивідуально».
Народний депутат, голова партії Християнсько-Демократичний Союз Володимир Стретович – проти легалізації проституції. Якими б можливими економічними вигодами не пояснювати цю ідею, вона є аморальною, упевнений він. «Економічні вигоди – це не аргумент, щоб ми запустили аморальний тип поведінки в суспільстві (і чоловіків, і жінок), – переконаний депутат.
Честь – це останнє, що продає жінка. Інша справа, що спокусившись одного разу, далі злізти з голки проституції достатньо важко, констатує письменник, видавець, і, як він сам стверджує, знавець жіночої психології Віталій Капранов. «Рівень моралі задає рівень проституції, але не на 100%. У розвинутих країнах не можуть похвалитися величезною мораллю, якщо мораль не зводити до кількох простих правил. Проте рівень проституції серед місцевого населення досить низький. А аморальну нішу, яка все-таки в суспільстві існує, заповнюють імпортні проститутки, зокрема і українські».
Поки в Україні точаться дискусії навколо того, чи варто легалізувати проституцію, деякі українки (за власним бажанням чи за примусом) активно продають своє тіло в іноземних легальних або підпільних борделях. За даними Міжнародної організації міграції, кожна четверта повія в Європі родом з України.
