(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Ірина Штогрін: Сьогодні 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом та порозуміння з ВІЛ-позитивними людьми.
В Україні епідемія ВІЛ-СНІДу досягла найнебезпечніших у Європі масштабів і охопила вже майже 2% усього населення України. Такої сумної статистики немає в жодній іншій країні регіону.
І це кажу не я. Це повідомляє Центр новин ООН з посиланням на нову доповідь ЮНЕЙДС з ВООЗ.
Чому так? І як можна прокоментувати цю ситуацію? Оскільки вперше за довгий час Міжнародний альянс протидії ВІЛ-СНІДу заявив про зниження темпів росту цього захворювання.
Ми запитали про це Нелю Ченцову, завідувачку лабораторії київського центру профілактики та боротьби з ВІЛ-СНІДом.
Неля Ченцова: Перш за все тенденція, чому в Україні цифри у порівняні зі світовими даними збільшення ми відмічаємо. Справа в тому, що Україна пізніше вступила в епідемію. Таким чином спостерігаємо те ж саме, що відбувалося й в інших країнах світу, які першими вступили в епідемію.
Тому зараз ми маємо цифри накопичення. Однак те, що ми спостерігаємо за останній рік, то це вже є вплив тих програм, які протягом певного часу, а це не один рік для того, щоб зупинити приріст ВІЛ-інфікованих нових випадків, повинен пройти не один рік.
Зараз ми вже спостерігаємо наслідки того, що протягом певного часу здійснювалися і профілактичні програми, і інформаційні програми, що призводять до зменшення кількості ВІЛ-інфікованих.
Друге питання. Що слід робити? Ніхто у світі не придумав нічого кращого, ніж просвітницькі інформаційні програми. На мою думку, те, що в нас все ж таки спостерігається рівень інфікованості більший, ніж в інших країнах світу, пов’язано з тим, що ще не достатня кількість таких профілактичних програм, немає соціальної реклами на рівні держави.
На це кошти виділяються, але досить незначні. І саме через інформацію населення, через інформацію молодих людей, які є статево активними, то саме це допоможе знизити рівень розповсюдження ВІЛ-інфекції.
- Так от, Міжнародний альянс з ВІЛ-СНІД в Україні стверджує, що на фоні подальшого зростання епідемії цього захворювання в Україні темпи росту поширення СНІДу продовжують позитивну тенденцію до зниження.
За першу половину цього року зафіксовано 2214 нових випадків СНІДу у той час, як за аналогічний період 2008 року, тобто в минулому році, зареєстровано майже на 100 випадків менше. І смертність від СНІДу за аналогічний період також знизилася майже на 8%.
Чи може це нас заспокоювати? Звісно, що ні. Тому що статистика залишається надзвичайно страшною: щодня 50 українців заражаються вірусом імунодефіциту людини, а 7 українців щодня від ВІЛ помирають.
Пані Наталю, яка Ваша особиста думка щодо ситуації в Україні? Чи є вона насправді загрозливою, з одного боку? А з іншого боку, чи маємо ми вже наслідки дії тих багатьох програм: і державних, і в більшій мірі благодійних організацій, міжнародних фондів, які намагаються протидіяти поширенню епідемії?
Наталія Нізова: У нас сьогодні в Україні ситуація все ще залишається досить серйозною. Залишається досить серйозною тому, що ми маємо в європейській країні, яка розташована в центрі Європи, чи не найбільші темпи поширення ВІЛ-інфекції серед загального населення України.
Ознакою цієї хвороби є те, що в останні 2 роки основним шляхом поширення епідемії серед населення України є вже не шлях ін’єкційної передачі, зокрема серед споживачів ін’єкційних наркотиків, а саме статевий шлях, який характеризується поширенням нових випадків не лише серед партнерів ВІЛ-інфікованих осіб, користувачів ін’єкційних наркотиків, але й серед іншого населення, яке не має ніяких факторів ризику.
Це надзвичайно тривожна тенденція, яка притаманна всім, за винятком 7 областей України, сьогодні лідирує статевий шлях передачі.
Наталія НізоваТакож нас дуже тривожить питання щодо низького, на жаль, рівня відповідальної поведінки серед молодого населення, яке є тим підґрунттям, тією основою, на яку поширюються нові випадки ВІЛ-інфікування.
Разом з тим, як Ви правильно зазначили, у нас є дуже серйозні позитивні моменти, які чітко свідчать про успішність тих величезних зусиль, які були вкладені в подолання епідемії ВІЛ-СНІДу і міжнародною спільнотою завдяки фінансовій підтримці грантів глобального фонду і українським громадським неурядовим організаціям, які співпрацювали в Україні разом з МОЗ, Комітетом з ВІЛ-СНІДу.
А саме останні роки ми чітко фіксуємо вже не тенденцію, а достовірне зниження кількості нових випадків інфікування серед молодих користувачів ін’єкційних наркотиків.
Це означає, що ця група найвищого ризику отримує надзвичайно ефективний і якісний доступ до послуг інформаційних, до програм зменшення шкоди обміну шприців, користування безкоштовними презервативами, користування тестуванням дотестовим, післятестовим, адекватним консультуванням, що зберігає можливість їх залишатися неінфікованими.
- Отже, скажу ще раз те, що ми всі не маємо права втомлюватися повторювати.
Безпечний секс, тобто користування презервативами є запорукою того, що людина не заразиться цією хворобою, не буде інфікована. Крім того і те, що людина має бути перебірливою у своїх статевих контактах. І це стосується усієї великої групи репродуктивного населення України.
Якщо людина вибрала для себе такий шлях, що вона живе з наркотиками, вона має знати, що її шприц має бути одноразовим і в жодному разі не має бути просто кинутим десь на вулиці, тому що вона ще має думати про інших людей, які живуть за іншим правилами...
Насправді держава протидіє СНІДу. Із державного бюджету на програму ВІЛ-СНІДу виділили 203 мільйони гривень. Про це повідомила голова Комітету з питань протидії ВІЛ-СНІДу та іншим соціально-небезпечним хворобам МОЗ України Світлана Черенько.
Але оця частинка насправді третина із загального фінансування протидії поширенню цього захворювання. Усі інші кошти надходять із міжнародних фондів, від благодійних фондів, з українських фондів.
Цього року ситуація з державним фінансуванням ускладнилася, як розповів Радіо Свобода голова представництва Міжнародного альянсу з ВІЛ-СНІД в Україні Андрій Клепіков.
Андрій Клепіков: У державному бюджеті кошти виділяються значно менше, ніж заплановано.
Якщо бюджет національної програми складає 3,7 мільйонів гривень на 5 років, в цьому році виділено 40% від запланованих коштів. Але з огляду на девальвацію гривні ця сума зменшилася майже навпіл.
В принципі за цей рік є й здобутки. Головним чином вони з’явилися головним зусиллям міжнародних громадських організацій.
- Пані Наталю, так коштів мало чи їх достатньо?
Наталія Нізова: Коштів ніколи не буває достатньо, особливо коли ми говоримо про такі страшні проблеми, як епідемія ВІЛ-СНІДу чи туберкульозу.
Інше питання полягає в тому, наскільки ефективно і розумно використовуються ці кошти? Саме про це в нас ішла бесіда на круглому столі, в якому ми з Володимиром Жовтяком щойно брала участь, разом із заступником міністра охорони здоров’я і з представником Ю.В.Тимошенко.
Сьогодні Україна є перед дуже серйозною дилемою, чи продовжувати використовувати міжнародні кошти,звітуючи про кількість охоплених клієнтів програм, чи розробляти довгострокову стратегію ефективного використання обмежених ресурсів. Ту стратегію, яку сьогодні використовують більшість цивілізованих країн, які вже справилися з епідемією ВІЛ-СНІДу.
І однозначно ми розуміємо, що другий – це є шлях вибору…
- Пане Жовтяк, я Вас попрошу сформулювати основну проблему?
Володимир Жовтяк: Основна проблема полягає в наступному. Дуже багато зроблено в країні. Але тих зусиль недостатньо.
Володимир ЖовтякДля того, щоб подолати епідемію ВІЛ-СНІДу, треба посилити всі зусилля влади, неурядових організацій, міжнародних структур, посилити в 5-10 разів. Тоді ми зможемо зупинити епідемію ВІЛ-СНІДу.
Зараз в умовах економічної кризи немає змоги так нераціонально витрачати наші з вами гроші, платників податків. Треба видалити з МОЗ тих «рішал», які вирішують, що треба купувати і по скільки треба купувати. Треба купувати ліки за міжнародними правилами, за міжнародними процедурами і забезпечити громадян нашої країни гідним життям.
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Ірина Штогрін: Сьогодні 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом та порозуміння з ВІЛ-позитивними людьми.
В Україні епідемія ВІЛ-СНІДу досягла найнебезпечніших у Європі масштабів і охопила вже майже 2% усього населення України. Такої сумної статистики немає в жодній іншій країні регіону.
І це кажу не я. Це повідомляє Центр новин ООН з посиланням на нову доповідь ЮНЕЙДС з ВООЗ.
Чому так? І як можна прокоментувати цю ситуацію? Оскільки вперше за довгий час Міжнародний альянс протидії ВІЛ-СНІДу заявив про зниження темпів росту цього захворювання.
Ми запитали про це Нелю Ченцову, завідувачку лабораторії київського центру профілактики та боротьби з ВІЛ-СНІДом.
Неля Ченцова: Україна пізніше вступила в епідемію. Cпостерігаємо те ж саме, що відбувалося й в інших країнах світу, які першими вступили в епідемію.
Тому зараз ми маємо цифри накопичення. Однак те, що ми спостерігаємо за останній рік, то це вже є вплив тих програм, які протягом певного часу, а це не один рік для того, щоб зупинити приріст ВІЛ-інфікованих нових випадків, повинен пройти не один рік.
Зараз ми вже спостерігаємо наслідки того, що протягом певного часу здійснювалися і профілактичні програми, і інформаційні програми, що призводять до зменшення кількості ВІЛ-інфікованих.
Немає соціальної реклами на рівні держави.
Друге питання. Що слід робити? Ніхто у світі не придумав нічого кращого, ніж просвітницькі інформаційні програми. На мою думку, те, що в нас все ж таки спостерігається рівень інфікованості більший, ніж в інших країнах світу, пов’язано з тим, що ще не достатня кількість таких профілактичних програм, немає соціальної реклами на рівні держави.
На це кошти виділяються, але досить незначні. І саме через інформацію населення, через інформацію молодих людей, які є статево активними, то саме це допоможе знизити рівень розповсюдження ВІЛ-інфекції.
- Так от, Міжнародний альянс з ВІЛ-СНІД в Україні стверджує, що на фоні подальшого зростання епідемії цього захворювання в Україні темпи росту поширення СНІДу продовжують позитивну тенденцію до зниження.
За першу половину цього року зафіксовано 2214 нових випадків СНІДу у той час, як за аналогічний період 2008 року, тобто в минулому році, зареєстровано майже на 100 випадків менше. І смертність від СНІДу за аналогічний період також знизилася майже на 8%.
Чи може це нас заспокоювати? Звісно, що ні. Тому що статистика залишається надзвичайно страшною: щодня 50 українців заражаються вірусом імунодефіциту людини, а 7 українців щодня від ВІЛ помирають.
Пані Наталю, яка Ваша особиста думка щодо ситуації в Україні? Чи є вона насправді загрозливою, з одного боку? А з іншого боку, чи маємо ми вже наслідки дії тих багатьох програм: і державних, і в більшій мірі благодійних організацій, міжнародних фондів, які намагаються протидіяти поширенню епідемії?
Наталія Нізова: У нас сьогодні в Україні ситуація все ще залишається досить серйозною. Залишається досить серйозною тому, що ми маємо в європейській країні, яка розташована в центрі Європи, чи не найбільші темпи поширення ВІЛ-інфекції серед загального населення України.
Ознакою цієї хвороби є те, що в останні 2 роки основним шляхом поширення епідемії серед населення України є вже не шлях ін’єкційної передачі, зокрема серед споживачів ін’єкційних наркотиків, а саме статевий шлях, який характеризується поширенням нових випадків не лише серед партнерів ВІЛ-інфікованих осіб, користувачів ін’єкційних наркотиків, але й серед іншого населення, яке не має ніяких факторів ризику.
Це надзвичайно тривожна тенденція, яка притаманна всім, за винятком 7 областей України, сьогодні лідирує статевий шлях передачі.
Разом з тим, як Ви правильно зазначили, у нас є дуже серйозні позитивні моменти, які чітко свідчать про успішність тих величезних зусиль, які були вкладені в подолання епідемії ВІЛ-СНІДу і міжнародною спільнотою завдяки фінансовій підтримці грантів глобального фонду і українським громадським неурядовим організаціям, які співпрацювали в Україні разом з МОЗ, Комітетом з ВІЛ-СНІДу.
А саме останні роки ми чітко фіксуємо вже не тенденцію, а достовірне зниження кількості нових випадків інфікування серед молодих користувачів ін’єкційних наркотиків.
Це означає, що ця група найвищого ризику отримує надзвичайно ефективний і якісний доступ до послуг інформаційних, до програм зменшення шкоди обміну шприців, користування безкоштовними презервативами, користування тестуванням дотестовим, післятестовим, адекватним консультуванням, що зберігає можливість їх залишатися неінфікованими.
- Отже, скажу ще раз те, що ми всі не маємо права втомлюватися повторювати.
Безпечний секс, тобто користування презервативами є запорукою того, що людина не заразиться цією хворобою, не буде інфікована. Крім того і те, що людина має бути перебірливою у своїх статевих контактах. І це стосується усієї великої групи репродуктивного населення України.
Якщо людина вибрала для себе такий шлях, що вона живе з наркотиками, вона має знати, що її шприц має бути одноразовим і в жодному разі не має бути просто кинутим десь на вулиці, тому що вона ще має думати про інших людей, які живуть за іншим правилами...
Насправді держава протидіє СНІДу. Із державного бюджету на програму ВІЛ-СНІДу виділили 203 мільйони гривень. Про це повідомила голова Комітету з питань протидії ВІЛ-СНІДу та іншим соціально-небезпечним хворобам МОЗ України Світлана Черенько.
Але оця частинка насправді третина із загального фінансування протидії поширенню цього захворювання. Усі інші кошти надходять із міжнародних фондів, від благодійних фондів, з українських фондів.
Цього року ситуація з державним фінансуванням ускладнилася, як розповів Радіо Свобода голова представництва Міжнародного альянсу з ВІЛ-СНІД в Україні Андрій Клепіков.
Андрій Клепіков: У державному бюджеті кошти виділяються значно менше, ніж заплановано.
Якщо бюджет національної програми складає 3,7 мільйонів гривень на 5 років, в цьому році виділено 40% від запланованих коштів. Але з огляду на девальвацію гривні ця сума зменшилася майже навпіл.
В принципі за цей рік є й здобутки. Головним чином вони з’явилися головним зусиллям міжнародних громадських організацій.
- Пані Наталю, так коштів мало чи їх достатньо?
Наталія Нізова: Коштів ніколи не буває достатньо, особливо коли ми говоримо про такі страшні проблеми, як епідемія ВІЛ-СНІДу чи туберкульозу.
Інше питання полягає в тому, наскільки ефективно і розумно використовуються ці кошти? Саме про це в нас ішла бесіда на круглому столі, в якому ми з Володимиром Жовтяком щойно брала участь, разом із заступником міністра охорони здоров’я і з представником Ю.В.Тимошенко.
Сьогодні Україна є перед дуже серйозною дилемою, чи продовжувати використовувати міжнародні кошти,звітуючи про кількість охоплених клієнтів програм, чи розробляти довгострокову стратегію ефективного використання обмежених ресурсів. Ту стратегію, яку сьогодні використовують більшість цивілізованих країн, які вже справилися з епідемією ВІЛ-СНІДу.
І однозначно ми розуміємо, що другий – це є шлях вибору…
- Пане Жовтяк, я Вас попрошу сформулювати основну проблему?
Володимир Жовтяк: Основна проблема полягає в наступному. Дуже багато зроблено в країні. Але тих зусиль недостатньо.
Зараз в умовах економічної кризи немає змоги так нераціонально витрачати наші з вами гроші, платників податків. Треба видалити з МОЗ тих «рішал», які вирішують, що треба купувати і по скільки треба купувати. Треба купувати ліки за міжнародними правилами, за міжнародними процедурами і забезпечити громадян нашої країни гідним життям.
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
